АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення України як сучасної правової, демократичної та соціальної держави поєднується з впливом як позитивних (формування у свідомості людини інституту власності, зміцнення національної правосвідомості, розвиток сфери надання соціально-адміністративних послуг тощо), так і негативних явищ (зростання рівня правопорушень, розвиток тіньової економіки, безробіття, поява нових корупційних схем тощо). Поточні суспільно-політичні процеси свідчать, що будівництво демократичної держави, нажаль, супроводжується підвищенням рівня корупції. Перехідний тип економіки, політична та економічна нестабільність часто крокують поряд зі збільшенням хабарництва, як різновиду корупційних явищ, виникненням нових корупційних відносин, в обхід антикорупційному законодавству.

У країні, де відбуваються процеси демократизації, але не спостерігається вдосконалення законів, що регулюють конфлікт інтересів, корупція може послабити дію чинних актів та унеможливити прийняття нових. У той же час суспільство, що рухається у напрямі лібералізації економіки, але не здійснює відповідних реформ у державному секторі, є сприятливим середовищем для розквіту корупційної діяльності.

За даними неурядової організації Transparency Inte
ational протягом останніх років, Україна за рівнем корупції посідала: у 2005 р. – 107-ме місце (з 158 країн) з балом 2,6; у 2006 р. – 99-е місце (з 163 країн) з балом 2,8; у 2007р. – 118-е місце (з 180 країн) з балом 2,7; у 2008 р. – 134-е місце (з 180 країн) з балом 2,5; у 2009 р. – 2,2 бали і це приблизно на 158 місці серед 190 країн світу; у 2010 р. - 2,4 бали (134-143 місце серед 178 країн, охоплених індексом). З наведених даних можна констатувати що переважна більшість населення України сприймає корупцію як звичайне явище і не намагається їй активно протидіяти.

Корупція становить загрозу національній безпеці та є однією з серйозних перешкод на шляху розвитку країни. Українська держава практично нічого не може пред’явити суспільству в якості реальних досягнень з протидії корупції, натомість демонструючи поодинокі факти боротьби з корупціонерами. Антикорупційна діяльність в Україні сьогодні потребує впровадження нових ефективніших заходів та ревізії існуючих.

Одним з перших елементів антикорупційного механізму є відповідне законодавство. Базовий закон «Про боротьбу з корупцією», прийнятий у 1995 році, навіть з чисельними змінами і доповненнями не забезпечує успіху зусиль суспільства в боротьбі з корупційними проявами. Причин для цього є багато, однією з них, на нашу думку, є зниження рівня правової культури населення, а точніше її деформація в бік сприйняття корупційних правопорушень як звичного явища в суспільстві. Нові антикорупційні закони 2010 року, загалом можна назвати позитивним зрушенням в протидії корупції, проте деякі їх положення потребують вдосконалення, розробки правореалізуючих підзаконних нормативно-правових актів.

Дослідження проблеми корупції можна знайти, зокрема, у працях В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, О.Т. Білоуса, А.В. Гайдука, В.О. Глушкова, Ю.В. Грошевого, О.М. Джужі, Є.Б. Дідоренка, А.П. Закалюка, В.Т. Зеленецького, М.І. Камлика, В.К. Колпакова, С.Ф. Константінова, О.В. Кузьменко, В.І. Курила, В.С. Литвиненка, М.В. Лошицького, М.І. Мельника, В.І. Олефіра, В.М. Поповича, В.В. Сташиса, В.Д. Сущенка, В.Я. Тація, Р.М. Тучака, М.І. Хавронюка, В.І. Шакуна, М.Я. Швеця, Ю.С. Шемшученка, та інших. Але, незважаючи на досить велику кількість досліджень факторів і чинників, що сприяють корупції, бракує розробок адміністративно-правових засад протидії корупції в Україні.

Основою для цільового дослідження корупції як правової проблеми стали роботи вітчизняних вчених Л.І. Аркуші, Л.В. Багрій-Шахматова, І.П. Голосніченка, О.О. Дульського, Д.Г. Заброди, О.Г. Кальмана, Я.Ю. Кондратьєва, М.В. Корнієнка, О.А. Мартиненка, Н.П. Матюхіної, Я.Є. Мишкова, Є.В. Додіна, Є.В. Невмержицького, О.С. Новакова, О.Я. Прохоренка, А.І. Редьки, С.С. Рогульського, В.Ф. Сіренка, О.В. Терещука, О.В. Ткаченка, а також праці закордонних науковців Б.В. Волженкіна, О. Гределанда, М.В. Костеннікова, А.В. Куракіна, С. Коткіна, Р. Клітгарда, В. Мілера та інших.

Незважаючи на таке різноманіття досліджень з різних галузей права (кримінального, адміністративного, фінансового) щодо антикорупційної діяльності, протидія корупції потребує вдосконалення як загальних підходів до змісту її поняття, так і деталізації окремих складів корупційних правопорушень. Така ситуація свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження і необхідність подальшого опрацювання адміністративно-правових засад протидії корупції в Україні.