АДМІНІСТРАТИВНО – ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами‚ мета і задачі‚ об’єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ апробація результатів дисертації, публікації та структура дисертації.

Розділ 1 «Загальна характеристика управління матеріальним забезпеченням в органах внутрішніх справ України» присвячено встановленню сутності матеріального забезпечення органів внутрішніх справ як об’єкту управління, визначенню поняття та аналізуються особливості управління матеріальним забезпеченням в органах внутрішніх справ, розгляду механізму нормативно – правового регулювання управління матеріальним забезпеченням в органах внутрішніх справ.

У підрозділі 1.1 «Матеріальне забезпечення органів внутрішніх справ України як об’єкт управління» зазначається, що матеріальне забезпечення органів внутрішніх справ України як об’єкт управління полягає в здійсненні комплексу заходів, метою яких є вирішення завдань із забезпечення майном органів і підрозділів внутрішніх справ на місцях (бойовою та іншою технікою, озброєнням, боєприпасами, засобами зв’язку, транспортними, криміналістичними та оперативними засобами, паливно-мастильними матеріалами, запасними частинами, інженерним та хімічним майном, продовольством та майном продовольчої служби, канцтоварами та паперовою продукцією, господарчим, речовим та спортивним майном, казарменим інвентарем, меблями, спецодягом, науковою та навчальною літературою тощо), по забезпеченню надання грошового утримання; пільг та компенсацій. У цю ж сферу входять соціальне страхування, пенсійне, житлове, медичне та санаторно-курортне забезпечення. Розглядається система та структура суб’єктів матеріального забезпечення органів внутрішніх справ України.

Підкреслюється, що в системі МВС України управління матеріальним забезпеченням організовується у відповідності з чинним законодавством України, розпорядженнями та указами Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами МВС України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Положенням про Департамент матеріального забезпечення Міністерства внутрішніх справ України.

У підрозділі 1.2 «Поняття та особливості управління матеріальним забезпеченням органів внутрішніх справ України» наголошується, що за своїм характером та призначенням матеріальне забезпечення органів внутрішніх справ є сукупністю відносин товарно-грошового і господарського характеру, що об’єднує у єдиний системний комплекс, з одного боку, безпосередньо органи внутрішніх справ та їх структурні підрозділи, а з іншого – органи влади, установи, підприємства, організації у ході централізованого забезпечення органів внутрішніх справ України матеріальними, технічними і військовими ресурсами, укладення договорів купівлі-продажу у галузі оптової торгівлі та їх своєчасне виконання, реалізації фондів роздрібного та комісійного продажу тих чи інших продуктів і засобів виробництва; фінансування їх діяльності та надання матеріально-технічної допомоги.

Зазначено, що органи внутрішніх справ України, маючи статус юридичної особи, самостійно здійснюють організовану діяльність у сфері товарно-грошових відносин щодо матеріально-технічного та фінансового забезпечення, яке відбувається у рамках чинного фінансово-господарського законодавства України.

Серед особливостей управління матеріальним забезпеченням в органах внутрішніх справ України виділено те, що цей процес реалізується на підставі попереднього планування шляхом органічного поєднання колегіальності та єдиноначальності в обговоренні та вирішенні службових питань, завдяки досягається чітка відповідальність кожного працівника за стан справ на дорученій ділянці роботи та виконання конкретних завдань.

У підрозділі 1.3 «Нормативно-правове регулювання управління матеріальним забезпеченням органів внутрішніх справ України» аналізується система правових актів, які регламентують процес управління матеріальним забезпеченням в органах і підрозділах внутрішніх справ України.

Серед актуальних проблем у цій сфері виділено наявність невиправдано великої кількості правових актів як законодавчого, так і підзаконного рівнів, індивідуального та нормативного характеру; невиконання норм та вимог деяких нормативних актів, включаючи законодавчі, які розроблені з метою регулювання правовідносин щодо організації матеріального забезпечення органів внутрішніх справ; невиправдано часте внесення до нормативних актів у цій сфері різноманітних малоістотних змін та доповнень, що неймовірно ускладнює їх правозастосовну практику; неузгодження багатьох положень нормативних актів, що розроблялися з метою спрощення процесу регулювання правовідносин у сфері управління матеріальним забезпеченням в органах внутрішніх справ України; невірне тлумачення деяких положень цих нормативно-правових актів з боку правозастосовних органів, особливо на місцях, наслідком чого є численні порушення діючого законодавства України.

З метою усунення вищевказаних проблем у механізмі нормативно-правового регулювання управління матеріальним забезпеченням в органах внутрішніх справ України пропонується провести систематизацію нормативно-правових документів у даній сфері за відповідними критеріями.

Розділ 2 «Адміністративно-правовий статус суб’єктів управління матеріальним забезпеченням в органах внутрішніх справ України» містить три підрозділи, в яких встановлюються види суб’єктів управління матеріальним забезпеченням в органах внутрішніх справ України, аналізуються мета і принципи утворення суб’єктів управління матеріальним забезпеченням в органах внутрішніх справ України, уточнюються їх завдання та функції, а також повноваження та відповідальність.

У підрозділі 2.1 «Види суб’єктів управління матеріальним забезпеченням в органах внутрішніх справ України» визначається коло суб’єктів управління матеріальним забезпеченням в органах внутрішніх справ України, аналізується їх правовий статус. Підкреслюється, що суб’єктами матеріального забезпечення в органах внутрішніх справ України є Міністерство внутрішніх справ, Департамент матеріального забезпечення, Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, Департамент внутрішнього аудиту, Управління ресурсного забезпечення при Департаменті державної служби охорони при МВС України. Крім того, до суб’єктів управління матеріальним забезпеченням відносяться управління матеріального забезпечення Головних управлінь та управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, в областях, місті Севастополі та на транспорті, вищих навчальних закладів системи МВС України.

Зазначається, що головним розпорядником бюджетних коштів, які виділяються державою на матеріальне забезпечення органів і підрозділів внутрішніх справ України з метою їх ефективного функціонування та успішного управління цим процесом, є Міністерство внутрішніх справ України.

Зроблено висновок, що згідно чинного національного законодавства, всі суб’єкти управління матеріальним забезпеченням в органах внутрішніх справ України мають статус юридичної особи, а отже є суб’єктами, водночас, як адміністративного, так і фінансового права, що суттєво відображається на колі їх компетенції і повноважень.

У підрозділі 2.2 «Мета та принципи утворення і діяльності підрозділів матеріального забезпечення органів внутрішніх справ України» зазначається, що мета утворення та діяльності підрозділів матеріального забезпечення органів внутрішніх справ України обумовлюється колом завдань, які ставляться перед ними державою та суспільством, основним з яких є повноцінне і своєчасне матеріально-технічне забезпечення всієї ієрархічної вертикалі органів і підрозділів внутрішніх справ задля ефективної реалізації своїх правоохоронних функцій. Визначено, що підрозділи матеріального забезпечення функціонують у відповідності з нормами фінансової діяльності держави та в рамках загального механізму державного управління органами внутрішніх справ України. Принципи утворення підрозділів матеріального забезпечення ОВС України можна розмежувати на дві групи: 1) загальносистемні принципи діяльності органів внутрішніх справ України (гласність; об’єктивність; законність; розподіл влад; соціальна спрямованість; делегування повноважень; принципи керованості, комплексності, публічності, контрольованості, а також принцип оптимізації управління); 2) спеціалізовані принципи матеріального і фінансового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України (принципи прогнозування; плановості; самостійності, збалансованості, результативності та ефективності, єдиної нормативності; пріоритетності публічних видатків по відношенню до прибутків казни; принцип цільового використання бюджетних коштів.

У підрозділі 2.3 «Завдання та функції підрозділів матеріального забезпечення органів внутрішніх справ України» підкреслюється, що на органи внутрішніх справ України покладено великий обсяг завдань і функцій щодо охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, боротьби з правопорушеннями, забезпечення охорони та захисту громадського порядку та громадської безпеки. Запорукою ефективної реалізації цього масиву функцій є належне забезпечення органів і підрозділів внутрішніх справ відповідними матеріально-технічними ресурсами та грамотний їх розподіл. Забезпечення реалізації зазначених процесів покладається на підрозділи матеріального забезпечення органів внутрішніх справ України.

Підкреслено, що серед основних завдань та функцій підрозділів матеріального забезпечення органів внутрішніх справ України в ринкових умовах залишається забезпечення Головних управлінь та управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, Управлінь МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті, вищих навчальних закладів системи МВС України озброєнням, боєприпасами, бойовою та іншою технікою, засобами зв’язку, криміналістичною, оперативною та організаційною технікою, автомототранспортними засобами, автозапчастинами, хімічними, інженерними, паливно-мастильними матеріалами, автотехнічним майном, продовольством, майном продовольчої служби, речовою, господарчою, паперовою продукцією, спортивним майном, спецодягом, паливом, меблями, казарменим інвентарем, військово-навчальними посібниками та іншою продукцією. Наголошується на тому, що всі зазначені ресурси повинні бути придбані за рахунок лімітів (фондів), які були виділені безпосередньо Міністерству внутрішніх справ України та залучених коштів у відповідності з законом.

У підрозділі 2.4 «Повноваження та відповідальність підрозділів матеріального забезпечення органів внутрішніх справ України» встановлено, що реалізація повноважень підрозділів матеріального забезпечення здійснюється за такими напрямками: 1) матеріально-технічне та військове забезпечення органів внутрішніх справ; 2) фінансове забезпечення органів внутрішніх справ; 3) управління та організація діяльності органів внутрішніх справ у сфері матеріального забезпечення.

Доведено, що відповідальність за фінансову і господарську діяльність підрозділів матеріального забезпечення несуть персонально їх керівники. Адже вони є розпорядниками бюджетних ресурсів, призначають матеріально-відповідальних посадових осіб, визначають функціональні обов’язки працівників підрозділів матеріального та фінансового забезпечення органів внутрішніх справ України.

Акцентовано увагу на тому, що за порушення законодавства під час реалізації управління матеріальним забезпеченням в органах внутрішніх справ України керівники зазначених підрозділів несуть дисциплінарну, адміністративну, кримінальну, матеріальну та цивільно-правову відповідальність.

Розділ 3 «Шляхи удосконалення управління матеріальним забезпеченням в органах внутрішніх справ України» складається з трьох підрозділів та присвячений аналізу розвитку системи суб’єктів управління матеріальним забезпеченням в органах внутрішніх справ України та їх правового статусу, встановленню шляхів удосконалення правових засад використання спонсорської та благодійної допомоги інших суб’єктів господарювання в матеріальному забезпеченні органів внутрішніх справ України та характеристиці теоретичних та нормативно-правових аспектів використання органами внутрішніх справ коштів від власної фінансово-господарської діяльності для покращення матеріального забезпечення.

У підрозділі 3.1 «Розвиток системи суб’єктів управління матеріальним забезпеченням в органах внутрішніх справ України та їх правового статусу» підкреслюється, що динамічному розвитку цієї системи сприяє те, що у кожному підрозділі внутрішніх справ організаційно-штатною структурою передбачені управління, служби та сектори матеріального забезпечення, розроблені їх нові функціональні обов’язки, розширені повноваження, покращено фінансування. Крім того, керівник вищевказаної структурно-організаційної одиниці за своїм правовим статусом є помічником начальника підрозділу.

Зазначено, що одним із шляхів розвитку системи суб’єктів управління матеріальним забезпеченням в органах внутрішніх справ України може стати запровадження у сучасну систему підвищення кваліфікації керівного складу органів та підрозділів системи МВС України спеціальної програми підготовки з питань управління матеріально-технічним забезпеченням керованих ними структурних одиниць.

Встановлено, що управління матеріальним забезпеченням органів внутрішніх справ України є багатогранним та специфічним процесом. У зв’язку з цим, запропоновано у якості одного з критеріїв оптимізації функціонування системи суб’єктів управління матеріальним забезпеченням органів внутрішніх справ України розробити та прийняти Положення про матеріально-технічне забезпечення органів внутрішніх справ України, яке вмістило б у себе напрямки діяльності всіх суб’єктів управління матеріальним забезпеченням підрозділів МВС і уточнило б їх правовий статус.

У підрозділі 3.2 «Удосконалення правових засад використання спонсорської та благодійної допомоги інших суб’єктів господарювання в матеріальному забезпеченні органів внутрішніх справ України» визначено, що благодійною допомогою вважається діяльність, яка здійснюється шляхом надання добровільної особистої або майнової допомоги, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням отримувача цієї допомоги.

Враховано, що відповідно до Закону України «Про міліцію», органи внутрішніх справ України для покращення свого матеріального забезпечення можуть отримувати у якості благодійної та спонсорської допомоги від інших суб’єктів господарювання безоплатне надання приміщень, обладнання, меблів, засобів зв’язку, транспорту, іншої техніки підрозділам міліції, які утримуються за рахунок коштів, що надходять на підставі відповідних договорів.

Зроблено висновок, що з метою удосконалення правових засад використання спонсорської та благодійної допомоги інших суб’єктів господарювання в матеріальному забезпеченні органів внутрішніх справ необхідно розробити систему нормативно-правових актів, запровадження якої чітко б визначило механізм отримання благодійної допомоги органами та підрозділами внутрішніх справ України та усунуло б підстави для маскування під виглядом благодійництва корупційної діяльності.

У підрозділі 3.3 «Використання органами внутрішніх справ України коштів від власної фінансово-господарської діяльності для покращення матеріального забезпечення» підкреслюється, що на матеріальне і військове постачання, а також на фінансове забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України держава виділяє значні кошти, але їх не вистачає для належного функціонування зазначених органів виконавчої влади.

Визначено, що один з напрямків використання органами внутрішніх справ коштів від власної фінансово-господарської діяльності для покращення матеріального забезпечення є надання платних правових і господарських послуг.

Наголошено на тому, що як напрямок використання органами внутрішніх справ коштів від власної фінансово-господарської діяльності для покращення матеріального забезпечення підрозділам матеріального забезпечення необхідно проаналізувати можливість організувати на власній виробничій базі виробництво тих матеріалів і товарів, які є необхідними для ефективної роботи органів внутрішніх справ України