АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС КЕРІВНИКА В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, наведено відомості про зв'язок роботи з науковими планами та програмами, визначено мету і завдання, охарактеризовано об'єкт, предмет і методологічну основу дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, вказано на особистий внесок здобувача, наведено дані, що свідчать про апробацію результатів дослідження, окреслено публікації.

Розділ 1 "Система органів державної податкової служби України" складається з чотирьох підрозділів, в яких досліджено правову природу державної податкової служби, поняття та сутність системи органів ДПС, організаційну структуру та функції органів ДПС, методи управління в органах ДПС.

У підрозділі 1.1 "Державна податкова служба як різновид державної служби України" на підставі чинного законодавства й наукової думки здійснено критичний аналіз проблем державної служби в Україні як системи суспільних зв'язків і відносин, що виникають у процесі державного управління. Наголошено, що в основі поділу державної служби на окремі види лежить структурна диференціація та спеціалізація державної служби за предметом відання. Вказано на невизначеність у законодавчому порядку вичерпних ознак державної служби та теоретичну актуальність і практичну значущість цього питання.

Встановлено, що реалізація завдань і функцій податкового законодавства покладена на спеціалізований вид державної служби - державну податкову службу України, що є органом державної виконавчої влади, діяльність якого регулюється положеннями спеціальних законів України.

Зазначено, що ДПС здійснює податкове адміністрування, тобто виконує як уповноважений орган державної влади діяльність, спрямовану на виконання законодавства, яке регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), забезпечення ефективного функціонування державної податкової системи і податкового контролю. Сформульовано поняття "податкове адміністрування" в діяльності ДПС України, під яким запропоновано розуміти здійснення процесу збирання податків і реалізацію зв'язків між представниками податкових органів і платниками податків у відповідності з виробничими відносинами і формами господарювання в ринкових умовах на основі чинного податкового законодавства.

У підрозділі 1.2 "Поняття та сутність системи органів державної податкової служби" визначено, що остання складається з цілого ряду підрозділів, зокрема департаментів, головних управлінь, відділів, адміністрацій, міжрайонних і районних інспекцій, кожний з яких є підсистемою, а сама система органів ДПС України є підсистемою в системі органів державної виконавчої служби.

Підкреслено, що діяльність системи органів ДПС, яка є соціальною системою, має бути важливим інструментом підвищення ефективності економіки та контролю. Система ДПС України виступає цілісним утворенням, основними елементами якого є посадові особи, їх права і обов'язки, зв'язки і взаємодія.

Зауважено, що управління ДПС переважно є внутрішньосистемним, у зв'язку з чим розділити суб'єктів і об'єкти управлення складно. Об'єктами державного управління є система, на яку спрямований владний вплив суб'єкта управління. У внутрішньосистемному управлінні органи ДПС та їх службовці в одних випадках є суб'єктами управління, в інших - об'єктами управління. Провідне місце серед суб'єктів управління ДПС належить її керівникам різних рівнів, які повинні вміти виробляти стратегію управління, об'єднати зусилля підпорядкованого персоналу для виконання поставлених перед органом ДПС завдань, забезпечити діяльність всіх структурних підрозділів і їх працівників у відповідності з функціональними обов'язками, в необхідних випадках застосовувати свою владу для здійснення свого управлінського впливу.

У підрозділі 1.3 "Організаційна структура та функції державної податкової служби в Україні" зазначено, що ефективність діяльності системи органів ДПС залежить від доцільності і життєдіяльності її структури, правового регулювання й організації управління та кадрового і матеріально-технічного забезпечення.

Встановлено, що структура органів ДПС належить до соціальних структур, яка виражається в мережі стійких і упорядкованих зв'язків об'єкта обумовлених відносинами соціальних груп, розподілом праці, характером соціальних інститутів (держави, її органів та ін.).

З'ясовано, що нинішня структура органів ДПС України є застарілою, громіздкою, малокерованою та такою, що не здатна повною мірою забезпечити реалізацію основних засад податкового законодавства України. Вона потребує змін та уточнень у зв'язку з тим, що Податковий кодекс України по-новому регулює відносини, які виникають у сфері оподаткування.

З метою оптимізації центральних органів виконавчої влади, усунення дублювання їх повноважень, забезпечення скорочення чисельності управлінського персоналу та витрат на його утримання, підвищення ефективності державного управління наголошено на необхідності зміни та уточнення нинішньої структури ДПС України, оскільки в ній слабо відображені зворотні зв'язки, обмежено представлені інтереси підпорядкованих органів, що знижує її універсальність та ефективність.

У підрозділі 1.4 "Методи управління в органах державної податкової служби України" звертається увага на той факт, що в діяльності органів ДПС використовуються різноманітні методи управління. Однак чинне податкове законодавство, встановлюючи завдання і функції органів ДПС України, не містить вказівки на методи управління у даній службі.

Підкреслено, що сукупність прийомів, операцій, актів управління, процедур їх підготовки та прийняття, організації виконання та контролю за результатами діяльності становить методи управління. Методи управління визначено як способи здійснення владно-організаційного впливу керуючих суб'єктів на керовані об'єкти, під якими розуміються конкретні способи реалізацій функцій управління. Методи управління безпосередньо пов'язані з цільовим призначенням управління і проявляються лише у сфері взаємодії об'єктів і суб'єктів управління.

Зазначено, що в практичній діяльності органів ДПС є два критерії для класифікації методів управління, а саме: а) залежно від міри використання владно-розпорядчих повноважень використовують методи переконання, заохочення, примусу; б) залежно від характеру впливу суб'єкта на об'єкт управління застосовують методи прямого (адміністративного) впливу і методи непрямого (економічні, соціально-психологічні) управління. Розглянуто сутність і значення цих методів управління.

Розділ 2 "Керівні принципи та форми управління в системі державної податкової служби в Україні" складається з чотирьох підрозділів, у яких визначено принципи, форми та соціальну спрямованість управлінської діяльності в системі органів ДПС та розглянуто дію і співвідношення основних феноменів організації та здійснення управлінського процесу - керівництва і лідерства.

У підрозділі 2.1 "Поняття принципів управління в органах державної податкової служби України" досліджено правову природу принципів управління в органах ДПС. Принципи управління в органах ДПС визначено як основоположні, керівні ідеї, закономірності, що визначають стиль діяльності та лінію поведінки керівників органів (підрозділів) різних рівнів і видів діяльності відповідно до поставленої мети і завдань. Роль принципів в управлінні органами і підрозділами ДПС полягає у тому, що, з одного боку, вони виступають як звід основних законів управління об'єктами різного роду (підлеглими, персоналом службовців, керівниками, органом у цілому, відносинами з платниками податків та ін.), з іншого - є правилами управлінської діяльності.

Приділено увагу питанню класифікації принципів управління в ДПС за певними критеріями. Запропоновано поділ принципів управління в ДПС на загальні, які характерні для всіх гілок і рівнів управлінської діяльності, зокрема й управління в органах ДПС, та спеціальні (організаційні, організаційно-технологічні) принципи, які, у свою чергу, за сферою дії поділяються на дві підгрупи: принципи побудови (організації) системи управління та принципи здійснення процесу управління або функціонування системи управління. Розкрито зміст кожного з указаних принципів. Наголошено на тому, що вони залежать від структури і функціонального призначення конкретного органу чи підрозділу ДПС, державних та відомчих інтересів, мети і завдань, що стоять перед керівниками в органах ДПС, особистісного стилю управління тощо.

У підрозділі 2.2 "Форми управління в органах державної податкової служби України" здійснено комплексну характеристику форм управління в органах ДПС України. Під формою управління в органах ДПС розуміється зовнішньо виражене волевиявлення органу ДПС, що реалізується відповідно до законів та Конституції України в межах встановленої законом компетенції для досягнення поставленої управлінської мети.

Зазначається, що значення форм управління в ДПС полягає в тому, що за їх допомогою забезпечуються: додержання встановленого порядку, гласність і прозорість діяльності, зміцнення законності й дисципліни, виконання поставлених завдань з наповнення бюджету тощо. За формами управління можна судити про те, що і як робиться в органах ДПС відповідно до їхньої компетенції. Правильне розуміння форм управлінської діяльності сприяє глибшому усвідомленню змісту цієї діяльності. Більше того, ефективність реалізації влади в органах ДПС багато в чому залежить від правильного використання арсеналу форм діяльності. Вміле поєднання різних форм управління в системі ДПС сприяє вдосконаленню організації управління, його впливу на суспільні процеси.

Підкреслено, що говорити про форми управління доцільно лише щодо такої діяльності, яка має владно-організуючу спрямованість і відображає зміст основних, профільних функцій органів ДПС. Оскільки за допомогою форм управління практично реалізуються функції управлінської (адміністративної) діяльності, то від різнобічності використання цих форм залежить ефективність діяльності в цілому. Вміле поєднання різних форм управління в системі ДПС сприяє вдосконаленню організації управління, його впливу на суспільні процеси.

У підрозділі 2.3 "Соціальна спрямованість управлінської діяльності в системі органів державної податкової служби України" розкрито зміст соціальної спрямованості управлінської діяльності в ДПС та особливості її реалізації в роботі податкових органів України. Суть соціальної спрямованості розуміється як необхідність для органів управління в процесі вироблення та реалізації управлінських рішень враховувати інтереси суспільства, галузі, конкретних організацій і соціально-професійних груп.

Зазначено, що соціальною спрямованістю управлінської діяльності в системі органів ДПС є її орієнтація на людину, права, свободи та гарантії якої відповідно до ст. 2 Конституції України визначають зміст і спрямованість діяльності держави та її органів. Спрямованість управлінської діяльності керівника в органах ДПС на людину полягає як у зовнішніх взаємовідносинах між податківцями і платниками податків, спрямованих на утвердження пріоритету прав останніх, так і в тому, щоб умови праці персоналу органів ДПС найбільшою мірою відповідали його потребам та бажанням.

Особлива увага приділяється подальшому реформуванню інституту надання адміністративних послуг органами ДПС України. Йдеться про принцип переорієнтації діяльності ДПС із виконання суто фіскальних на обслуговуючі функції - надання послуг платникам податків, що розглядається як своєрідна форма соціальної спрямованості діяльності ДПС та є найголовнішою стратегічною метою, на досягнення якої спрямовано Програму модернізації державної податкової служби України.

У підрозділі 2.4 "Керівництво і лідерство як організуючий фактор службової діяльності в органах державної податкової служби України" зроблено висновок, що право на управління в органах ДПС є основною особливістю професійної діяльності керівника в системі ДПС. Це право забезпечують повноваження керівника, зумовлені його компетенцією у межах формального органу (підрозділу). Об'єктом керівного впливу завжди є підлеглий службовець або весь колектив органу ДПС. Цим самим керівництво в органах ДПС відрізняється від управління, об'єктами якого можуть бути люди і матеріальні або фінансові та трудові ресурси.

Розглянуто феномен лідерства у його співвідношенні з керівництвом та здійснено їх порівняльний аналіз. Зазначено, що лідерство в органах ДПС - це феномен впливу керівника на думки, оцінки, відносини і поведінку колективу в цілому або окремих його членів. Феномен лідерства в органах ДПС ґрунтується на авторитеті керівника. Проаналізовано суб'єктивні та об'єктивні чинники, які визначають ефективність лідерства. Охарактеризовано три головні стилі лідерства (керівництва) в ДПС - авторитарний, демократичний та ліберальний, які визначають типову для лідера систему способів та прийомів впливу на підлеглих.

Підтримано позицію тих науковців, які виділяють три основні підходи до визначення лідерства - підхід із позицій особистих якостей, поведінковий підхід і ситуаційний підхід. Стверджується, що лідерство є ситуаційним, адже ефективність стилю керівництва залежить від характеру конкретної ситуації, і при зміні ситуації змінюється і відповідний стиль. Зроблено висновок, що лідерство не є функцією керівника, оскільки воно не має часових параметрів, якими володіє функція управління, і залежить від ситуації.

Розділ 3 "Організаційні та правові основи діяльності керівника в органах державної податкової служби України" складається з трьох підрозділів, у яких дається загальна характеристика правового статусу керівника в органах ДПС України, його компетенції, повноважень та адміністративно-правового регулювання діяльності.

У підрозділі 3.1 "Загальна характеристика правового статусу керівника в органах державної податкової служби України" вказується, що правовий статус керівника в органах ДПС включає систему визнаних і гарантованих державою в законодавчому порядку прав, свобод і обов'язків, а також законних інтересів керівника як суб'єкта права. На підставі характеристики правового статусу керівника в ДПС зроблено висновок, що права, свободи і обов'язки, які становлять основу правового статусу, пов'язані з правосуб'єктністю, правоздатністю та юридичною відповідальністю. Розкрито юридичний зміст кожної з цих правових категорій.

Під правовим статусом керівника в ДПС пропонується розуміти його врегульоване нормами права становище як посадової особи в системі ДПС та місце в службовій ієрархії, функції, повноваження, гарантії реалізації повноважень і відповідальність.

Правовий статус керівника в органах ДПС характеризується регламентованими нормами адміністративного права сукупністю його обов'язків, повноважень (прав), компетенції та відповідальності.

У підрозділі 3.2 "Компетенція і повноваження керівника в органах державної податкової служби України" підкреслено, що найважливішою ознакою організаційних та правових засад діяльності керівника в органах ДПС є наявність у нього компетенції - владних повноважень (сукупності прав та обов'язків) відповідного змісту й обсягу.

Підкреслено, що компетенція органів ДПС відображається в компетенції їх керівників і пов'язана з такими особливими ознаками як спеціальний порядок їхньої організації, організаційні засади створення, головною метою якого є забезпечення таких умов функціонування, за яких повністю були б реалізовані їх завдання, та нормативно-правове забезпечення їхньої діяльності.

Зазначено, що основним напрямком компетенції керівника в органах ДПС є забезпечення надходжень податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів. На підставі аналізу законодавства розкрито зміст компетенції і повноважень керівника (начальника) в підрозділах податкової міліції. Наголошено на необхідності відрізняти їх від компетенції керівників в органах ДПС, яка в цілому відображає їх особисту компетентність, обізнаність, професіоналізм, здатність виконувати поставлені завдання, повноваження, що виражаються в сукупності прав і обов'язків, закріплених за ними у встановленому законом правопорядку для здійснення покладених на них функцій.

З'ясовано, що обсяг повноважень того чи іншого керівника в органах ДПС залежить від його місця в організаційно-штатній структурі системи ДПС в Україні. Основні повноваження керівників у системі ДПС у сфері оподаткування запропоновано визначити як загальні, типові, такі, що характерні для всієї системи державної служби в цілому, такі, що забезпечують досягнення узгодженості та впорядкованості у сфері державного управління, такі, що визначають взаємодію між суб'єктами та об'єктами управління.

У підрозділі 3.3 "Адміністративно-правове регулювання діяльності керівника в органах державної податкової служби" розкрито сутність цієї правової категорії та запропоновано її визначення як дії права на суспільні відносини у сфері адміністративної (управлінської) діяльності її керівника за допомогою юридичних засобів, через систему яких забезпечується розвиток відносин у межах і напрямах, визначених нормами адміністративного права. Зроблено висновок, що під адміністративною діяльністю ДПС України слід розуміти врегульовану нормами адміністративного права специфічну виконавчо-розпорядчу підзаконну державно-владну діяльність з організації та здійснення податкових відносин, врегульованих нормами податкового законодавства, попередження та припинення правопорушень у сфері оподаткування.

Підкреслено, що механізм адміністративно-правового регулювання діяльності керівника в органах ДПС - це комплекс спеціальних заходів, засобів і способів адміністративно-правового регулювання відносин у сфері його діяльності, що має юридичний зміст і спрямований на реалізацію повноважень згідно з його правовим статусом. Предметом адміністративно-правового регулювання діяльності керівника в органах ДПС є цілі, завдання, функції, порядок обрання та звільнення, принципи діяльності, взаємодія з іншими підрозділами та органами ДПС та їх керівним складом, форми й методи діяльності, підстави і порядок заохочення, компетенція, відповідальність та інші питання, які виникають у процесі здійснення управлінської діяльності керівника.

Розділ 4 "Керівник в органах державної податкової служби України" складається з шести підрозділів, присвячених дослідженню місця і ролі керівника в органах ДПС, його функцій та організації особистої діяльності, контролю і нагляду за його службовою діяльністю, видам контролю, вимогам, що ставляться до керівників, та оцінюванню їх особистості.

У підрозділі 4.1 "Місце і роль керівника в службовій ієрархії органів та підрозділів державної податкової служби" розглянуто правову природу управлінської діяльності керівника в органах ДПС України. З урахуванням негативних тенденцій, пов'язаних із відтоком висококваліфікованих кадрів ДПС, наголошено, що саме на керівникові в системі ДПС лежить обов'язок створити необхідні умови праці своїх підлеглих. При цьому роль керівника виявляється в його здатності реалізувати цілі органу ДПС, керівником якого він є, та цілі управлінських структур вищого рівня шляхом здійснення покладених на нього функцій.

Доведено, що управлінська діяльність сучасного керівника, зокрема й керівника в органах ДПС, є багатоплановою. Вона об'єднує діяльність з визначення основних цілей управління, а також головних напрямів їх досягнення та розвитку. Ця діяльність пов'язана з впливом на підлеглих, виконанням конкретних управлінських функцій щодо підлеглих, організації в цілому, відповідальністю перед вищими органами за виконання основних функцій організації.

З'ясовано, що головне завдання керівника-організатора службового колективу - привести діяльність кожного працівника ДПС у відповідність з цілями та інтересами цього органу виконавчої влади.

Встановлено, що керівник в органах ДПС, який хоче працювати якомога ефективніше, досягти максимальної ефективності мотивації діяльності підлеглих, має навчитися користуватися різними стилями, методами і типами впливу, використовуючи ті, що відповідають конкретній ситуації, а не замикатися на якомусь одному стилі управління протягом усієї своєї кар'єри. Ефективні керівники - це ті, хто може поводитися по-різному - залежно від вимог реальності.

У підрозділі 4.2 "Функції керівника в забезпеченні виконання завдань органів державної податкової служби" зроблено висновок, що праця керівника в органах ДПС є багатофункціональною і має комплексний характер. Зі свого змістового боку вона являє собою сукупність функцій, що реалізуються керівником у процесі управлінської діяльності, та завдяки яким проявляється сутність і зміст, цілі та завдання управління.

Функція керівника в ДПС розуміється як спеціалізований вид діяльності, що вимагає певних знань, умінь, навичок (досвіду). Це система заходів впливу керівника на підлеглих. На підставі аналізу існуючих у науковій літературі різних підходів до класифікації функцій керівника в ДПС запропоновано власну класифікацію, зокрема їх поділ на наступні основні види: загальні (зміст яких є загальним і притаманним діяльності будь-якого керівника) та спеціальні (специфічні) функції посадової особи - керівника органу ДПС.

У підрозділі 4.3 "Організація особистої діяльності керівника в органах державної податкової служби" особливу увагу приділено розкриттю основної складової управлінського процесу в ДПС - організації особистої діяльності (управлінської праці) керівника. Наголошено, що лише правильна, ефективна, раціональна і наукова організація праці керівника є запорукою досягнення успіхів у виконання завдань і цілей органів (підрозділів) ДПС незалежно від їх рівня. Зазначено, що на сьогодні ефективна праця керівника - це органічний сплав науки і мистецтва, тісне поєднання майстерності, знань і практики, чому можна і потрібно навчити.

Організація праці керівника в органах ДПС України розуміється як використання ефективної системи прийомів і методів особистої роботи на базі раціональної організації робочого місця, створення оптимальних умов праці та відпочинку, планування робочого дня і ліквідації нераціональних етапів виконання робіт та операцій.

Наголошується, що на організацію особистого трудового процесу керівника в органах ДПС впливають: стиль роботи, що використовується, форми і методи управління колективом, рівень керівництва, технічне оснащення робочого місця та інші фактори.

Підкреслено, що керівник органу ДПС як особливий вид працівників є важливою складовою частиною колективу. Колектив тільки тоді досягне мети, коли всі будуть працювати в дусі співробітництва та взаєморозуміння. Але коли керівник в ДПС не може правильно організувати роботу, то всі зусилля інших членів колективу будуть марні.

У підрозділі 4.4 "Контроль і нагляд за службовою діяльністю керівника в органах державної податкової служби" здійснено ґрунтовний аналіз існуючих у науковій літературі та нормативно-правових актах підходів щодо визначення поняття контролю і нагляду за службовою діяльністю керівників у ДПС, розкрито їх сутність і значення, розроблено критерії (ознаки) їх розмежування та співвідношення (взаємодії). Зокрема виділено наступні аспекти контролю та нагляду: їх розглядають як особливу функцію державного управління; як сукупність проваджень, що становлять зміст адміністративно-правового примусу; їх вважають стадією управлінського циклу; формою зворотного зв'язку; способом забезпечення законності і дисципліни; процесом, що забезпечує досягнення цілей організації тощо. Найважливіше завдання контролю за службовою діяльністю керівників в органах ДПС - запобігати можливим упущенням і помилкам керівників, спонукати їх до добросовісного виконання управлінських обов'язків, сприяти підвищенню особистої відповідальності кожного за остаточні результати діяльності ввіреного йому органу чи підрозділу ДПС.

Зроблено висновок, що сутність контролю за керівниками в ДПС полягає в: а) спостереженні за функціонуванням підконтрольних органів (підрозділів) ДПС, ефективністю управлінських дій їх керівників (начальників), отриманні об'єктивної інформації про виконання керівниками органів ДПС правил і доручень, стан системи ДПС у цілому; б) можливості втручатися в поточну адміністративно-господарську діяльність вертикально підпорядкованого й контрольованого органу ДПС та його керівництва (об'єктом контролю є як законність, так і доцільність діяльності керівника в ДПС); в) вжитті заходів щодо запобігання та усунення порушень законності й службової дисципліни керівниками в системі ДПС; г) виявленні причин і умов, що сприяють правопорушенням; д) самостійному вжитті заходів щодо притягнення до відповідальності керівників органів ДПС, винних у порушенні законності тощо.

Підтримано точку зору тих учених, які вважають, що наглядові функції з боку держави властиві тільки прокуратурі, яка не має права втручатися в оперативну діяльність піднаглядних їй органів або посадових осіб цих органів та не може самостійно притягувати винних до правової відповідальності. Інші органи, незважаючи на їх назву, здійснюють контроль (повний або усічений (неповний), а не нагляд.

У підрозділі 4.5 "Види контролю за організаційно-розпорядчою діяльністю керівника в системі державної податкової служби" аналізуються види зазначеного контролю з урахуванням різних ознак. Вказується, що в основу класифікації видів контролю можуть бути покладені різні критерії - природа суб'єктів контролю, їх завдання, зміст контрольної діяльності, характер контрольних повноважень, характер взаємовідносин суб'єкта контролю з підконтрольним об'єктом, стадії управління, на яких здійснюється контроль, юридичні наслідки контролю.

Критерієм, який надав би змогу охопити усі види та підвиди контролю, визнається суб'єкт (група суб'єктів) його здійснення. Цей критерій дає можливість визначити такі комплексні види контролю за діяльністю правоохоронних органів у цілому та за діяльністю органів ДПС зокрема, як: 1) державний, підвидами якого є парламентський, президентський, урядовий, контроль міністерств та відомств, контроль місцевих державних адміністрацій та інших місцевих органів влади, судовий контроль; 2) самоврядний (представницький); 3) громадський; 4) міжнародний.

Зазначено, що державний контроль дає можливість не лише коригувати управлінську діяльність керівника органу ДПС, але й допомагає йому передбачити подальші перспективи та конкретний результат своєї праці. Державний контроль дозволяє не лише оцінювати якість виконання управлінських рішень, а й планувати та коригувати діяльність кожного органу (підрозділу) ДПС відповідно до даних, що були отримані в ході контрольної діяльності.

У підрозділі 4.6 "Вимоги до керівників в органах державної податкової служби" з'ясовано, що функціонування будь-якого органу чи підрозділу ДПС нерозривно пов'язане з діяльністю його керівника. Особистість керівника, його досвід, ділові та характерологічні властивості відіграють провідну роль в управлінні органом, яким він керує. Тому, щоб керівник органу ДПС міг успішно управляти своїми підлеглими, він повинен відповідати певним вимогам, а саме: сформованості й зрілості соціально-політичних поглядів і переконань; активності в реалізації поставлених цілей і завдань; високій культурі і моральності; мати розвинене почуття цивільного й громадського обов'язку, відповідальності за вчинки, бути порядним, розумно регулювати свої матеріальні потреби, захищати свою честь і гідність, чуйно й уважно ставитися до людей. Сучасний керівник покликаний органічно сполучати в собі глибоку компетентність, дисциплінованість, культуру, ініціативу та творчий підхід до справи, бути комунікативним.

У підрозділі 4.7. "Оцінка діяльності керівника в органах державної податкової служби України" зазначається, що оцінювання професійної придатності керівника традиційно здійснюється на основі створення моделі особистості як деякої сукупності професійних, ділових, особистісних якостей. Вважається, що особа, яка обіймає керівну посаду, має бути наділена цими якостями. Процедура оцінювання передбачає зіставлення особистісних змінних, що утворюють своєрідну "ідеальну модель", з особистісними змінними, що мають безпосереднє відношення до оцінюваного. Ступінь їх збігу дозволяє встановити відповідність керівника обійманій посаді. Теоретичним підґрунтям даного підходу є припущення про наявність зв'язку між особистісними властивостями керівника і ступенем успішності реалізації ним професійної ролі.

Встановлено, що система оцінювання, що діє в органах ДПС, покликана підвищити ефективність діяльності всіх керівників. Процес оцінювання дозволяє виявити як індивідуальні проблеми керівника, так і загальні, характерні для всієї системи ДПС. З одного боку, він дозволяє зібрати необхідну інформацію для планування та організації перепідготовки та підвищення кваліфікації керівника органу (підрозділу) ДПС, а з іншого - підвищити його мотивацію, скоригувати управлінську поведінку й отримати підстави для матеріального заохочення.

Розділ 5 "Раціоналізація адміністративно-правового статусу керівника в органах державної податкової служби в Україні" складається з п'яти підрозділів, в яких розкриваються оптимізація адміністративно-правового статусу керівника в органах ДПС, адміністративно-правове забезпечення законності та дисципліни керівниками системи ДПС України, соціальне забезпечення діяльності керівного складу органів ДПС, правовий захист і юридична відповідальність керівників в органах ДПС України, інформаційне забезпечення діяльності керівника в органах ДПС.

У підрозділі 5.1 "Оптимізація адміністративно-правового статусу керівника в органах державної податкової служби в Україні" вказано, що ефективність функціонування ДПС значною мірою залежить від професіоналізму, організації діяльності та відповідальності керівного складу органів ДПС України. Головна запорука ефективного виконання поставлених перед податковою службою завдань - якісний підбір та розстановка особового складу всіх ланок від керівників підпорядкованих підрозділів до оперативних працівників.

Акцентовано увагу на основних причинах, пов'язаних із недостатньою організацією кадрової роботи в органах ДПС, що призводить як до зниження рівня професіоналізму, так і до корупційних проявів.

Для підвищення рівня надходження податків до бюджетів усіх рівнів, що є головним завданням керівників органів ДПС, пропонується спільно з іншими правоохоронними органами вживати певних заходів, які б слугували оптимізації діяльності керівного складу ДПС, а саме: спільно з Міністерством внутрішніх справ України та Держмитслужбою України провести комплекс практичних заходів щодо запобігання фактам ухилення та несплати податку на додану вартість; надавати інформацію до органів ДПС щодо розкриття банківської таємниці стосовно суб'єктів господарювання, відносно службових осіб, щодо яких розслідуються кримінальні справи за ст. 205 КК України; щотижнево інформувати ДПС України про зареєстровані факти вчинення злочинів, передбачених ст. 205 КК України, та залучати до складу слідчо-оперативних груп працівників податкової служби; щомісячно надавати МВС України до ДПС України інформацію щодо втрачених або викрадених паспортів громадян України та щодо осіб, по яких є вироки суду за ст. 205 КК України, що сприяло б запобіганню схемам конвертації грошових коштів шляхом моніторингу створення суб'єктів господарювання особами, документи яких було втрачено або викрадено, запобіганню використанню фіктивних суб'єктів господарювання у схемах ухилення від сплати податків та ін.

Сформульовано пропозиції щодо ефективної протидії сучасній економічній злочинності, зокрема для ліквідації конвертаційних центрів та відпрацювання їх реальних контрагентів, запобігання втратам бюджету за рахунок фіктивного банкрутства, удосконалення порядку банкрутства підприємств тощо. Зроблено висновок, що достатня ефективність виконання покладених на податкову службу завдань можлива лише за умови активної взаємодії з підрозділами внутрішніх справ, Служби безпеки, інших правоохоронних органів та координації і контролю Генеральної прокуратури України та прокуратур на місцях.

У підрозділі 5.2 "Адміністративно-правове забезпечення законності та дисципліни керівниками системи ДПС України" зазначено, що забезпечення законності та дисципліни керівниками ДПС України здійснюється за допомогою певних гарантій, частина з яких отримала назву засобів (способів). Проведено різницю між гарантіями та засобами забезпечення законності та дисципліни керівниками ДПС України, яка полягає в тому, що перші з них є умовами, необхідними для функціонування режиму законності та дисципліни в органах ДПС, другі - необхідно розглядати як прийоми і способи забезпечення законності та дисципліни.

Наголошено на тому, що для забезпечення режиму законності та дисципліни керівниками ДПС України держава має створити основу для цього, тобто передбачити систему відповідних гарантій, які можна об'єднати у такі групи: правові, службово-професійні, економічні, організаційні та ідеологічні. Вказано, що всі ці гарантії існують у комплексі і нерозривно пов'язані між собою. Під гарантіями забезпечення законності та дисципліни керівниками органів ДПС України пропонується розуміти сукупність умов та юридичних засобів, що сприяють належному виконанню керівниками службових обов'язків, реалізації службових прав, а також спрямовані на неухильне додержання (виконання) встановлених у державі та суспільстві загальнообов'язкових вимог.

З'ясовано, що забезпечення законності та дисципліни керівниками ДПС України за допомогою адміністративно-правових засобів здійснюється у певному порядку, який отримав назву адміністративної процедури, під якою пропонується розуміти передбачений законодавством порядок розгляду і вирішення органами влади індивідуальних адміністративних справ. Змістом таких справ є публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У підрозділі 5.3 "Соціальне забезпечення діяльності керівного складу органів державної податкової служби України" підкреслено, що за умови високого рівня соціального захисту досягається заінтересованість керівників та інших працівників ДПС України в результатах службової діяльності, а сам службовець, розуміючи свою необхідність для держави та побоюючись втратити свою посаду, не буде порушувати дисципліну та законність.

Враховуючи специфіку проходження служби персоналом ДПС, зосереджено увагу на розгляді питання встановлення державою спеціальної системи соціального захисту цієї категорії громадян та низці додаткових гарантій їх соціального захисту. При розгляді окремих видів соціального захисту керівного складу в органах ДПС України підкреслено його матеріально-забезпечувальний характер. До його окремих видів запропоновано віднести: 1) грошове забезпечення; 2) забезпечення майном; 3) пільги та компенсації; 4) пенсійне забезпечення; 5) державне обов'язкове особисте страхування; 6) житлове забезпечення; 7) медичне та санаторно-курортне забезпечення. Проаналізовано сутність і значення кожного з перелічених видів соціального захисту персоналу ДПС.

Під соціальним захистом керівного складу органів ДПС України пропонується розуміти діяльність держави щодо встановлення та реалізації гарантій соціально-економічних і соціально-культурних прав, які надаються на умовах, передбачених законом чи договором, і спрямовані на формування й розвиток професійних якостей і задоволення матеріальних та моральних потреб відповідно з тим соціально-правовим статусом, який вони мають у суспільстві.

У підрозділі 5.4 "Правовий захист і юридична відповідальність керівників в органах державної податкової служби в Україні" встановлено, що працівникам податкової служби, як і іншим громадянам нашої країни, з одного боку, надано право самостійно захищати своє життя та здоров'я, власність, законні інтереси, а з іншого - вимагати від відповідних державних органів, у тому числі органів податкової служби, такого захисту. Зазначені правові можливості створюють для працівників податкової служби стан правової захищеності, від наявності якого залежить і ефективність виконання покладених на них завдань.

У ході розгляду сутності правового захисту керівників та посадових осіб в органах ДПС встановлено, що зазначене поняття передбачає низку різноманітних заходів, які є головною причиною відсутності одноманітного його розуміння. Під правовим захистом керівників в органах ДПС України пропонується розуміти систему юридичних гарантій та засобів їх реалізації, за допомогою яких уповноважені на те державні органи, їх посадові особи та інші уповноважені суб'єкти здійснюють охорону та захист їх життя, здоров'я, честі, гідності, особистої недоторканності, інших громадянських та політичних прав з метою як забезпечення стану їх правової захищеності під час державно-службової діяльності, так і забезпечення якісного виконання покладених на них управлінських завдань та функцій.

Вказано, що причиною поділу об'єктів правового захисту на зовнішню та внутрішню складові слугує наявність у них самостійної мети. Метою правового захисту працівників податкової служби як представників держави є їх правова захищеність від негативного впливу зовнішніх факторів, тобто факторів, які перебувають поза межами системи органів податкової служби. Метою правового захисту під час проходження служби в органах податкової служби є правова захищеність у внутрішньосистемних відносинах.

Наголошено на тому, що для керівників та посадових осіб в органах ДПС слід передбачити підвищену відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків, оскільки вони наділені найбільшим обсягом владних повноважень, а їх протиправна поведінка може заподіяти більшої шкоди, ніж правопорушення інших державних службовців.

Юридичну відповідальність керівників та посадових осіб органів ДПС України запропоновано визначати як застосування до правопорушника, який вчинив протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дію чи бездіяльність) передбачених санкцією юридичної норми заходів державного примусу, які виражаються у формі певних обмежень.

У підрозділі 5.5 "Інформаційне забезпечення діяльності керівника в органах державної податкової служби України" досліджено сутність і значення інформації в управлінні ДПС України. Зроблено висновок, що оскільки сфера оподаткування є надзвичайно динамічною, комплексною, вона потребує постійного вдосконалення, взаємодії управлінських структур, що можливе тільки при належному інформаційному забезпеченні.

Метою інформаційного забезпечення в органах ДПС визнається те, щоб на базі зібраних вихідних даних одержати опрацьовану, агреговану інформацію, яка має слугувати основою для прийняття керівником управлінських рішень. Досягнення цієї мети складається із вирішення низки завдань, таких як збирання первинної інформації, її зберігання, перерозподіл між структурними підрозділами органів і їх працівниками, підготовка до переробки, власне переробка, надання суб'єкту управління у переробленому вигляді, аналіз, забезпечення прямих і зворотних зв'язків у її циркуляції тощо.

Підкреслено, що інформаційне забезпечення діяльності керівника в органах ДПС передбачає створення передумов для комплексного вирішення завдань, що стоять перед ДПС, надання суб'єктам управління в системі ДПС науково обґрунтованої інформації для ефективного здійснення управлінських функцій.

Форми інформаційного забезпечення діяльності керівника в ДПС поділено на зовнішню та внутрішню. Управління в органах ДПС як у зовнішньому, так і внутрішньому напрямку ґрунтується на власній інформаційній системі, під якою необхідно розуміти сукупність каналів постачання інформації на всі рівні управлінської ієрархії з метою здійснення керівниками органів ДПС ефективного управління.

Наголошено на тому, що удосконалення інформаційного забезпечення діяльності керівника в органах ДПС насамперед має спрямовуватися на дієву реалізацію таких основних завдань: формування правових та організаційних передумов розвитку інформатизації; застосування та розвиток сучасних інформаційних технологій у відповідних сферах; формування системи національних інформаційних ресурсів; створення загальнодержавних систем інформаційно-аналітичної підтримки діяльності податкових органів; інтеграція у світовий інформаційний простір тощо.