АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМИ ВИРОБНИЧИМИ КООПЕРАТИВАМИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сільське господарство України – невід'ємна частина єдиного національного комплексу, тому його кризовий стан та дестабілізація негативно впливають на всі галузі ринкової економіки. З огляду на це актуальність антикризового управління господарствами зростає, так як швидкоплинні процеси в економіці вимагають від них в тому числі і сільськогосподарських кооперативів стабільного економічного стану, розширення відтворення та постійної конкурентоспроможності на ринку.

Як результат, більшість підприємств різних організаційно-правових форм господарювання, і зокрема сільськогосподарські виробничі кооперативи, функціонують у кризовому стані. За таких умов необхідно здійснювати пошук шляхів забезпечення життєдіяльності підприємств та приймати певні управлінські рішення по виходу з кризового стану, в якому опинилися підприємства. Останнє  передбачає використання антикризового управління.

Стан вивчення проблеми. Проблема антикризового управління сільськогосподарськими підприємствами завжди була в полі зору закордонних і українських дослідників. Так, в різних аспектах теорію, методологію і практику антикризового управління досліджували І.А. Воловик, Р.І. Біловол,  Л.О. Лігоненко, П.М. Макаренко, І.Л. Сазонець, О.А. Слюсаренко, О.О. Терещенко, В.Г. Туленков, Е.А. Уткін, А.Д. Чернявський, В.Д. Чумак, А.М. Штангерт та багато інших. Проте, в дійсності є багато питань, які недостатньо досліджено і висвітлено. Вони стосуються аспектів формування належної антикризової політики в сільськогосподарських підприємствах, зокрема, в сільськогосподарських виробничих кооперативах, що мають забезпечити відновлення, розвиток сільського господарства, і як результат поширення кооперації в Україні.

У зв’язку з цим набувають актуальності дослідження щодо формування теоретичних основ управління в умовах кризи; оцінки реального стану діяльності сільськогосподарських виробничих кооперативів, оскільки їх більшість знаходиться на межі кризи, а в деяких випадках навіть на стадії банкрутства; удосконалення при цьому інструментів менеджменту – планування, системи управління.

Необхідність обґрунтування та розробки теоретичних та практичних рекомендацій щодо удосконалення антикризового управління сільськогосподарськими виробничими кооперативами, які є складовою частиною системи аграрного господарювання, зумовили вибір теми дослідження та її актуальність, визначили мету і завдання дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження за темою дисертаційної роботи проводились відповідно до плану науково-дослідних робіт Полтавської державно аграрної академії   що є складовою програми наукових досліджень ННЦ “Інститут аграрної економіки УААН” “Трансформування організаційно-економічних відносин до соціально-орієнтованих умов в АПК”  (номер державної реєстрації 0102U000262).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування та розробка науково виважених пропозицій, спрямованих на удосконалення антикризового управління сільськогосподарськими виробничими кооперативами.

Для досягнення поставлено мети необхідно виконати наступні завдання:

-               з'ясувати зміст поняття “криза підприємства”, встановити основні причини, які зумовили кризовий розвиток більшості сільськогосподарських підприємств;

-          з'ясувати сутність терміну “антикризове управління” та визначити особливості управління підприємствами в умовах кризи;

-         визначити економічні механізми виявлення і оцінки кризових явищ на підприємстві;

-         провести аналіз розвитку сільськогосподарських виробничих кооперативів;

-         вивчити стан платоспроможності сільськогосподарських виробничих кооперативів, з метою виявлення ознак їх кризового стану;

-         провести оцінку загрози кризи і ймовірності банкрутства сільськогосподарських виробничих кооперативів;

-         опрацювати рекомендації щодо формування системи менеджменту в сільськогосподарських виробничих кооперативах;

-         здійснити оцінку ризиків в діяльності сільськогосподарських виробничих кооперативів;

-         визначити механізм підвищення ефективності розвитку сільськогосподарських виробничих кооперативів.

Об’єктом дослідження є процес антикризового управління сільськогосподарськими виробничими кооперативами.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних питань удосконалення антикризового управління сільськогосподарськими виробничими кооперативами.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи стали наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з питань антикризового управління.

У дисертаційній роботі використано такі методи дослідження, як:       абстрактно-логічний (при вивченні останніх наукових  публікацій і досягнень практики по темі, при оцінці власних результатів на фоні вже відомих знань, при виділенні невирішених завдань; при розробці конкретних цілей дослідження); експериментальний (при оцінці можливої кризи та банкрутства об’єктів дослідження); статистичний (при оцінці ризиків сільськогосподарських виробничих кооперативів за допомогою кластерного аналізу та методу доцільності затрат); графічний (при побудові діаграм).

Інформаційна база дисертаційного дослідження. У процесі виконання дисертаційної роботи використовувалися законодавчі та нормативні акти України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, дані річних звітів сільськогосподарських виробничих кооперативів, результати власних досліджень і розрахунків.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше:

- обґрунтовано в організаційній структурі управління асоціацією кооперативів необхідність здійснення постійного кадрового менеджменту  та моніторингу їх діяльності через групу кризового управління;

- обґрунтовано вибір технічного забезпечення інтегрованої системи управління та процес автоматизованого моніторингу фінансового стану суб’єктів господарювання в складі асоціації кооперативів через пристосування програми Microsoft Excel, шляхом введення вихідної інформації  в комірки, які містять попередньо введені розрахункові формули. 

Удосконалено (доповнено):

- зміст поняття “криза підприємства” як такий економічно нестабільний стан соціально – економічної системи (організації), що загрожує припиненню її діяльності через неспроможність підприємства здійснювати забезпечення операційної діяльності фінансовими ресурсами (в першу чергу власними коштами);

- поняття “антикризове управління” як певним чином організований вид менеджменту, який націлений на запобігання та подолання ознак кризового стану підприємства протягом всього його життєвого циклу, за допомогою добре налагоджених економічних, нормативно–правових, методологічних механізмів;

- поняття “асоціація кооперативів” – як таке об’єднання, що засноване кооперативами різних видів на умовах членства та добровільності здійснення діяльності, що пов’язана із сільськогосподарським виробництвом, та передбачає постійний моніторинг всіх процесів в них і надання своїм членам інформаційної, консультаційної та іншої допомоги;

-   методичні підходи щодо оцінки кризових явищ на підприємствах шляхом формування системи показників-індикаторів, які представлені двома напрямами: показники попередньої оцінки та показники фундаментального аналізу;

-   управлінську структуру сільськогосподарських виробничих кооперативів шляхом створення служби контролінгу та групи кризового управління в них;

-   процес планування в кооперативах шляхом визначення оптимального поєднання галузей об’єктів дослідження на основі застосування економіко-математичних методів програмування;

         Набули подальшого розвитку:

- методичні підходи до оцінки ризиків, визначених на основі кластерного аналізу та методу доцільності затрат.

         Практичне значення одержаних результатів. Основні положення досліджень можуть бути використані у діяльності сільськогосподарських виробничих кооперативів у процесі розробки та реалізації управлінських рішень, які спрямовані на подолання кризової ситуації та подальшої стабілізації їх фінансового стану.

         Пропозиції автора по удосконаленню антикризового управління (щодо формування ефективної системи менеджменту, оптимального поєднання галузей та оцінки ризиків) прийняті до впровадження в практику сільськогосподарськими виробничими кооперативами Полтавської області та прийняті до уваги Головним управлінням агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації (довідка № 01-16/336 від 12 вересня 2007 р.).

         Теоретичні результати досліджень щодо сутності кризи, причин виникнення, механізмів її виявлення та попередження використовуються також у навчальному процесі Полтавської державної аграрної академії при викладанні дисциплін економічного напрямку (довідка № 7-01-60 від 13 вересня 2007 р.).

         Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Усі наукові результати, що викладені  в дисертації отримані автором особисто.

         Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи були викладені та обговорені на наступних наукових конференціях:              14 червня 2006 р. “Соціально-економічні перспективи розвитку України”                      (м. Дніпропетровськ, 2006 р.); 17-18 травня 2007 р. “Наука і вища освіта” (м. Запоріжжя, ГУ ЗІДМУ, 2007 р.); 24-25 квітня 2008 р. “Научное пространство Европы” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.).

         Публікації. Основні положення результатів дисертаційної роботи опубліковано в 8 наукових працях загальним обсягом 2,5 друкованих аркуша, з них 5 статей у спеціалізованих наукових фахових виданнях загальним обсягом 2,1 друкованих аркуша, та 3 тези доповідей (загальний обсяг 0,4 друкованих аркуша ) на науково-практичних конференціях. У співавторській статті за списком автореферату: [8] – автором розроблено модель оптимального поєднання галузей в досліджуваних кооперативах.

         Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 158 сторінках комп'ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота містить 23 таблиці, 44 рисунків, 15 додатків, що займають 22 сторінки і список використаних джерел із 147 найменувань (13 сторінок).