АВТОКЛАВНИЙ ГАЗОБЕТОН З ПОКРАЩЕНИМИ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ

Краткое содержание

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність виконання даної роботи, сформульовано мету та задачі досліджень, розкрито наукову новизну, визначено особистий внесок здобувача, практичне значення та основні задачі, наведено відомості щодо апробації, структури та обсягу дисертації.

У першому розділі наведено огляд стану проблеми та на основі узагальнення літературних і експериментальних даних (роботи А.І. Баранова,                   П.І. Боженова, В.М. Вирового, В.І. Вінниченко, К.Є. Горяйнова, Л.Й. Дворкіна, Б.Н. Кауфмана, Г.Я. Кунноса, В.Х. Лапса, А.П. Меркіна, В. Міхаеліса, П.О. Ребіндера, Л.М. Розенфельда, М.П. Сажнева, Г.П. Сахарова, В.Р. Сердюка, Є.С. Сілаєнкова, І.Б. Удачкіна, Є.М. Чернишова, О.С.Шинкевич та інших відомих вчених)  визначено теоретичні передумови досліджень.

Численними дослідниками проаналізовано технологічні фактори, що визначають якість автоклавних газобетонів. Відзначено важливість врахування нестабільності якісних показників вихідних матеріалів, особливо вапна. Запропоновано методи врахування і компенсування нестабільності властивостей вапна та інших сировинних матеріалів. Разом з тим, вирішення означеної проблеми на сучасному етапі потребує системного підходу на основі всебічного аналізу можливих альтернатив із застосуванням математичного моделювання і вибору оптимальних рішень.

На даний час розроблено комплекс технологічних засобів підвищення ККЯ газобетонів та поліпшення  інших експлуатаційних характеристик. Проте, не слід вважати вирішеною проблему оптимізації складів бетонів із врахуванням особливостей сировинних матеріалів. Потребують подальших досліджень і вдосконалення склади бетонів для великорозмірних виробів і зокрема при їх дисперсному армуванні.

Запропоновано різні технологічні напрями збільшення вологостійкості газобетонів, в т.ч. і з застосуванням об’ємної гідрофобізації. Разом з тим, актуальною є задача вибору найбільш ефективних гідрофобізуючих речовин, встановлення особливостей їх впливу на структуру і властивості газобетонів,  отриманих в умовах автоклавної обробки.

Аналіз попередніх досліджень і стану проблеми дозволив визначити напрями роботи і шляхи вирішення поставлених задач.

У другому розділі теоретично та експериментально обґрунтовано отримання автоклавного газобетону оптимальної структури з підвищеними фізико-механічними властивостями. Запропонована методика розрахунку складу суміші з урахуванням коливань основних технологічних параметрів.

Оптимальна макроструктура ніздрюватого бетону характеризується щільною гексагонально-кубічною  упаковкою сферичних газових пор різного діаметру, які розділені прошарком стінок пор мінімальної товщини. В якості критерію оптимальності макроструктури можна розглядати відношення товщини стінки пори цементуючої матриці газобетону до діаметра газових пор  (рис. 1).

Оптимальна мікроструктура ніздрюватого бетону характеризується мінімальною капілярною пористістю газобетону, зокрема, складових цементуючої матриці, що забезпечує експлуатаційні властивості ніздрюватого бетону та їх стійкість в період експлуатації.

В газобетоні  запропонованого оптимального складу перерозподіл у розмірі пор газобетону, а  як наслідок зміна пористості в моделі,  відбувається за рахунок зменшення початкових діаметрів  пор (D) та відповідного збільшення відстані між ними, тобто товщини стінок пор (δ). В цьому випадку при δ=D пористість моделі буде дорівнювати нулю, а при δ→0 досягне найбільшого значення — 87,02 %.