БЮДЖЕТНА ПОЛІТИКА ТА ІНСТРУМЕНТИ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Теоретичні основи формування та реалізації бюджетної політики на місцевому рівні” досліджено сутність та узагальнено наукові підходи до трактування бюджетної політики, систематизовано принципи та інструменти її здійснення, розглянуто інституційне середовище бюджетної політики, визначено етапи проведення комплексної оцінки реалізації бюджетної політики на місцевому рівні.

У роботі розглянуто дискусійні погляди науковців щодо тлумачення сутності бюджетної політики. Систематизовано типи і види бюджетної політики на місцевому рівні, що дало змогу виокремити такі класифікаційні ознаки: функціональна, за якою бюджетну політику поділяють на політику у сфері доходів, видатків, місцевого боргу і міжбюджетних відносин; адміністративно-територіальна, згідно з якою виділяють державну і місцеву бюджетну політики (на рівні Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст з особливим статусом Києва та Севастополя, міст, сіл та селищ). Залежно від завдань та часових меж є бюджетна стратегія і бюджетна тактика.

Цілі бюджетної політики на місцевому рівні формуються із врахуванням цілей бюджетної політики держави, конкретизованих на місцевому рівні, та цілей територіальних громад з урахуванням їх специфіки, які водночас не суперечать загальнодержавним цілям. Обґрунтовано, що відповідно до покладених завдань для реалізації законодавчо визначених повноважень бюджетна політика на місцевому рівні має два вектори: перший – зовнішній, який є основним і забезпечує реалізацію органами місцевого самоврядування основних пріоритетів держави через виконання делегованих повноважень; другий – внутрішній вектор, спрямований на проведення власної політики органів місцевого самоврядування та фінансове забезпечення місцевих програм соціального та економічного розвитку, який здійснюється через виконання власних повноважень (рис.1).

Аргументовано, що в сучасних умовах основними цілями бюджетної політики є: забезпечення сталого розвитку регіонів на основі поєднання державних і регіональних пріоритетів; посилення ролі органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади у стимулюванні комплексного і динамічного регіонального розвитку; посилення фінансової спроможності органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади; реформування міжбюджетних відносин з метою забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку регіонів.