Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Каталог авторефератов / СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННЫЕ НАУКИ / Лесное хозяйство
Название: | |
Альтернативное Название: | Целень Я.П. Лисивниче-экологические особенности воссоздания буковых лесов центральной части Западно Подольского горбогирья |
Тип: | Автореферат |
Краткое содержание: | На деревостани з пануванням бука лісового в Україні припадає близько 7,4 % вкритої лісом площі (Парпан, Стойко, 1995). Сучасна межа поширення цієї породи збігається з межею передкарпатських передгір'їв (Szafer, 1910, 1935; Wierdak, 1938; Slawinski, 1947; Tralau, 1962; Молотков, 1966; Косець, 1971; Gostynska-Jakuszewska, 1976; Соколов и др., 1977; Івченко, Войтюк, 1978; Шеляг-Сосонко, Дідух, 1978; Алексеенко, Сухова, 1980; Мальцев, 1980, 1988; Boratynska, Boratynski, 1990; Корінько, 2000, 2001; Мельник, Корінько, 2005). На північний схід від цієї межі бук має лише острівне поширення (Молотков, 1966), хоча за даними багатьох дослідників він у минулому поширювався далеко на схід і північ та зростав у Волинській, Вінницькій, Житомирській, Черкаській і Київській областях (Wierdak, 1938; Білоус, 1962, 1995; Івченко, Войтюк, 1978; Тышкевич, 1984; Корінько, 2001). За біоекологічними властивостями, описаними багатьма дослідниками (Третяк, 1954; Молотков, 1961; Стойко, Барна, 1963; Пастернак, 1965; Голубець, Малиновський, 1968; Горшенин, 1972, 1974, 1976; Криницький, Савич, 1973; Тышкевич, 1974, 1984; Бутейко, 1975; Соколов, 1977; Мальцев, 1980, 1988; Парпан, 1994; Генсірук, 1995; Поляков, 1995; Сабан, 1995; Христук, 1995; Чорнобай, 1995; Чернявський, 1995; Криницький та ін., 2004), бук лісовий – порода помірно теплого, вологого гірського і морського клімату, вимоглива до родючості грунту і вологості повітря, середньовибаглива до тепла, тіневитривала, грунтопокращуюча, з високим природно відновлюючим потенціалом, здатна утворювати чисті та мішані з ялицею, смерекою, сосною, дубом, грабом, явором, кленом, ясеном та іншими породами лісостани високої продуктивності й товарності. На добре розвинутих грунтах формує потужну, дуже розгалужену кореневу систему (Савельев, 1957; Стойко, Барна, 1963; Тышкевич, Бондаренко, 1970; Калинин, Мякуш, Дебринюк, 1988; Калинин, Тиунчик, 1992; Калінін, Гузь, Дебринюк, 1998; Калінін, Калуцький, Іванюк, 1998). Серед лісових порід України бук лісовий виступає одним з основних типоутворювачів (Погребняк, 1931, 1955; Воробйов, 1953; Гаврусевич, 1956, 1958; Горшенин, Бутейко, 1962; Молотков, 1966; Федець, 1992; Остапенко, 1997; Остапенко, Ткач, 2002; Голубець, 2008) і поширений, в основному, у свіжих, вологих і сирих гігротопах та сугрудових і грудових трофотопах. У цих лісорослинних умовах він росте за найвищими класами бонітету (І-Іа) і характеризується найвищою продуктивністю, накопичуючи до 1000 м3/га деревини. Як кліматична домішка бук лісовий може утворювати типи лісу також у сугрудуватих суборах. Загалом бук лісовий в лісах України утворює 32 типи лісу, що за фітоценотичним принципом групуються в 10 субформацій (Гаврусевич, 1956; Парпан, Стойко, 1995; Герушинський, 1996; Остапенко, Федець, Пастернак, 1998; Миклуш, 2005). Вікова структура букових деревостанів надзвичайно нерівномірна. Молодняки за площею в різних частинах ареалу бука складають від 52,6 % (Закарпатська обл.) до 72,7 % (Хмельницька обл.), пристигаючі (5,2-11,6 %), стиглі і перестійні (0,03-17,3 %). Останнім часом в букових деревостанах проводять переважно поступові рубки (93,7 % площі розрахункової лісосіки за 1999-2008 рр.), значно рідше вибіркові (4,8 %) і дуже рідко – суцільні (1,5 %). Природнім шляхом заліснюється приблизно 70 % площі зрубів, а на решті площі створюються лісові культури. Загалом, незважаючи на значну кількість публікацій, існує потреба подальшого вивчення лісівничо-екологічних властивостей бука лісового з врахуванням грунтово-кліматичних умов та специфіки ведення лісового господарства в окремих регіонах. Особливо це стосується маргінальних букових популяцій бука на північно-східній межі ареалу. Для успішного лісовідновлення використовувані у даний час способи головних рубок та інші лісогосподарські заходи у букових лісостанах необхідно удосконалити або замінити іншими, достатньо результативними. Об'єкти, програма і методика досліджень Рекогносцировочні та стаціонарні дослідження проводили в букових лісах центральної частини Західно-Подільського горбогір'я в межах природних районів, визначених К.І.Геренчуком (1972) як Стільське, Бібрське і Перемишлянське горбогір'я. Для проведення досліджень у намічених районах закладено 13 пробних площ і три науково-виробничі стаціонари: Суходільський, Романівський і Перемишлянський в Суходільському, Романівському і Перемишлянському лісництвах ДП "Бібрське лісове господарство". В основу досліджень особливостей росту і розвитку букових лісостанів, впливу лісогосподарських заходів на проходження процесів природного поновлення і формування лісового середовища було покладено метод порівняльної екології (Погребняк, 1955; Воробйов, 1967). Лісотипологічний аналіз букових лісостанів проводили на засадах лісівничо-екологічної типології Алексеєва-Погребняка-Воробйова (Воробйов, 1953; Погребняк, 1955; Остапенко, Ткач, 2002) з використанням наукових праць, присвячених вивченню типів лісу на північно-східній межі ареалу бука лісового (Гаврусевич, 1956; 1958; Горшенін, Бутейко, 1962). Пробні площі та науково-виробничі стаціонари закладали відповідно до ОСТ 56-69-83 (1984). Таксаційні показники лісостанів визначали за діючими нормативними таблицями (Никитин и др., 1984; Швиденко, Строчинський и др., 1987). Оцінку стану материнських дерев після проведення рубок проводили за методикою, наведеною в роботі М.М. Горшеніна (1974). Облік підросту деревних порід проводили за віковими групами: однорічки, 2-3-річки, 4-7-річки, старші семи років (Горшенин, 1977), а також за висотними інтервалами: до 25 см, 26-50, 51-75, 76-100, 101-150, 151-200, 201-300, 301-400, 401-600, 601-800 см. Успішність природного поновлення визначали за шкалою М.М. Горшеніна (1977). Вивчення видового складу і проективного вкриття живого надґрунтового покриву проводили за роботами (Полевая геоботаника, 1964; Доброчаева и др., 1999). Для оцінки грунтових умов закладали ґрунтові розрізи, описували їх морфологію і брали зразки ґрунту для визначення фізичних, фізико-хімічних і хімічних властивостей. Гранулометричний склад зразків ґрунту визначали за методом Н.А. Качинського з підготовкою наважок пірофосфатним методом (Александрова, Найденова, 1986), гумус – за методом І.В. Тюріна в модифікації Б.А. Нікітіна (Практикум по агрохимии, 1989), рН – потенціометричним методом, обмінні водень і алюміній – за методом А.В. Соколова, гідролітичну кислотність – за методом Г. Каппена, увібрані іони кальцію і магнію – комплексометричним методом, азот легкогідролізований – за методом Корнфілда, рухомі фосфор і калій – за методом А.Т. Кірсанова (Александрова, Найденова, 1986). Визначення типу грунту проводили за роботою (Полупанов и др., 1986). Пігментний фонд пластид у листках підросту бука вивчали за методичними рекомендаціями А.А. Шлыка (1971) і Х.Н. Починка (1976). Вивчення плодоношення бука проводили за допомогою насіннєуловлювачів. Доброякісність букових горішків визначали згідно з роботою (ГОСТ 13056.8 – 68, 1972), масу 1000 горішків – за роботою (ГОСТ 13056.4 – 67, 1972). Обробку результатів досліджень проводили методом математичної статистики (Никитин, 1978; Доспехов, 1979; Горошко, Миклуш, Хом'юк, 1999, 2004; Калінін, 2000). Лісівничо-таксаційна характеристика букових лісостанів центральної частини Західно-Подільського горбогір'я У центральному Західно-Подільському горбогір'ї визначальними є букові лісостани. Саме вони формують структуру та обумовлюють економічне, екологічне і соціальне значення лісового фонду цього регіону. Загальна їх площа становить 18316 га або 48,7 % від вкритих лісовою рослинністю земель, сумарний запас – 4799 тис. м3. Середній запас букових деревостанів на Стільському горбогір'ї складає 261 м3/га, Бібрському – 269 м3/га і Перемишлянському – 243 м3/га. Водночас на окремих лісових ділянках лісостани бука досягають запасу 730 м3/га. Букові ліси в регіоні досліджень приурочені, в основному, до північних і південних експозицій горбів (19,0-24,5 % за площею), меншою мірою до північно-східних і південно-західних (15,2-16,2 %) і слабо поширені на східних, південно-східних та західних експозиціях (3,8-6,0 %). Майже 80 % лісостанів бука зростають на схилах стрімкістю до 150. Значно менше вони поширені на схилах крутизною більше 250 і рідко трапляються на схилах стрімкістю більше 300. На території центрального Західно-Подільського горбогір'я переважають середньовікові лісостани бука, які займають 41,3 % вкритих лісовою рослинністю земель. Частка стиглих букових деревостанів становить – 24,6 %, пристигаючих – 18,5 %, молодняків – 15,0 %. Перестійні лісостани бука виявлені лише на 114 га (0,6 %). Отже вікова структура букових лісів у регіоні досліджень, внаслідок інтенсивних рубок у післявоєнні роки, є значно порушеною. Бук лісовий в центральному Західно-Подільському горбогір'ї відзначається високою продуктивністю. Близько 95 % від загальної площі букових лісостанів займають деревостани першого та вищих класів бонітету. Букові ліси ІІІ і IV класів бонітету становлять лише 0,34 %. В регіоні досліджень переважають середньоповнотні та високоповнотні лісостани бука. Деревостани повнотою 0,7 займають 32,9 %, 0,8 – 41,5 %, 0,9 і 1,0 – 6,3 %, а 0,3-0,4 – 1,5 % від вкритої лісовою рослинністю площі. Бук лісовий як типоутворююча порода і кліматична домішка до інших типотвірних порід формує в регіоні досліджень 13 типів лісу: свіжий буковий субір, свіжа і волога грабова субучина, свіжа і волога грабово-дубова субучина, свіжа грабово-соснова субучина, свіжа і волога грабово-букова судіброва, свіжа і волога грабово-дубова бучина, свіжа грабово-букова діброва, волога грабова бучина та волога букова діброва. Найбільш поширеними серед них і водночас серед усіх виявлених в центральному Західно-Подільському горбогір'ї типах лісу є свіжа і волога грабово-дубові бучини, які займають, відповідно 8338,2 га (21,76 %) та 15203,3 га (39,68 %) лісового фонду. На значній площі розповсюджені також свіжа грабово-букова діброва (3656,0 га; 9,5 %) і волога букова діброва (2866,3 га; 7,5 %). Інші букові типи лісу в регіоні досліджень займають дуже невеликі площі – від 1,3 до 87,6 га (0,003-0,23 %). Виявлено також поширення бука лісового в типах лісу інших типотвірних порід – у свіжій і вологій грабових дібровах, де він утворює похідні деревостани. Аналогічно інші деревні породи частково формують похідні деоревостани в букових типах лісу центрального Західно-Подільського горбогір'я. Зокрема, нами в субучинах і бучинах виявлені похідні дубняки, грабняки, ясенники, кленовники, явірники, липняки, березняки, осичники, вільшанники, акаційники, топольники, вербняки, сосняки, модринники, ялинники. Дослідження проведені нами на пробних площах, закладених на Стільському, Бібрському і Перемишлянському горбогір'ях свідчать про високу варіабельність проходження процесів природного поновлення бука і його супутників під наметом стиглих букових лісостанів. Основним лімітуючим фактором появи самосіву і розвитку підросту в букових лісах регіону є освітленість. Із зменшенням зімкнутості намету материнських деревостанів зростає як кількість підросту деревних порід, так і його висота. Зокрема між зімкнутістю намету букових лісостанів і кількістю підросту бука виявлено середній кореляційний зв'язок (r =0,66 + 0,23), а його висотою – тісний (r =0,96 + 0,03). Під наметом високозімкнутих деревостанів (0,9-1,0) природне поновлення бука проходить незадовільно, а середньозімкнутих (0,7-0,8) – задовільно і добре. Поряд з буком у середньозімкнутих деревостанах успішно поновлюються також клен гостролистий і явір. В залежності від їх частки у складі материнського лісостану кількість їх підросту може бути більшою або меншою від кількості підросту бука і на окремих ділянках вони створюють йому значну конкуренцію. Крім бука, клена і явора у складі підросту під наметом букових деревостанів у невеликій кількості трапляються також граб звичайний, в'яз голий, липа дрібнолиста, вільха чорна. Успішно поновлюється бук лісовий і під наметом пристигаючих деревостанів, у яких проводяться рубки догляду. У 70-80-річних букових лісостанах після проведення прохідних рубок нами обліковано до 115 тис. шт./га підросту бука. За висотою підріст бука на окремих ділянках досягає висоти 3 м (іноді до 6 м) і практично не поступається перед підростом клена і явора, хоча загалом останні під наметом багатьох букових лісостанів характеризуються більшою середньою висотою. Слід також зауважити, що в регіоні досліджень бук проявляє себе як виразний стенотип – його підріст з'являється, головним чином, під кронами дерев, а центральних частин прогалин і великих вікон він, як правило, не заселяє. Ці місця частіше займає підріст супутніх порід. Розвиток живого надгрунтового покриву під наметом стиглих букових лісостанів у центральному Західно-Подільському горбогір'ї є невеликим, його зімкнутість, як правило, не перевищує 0,3. Основний фон трав'яного покриву створюють Rubus hirtus, Dryopteris filix-mas, Galeobdolon luteum, Carex pilosa, Galium odoratum. Таким чином, у центральній частині Західно-Подільського горбогір'я склалися сприятливі едафічні та кліматичні умови для росту, розвитку, відтворення і формування високобонітетних, високоповнотних букових лісостанів високої продуктивності та біологічної стійкості. Стаціонарні дослідження букових лісостанів на Стільському горбогір'ї Стаціонарні дослідження відтворення і формування букових лісостанів у регіоні досліджень у зв'язку з рубками головного користування проводили на Суходільському науково-виробничому стаціонарі, закладеному у 2003 р. на площі 13 га в Суходільському лісництві ДП "Бібрське лісове господарство".
Стаціонар займає верхню частину схилу одного з великих горбів горбогірної гряди, яка має загалом східну експозицію. Абсолютна висота вершини горба досягає 380 м. Грунтовий покрив стаціонару представлений ясно-сірим лісовим поверхнево-оглеєним грунтом. За фізичними та фізико-хімічними властивостями він характеризується високою родючістю і забезпечує формування вологого груду; тип лісу – волога грабово-дубова бучина. Стаціонар складається з 11 секцій – 10-ти дослідних і однієї контрольної (рис. 1.). На дослідних секціях в осінньо-зимовий період 2003-2004 рр. проведено такі способи рубок: суцільну вузьколісосічну, суцільну лісосічну, рівномірні поступові дво- і триприйомні, групово-вибіркову триприйомну, гніздово-вибіркову, вузькосмугову рубку Вагнера, улоговинну триприйомну, добровільно-вибіркову і добровільно-вибіркову сильної інтенсивності. |