Чепурний В.Г. Господарсько-біологічна оцінка сортів та елітних гібридних форм агрусу в умовах Правобережного Лісостепу України

Краткое содержание

СТАН ВИВЧЕНОСТІ ПИТАННЯ (огляд літератури)

На підставі аналізу літературних джерел висвітлено особливості проходження процесів росту, розвитку та плодоношення агрусу. Узагальнено результати проведених раніше досліджень і теоретично обґрунтовано напрямок господарсько-біологічної оцінки нових сортів агрусу для поліпшення районованого сортименту.

УМОВИ, ОБ’ЄКТИ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

         Дослідження за темою дисертаційної роботи виконано протягом 1997-2004 рр. в стаціонарних польових дослідах Мліївського інституту садівництва ім. Л.П. Си-миренка УААН в агрокліматичних умовах Правобережного Лісостепу України.

Клімат регіону помірно-континентальний, з відхиленням від різкої континентальності до значного пом’якшення. За багаторічними спостереженнями, мліївської метеостанції тривалість періоду із середньодобовою температурою повітря вище 5⁰С складає 213 днів, а період з температурою вище 10⁰С – 167 днів. Середньорічна температура повітря становить 7,8⁰С, при абсолютному максимумі 38⁰С і мінімумі мінус 37,9⁰С. Річна сума опадів 545, а за вегетаційний період – 338 мм.

Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем вилугуваний малогумусний легкосуглинковий на карбонатному лесі. Гідролітична кислотність 0,51, сума ввібраних основ 18,8 мг-екв. на 100 г ґрунту, рН 6,7, вміст гумусу в орному шарі 2,9%, рухомого фосфору – 48,5, обмінного калію 20,4 мг на 100 г сухого ґрунту. В період проведення досліджень вологість ґрунту в горизонті 0-60 см коливалась від 13 до 18%.

Дослід дрібно ділянковий, закладено навесні 1997 року зі схемою садіння 2,5 х 0,5 м по 5 рослин кожного сорту трьома повтореннями. Контрольними були сорти, районовані в умовах Лісостепу: Карпати – для групи ранньостиглих, Красень – середньостиглих і Фінік – пізньостиглих. Протягом періоду проведення досліджень ґрунт у міжряддях утримували під чорним паром. Агротехнічні заходи на дослідних ділянках проводили відповідно до чинних рекомендацій.

Фенологічні фази розвитку аґрусу, зимостійкість, самоплідність і перехрест-ну плодовитість, стійкість проти хвороб визначали за загальноприйнятою „Програмою і методикою сортовивчення плодових, ягідних і горіхоплідних культур” (1973). Урожайність сортів і гібридів визначали ваговим методом у кілограмах з куща з наступним перерахунком на площу 1 га, середню масу ягоди – зважуванням 100 ягід, максимальну масу – зважуванням 100 найбільших ягід. Для вимірювання довжини приросту гілок і розміру куща використовували мірну лінійку і штангенциркуль. Фотосинтетичну діяльність сортів визначали за методикою А.С. Овсяннікова (1985), придатність їх до комбайнового збирання врожаю проводили відповідно до рекомендацій О.Ф. Якименка і В.С. Новопокровського (1988). Вивчення основних компонентів хімічного складу ягід проводили у період їх достигання, згідно до методичних рекомендацій по зберіганню і переробці плодів і ягід (1980). Економічну ефективність вирощування розраховували за методикою “Економічна та енергетична оцінка типів плодоягідних насаджень, помологічних сортів і результатів технологічних досліджень у садівництві” за ред. О.М. Шестопаля (1992, 2002). Статистичну обробку експериментальних даних виконували з використанням дисперсійного аналізу та визначенням кореляційної залежності між окремими показниками за методикою Б.А. Доспєхова (1985), з застосуванням комп’ютерної програми “AGROSTAT” “Методика проведення польових досліджень з плодовими культурами” (1996).

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ І РОЗВИТКУ АҐРУСУ

         Фенологічні фази розвитку. Дослідженнями встановлено, що для початку вегетації сортів і гібридних форм аґрусу необхідна сума позитивних температур 39,4-73,0⁰С. Цвітіння розпочинається через 27-46 днів після початку вегетації при настанні суми позитивних температур 229,8-325,9⁰С. Відмічено прямий кореляційний зв’язок (r = 0,58) між часом початку вегетації та початком цвітіння. Тривалість періоду цвітіння за роки досліджень становить 8-13 днів і залежить від погодних умов вегетаційного періоду. Достигання ягід розпочинається через 48-57 днів після початку цвітіння з настанням суми позитивних температур 1057,8-1333,5⁰С. Строк достигання аґрусу більше залежить від початку цвітіння (r = 0,63) та менше – від початку вегетації (r = 0,44). Вегетацію сорти і гібриди закінчують у середньому через 184-227 днів після початку розпускання бруньок при сумі тепла 3107,3-3325,1⁰С.

Зимостійкість. За проведеними спостереженнями, протягом 1998-2004 років  умови для перезимівлі рослин аґрусу були сприятливими. Найнижча мінімальна температура повітря (мінус 29,3°С) зафіксована в грудні 1998 року, проте пошкоджень вегетативних органів та генеративних утворень не відмічено. Метеорологічні умови першої декади травня 1999 та 2000 років у період цвітіння аґрусу дали змогу повною мірою оцінити стійкість квіток і зав’язі до пізньовесняних заморозків, коли мінімальна температура повітря знижувалася до мінус 3,8⁰С та мінус 1,1⁰С відповідно. У 1999 році в період з 3 по 8 травня спостерігалися заморозки на поверхні ґрунту від мінус 0,8 до мінус 6,2⁰С. За таких умов у сортів Московський красний, Краснослав’янський, Корсунь-Шевченківський, Садко, гібридні форми № 1650 і № 36-19 пошкодилися лише на 10%. У сортів Неслухівський, Чорносливовий, Карпати, Красень, Руський, Руський жовтий, Легінь, Малахіт та гібридних форм № 1297, № 1301, № 1793, № 1238, № 1380, № 1406, № 1785, № 1-19 ураження склало 25%. Високий відсоток загибелі зав’язі (35-45%) мали сорти Роднік, Кіровський, Салют, Смєна, а найбільш сильно (на 50%) пошкодилися Ізумруд, Юбілейний, № 50-23 та № 26-17. Пізньовесняні заморозки у травні 2000 року не пошкодили генеративних органів.

Особливості росту і розвитку. Інтенсивний ріст рослин, залежно від температури повітря, розпочинається наприкінці квітня - на початку травня і триває до другої, інколи – третьої декад червня. Середньодобовий приріст за цей період становив у середньому 1,3-1,7 см залежно від біологічних особливостей сорту. Ріст пагонів припиняється в другій декаді червня і відновлюється на початку липня за умов достатнього зволоження грунту. Однак тривалість вторинного росту та інтенсивність ростових процесів незначна. В окремі роки у сортів Малахіт, Північний капітан, Елегант і гібридної форми № 1-19 вторинний приріст пагонів різко зменшується до 0,1-0,4 см.

Сорти і гібридні форми істотно різняться за силою росту. У групі раннього строку достигання середня сумарна довжина річних приростів за роки досліджень коливається у межах 6,6-16,9 м/кущ. У групі середньостиглих сортів вона становить 7,0-13,0 м/кущ, а в пізньостиглих –8,0-14,9 м/кущ. Однак слід відмітити, що сорт Легінь має надзвичайно малу довжину річних приростів: у середньому вона склала 3,2 м/кущ.

Площа листкової поверхні. Листкова поверхня, яка формується на площі 1 га, значною мірою залежить від біологічних особливостей сортів. У групі ранньостиглих сорт Карпати має найбільшу асиміляційну поверхню з розрахунку на 1 га площі, яка становить 19,9 тис. м². Близькими до контролю є сорти Московський красний (19,2 тис. м²), Орльонок, Чорносливовий (19,1 тис. м²). В інших сортів цей показник менший і становить 16,5-17,6 тис. м². Серед групи середньостиглих найбільшу асиміляційну поверхню має сорт Елегант 19,7 тис. м²/га, що перевищує контроль на 2,6 тис. м², решта сортів і гібридів мають нижчі показники. Високий рівень стабільності та істотно більшу площу листкової поверхні відмічено в групі пізньостиглих сортів Малахіт (21,6 тис. м²), Північний капітан (20,8 тис. м²) та Бахмутський (17,2 тис. м²).