Чиж Ю. В. Адміністративна відповідальність за службові правопорушення у сфері земельних відносин

Краткое содержание

-                    ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються його мета і завдання, об’єкт, предмет, характеризуються використані методи дослідження, формулюються і обґрунтовуються наукова новизна і практичне значення роботи, наводяться дані про апробацію та публікацію результатів дослідження, структуру і обсяг роботи.

Розділ 1 «Правова характеристика земельних відносин як підгрунтя адміністративних деліктів у службовій діяльності посадових осіб» складається з двох підрозділів, у яких проводиться аналіз сутності та змісту правового регулювання земельних відносин, досліджується історичний розвиток правового регулювання земельних відносин з давнини і до сучасності, характеризуються особливості нового етапу розвитку земельних відносин, започаткованого земельною реформою.

У підрозділі 1.1 «Поняття, сутність та зміст правового регулювання земельних відносин» здійснено аналіз змісту та механізму правового регулювання земельних відносин, їх сутності з огляду на особливості об’єкта – землю, що є загальним предметом людської праці та головним засобом виробництва у сільському та лісовому господарстві.

За своїм змістом земельні відносини є економіко-екологічними, оскільки вони складаються з приводу землі, що виступає, насамперед, в якості елемента природи, а також засобу виробництва у сільському господарстві, територіального базису будь-якої суспільно корисної діяльності.

Специфіка земельних відносин характеризується багатоаспектністю виконання земельних функцій: економічних, екологічних, демографічних, політичних, соціальних, а земельні відносини в Україні є самостійною категорією специфічних суспільних відносин, які створюють складну земельно-економіко-екологічну категорію відносин.

У підрозділі 1.2 «Аналіз розвитку правового регулювання інституту адміністративної відповідальності за службові правопорушення у сфері земельних відносин» досліджується історичний розвиток правового регулювання земельних відносин та інституту адміністративної відповідальності у країнах Стародавнього Світу, у нормах давньоруського права, у період становлення феодального ладу.

Зазначено, що в історії проведення земельних реформ в Україні особливе місце займав землеустрій, як основний механізм обґрунтування здійснення великих земельних перетворень. Проведено історичний аналіз Столипінської аграрної реформи, що стала фундаментом для формування земельного законодавства та Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про землю, що заклали нові принципи і напрямки розвитку земельного законодавства та стали провісником сучасної земельної реформи. З часу становлення і розвитку правового регулювання земельних відносин в Україні кожен історичний етап мав свої особливості. Новий етап розвитку земельних відносин в Україні було започатковано земельною реформою, яка здійснила перехід від командно-адміністративної системи до ринкових відносин, та запровадження різних форм власності на землю, розвиток яких у подальшому передбачено Конституцією України та Земельним кодексом України від 25.10.2001 р.

Досліджується інститут санкцій за адміністративні правопорушення та суб’єктів державно-владних повноважень у римському праві та поява нормативної регламентації відносин, подібних до відносин сучасної адміністративної відповідальності, на теренах нашої держави у другій половині ХХ ст.

Зазначається, що адміністративна відповідальність регулюється багатьма нормативно-правовими актами, які у сукупності складають законодавство про адміністративні правопорушення. Правове регулювання інституту адміністративної відповідальності за службові правопорушення у галузі земельних ресурсів здійснюється КУпАП та Законом України «Про боротьбу з корупцією», а також Земельним кодексом України.

Зазначається, що нормативно-правові акти, які регулюють питання адміністративної відповідальності за службові правопорушення у галузі земельних ресурсів, містять певні недоліки, а законодавство, яке є реакцією на конкретні потреби, має задовольняти їх цілком чи принаймні значною мірою.

Розділ 2 «Особливості інституту адміністративної відповідальності за службові правопорушення у сфері земельних відносин» присвячений дослідженню адміністративно-деліктних відносин у галузі земельних ресурсів, зокрема визначенню поняття і видів юридичної відповідальності за земельні правопорушення та проблематиці визначення особливостей адміністративної відповідальності посадової особи за вчинення земельних правопорушень.

У підрозділі 2.1 «Суб’єкти та об’єкти адміністративно-деліктних відносин у сфері земельних ресурсів» проведено аналіз і дано характеристику об’єктів (земельних ділянок, як найбільш деталізованої частини різних категорій земель, які з позиції конкретних земельних правовідносин є об’єктами і на які спрямовано інтерес фізичних та юридичних осіб) і суб’єктів земельних правовідносин. Визначено, що в числі останніх виступає також держава в особі уповноважених нею органів. Залежно від обсягу компетенції виділяють органи загальної, міжгалузевої, галузевої компетенції та спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Оскільки земля є специфічним об’єктом адміністративних правовідносин, то й суспільні відносини, що виникають з приводу земельних ресурсів, мають визначену специфіку. Учасники таких відносин наділені правами та обов’язками і є суб’єктами адміністративних правовідносин у галузі земельних ресурсів.

У підрозділі 2.2 «Поняття та види відповідальності за порушення земельного законодавства в Україні» розглянуто поняття юридичної відповідальності у галузі земельних ресурсів, досліджено різні види відповідальності за вчинення земельних правопорушень, суб’єкти цих правопорушень, виявлено причини, що сприяють вчиненню правопорушень у галузі земельних ресурсів.

Наголошується, що суб’єктами земельних правопорушень можуть бути як окремі громадяни та посадові особи, так і працівники підприємств, установ, організацій, а також державні органи, що незаконно розпоряджаються земельним фондом чи допускають інші порушення норм земельного права.

Досліджуються види юридичної відповідальності за земельні правопорушення: цивільно-правова, майнова, що випливає з договірних відносин, матеріальна, яка випливає з загальних положень трудового законодавства, дисциплінарна, господарсько-правова, адміністративна, кримінальна, земельно-правова. Остання, у свою чергу, має свої особливості і визначається вченими, як спеціальний вид юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства, оскільки земля, як об’єкт природи, має свої специфічні властивості.

Зроблено висновок, що з огляду на ситуацію, яка склалася сьогодні в країні у галузі земельних ресурсів щодо негативних змін якостей землі, які, в свою чергу, відбуваються внаслідок різних порушень земельного і природоохоронного законодавства, що вчиняються не лише юридичними і фізичними особами, але й органами державного управління, досягти зменшення кількості правопорушень, на думку здобувача, можливо, окрім шляхом здійснення різноманітних заходів щодо охорони земельних ресурсів, ще й за рахунок ефективного застосування заходів юридичної, зокрема адміністративної відповідальності.

З огляду на зазначене, вбачається доцільним внесення відповідних змін до Земельного кодексу України, які б передбачали також дисциплінарну відповідальність посадових осіб за вчинення земельних правопорушень. Пропонується авторське визначення дисциплінарного проступку у галузі земельних ресурсів: дисциплінарний земельний проступок – це протиправне, винне діяння, що посягає на земельний правопорядок у галузі трудової діяльності, що завдає шкоди земельним ресурсам.

Зазначено, що істотним моментом у вищезазначених випадках є уникнення порушення принципу недопустимості подвійної відповідальності за один вчинений проступок. З огляду на це в тексті статті Земельного кодексу, якою має бути передбачено дисциплінарну відповідальність, слід обов’язково зазначити, що посадові особи і працівники організацій, винні у вчиненні земельних правопорушень, несуть дисциплінарну відповідальність у відповідності з трудовим законодавством.

Охарактеризовано інститут адміністративної відповідальності. Вказується на ознаки, характерні для цього виду юридичної відповідальності, зокрема наявність особливої підстави, особливого виду правопорушення – адміністративного проступку (делікту). Для адміністративної відповідальності за вчинення земельних правопорушень характерним є те, що вона настає при порушенні не всіх правових норм адміністративного та інших галузей права, що регулюють земельні відносини, а лише тих, які визначені законодавством як адміністративні проступки і за які встановлено адміністративну відповідальність; до неї притягаються особи, які порушили загальнообов’язкові правила, встановлені для всіх громадян, незалежно від того, чи є вони власниками земельних ділянок, чи землекористувачами, чи третіми особами (за якими земельні ділянки не закріплені ні на праві власності, ні на праві землекористування); суб’єктом, який притягається до адміністративної відповідальності, є особа, у якої немає стійких організаційних зв’язків із суб’єктами примусу; в окремих випадках вона застосовується до спеціального суб’єкта адміністративної відповідальності (військовослужбовців, які несуть відповідальність за дисциплінарними статутами, неповнолітніх); суб’єктами, що мають право притягати до адміністративної відповідальності, є спеціально уповноважені публічні органи та посадові особи. Зазначено підстави притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення земельних правопорушень, визначених КУпАП.