ДЕМИДЮК ОЛЬГА ОЛЕКСАНДРІВНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ СУЧАСНИХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт і
предмет, мету, завдання та методи дослідження, розкрито наукову новизну,
практичне значення отриманих результатів, зазначено особистий внесок автора й
дані про апробацію результатів дисертаційної роботи.
Перший розділ – «Теоретико-методологічні засади дослідження
ефективності економічних систем» – присвячено висвітленню еволюції наукових
поглядів на сутність і характерні ознаки економічних систем, теоретичних засад
дослідження економічної ефективності, а також розкриттю методологічних
здобутків неоінституціоналізму у висвітленні ефективності економічних систем.
На основі систематизації та критичного аналізу напрацювань вітчизняних і
зарубіжних учених автором розкрито теоретико-методологічні особливості
дослідження сутності й характерних ознак економічних систем у працях
представників меркантилізму, класичної політекономії, німецької історичної школи,
марксизму, неокласичної та кейнсіанської економічної теорії, інституціоналізму.
Зроблено висновок щодо збагачення і поглиблення теоретичних уявлень про
природу і специфіку різнорівневих господарських систем у процесі еволюції
економічної науки. Узагальнення неортодоксальних напрямів наукових досліджень
у цій царині дозволило визначити сучасні економічні системи як змішані,
трансформаційні економіки, характерними ознаками яких є складність,
поліструктурність, відкритість, динамічна нерівновага та нестійкість. У дисертації
акцентовано увагу на меті (сталий розвиток), функціях (задоволення людських
потреб за умов обмеженості ресурсів), упорядкуванні (інституційно-організаційне
забезпечення) та зовнішньоекономічному позиціонуванні (інтеграція до глобального
середовища) сучасних економічних систем.
Автором виокремлено два основні підходи до визначення економічної
ефективності, висвітлені в сучасній науковій літературі, а саме: 1) ортодоксальний,
пов’язаний із визначенням економічної ефективності як кількісної результативності
функціонування господарських систем з урахуванням використання фіксованого
обсягу необхідних ресурсів; 2) праксеологічний, заснований на неортодоксальному
трактуванні економічної ефективності з урахуванням якісної результативності
діяльності суб’єктів господарювання, зокрема, досягнення визначеної ними мети.
У дисертації розкрито здобутки неоінституційної теорії, що поглиблюють
розуміння ефективності економічних систем як багатоаспектної категорії та
сприяють усвідомленню багатоманітності чинників, що на неї впливають. До
головних теоретико-методологічних новацій інституціоналізму в цій сфері
віднесено запровадження в науковий обіг поняття інституційної системи та аналіз її
ефективності; залучення методологічних напрацювань теорії інституційних змін до
висвітлення результативності соціально-економічних трансформацій; аналіз
ефективності економічних взаємодій з погляду здійснення трансакційних витрат;
8
врахування важливої ролі позаекономічних чинників підвищення ефективності
функціонування та розвитку національних економік.
У другому розділі – «Концептуалізація сутнісного та динамічного аспектів
ефективності сучасних економічних систем» – обґрунтовано авторський підхід до
визначення сутності та критеріїв ефективності сучасних економічних систем,
проаналізовано методичні підходи до її оцінювання, проведено порівняльний аналіз
соціально-економічної та інституційної ефективності економічних систем
постсоціалістичних країн.
Автором запропоновано трактування ефективності сучасних економічних
систем як кількісної та якісної результативності їхнього функціонування і розвитку,
що виявляється в коеволюції з природним і соціальним середовищем з урахуванням
максимального задоволення потреб як нинішніх, так і майбутніх поколінь на основі
раціонального використання наявних ресурсів та інституційно-організаційного
забезпечення інноваційних перетворень для підвищення глобальної
конкурентоспроможності національних економік.
Зазначений підхід дав змогу виокремити такі критерії та методичні підходи до
оцінювання ефективності сучасних економічних систем: 1) цільовий, пов’язаний з
реалізацією цілей сталого розвитку, що знаходить втілення в соціально-економічній
ефективності; 2) функціональний, що відображає ступінь задоволення людських
потреб на основі раціонального використання наявних факторів виробництва і
характеризує ресурсно-витратну ефективність; 3) інституційний, що віддзеркалює
впровадження прогресивних інноваційних змін та розкривається через інституційну
ефективність соціально-економічних перетворень; 4) зовнішньоекономічний, що
відтворює синергетичний ефект поєднання вищезазначених критеріїв та постає як
адаптаційна ефективність національних економік, яка виявляється в успішній їх
інтеграції до глобального світогосподарського простору (рис. 1).
З метою виявлення ефективності функціонування та розвитку економічних
систем в динамічному контексті автором здійснено компаративний аналіз ринкових
перетворень 14 постсоціалістичних країн, п’ять з яких належать до пострадянських
(Латвія, Литва, Естонія, Україна, Росія), п’ять – до країн Центральної Європи
(Угорщина, Словаччина, Словенія, Чехія, Польща), чотири – до країн Балканського
регіону (Сербія, Хорватія, Румунія, Болгарія)