ДЕРЖАВНА МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ (АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Вплив міграційної сфери на розвиток та стабільність громадянського суспільства в Україні на початку XXІ ст., як і протягом всього часу набуття нею статусу незалежної держави, був і залишається досить значним. Сучасні міграційні тенденції в контексті участі України в європейському та світовому міграційному просторі розглядаються як один із важливих чинників формування національної політики. Найсуттєвішим є те, що в найближчій перспективі його значення посилиться.

Звертає на себе увагу те, що Україна, не маючи своєї власної державності, досить тривалий історичний період перебувала в складі колишнього СРСР, а тому була фактично відірвана від впливу загальноєвропейських і міжнародно-правових норм та організаційних форм державного регулювання міграційним рухом населення.

Розпад же СРСР, суверенізація колишніх радянських республік, міжнаціональні конфлікти суттєво вплинули на міграційні процеси в Україні, зумовили широке поширення масових потоків біженців, репатріантів, шукачів притулку та інших суб’єктів міграційного середовища. Рух до демократії, розширення прав і свобод особи, введення в чинність закону, що забезпечує право в’їзду в Україну й виїзду з її території для всіх громадян, декларування прав на свободу пересування та вибір місця проживання і вільного залишення території України, приєднання до Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу до неї 1967 року створили реальні умови для зміни сутності та спрямованості зовнішніх міграційних потоків.

Набирають силу й економічні фактори внутрішньої та зовнішньої міграції: становлення ринкових відносин, розвиток приватних підприємництва й землеволодіння, комерції.

У результаті зміни тенденцій міждержавної міграції в Україні, обумовленої рядом загальних для всіх держав причин, що прямо випливають з об’єктивних та суб’єктивних ознак процесу дезинтеграцї СРСР, змінилося саме міграційне поле. За даних умов засоби та методи колишньої міграційної політики не забезпечували розв’язання нагальних міграційних проблем.

Слід далі зазначити, що існуюча правова база дослідження феномену “міграційні процеси”, “міграційне буття”, “міграційна політика” покищо лише складається у контексті формування нового напряму наукових досліджень – міграцієзнавства. Певною мірою, окремі аспекти висвітлюються у положеннях конституційного права, постановах органів державного управління, які до того ж зводяться переважно до проблем нелегальної міграції. Адміністративно-правовий аспект державної міграційної політики ще не досліджувався.

Сказане обумовлює актуальність вивчення процесу становлення та подальшого розвитку державної міграційної політики в сучасній Україні. При виборі теми дослідження автор виходить з того, що, по-перше, якісно, у порівнянні з часом існування Радянського Союзу змінилася міграційна реальність, внаслідок чого колишня міграційна політика виявилась неефективною. Даний висновок знаходить своє підтвердження у В.Васильченка, директора Науково-дослідного центру з проблем зайнятості та ринку праці НАН України: “Нині виникли нові види і форми міграцій, необхідність регулювання якими потребує глибокого осмислення, обґрунтування нових концептуальних положень територіальних переміщень населення... потрібна самостійна міграційна політика”. По-друге, вітчизняна наукова література, представлена у більшій частині емпіричними дослідженнями, що висвітлюють окремі сторони протікання міграційних процесів. Слід відзначити роботи В.Андрієнка, С.Аппатова, О.Бабенка, О.Бандурки, В.Банних, І.Березовського, О.Брайчевської, С.Бритченка, Ю.Бузницького, П.Бурлаки, В.Буткевича, І.Гнибідченко, В.Данюка, О.Джужі, В.Євінтова, В.Євтуха, В.Коваленка, І.Ковалишина, В.Колпакова, О.Кузьменко, А.Кучерова, А.Леонової, О.Леонтенко, А.Мацька, В.Мелащенка, С.Мельника, А.Мозоля, М.Мокляка, Т.Назарова, С.Науменка, В.Олефіра, С.Пирожкова, Т.Петрової, Н.Побєди, О.Позняка, М.Романюка, В.Суботенко, М.Томенка, Ю.Тодики, В.Трощинського, П.Чалого, О.Шамшура, В.Шаповала, А.Шлепакова та інших. По-третє, адміністративно-правова наука в дослідженні міграційної політики має свій специфічний об’єкт дослідження – процеси, які мають місце в сфері державного управління.

Саме тому, у дисертаційному дослідженні передбачається розглянути розвиток організуючої виконавчої й розпорядчої діяльності органів державного управління України у вирішені міграційних проблем передусім стосовно подолання негативних наслідків міграції, посилення захисту прав та інтересів мігрантів, надання допомоги соціально-незахищеним категоріям мігрантів.

Внаслідок того, що це дослідження має своєю метою представити адміністративно-правовий погляд на досліджуване явище, дисертант вважає за доцільне використання здобутків, досягнутих західними дослідниками. Серед теоретичних праць заслуговують на увагу роботи Л.Классена, П.Дрю, Д.Кубата, К.Гордона, Э. Реджинальда, Л.Холборн. Ці, та ряд інших робіт, належать до загальнотеоретичних напрацювань по даній темі, тобто узагальнюють досвід вивчення окремих аспектів взаємодії державних органів у процесі регулювання міграційних процесів. Їхня цінність полягає в тому, що вони дають загальну концептуальну основу для вивчення міграційної політики в сучасній Україні. Особливо слід відзначити роботу Луїзи Холборн, у якій здійснено аналіз ефективності заходів щодо надання допомоги африканським біженцям, який проведений у ході роботи Вищої комісії по біженцям ООН за 1951-1972 рр. Дана робота давно стала своєрідним методологічним посібником для вивчення такого злободенного і для України питання як біженці.

Серед спеціальних робіт західних дослідників, спрямованих на дослідження міграційної ситуації в Україні можна назвати хіба що працю М.Тітми та Н.Тума, яка присвячена розгляду специфічного характеру міграцій населення в колишньому СРСР.

Огляд наукової літератури був би неповним, якщо не назвати джерела, що містять емпіричну та нормативну інформацію. До них слід віднести: інформаційно-аналітичний журнал “Проблеми міграції”, часопис “Біженці та міграція” (на жаль видавався лише два з половиною роки: 1997–1999 рр.), щоквартальний інформаційний журнал “Вісник Держкомнацміграції України”, інформаційно-аналітичне щомісячне видання “Міграція”, збірку документів “Правовий захист біженців та осіб без громадянства в Україні” та інші.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертація є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (“Пріоритетні напрямки фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2000-2004 рр.”) та Національної академії внутрішніх справ України (“Основні напрями наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2000-2004 рр.”). Актуальність цього напряму досліджень випливає із Концепції адміністративної реформи в Україні, Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 2000-2004 роки, Програми боротьби з незаконною міграцією, Концепції розвитку органів внутрішніх справ в XXI столітті, Концепції створення програми Міністерства внутрішніх справ “Народ і міліція – партнери”. Робота спрямована на виконання Указів Президента України “Про заходи щодо посилення боротьби з незаконною міграцією”, “Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання”, “Питання організації виконання Закону України “Про імміграцію”, “Питання організації виконання Закону України “Про громадянство України” та “Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією”.