ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Забезпечення довгострокового економічного зростання регіонів України неможливе без формування й реалізації інноваційної політики їх розвитку. Державне регулювання інноваційного розвитку регіонів України передбачає розробку базової стратегії та підтримуючих стратегій, зокрема інноваційної та інвестиційної. Основою розвитку регіону є наявність власних і можливість використання залучених ресурсів.

При побудові інвестиційної стратегії особливої значимості набуває дослідження інноваційного потенціалу регіону. Формування інноваційної стратегії, її націленості на використання ресурсного потенціалу регіону залежить від його стану, рівня розвитку конкуренції, наявності відповідної інфраструктури. Відсутність теоретичних і методологічних основ формування стратегії розвитку регіону в умовах реалізації інноваційної політики, а також практичних рекомендацій з розробки комплексних соціально-економічних програм розвитку з урахуванням мультиплікативного ефекту є однією із причин відсутності раціонального механізму інвестиційного забезпечення прискореного розвитку вітчизняних регіонів. У цьому зв’язку важливою стає розробка концептуальних основ побудови й реалізації програми розвитку регіону, адекватних складним умовам української реальності. Істотний внесок у теорію державного регулювання ринкової економіки в цілому та державного регулювання інноваційних процесів зробили Дж. Кейнс, М. Кондратьєв, Я. Корнаі, Б. Санто, Дж. Стігліц, М. Туган-Барановський, П. Фрімен, Й. Шумпетер та інші.

Питанням розробки методології державного регулювання розвитку регіонів в умовах ринкової трансформації економіки присвячені роботи відомих українських та зарубіжних учених: Л. Абалкіна, В. Амітана, В. Бабича, Є. Воробйова, С. Галузи, А. Гальчинського, В. Гейця, Б. Данилишина, М. Корецького, Б. Малицького, Д. Прейгера, В. Семиноженка, Р. Фатхутдінова, М. Хвесика, Ю. Яковця, М. Якубовського та інших. Безпосередньо проблема державного регулювання в умовах глобалізації інноваційного розвитку досліджувалася в роботах З. Адамова, Л. Антоненка, М. Бекетова, М. Буги, П. Гамана, С. Глаз’єва, І. Гриджук, І. Єреська, П. Завліна, О. Іваницької, О. Овечкіна, А. Сухорукова, В. Третяк, Т. Циби, Н. Шелюбської, Я. Яцківа.

Слід зазначити, що в більшості робіт недостатньо досліджені питання, пов'язані з розробкою й реалізацією регіональної стратегії розвитку з використанням інноваційного підходу, зокрема не відпрацьований механізм інвестиційного забезпечення інноваційного типу розвитку регіону, формування й функціонування регіональної інноваційно-інвестиційної інфраструктури.

Необхідність у розробці теоретичних і методологічних основ формування й реалізації стратегії державного регулювання розвитку регіону на основі інноваційного підходу визначила вибір теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Академії муніципального управління “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (номер державної реєстрації 0108U008164). Внесок автора полягає в розробці теоретико-методичних засад державного регулювання інноваційного розвитку регіону.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування та розробка методичних і практичних рекомендацій з удосконалення державного регулювання інноваційного розвитку регіону.

Відповідно до мети в роботі поставлено та вирішено такі завдання:

– обґрунтувати першочергову роль інноваційної політики в  соціально-економічному розвитку українських регіонів;

– сформулювати базові положення та підходи до розробки інноваційної стратегії розвитку регіону;

– уточнити понятійний апарат проблеми дослідження, зокрема трактування визначення регіону;

– встановити та проаналізувати об’єктивні передумови формування інноваційної політики регіону;

– обґрунтувати управлінські підходи інституційного забезпечення інноваційної діяльності в регіоні;

– встановити фактори впливу зовнішнього середовища на інноваційний розвиток регіону;

– розробити механізм і технологію формування і реалізації інноваційної політики в регіоні;

– обґрунтувати підходи до розвитку інноваційної організаційної культури в регіоні;

– встановити доцільність створення наукового міста.

Об’єктом дослідження є державне управління розвитком регіонів України.

Предметом дослідження є державне регулювання інноваційного розвитку регіону.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є системний підхід до пізнання фундаментальних положень економічної науки стосовно державного регулювання інноваційного розвитку регіону. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові та спеціальні прийоми та методи, які ґрунтуються на сучасних наукових засадах. За допомогою методу наукової абстракції уточнено основні поняття проблеми дослідження. Також у роботі використано методи: абстрактно-логічний, зокрема прийомів аналогії, зіставлення, індукції, дедукції (узагальнення теоретичних засад щодо сутності державного регулювання інноваційного розвитку, уточнено поняття „регіон”, сформульовано загальні висновки та висновки до розділів). При аналізі сучасних тенденцій державного регулювання інноваційного розвитку регіону використано статистико-економічний метод, прийоми порівняння, експериментальний (розробка основних напрямів і заходів державної підтримки інноваційного розвитку регіону), табличний і графічний методи використовувалися для відповідної ілюстрації одержаних результатів та інші.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці науково-прикладних рекомендацій щодо державного регулювання інноваційного розвитку регіону шляхом уточнення складових системи управління його соціально-економічним розвитком та механізмів і технологій формування інноваційних стратегій. Зокрема, у дисертації:

вперше׃

– розроблено підхід до формування інноваційної стратегії розвитку регіону, яка полягає у визначені основних складових системи управління соціально-економічним розвитком, відповідного механізму і технології формування інноваційної політики регіону, що забезпечує всебічний розвиток всіх складових сфер і галузей, а також підвищення рівня життя населення регіону;

вдосконалено׃

– обґрунтування напрямів фінансування інноваційних проектів на основі об’єднання учасників на регіональному рівні для проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень і повного використання науково-дослідного потенціалу регіону, що включає створення наукового міста та забезпечення на цій основі розвитку економіки, соціальної сфери і виходу регіону на міжнародній інноваційний ринок;

– методичний підхід до формування і реалізації інноваційної політики в регіоні з створенням ефективного механізму інвестування інноваційних процесів, заснованому на аналізі відносної концентрації галузей економіки та їх динаміки, в рамках якого визначені основні принципи розробки стратегії регіону, що включає прогноз вкладень на основі розрахунку синергетичного ефекту в економічній і соціальній сфері регіону;

– підходи до інституційного забезпечення інноваційної діяльності в регіоні шляхом удосконалення управління науково-технічним та інноваційним розвитком регіонів та посиленням інтеграційних зв’язків між всіма учасниками, міжгалузевого та регіонального впливу на інноваційні процеси та координацією діяльності органів державної влади;

дістали подальшого розвитку׃

– визначення об’єктивних передумов формування інноваційної політики соціально-економічного розвитку регіонів, які розділяються на зовнішні і внутрішні, з їх деталізацією, розкриттям впливу, сучасного стану та можливостей застосування при впровадженні інноваційної моделі розвитку регіону, що, на відміну від інших, визначає однією з основних рушійних сил  інноваційний тип мислення у населення та інноваційну культуру на підприємствах;

– теоретична інтерпретація  поняття „регіон” як відносно обособленої території, яка являє собою соціально-економічну систему з каналами обміну ресурсами та необхідністю розвитку всіх елементів у загальнодержавній системі, з виявленням можливостей переходу на інноваційний тип розвитку;

– ідентифікація факторів впливу зовнішнього середовища на інноваційний розвиток регіону з умовним поділом на національні та міжнародні, з визначенням ступеня впливу та можливостей використання, що, на відміну від інших підходів, враховує глобалізаційні тенденції та розглядає регіон як частку світової економічної системи;

– концептуальні підходи до сутності та змісту організаційної культури інноваційного типу в регіоні з визначенням інструментів і методів зі створення та реалізації інноваційних проектів, які визначають орієнтири діяльності підприємств і організацій регіону.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наукові висновки та теоретичні положення дисертаційного дослідження переважно доведені до рівня конкретних пропозицій, що робить їх придатними до застосування у практиці державного управління регіональним розвитком України.

Теоретичні та науково-прикладні пропозиції щодо запровадження механізмів управління регіональним розвитком України та її регіонів через їх значну практичну цінність були використані при формуванні та реалізації державної регіональної політики Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти (довідка від 01.06.2011 р. № 04-22/10-315).

Теоретико-методологічні підходи щодо вдосконалення системи державного управління регіональним розвитком України були використані у процесі програмування соціально-економічного розвитку Київської області (довідка від 06.02.2011 р. № 09-28/453) та Івано-Франківської області (довідка від 14.04.2011 р. № 673/8-92).

Теоретичні положення та наукові результати дисертаційної роботи використано викладачами Академії муніципального управління при розробці основних навчальних модулів для слухачів усіх форм навчання магістерської підготовки (довідка від 09.03.2011 р. № 08-25).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить отримані автором особисто результати в галузі науки державного управління, що опубліковані в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на таких науково-практичних конференціях, як: “Проблеми формування нової економіки ХХІ століття” (Дніпропетровськ, 2009); “Проблеми та перспективи розвитку академічної та університетської науки” (Полтава, 2009); “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2010); “Фінансово-кредитний механізм активізації інвестиційного процесу” (Київ, 2010).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць, загальним обсягом 3,1 обл.вид.арк., у тому числі 6 статей у наукових фахових виданнях з державного управління.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 218 сторінок, у тому числі  19 таблиць на 19 сторінках, 19  рисунків на 19 сторінках, 10 додатків на 25 сторінках. Список використаних джерел містить  233 найменування на 25 сторінках.