ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ

Краткое содержание

У першому розділі – «Теоретико-методичні основи державного регулювання рекреаційно-туристичного комплексу на державному та регіональному рівнях» – досліджено сутність рекреаційно-туристичного комплексу як об’єкта державного управління, визначено роль рекреаційно-туристичного комплексу в економічній системі держави, обґрунтовано необхідність формування регіональної туристичної політики, проаналізовано зарубіжний досвід державного регулювання сфери туризму.

Рекреаційно-туристичний комплекс  є складною відкритою|відчиняти| системою, яка перебуває|перебуває| в постійному розвитку. Основна мета|ціль| РТК, на наш погляд, надання якісного, унікального та конкурентоспроможного|конкурентоспроможного| турпродукту|, спрямованог|спрямованого|о на духовне і фізичне відновлення та вдосконалення людини. РТК – це частина|частина||загального| господарського комплексу регіону, що є об’єднанням туристичних, рекреаційних і супутніх підприємств та організацій, діяльність яких координується державними структурами і спрямована|спрямована| на створення|створіння|, просування й реалізацію унікального турпродукту| з урахування|з врахуванням|м оптимального використання рекреаційно-туристичного потенціалу території.

Згідно з концепцією, головною|чільною| метою|ціллю| державної політики у сфері туризму є|з'являється| створення|створіння| сучасного високоефективного й конкурентоспроможного|конкурентоспроможного| туристичного комплексу, що забезпечує широкі можливості|спроможності| для задоволення потреб українських та іноземних громадян у різноманітних|всіляких| туристичних послугах. Пріоритетними напрямами|направленнями| визнано|накликати| розвиток внутрішнього і в'їзного туризму. Державна туристична політика є комплексом заходів правового, економічного й організаційного порядку, підкріплена відповідними управлінськими інститутами, діяльність яких пронизує всі управлінські рівні та спрямована на узгодження державних, бізнесових і місцевих інтересів на ринках туристичних послуг різного порядку. Регуляторними каналами впливу є законодавчо-нормативний, податковий, валютно-фінансовий, інформаційний, управлінський. Ефективність державної туристичної політики відображається в характері туристичного процесу і позначається місцем, яке займає в ньому національний туристичний ринок, та прибутковістю індустрії туризму, її прямим та опосередкованим внеском у національну економіку.

Для сфери туризму в економіці держави регіональний аспект функціонування, регулювання та управління має винятково|винятково| важливе|поважне| значення. Саме в регіонах реалізують конкретні кроки з формування нових і відновлення наявних РТК, їх диверсифікації й оновлення, у регіонах здійснюється прив'язка інвестиційних проектів до конкретних підприємств, розвивається підприємництво, проводяться ринкові реформи.

Виходячи з діалектики взаємодії державної й економічної систем, можна визначити такі|такі| об'єктивні обставини, що найбільше впливають на формування механізму державного регулювання РТК в Україні. По-перше, це потужна роль держави, що традиційно склалася, в управлінні економікою, у тому числі й туристичною сферою. По-друге, циклічність функціонування ринкової економіки, відхилення вектора дій суб'єктів туристичної діяльності, спрямованої|спрямованої| на отримання|здобуття| найбільшої віддачі від вкладених коштів|коштів|, від стратегічного напряму|направлення| державної політики щодо РТК. По-третє, це особливості перехідного періоду, такі як політична нестабільність, виникнення нових форм і напрям|направлень|ів туристичної діяльності, відсутність збалансованого розвитку реальної та фінансової сфер. Управління РТК в регіоні здійснюється за допомогою розробки, організації та подальшої|наступної| реалізації туристичної політики. Сьогодні туристська політика є|з'являється| важливою|поважною| складовою зовнішньої і внутрішньої політики разом з|поряд з| економічним, соціальним, культурним, екологічним та іншими напрямами|направленнями| державної політики. Туристична політика в Україні на регіональному рівні управління перебуває|перебуває| на стадії становлення, вона не відлагоджена|налагоджувати| ні організаційно, ні з погляду економічного механізму її реалізації. Завдання|задача| побудови|шикування| її системної моделі на сьогодні повною мірою не здійснено ні в країні в цілому|загалом|, ні тим більше в її регіонах.

У межах дослідження виділено дві основні форми державного регулювання рекреаційно-туристичної діяльності, які впливають на туристичну сферу: 1) форми стратегічного регулювання РТК, пов'язані з державним економічним програмуванням, розробкою та реалізацією цільових комплексних програм, інвестиційною, фінансовою, податковою, бюджетною, інноваційною, структурною політикою; інституційними перетвореннями; політикою у сфері спеціального законодавства; політикою із залучення іноземних інвестицій; програмами з підвищення інвестиційної активності в окремих видах, напрямах|направленнях| і об'єктах туризму; 2) форми тактичного регулювання РТК, пов'язані із здійсненням заходів щодо короткочасного стимулювання розвитку РТК, стимулювання зростанн|зросту|я виробництва і зайнятості в РТК в поточному періоді; короткостроковими|короткотермінові| цільовими програмами розвитку.

Запропоновано сновні напрями|направлення| державної політики розвитку туризму (рис. 1)|уявляти|.