ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ РИНКІВ

Краткое содержание

У першому розділі – “Теоретико-методичні засади державного регулювання регіональних ринків” – визначено, що ринок є економічним механізмом, за допомогою якого виробляються і розподіляються у суспільстві товари і послуги. Однак, більшість науковців визначають ринок як систему інститутів, яка забезпечує аллокацію (розміщення, розподіл) економічних благ за допомогою цінового механізму. Тому ринок є дуже складною, багатосферною та динамічною системою, уявлення про яку змінювалися у міру її розвитку. Ринок об'єднаний потребами, що задовольняються в окремих регіонах по різному.

Ці положення використано для обґрунтування державного впливу на поведінку активної фірми на регіональному ринку у вигляді схеми. На рис. 1 поєднуються два підходи: державне управління-структура-поведінка-результативність, що пояснює прибутковість ринку, і цілі-диверсифікація-витрати, що пояснює прибутковість фірми.

Ліворуч угорі представлені основні взаємозв’язки між технологією, вхідними бар'єрами, концентрацією, ціновою конкуренцією і координацією, а також прибутковістю на ринках. Компроміс між прибутком і зростанням залежить від можливостей, що надають дані ринки для зростання за допомогою диверсифікованості, у тому числі від бар'єрів для входу і можливостей одержання прибутку на новому ринку.

Але прибуток фірми і його зростання залежить від цілей фірми і її ефективності, а також обмежень, що накладаються системою державного управління, фондовим ринком і загрозою поглинання. Вибір темпів диверсифікації і маржі прибутку зумовлюються державним управлінням та прийнятими рішеннями відносно маркетингових інвестицій (реклама та диференціація продукту), фізичних інвестицій та НДДКР, рівень яких визначається прибутком фірми. Маркетингові інвестиції підвищують бар'єри на вхід і покращують перспективи зростання та підвищення прибутку, інвестиції у фізичний капітал та НДДКР здійснюють вплив на технічні умови ринку.