ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЗБАЛАНСУВАННЯМ ЛЮДСЬКОГО І ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено методологічну основу й методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 "Теоретико-методологічні основи формування синергетичної парадигми управління людським і технологічним розвитком" на основі ретроспективного аналізу теорій економічного розвитку  розглянуто теоретико- методологічні підходи до аналізу основних ознак та тенденцій синергетичної взаємодії людського і технологічного розвитку на сучасному етапі суспільних трансформацій.

В якості теоретичної основи дослідження обрано концепції людського розвитку, людського капіталу, базових потреб, технологічних змін, модернізації економіки, інновацій, суспільного добробуту. В якості вихідної теоретичної засади в роботі виокремлено положення, що люди створюють засоби для економічного зростання на базі технологічного прогресу. Автор виходить з того, що розвиток людини є визначальним в порівнянні з іншими факторами розвитку суспільства. А нові технології важливо сприймати як одну з передумов розвитку людського потенціалу, темпи і масштаби змін яких не завжди корелюються між собою.

Автор доходить висновку, що використання еволюційного підходу  дозволяє розкрити органічну єдність трансформаційного і трансакційного аспектів технологічних змін в національній економіці, виявити їх умови, ресурси, чинники, продукти, витрати, ефекти та наслідки, що уможливлює пояснення гальмування модернізації, низьку конкурентоспроможність і дискримінацію вітчизняної продукції на світових ринках, труднощі входження України в глобальний економічний простір. Завдяки використанню синтезу методології інституційного, організаційного й інформаційного напрямів в роботі розкрито асиметрію взаємозалежності в ланцюгу «технологія – освіта – наука», визначено точки збурення технологічних змін які вступають в суперечність з уповільненою інерцією економічного знання та, відповідно, прийняттям управлінських рішень, що призводить до наростання конфлікту між старими економічними моделями і новою реальністю. Існує й обернена взаємозалежність: фундаментальна наука продукує нові відкриття, на основі яких можуть бути створені  нові матеріали, винайдені нові джерела енергії та розроблені нові технології, практичне впровадження  яких може супроводжуватись загостренням протиріч та навіть до кризи (Рис.1).

Дослідження показало, що еволюційно роль факторів економічного зростання суттєво змінювалася, що знайшло відображення в теоретичних моделях: Р.Харрода, Е.Домара, Р.Солоу, Дж. Робінсона. Значущість внеску технічного прогресу в економічне зростання знайшла відображення в моделях, які засновані на використанні модифікованої функції Кобба-Дугласа, а саме в моделях Я.Тінбергена, К.Ерроу, Х.Ченері, Б.Мінхасома, Р.Солоу, П.Ромера, Г.Гроссмана, Е.Хелпмана, Ф.Агіона, П.Хауітта.