ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ ПОГЛЯДИ І.І. ПЕТРУНКЕВИЧА

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Розбудова правової демократичної держави в Україні потребує врахування не тільки передового досвіду сучасних демократичних держав, а й вивчення та узагальнення вітчизняних теоретичних і практичних здобутків в галузі держави і права, до яких слід віднести ліберальні концептуальні обґрунтування шляхів реформування державно-правової системи та спроби втілення їх у реальність. Зважаючи на те, що Україна сторіччями знаходилася в складі імперії (дореволюційної Росії, Австро-Угорщини, СРСР), українська правова думка як така вивчалася слабо. Та й видатні політичні діячі, у тому числі українці за походженням або вихідці з України, як правило, кваліфікувалися як представники російського політичного руху. До того ж в радянські часи значна увага приділялася вивченню поглядів на державу та право мислителів соціалістичного напрямку, який був найпоширенішим серед населення. Ґрунтовне дослідження поглядів та діяльності українських лібералів того часу почалось лише після реформаційних процесів в СРСР кінця 80-90-х років ХХ ст. Але не всі видатні юристи — політичні лідери ліберального світогляду були охоплені увагою науковців. Поза нею залишився значний пласт ліберальної політико-правової спадщини, ідеї якої впливали на розвиток юриспруденції. Назрів час зібрати по крупицях, відновити, узагальнити, вивчити спадщину ліберальної української політико-правової думки, одним з найяскравіших представників якої є Іван Ілліч Петрункевич (1844 – 1928) - видатний український політичний діяч, досвідчений юрист, гласний Чернігівського земства, один із засновників “Союзу Визволення” і конституційно-демократичної партії, член I Державної Думи. Він стояв у джерел ідеологічного обґрунтування конституційної реформи, побудови правової держави, реорганізації влади на місцях і розширення земського самоврядування, запровадженого в Росії в результаті земської реформи. З огляду на актуальність проблем, що ним розглядалися, в сучасній Україні доцільно виділити раціональні моменти в організації управління в центрі і на місцях, що розроблені І.І. Петрункевичем і мають характер константи в історичному розвитку.

Проведене дисертаційне дослідження спрямоване на те, щоб систематизувати, узагальнити, комплексно представити державно-правові погляди І.І. Петрункевича, встановити їх практичну значимість для розвитку правової держави в сучасній Україні, заповнити прогалини у вітчизняній політико-правовій думці, відновити історичну справедливість, визначити місце І.І. Петрункевича і його політичних соратників як у вітчизняній, так і у світовій юридичній науці і практиці.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до п. 1. 1. «Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 роки», схвалених вченою радою Національного університету внутрішніх справ 23 березня 2001 р., протокол № 3. Тема дисертаційного дослідження також відповідає п. 9.2. «Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр.», схвалених вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 23 грудня 2005 р., протокол № 13/2.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у історико-теоретичному аналізі, комплексному критичному розгляді системи поглядів І.І. Петрункевича на державу і право, в тому числі на конституційну й правову державу в контексті їх реалізації в незалежній Україні. Визначена мета зумовила постановку і розв’язання таких завдань:

-          зібрати та згрупувати історіографічну та джерельну базу дослідження;

-          встановити основні етапи розвитку державно-правових поглядів І.І Петрункевича та визначити їх характерні риси;

-          виявити методологічні та теоретико-правові засади поглядів І.І.Петрункевича на державу і право;

-          з’ясувати і представити концепцію І.І.Петрункевича про форму конституційного державного устрою в Росії;

-          проаналізувати погляди І.І. Петрункевича на роль земств й місцевого самоврядування в розбудові конституційної держави;

-          визначити погляди І.І. Петрункевича на проблему прав і свобод людини та громадянина;

-          висвітлити шляхи державного вирішення національного питання, запропоновані І.І. Петрункевичем;

-          представити модель конституційної юстиції, яку розробив І.І. Петрункевич, та встановити історичну справедливість щодо питання про родоначальника Європейської моделі конституційної юстиції;

-          встановити ступінь відповідності системи поглядів І.І. Петрункевича стану розвитку держави та права незалежної України та доцільність їх застосування у подальшому державно-правовому будівництві України.

Об’єктом дослідження є суспільно-політичні відносини стосовно державного реформування, що склались в дореволюційній Росії кінця ХІХ – початку ХХ ст. та політико-правова спадщина І.І.Петрункевича, що вміщена в його програмно-політичні, наукові, публіцистичні праці, документи політичної партії кадетів, членом якої він був, нормативні акти, в розробці яких він брав участь.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні, концептуально-правові підходи І.І.Петрункевича до проблем політики, держави і права та ступінь їх відповідності сучасній правовій політиці і державному будівництву.

Методи дослідження. З метою одержання найбільш достовірних наукових результатів у дисертаційному дослідженні використано систему методів –загальнонаукових, приватно-наукових. Щодо загального методологічного фундаменту, дисертація виконана в річищі методу філософської діалектики. Діалектичний метод дав можливість оцінити розвиток політико-правових поглядів І.І.Петрункевича в їх внутрішніх суперечностях у конкретному історичному контексті. У процесі реалізації поставлених завдань дисертант, передусім, спирався на методологічний принцип історизму, який забезпечив багатостороннє бачення формування, генезису і еволюції праводержавознавчих поглядів І.І.Петрункевича в другій половині ХІХ – початку ХХ ст. Він затребував коректного тлумачення історії боротьби ідей в галузі права та держави, виключення беззастережного екстраполювання категоріально-понятійного апарату сучасності на поняття і категорії більше ніж столітньої давнини та навпаки. Для всебічного розкриття теми дисертаційного дослідження огляд матеріалу відбувався на основі поєднання хронологічного й проблемно-категоріального способів викладення. Хронологічне висвітлення дозволило історично конкретніше та повніше розкрити послідовність й своєрідність процесу формування концепції конституційної держави у І.І.Петрункевича, а також специфіку його державно-правових поглядів та характер їх органічного зв’язку з конкретною історичною епохою. Разом з тим, хронологічно послідовний розгляд матеріалу супроводжувався теоретичним, проблемно-категоріальним висвітленням державно-правової концепції І.І.Петрункевича, дослідженням її теоретико-пізнавальної значущості, а також внеску І.І.Петрункевича у розвиток ліберальної теорії в цілому і аспектів зв’язку його концепції з сучасністю. За допомогою історичної біографістики вдалося максимально наближено до дійсності провести науковий пошук щодо визначення основних життєвих етапів І.І.Петрункевича. Також використовувались історико-аналітичний та історико-порівняльний методи.

З метою осягнення змісту текстів праць І.І.Петрункевича, програмних документів політичної партії кадетів та нормативно-правових актів застосовувався герменевтичний метод. Цей метод дав можливість відшукати смисл при створенні норми права, вираженої в нормативних приписах законодавчого акту, та політико-правової ідеї, що закладена в програмно-політичних документах, тощо. Герменевтичний метод використовувався у сукупності з онтологічним та феноменологічним методами пізнання. За допомогою системного методу представлена система поглядів І.І.Петрункевича на право і державу в їх концептуальному зв’язку.

В дослідженні застосовувався методологічний потенціал сучасних вітчизняних й зарубіжних істориків та теоретиків в області правової держави, історії держави та права, історії політичних й правових вчень: В.Д.Бабкіна, В.М.Боєра, М.А.Дамірлі, Г.Г.Демиденка, І.Ю.Козліхіна, А.І.Кормича, С.О.Кириченка, В.В.Лазарєва, О.М.Мироненка, В.С.Нерсесянца, Л.В.Петрової, Ю.І.Римаренка, О.Ф.Скакун, В.І.Тимошенко, О.В.Тимощука, С.М.Тимченка, І.Б.Усенка, Ф.П.Шульженка, О.Н.Ярмиша та інших.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні здійснена спроба комплексного монографічного дослідження державно-правових поглядів І.І. Петрункевича на тлі його політико-правової діяльності, з перспективою можливого використання сучасною юриспруденцію і втілення в практику державного будівництва в Україні. У роботі показано ідеологічне протиборство різних течій лібералізму, які майже одностайні в критичній оцінці абсолютистсько-самодержавного режиму, але істотно розходяться у конструктивному підході до політико-правового ідеалу, шляхів його здійснення та теоретико-правового обґрунтування.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше зібрана, систематизована документальна база дослідження – невідомі та маловідомі роботи вченого, матеріали періодики того часу, архівні документи, частина з яких вперше введена до наукового обігу;

розглянуто понятійно-категоріальний апарат проблеми, дано визначення понять «погляди на державу», «погляди на право», «концепція», «концепція конституційної держави», «модель місцевого самоврядування» тощо;

запропонована періодизація процесу виникнення і розвитку державно-правових поглядів І.І. Петрункевича: I етап (1866 р. – жовтень 1905 р.), II етап (жовтень 1905 р. – жовтень 1917 р.), III етап (жовтень 1917 р. – червень 1928 р.); критеріями поділу на етапи слугували, як його світоглядна соціально-політична еволюція в межах ліберальної теорії, так і економічні та політичні метаморфози в країні;

обґрунтовано природно-правові витоки державно-правової концепції І.І. Петрункевича в її оновленому варіанті, притаманному частині вчених і політичних діячів кінця XIX – початку XX ст., що виявляється, зокрема, у визнанні ним природжених прав людини з історично мінливим змістом, а не однаковим для всіх часів і народів права, як це  було властиве теорії природного права XVII-XVIII cт.;

з’ясована конституційна концепція І.І. Петрункевича про еволюційний розвиток суспільства, яка сходить до правової держави;

розкрито значення принципу парламентаризму для побудови конституційної (правової) держави І.І. Петрункевича, що знайшло вияв (стосовно російського ґрунту) у пропозиції скликання установчих зборів (парламенту) із складом парламентарів, демократично обраних на основі загального виборчого права при таємному голосуванні;

визначено, що провідне місце в концепції конституційної держави І.І. Петрункевича зайняла система конституційних прав і свобод та гарантованість їх державою. І хоча забезпечення прав і свобод не мало такої фундаментальної розробки як в наші дні (механізм реалізації, механізм охорони, механізм захисту), однак докладність обґрунтування системи цих прав не поступалась кращим зразкам цивілізованих держав Європи того часу.

поглиблено обґрунтування висловленого в юридичній літературі (О.М. Мироненко) положення про те, що І.І. Петрункевич є засновником ідеї конституційного контролю європейського типу;

встановлено бачення І.І. Петрункевичем найдоцільнішої для Росії федеративної форми державного устрою з наділенням суб’єктів федерації (областей) самими широкими політичними правами аж до виходу зі складу Росії тих із них, які об’єднані однорідними економічними, географічними й етнографічними умовами. Щодо вирішення національного питання про права етнічних меншин, то воно вбачалося в культурній автономії (культурне самовизначення нації), і в цій частині перегукується із сучасною теорією і практикою демократичних держав;

встановлена модель місцевого самоврядування, запропонована І.І. Петрункевичем, в основу якої покладені критерії порівняння з сучасними принципами організації місцевого самоврядування;

обґрунтована доцільність внести ім’я І.І. Петрункевича до плеяди видатних постатей ліберального напрямку національної політико-правової думки, а його державно-правові погляди вважати частиною як російської, так і української культурно-правової скарбниці і використовувати їх на сучасному етапі побудови в Україні демократичної правової соціальної держави.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертаційному дослідженні положення, узагальнення, висновки можна використати:

- у подальших наукових дослідженнях;

- у демократичному державно-правовому будівництві, зокрема реформуванні органів місцевого самоврядування;

- у навчальному процесі при викладанні курсу політичних та правових вчень, історії держави і права України, конституційного права України, при підготовці підручників і науково-методичних посібників з відповідних юридичних дисциплін.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана та обговорена на кафедрі теорії та історії держави і права Харківського Національного університету внутрішніх справ. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, доповідалися та обговорювалися на наступних науково-практичних конференціях: X Міжнародній історико-правовій конференції «Історико-правові проблеми автономізму та федералізму» (м. Севастополь, 22-24 вересня 2003 р.); VI звітній конференції науково-педагогічного персоналу, курсантів і студентів Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (м. Сімферополь, 14 травня 2004 р.); XII Міжнародній історико-правовій конференції «Етнонаціональні чинники в історії державно-правового будівництва» (м. Бахчисарай, 10-13 вересня 2004 р.); VII звітній науково-практичної конференції науково-педагогічного персоналу, курсантів і студентів Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (м. Сімферополь, 19 травня 2005 р.); ХІІІ історико-правовій конференції «Право в системі соціальних норм: історико-юридичні аспекти» (м. Чернівці, 20-22 травня 2005 р.).

Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження викладені в п’яти статтях, чотири з яких опубліковані у наукових виданнях, що входять до переліку затвердженому ВАК України.

Структура дисертації визначена предметом і логікою дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, що об’єднують одинадцять підрозділів (з висновками), загальних висновків, списку використаних джерел та літератури. Обсяг дисертації – 203 сторінки, із них основного тексту – 187 сторінок. Список використаних джерел містить 218 найменувань.