ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК МЕХАНІЗМ ЕФЕКТИВНОГО ВІДТВОРЕННЯ КОНВЕРГЕНТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі подана загальна характеристика роботи - визначено предмет, об’єкт,

мету і задачі дослідження, охарактеризована наукова новизна, теоретична і

практична цінність роботи, висвітлено результати апробації результатів

дослідження та рівень їх відображення в друкованих працях, наведена інформація

про структуру роботи.

У першому розділі «Теоретико-концептуальні засади формування

організаційно-економічного механізму реалізації ДПП за участю будівельних

підприємств» – розкрито сутність та зміст вихідних категоріальних понять

«партнерство» та «ДПП» з використанням експлейнарного базису теорій

інституціоналізму та стратегічного управління в контексті формування

організаційно-економічного механізму ДПП при реалізації будівельно-

інвестиційних проектів; на основі аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду форм

(моделей) організації ДПП деталізовано існуючі технології в рамках процесно-

орієнтованого менеджменту підприємств будівельної галузі в умовах її

реформування; визначено передумови формування механізму реалізації ДПП на базі

організації інтегрованої будівельної структури за участі державного партнера

(держави) ІБСУД адаптивного типу. При цьому, дисертантом досліджено

теоретичні аспекти, тенденції та закономірності розвитку відносин ДПП при

реалізації великомасштабних будівельно-інвестиційних проектів, які зумовлені

інтеграційно-коопераційними процесами адаптації та впливом глобалізаційних

тенденцій трансформаційної реконфігурації потенціалу (визначеного автором в

другому розділі як конвергентний потенціал) підприємств-учасників інвестиційного

ринку проектів ДПП. Проведено аналіз розвитку ДПП як механізму активізації

інвестиційної діяльності та конкурентних переваг підприємств будівельної галузі та

виявлено їх інтеграційне підґрунтя; означено зміну змісту організаційного розвитку

11

підприємств в інтеграційних умовах економіки інформаційного суспільства.

Теоретико-методичним підсумком досліджень, відображених в першому

розділі роботи, стала системна інтеграція уявлень про зміст, можливості та діапазон

інструментарію ДПП як механізму інвестування, підготовки та впровадження

будівельних проектів соціального, промислового та комерційного призначення

(рис.1).

Доведена в першому розділі роботи актуалізація досліджень дала обґрунтовані

підстави для прийнятої в другому розділі «Концепція та онтологія формування

конвергентного потенціалу в контексті управління інтеграційним розвитком

будівельних підприємств» наукової гіпотези роботи. Основні тези цієї гіпотези

наступні:

1. Реалізація проектів будівництва і модернізації інфраструктурних галузей

вітчизняної економіки та реалізація інших важливих, але капіталоємних, проектів

потребує залучення приватних, в т.ч. іноземних, інвестицій. Економічно доцільним

для держави шляхом залучення зазначених інвестицій є механізм державно-

приватного партнерства.

2. Переважна частка кошторисної вартості в зазначених проектах

інфраструктурної модернізації припадає на виконання будівельних робіт. В такий

спосіб, розвиток ДПП є важливим шляхом модернізації будівельних підприємств, їх

фондооновлення та інноваційного розвитку.

3. Ініціація державою ДПП на законодавчому рівні не знайшла належного

відгуку серед приватних інвесторів. Інтереси приватних інвесторів щодо ДПП

спрямовані переважно на реалізацію традиційно концесійного типу ДПП у

видобувних галузях або в масштабних інфраструктурних проектах (морські порти,

аеропорти тощо), що інвестуються державою. Проте розвиток ДПП практично

загальмований щодо важливих соціальних проектів, що не можуть бути

проінвестовані державою, але потребують вирішення.

4. Розвиток ДПП як економічного механізму модернізації будівельних

підприємств, та відповідного прискорювача розвитку будівельної галузі й

інтенсифікації інвестиційних потоків, гальмується відсутністю дієвих організаційно-

структурних механізмів, в яких галузеві макро-інтереси держави мають належно

узгоджуватись з економічною мотивацією приватних інвесторів як учасників

реалізації проекту на засадах ДПП (концесіонерів).

5. В якості такого організаційно-структурного механізму суттєвого

оновлення ДПП слід позиціонувати організацію принципово нового типу –

мультиагентне інвестиційне угруповання (МІУ). Назва організації відображає її

сутність як нового учасника інвестиційного процесу в рамках ДПП, тимчасовий

характер інтеграції її учасників та проектний характер спрямування її операційної

діяльності. На відміну від застарілих форм ДПП, в даній структурі держава

виступає: як концесієдавець, як співінвестор, як координатор інвестиційних потоків

та як контролер організації процесів натурально-речового втілення проекту у

вигляді будівель та споруд.