ДЕЗАДАПТАЦИЯ БЕЗРАБОТНЫХ С ЛИЧНОСТНЫМИ, СОМАТОФОРМНЫМИ И СЕКСУАЛЬНЫМИ РАССТРОЙСТВАМИ И ЕЕ ПСИХОКОРРЕКЦИЯ

Краткое содержание

Характеристика безробітних. Обстеження проводилося мето­дом активного анкетування безпосередньо в Полтавському міському центрі зайнятості. У підбиранні обстежуваного контингенту осіб і отриманні згоди на дослідження ми виходили з офіційно встановлених правил добровільної згоди на огляд психіатром відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу" (2000).

До тематичного контингенту ввійшли 200 людей, які звер­нулися по допомогу до центру зайнятості: 100 чоловіків і 100 жінок віком від 19 до 59 років.

Серед обстежених було виділено дві групи: до першої увійшли 150 осіб із соматоформними розладами, F45 (67 чо­ло­віків та 83 жінки), до другої – 50 людей із специфічними розладами особистості, F62.0 (33 чоловіки і 17 жінок).

У першій групі виділено дві підгрупи: 1-шу склали 84 особи (32 чоловіки та 52 жінки) із соматизованим розладом,  F45.0; 2-гу – 66 осіб (35 чоловіків і 31 жінка ) з іпохондричним розладом, F45.2. При цьому в усіх обстежених першої групи було виявлено явні акцентуації характеру демонстративного, педан­тич­ного, збуд­ливо­го, емотивного, дистимічного, застрягаючого та тривожного типів. У обстежених другої групи було діагнос­товано такі типи розладу особистості: емоційно нестійкий (19 осіб), демон­стра­тивний (12), дисоціальний (12) та шизоїдний (7).

Окрім того, всі обстежені основних груп відзначали ті чи інші порушення сексуальної функції (послаблення лібідо, зни­жен­ня або відсутність генітальних реакцій, оргазму та ін.). Про­ведений нами анамнестичний аналіз показав, що в 46±3% чоловіків і у 52±3% жінок першої й у всіх обстежених другої групи сексуальні розлади мали місце й до того, як вони втратили роботу.

Як контрольна група було обстежено 30 безробітних від­повідного віку (15 чоловіків і 15 жінок), у яких не було виявлено якихось психічних відхилень або сексуальних розладів.

Методи обстеження. Усі пацієнти, які перебували під нашим спостереженням, пройшли всебічне комплексне обстеження, яке включало клінічні, спеціальні сексологічні, клініко-психопато­логічні, психодіагностичні та соціологічні дослідження.

До клінічного обстеження входило вивчення анамнезу життя, дослідження соматичного (в тому числі неврологічного) статусу, стану психічного та сексуального здоров’я.

Акцентуації характеру обстежуваних визначали за мето­дикою Г.Шмішека (1970), відмінності особистості – за методом MMPI в модифікації Ф.Б.Березіна зі співавт. (1976).

Стан сексуального здоров’я вивчали методом системно-струк­турного аналізу за В.В.Кришталем (2002). Цей метод перед­бачає дослідження за інтегральними критеріями і компонентами та складовими сексуального здоров’я, причому виокремлюються такі компоненти: соціальний, психологічний, соціально-психо­логіч­ний, біологічний. Оцінюючи стан соціального компонента, виді­ляють соціокультурну та інформаційно-оцінну складові, біологіч­ного – нейрогуморальну, нейрорегуляторну, психічну та генітальну складові.

Тип статевої конституції визначали в чоловіків – за Г.С.Васильченко (1990), у жінок – за І.Л.Ботнєвою (2005).

У процесі психодіагностичного обстеження пацієнтів вив­чали спрямованість особистості, особливості виховання. Дослід­жували статеворольову поведінку безробітних, їхню задово­леність своїми сексуальними стосунками і подружньою комуні­ка­цією. Для вирішення цих завдань застосовували статево­рольову шкалу Dur-Moll L.Szondi (1960), яка дає змогу визначити маскулінність на біогенному рівні, та статеворольову ACL-шкалу A.B.Heilbrun (1981), яка дозволяє характеризувати маскулінні й фемінінні риси осо­бистості на соціогенному рівні (Я-концепцію особистості), опиту­вальник подружньої комунікації Bienvenu (1982), що дає змогу ви­мі­ряти подружнє щастя, шкали сек­су­альності W.E.Snell, D.Papini (1989), які дозволяють оцінити задоволеність подружжя своїми сек­суальними стосунками. Було використано також опи­ту­вальник подружньої адаптації, заснований на параметрах сімейної адап­тації D.H.Sprenkle, B.L.Fisher (1996). Вивчали також функ­ціо­нальність сім’ї і тип шлюбу (В.З.Кузьменко, В.В.Кришталь, 1988).

Із соціологічних характеристик вивчали рівень освіти, тривалість перебування обстежених у шлюбі, стій­кість сімейних стосунків, загальний склад сім’ї, кіль­кість дітей, стаж та характер трудової діяльності до втрати роботи, соціальні зв’язки, життєві умови, матеріальне становище (джерела прибут­ків).

Усі здобуті в клінічних дослідженнях дані оброблено за таб­лицями відсотків та їх помилок, результати психо­діагностичних досліджень – за допомогою кореляційного аналізу із застосуванням критерію знаків та критерію Стьюдента.

Результати досліджень. Клінічне обстеження безробітних чо­ловіків і жінок показало, що їхній загальний фізичний розвиток та соматичний стан були в більшості випадків нормальними. Невро­логічне обстеження приблизно у 1/3 чоловіків і дещо рідше в жінок дало змогу виявити розсіяну неврологічну симп­томатику; вогни­ще­вих порушень не виявлено в жодного з обсте­жених. У чоловіків вельми часто (41±3%) діагностувався хроніч­ний простатит.

Водночас у всіх обстежених було виявлено ті або інші порушення психічного статусу: в першій групі в чоловіків час­тіше іпохондричний, у жінок – соматизований розлад; у другій групі у чоловіків найпоширенішим був емоційно нестійкий, у жінок – демонстративний розлад особистості, на другому місці за частотою й у тих та інших – дисоціальний розлад.

Вивчення стану сексуального здоров’я пацієнтів за його інтегральними критеріями дало змогу визначити, що в більшості з них був порушений психосексуальний розвиток, причому в жінок і в чоловіків із іпохондричним розладом, а також у жінок із розладом особистості (65±12%) позначалася його ретардація, але більш ніж у 1/3 чоловіків – передчасний розвиток. Частими, особ­ливо в чоловіків із соматизованим розладом і жінок з іпохондрією та розладом особистості, були сукупні асинхронії статевого розвит­ку. Статеворольова поведінка була порушена також у більшості обстежених, причому у пацієнтів із сомати­зованим розладом вона була частіше трансформованою, а в чоловіків із розладом особис­тості – гіперрольовою. Дуже низькою була поінформованість обстеже­них у питаннях сексу, і всі вони неправильно оцінювали свою сексуальність. Серед типів сексуальної мотивації переважали гомеостабілізуючий та генітальний.

Статева конституція була слабкою або, дещо частіше, середньою, але серед пацієнтів зі специфічним розладом осо­бис­тості у 58±9% чоловіків і 35±12% жінок – сильною. Майже в половини чоловіків обох груп були знижені адекватні ерекції, оргазм у жінок, особливо часто за іпохондричного розладу (68±8%), був притуплений, а оргастичність становила лише 10-30%. Сексуальне лібідо в більшості випадків було слабко вираженим, за винятком чоловіків і жінок із сильною статевою конституцією.

Таким чином, у безробітних чоловіків і жінок із соматоформними й особистісними розладами були порушені всі критерії сексуального здоров’я, за винятком статевої само­свідомості та психосексуальної орієнтації.

Системно-структурний аналіз за компонентами та складо­вими сексуального здоров’я виявив сукупне їх ураження, переваж­но психологічного, соціально-психологічного ком­по­нентів та пси­хіч­ної складової біологічного компонента, як причину розвитку сексуальної дисфункції та сексуальної дезадаптації.

Вивчення соціологічних характеристик безробітних пока­зало, що вони були віком від 19 до 59, більшість – від 21 до 40 років, і мали середню освіту, проте багато пацієнтів другої групи (51±8% чоловіків і 40±10% жінок) – вищу або незакінчену вищу. Більшість обстежених перебували у шлюбі (від року до 15 років), розлучені були частіше чоловіки й жінки зі специфічними розладами особистості. Більшість родин (94±3%) мали дітей, най­частіше по одній дитині, і мешкали у власному житлі (89±3%) самостійно (85±3%).

Переважна більшість обстежених жили на утриманні родичів і близьких, рідше – на допомогу по безробіттю, лише незначна час­ти­на мали випадкові заробітки. Трудовий стаж до втрати роботи становив у першій групі від року до 10 років, у другій – від 11 до 30, причому обстежені були переважно працівниками фізичної  праці (85±3%), за посадою були виконавцями (89±3%) і часто міняли місце роботи, особливо особи з емоційно нестійким розладом особистості.

Більшість чоловіків – 80±3% у першій і 68±7% у другій групі – не збиралися розлучатися зі своїми дружинами, тоді як відповідно 78±3 та 70±6% жінок, навпаки, думали про розлу­чення або робили спроби розлучитися.

Дослідження відмінностей особистості та характеру без­робіт­них показало, що у всіх чоловіків і жінок із сомато­формними роз­ла­дами мали місце явні акцентуації характеру: за соматизованого розладу в чоловіків найчастіше педантичного (53±9%), у жінок – демонстративного типу (48±7%), а за іпо­хондричного розладу – в тих та інших – тривожного типу (відповідно 48±9 і 68±8%). У чоловіків і жінок доволі часто траплялися також емотивна та застрягаюча акцентуації. Порівняльний аналіз дав змогу з’ясувати зв’язок між акцентуацією характеру і типом здобутого обстеженими виховання. Так, особи з демонстративною акцентуацією здобули виховання за типом потураючої, а з педантичною та застрягаючою – за типом домінуючої гіперпротекції. Виховання в умовах жорстоких взаємин сприяло загостренню збудливої, а гіпопротекція – тривожної та емотивної акцентуації. Підвищена моральна відповідальність призводила до загострення дистимічної акцентуації характеру.