ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ ДИАГНОСТИКА И ЛАПАРОСКОПИЧЕСКОЕ ЛЕЧЕНИЕ ЭНДОМЕТРИОИДНЫХ КИСТ ЯИЧНИКА

Краткое содержание

Об’єкт дослідження і загальна характеристика  пацієнтів.

 У дослідження включено   128 пацієнтів, серед яких у 25 (20,5%) був діагностований РЯ I A стадії,  у 50 (38,1%) – эндометріоїдна  кіста яєчника, у 53 (41,4%)  – фіброміома матки. Вік хворих з ендометріоїдною кістою яєчника коливався від 24  до  39 років (у середньому 35,2±3,3 роки),  хворих на РЯ   від 36  до  55 років ( у середньому 44,5±3,2 роки), хворих на фіброміому матки  від 30  до  53  (у середньому 44,7±4,1 роки). Вік усіх хворих коливався  від   24 до 55 років, складаючи у середньому 38,6±5,0 років. Згідно з класифікацією ендометріоїдних уражень ендометріоїдні кісти яєчника    відносили до генітальних форм  зовнішнього ендометріозу.  

Серед  25 хворих на РЯ у 10 (40,0%) був діагностований  серозний, у 7 (28,0%) – ендометріоїдний, у 8 (32,0%) -  світлоклітинний РЯ.   Контрольну групу становили   53 пацієнтки з міомою матки без аденоміозу і ендометріозу яєчників, в ендометрії яких  при гістологічному дослідженні зішкребів стінок матки не виявлено ознак малігнізації клітин або злоякісного  росту.                                                            

Методи обстеження хворих.

Всім хворим до застосування   спеціальних методів лікування проведено комплексне обстеження згідно стандартів діагностики. При встановленні   діагнозу враховували скарги хворих (характер больового синдрому, порушення  менструального циклу), фазу менструального циклу,  раніше проведене лікування і   результати комплексного обстеження. Ні одна хвора протягом  3 - 4 місяців до обстеження не лікувалась  гормональними  препаратами.

Всім пацієнтам проводили  гінекологічний огляд (бімануальне обстеження, кольпоскопію і цитологічне  дослідження  мазків із екто- і ендоцервіксу). Застосовувались  загальноклінічні методи обстеження (аналіз крові, сечі), біохімічні та імуноферментні дослідження крові, ультразвукове дослідження органів малого тазу і печінки, рентгенологічне дослідження органів грудної порожнини,    цитологічні  дослідження змивів із  черевної порожнини, гістологічне  та імуногістохімічне  дослідження операційного матеріалу.

До операції всім пацієнткам  проводилось морфологічне  дослідження зішкребів стінок  матки для визначення стану  ендометрію і виключення   в ньому онкологічної патології. Це  дозволяло порівнювати і уточнювати  дані морфологічного дослідження і їх відповідність  фазі  менструального циклу.

Після хірургічного лікування проводили морфологічне дослідження  видалених доброякісних і злоякісних пухлин (ендометріоїдні кісти яєчника, міома матки, РЯ). Всі клінічні діагнози підтверджені при  морфологічному  дослідженні операційного   матеріалу.    Всі хворі дали згоду на участь у даному дослідженні.

Ультразвукове  дослідження  (УЗД)  органів малого тазу. 

УЗД органів малого тазу проводили за допомогою  ультразвукового сканера  фірми     Medison SonoAce SA 8000    з використанням  абдомінального і вагінального датчика  з  частотою відповідно 3,5-7 і 7,5  МГц.    При підозрі на малігнізацію  кісти застосовували  допплерівське   картування. Оцінювали розміри матки,   яєчників, визначали наявність чи відсутність  кістозних новоутворень, їх величину та ехогенність. 

 Методи хірургічного лікування хворих.  

 Хворим з кістами яєчників  проводили резекцію  яєчника або аднексектомію із застосуванням лапароскопічнної технології і лапароскопу підвісного типу. У випадках виявлення злоякісного росту у кістах яєчника під час інтраопераційного морфологічного дослідження обсяг хірургічного  втручання  розширяли і проводили екстирпацію матки з додатками і резекцію сальника. Хворим на міому матки проводили вагінальну гістеректомію з/без асистенції лапароскопу  підвісного типу. При проведенні лапароскопічних операцій застосовували інструменти фірми MIZUKO (Япония).                                                      

При проведенні лапароскопічного лікування  враховували протипоказання, серед яких виділяли  абсолютні  і відносні. Абсолютні протипоказання - гострий інфаркт міокарду, гостре порушення мозкового кровообігу, коагулопатія, гіповолемічний   шок. До відносних протипоказань  відносили непереносимість загального знеболення, перитоніт, перенесені операції у зоні локалізації патологічного  осередку, пізні терміни вагітності,  ожиріння  III-IV ступеню, схильність до кровотечі. Необхідною умовою  проведення  лапароскопічних операцій було очищення кишківника і заборона  вживання за  3-4 дні до операції продуктів, які мають газоутворюючі властивості.

Імуноферментний метод  дослідження концентрації маркерів РР14 і СА125 у сироватці  крові.

Для дослідження концентрації маркерів РР14 і СА125 у сироватці крові  із вени отримували  3 мл крові,   відділяли сироватку і тримали її при температурі  мінус 70 градусів, надалі  застосовували  твердофазний імуноферментний метод ЕLISA.  Кров для дослідження у кожної хворої брали 3 рази: до оперативного лікування у плані загального обстеження,  через 7 і 30 днів  після  хірургічного  лікування хворих.

Визначення  стадії пухлинного  процесу в яєчнику проводили за класифікаціями  TNM і FIGO. У хворих, включених у дослідження, була ІА стадія пухлинного процесу:  ураження одного яєчника з інтактною капсулою.  

 Методи морфологічного та імуногістохімічного дослідження операційного матеріалу.      До операції всім хворим проводили  морфологічне дослідження зішкребів стінок матки, після операції – морфологічне  дослідження видалених кіст і пухлин яєчника та  матки.  Операційний матеріал фіксували у 10% розчині нейтрального формаліну, у подальшому піддавали класичній гістологічній обробці. Клінічний діагноз верифікували на підставі  морфологічного дослідження  гістологічних зрізів, зафарбованих гематоксиліном і еозином. За результатами морфологічного дослідження всі клінічні діагнози підтверджені.                                                              

На паралельних зрізах проводили  імуногістохімічне дослідження експресії плацентарного     протеїну      РР 14,  яке включало наступні етапи обробки гістологічних зрізів: депарафінізація, демаскування антигенів, непряма імунопероксидазна обробка зрізів з їх дофарбуванням після імуногістохімічної реакції гематоксиліном Майера. Використовували специфічні   моноклональні антитіла до  плацентарного протеїну  РР14  і  реактиви  компанії ZYMED США згідно інструкції фірми.

Про експресію плацентарного протеїну  РР14 судили на підставі оцінки кількості  позитивно зафарбованих  клітин з урахуванням ступеня експресії: клас А  -  значна експресія  (+++) -  кількість імунопозитивних клітин становить   50%  або більше;  клас В -  помірна експресія (++) – кількість імунопозитивних клітин класу А до 50% або разом з клітинами з незначною експресією не перевищує 50% клітин; клас С (+) – незначний рівень експресії   РР14 (кількість   іммунопозитивних клітини класу А  не перевищує  10% або більшість клітин  слабо позитивні;  клас D    (-) – експресія  РР14 відсутня.  Контролем  слугували результати імуногістохімічного  дослідження експресії РР14 у клітинах незміненого ендометрію  хворих на міому матки.