ДИФУЗНИЙ НЕТОКСИЧНИЙ ЗОБ У ПІДЛІТКІВ: ГЕНЕЗ, ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ

Краткое содержание

Загальна характеристика обстежених та методи досліджень. У відповідності до мети та завдань дослідження групу обстежених склали 248 підлітків (171 дівчина віком від 12 по 15 років і 77 хлопців від 13 по 16 років, згідно зі схемою вікової періодизації онтогенезу людини), хворих на дифузний нетоксичний зоб, яких виявили при профогляді дітей із різних районів Вінницької області, що відпочивали на базі Вінницького центру “Здоров’я”. Верифікація діагнозу дифузний нетоксичний зоб проведена згідно документів: “Ендемічний зоб. Консенсус”, затвердженим у Росії в 1999 р. для дитячих ендокринологів і у 2000 р. – для ендокринологів [Велданова М. В., 2001], “Консенсус по епідемічному зобу” в Україні 2006 р. [Паньків В. І., 2006] та протоколом надання медичної допомоги дітям [Протоколи надання медичної допомоги дітям за спеціальністю “Дитяча ендокринологія”, 2006].

До контрольної групи увійшли підлітки, відібрані і обстежені на базі науково-дослідного центру Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова в рамках загальноуніверситетської наукової тематики “Розробка нормативних критеріїв здоров’я різних вікових та статевих груп населення на основі вивчення антропогенетичних та фізіологічних характеристик організму з метою визначення маркерів мультифакторіальних захворювань (підлітковий вік)”. Відібраним дівчатам і хлопцям, після попереднього психофізіологічного та психогігієнічного анкетування для визначення суб’єктивного стану здоров’я, було проведено детальне клініко-лабораторне дослідження (ультразвукова діагностика серця, магістральних судин, щитоподібної залози, паренхіматозних органів черевної порожнини, нирок, сечового міхура, матки та яєчників, рентгенографія органів грудної клітки, спірографія, електрокардіографія, реовазографія, стоматологічне обстеження, визначення основних біохімічних показників у крові, рівня гормонів щитоподібної залози, прик-тест з мікст-алергенами). Після первинного анкетування з 1500 підлітків відібрано 485, які не мали будь-яких скарг на стан здоров’я на час обстеження та хронічних захворювань в анамнезі. Після проведення скринінг-оцінки стану здоров’я виключено 175 підлітків. У результаті із 310 обстежених підлітків різної статі відібрано 211 практично здорових (108 дівчат та 103 хлопця). У кожній віково-статевій групі підлітків було не менше 25 осіб.

З метою вивчення питань диспансеризації і тактики ведення хворих із ДНЗ нами на базі Вінницького обласного ендокринологічного диспансеру було проведено ретроспективний аналіз 310 амбулаторних карт підлітків різних районів Вінницької області, яких спостерігали з приводу дифузного нетоксичного зобу (78 хлопців від 13 по 16 років та 232 дівчини від 12 по 15 років). Аналізували місце проживання, наявність радіаційного забруднення, спадковість, наявність хронічних захворювань, відповідність фізичного і статевого розвитку, пальпаторні відхилення щитоподібної залози, ультразвукові параметри ЩЗ у динаміці, рівень гормонів тиреоїдної системи, тактику та ефективність лікування.

Для визначення стану йодозабезпечення Вінницького регіону зі всіх населених пунктів Вінницької області рандомізованим методом було відібрано 9 кластерів (населених пунктів): міста Вінниця, Гайсин, Калинівка, Крижопіль, Могилів-Подільський, Теплик, Чечельник, Бершадь, Липовець. У кожному із них методом рівномірної вибірки відібрано 30 жінок, 30 хлопчиків і 30 дівчаток з 7 по 12 років, згідно з рекомендаціями ВООЗ, для оцінки йодного дефіциту серед населення [Тронько М.Д. та ін., 2006]. При виїздах у населені пункти досліджували тиреоїдний статус: збір і аналіз даних за особливостями тиреоїдного анамнезу з елементами соціального маркетингу; пальпаторне дослідження ЩЗ з оцінкою результатів за критеріями ВООЗ [World Health Organization, United Nations Children’s Fund., 1994], ультразвукове дослідження ЩЗ, визначення рівня екскреції йоду з сечею церій-арсенітним методом та якісне визначення йоду в харчовій солі. Визначено вміст йоду в сечі у 123 підлітків із ДНЗ.

Для оцінки антропогенного та радіоактивного забруднення Вінницького регіону користувалися даними відділу інструментально-лабораторного контролю Державно-екологічної інспекції Вінницької області.

Для подальшого поглибленого дослідження обрано такі методи: антропо-метричний, соматотипологічний, дерматогліфічний, визначення тиреоїдного статусу (пальпаторне та ультразвукове дослідження ЩЗ, визначення рівнів гормонів тиреоїдної системи) у здорових підлітків різного віку і статі та підлітків, хворих на ДНЗ.

Ультразвукове дослідження ЩЗ проведено на апараті CAPASEE SSA-220A (Toshiba, Японія з лінійним датчиком 7,5 МНz пропускання). Вимірювали товщину (с), ширину (а) і довжину (b) кожної долі у міліметрах. Крім розмірів, визначали структуру залози (однорідна, неоднорідна, дрібнозерниста, середньозерниста, великозерниста); ехогенність (норма, підвищена, знижена; локально чи дифузно), наявність вузлів (кількість, розміри та розташування).

Згідно практичних рекомендацій із лабораторного дослідження функції щитоподібної залози [Шилин Д. Е., 2004] тиреоїдний статус оцінювали за рівнем загального (Т4) і вільного тироксину (FT4), загального (Т3) і вільного трийодтироніну (FT3), тиреотропного гормону крові (ТТГ) та рівня антитіл до тиреоїдної пероксидази (АТ-ТПО), які визначали наборами реактивів для імуноферментного аналізу фірми “АлкарБио” (Росія) та Calbiotech Inc. Elica.