У вступі дисертації обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначається зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, висвітлюється ступінь її наукової розробленості; формулюється мета і завдання дослідження, його об’єкт, предмет та метод дослідження; визначаються методологічна й теоретична засади проведеного наукового пошуку, а також новизна одержаних результатів, розкривається їх практичне значення; вказуються форми апробації результатів дисертаційної роботи.
Розділ 1 «Загальні засади договору банківського вкладу (депозиту)» складається з чотирьох підрозділів.
У підрозділі 1.1. «Генезис правового регулювання договору банківського вкладу (депозиту) в умовах незалежності Української держави» аналізуються етапи розвитку правового регулювання договору банківського вкладу (депозиту) в умовах незалежності Української держави.
Зазначається, що в умовах сьогодення, з позицій розуміння правового режиму договору банківського вкладу (депозиту), особливого значення набуває розгляд правового регулювання у цій сфері з моменту здобуття незалежності Українською державою. У цей період відбувається трансформація банківської системи від радянської до ринкової моделі розвитку, формування правових взаємовідносин банків та вкладників.
Доводиться, що на першому етапі правового регулювання договору банківського вкладу (депозиту) (1991–1996 рр.), що можна позначити як перехідний, відбувається складний процес формування законодавчих основ з цих питань. Цей етап характеризується такими рисами: 1) пристосування радянського цивільного законодавства до нових умов цивільних відносин у ринкових умовах; 2) прийняття законодавства про договір банківського вкладу депозиту, зорієнтованого на перехідний етап його трансформації від радянської до ринкової моделі, 3) нестабільність грошово-кредитної системи.
Звертається увага на те, що новий етап розвитку правового регулювання договору банківського вкладу (депозиту) пов’язаний з ухваленням Конституції України.
Доводиться, що на другому етапі правового регулювання договору банківського вкладу (депозиту) (1996–2003 рр.), що можна позначити як постконституційний, або стабілізаційний, відбувається складний процес становлення законодавчих засад з цих питань. Цей етап характеризується такими рисами: 1) конституційно-правове закріплення відносин власності, їх гарантування та захисту як передумови розвитку цивільно-договірних відносин у банківській сфері; 2) прийняття базових законодавчих актів з питань правового регулювання відносин у банківській сфері та щодо банківських правочинів; 3) законодавче посилення ролі Національного банку України у правовому регулюванні відносин щодо укладення та виконання договору банківського вкладу (депозиту); 4) посилення кодифікаційних процесів у сфері цивільного законодавства.
Обґрунтовується, що новий етап у правовому регулюванні цивільно-договірних відносин у банківській сфері зумовлений прийняттям Верховною Радою України ЦК України – кодифікованого законодавчого акта, що закріпив ринкові основи договору банківського вкладу (депозиту) в умовах соціально орієнтованої ринкової моделі розвитку нашої держави.
Зазначається, що на третьому етапі правового регулювання договору банківського вкладу (депозиту) (2003–2010 рр.), що можна позначити як посткодифікаційний, відбувається складний процес розвитку законодавчих основ з цих питань. Він характеризується такими рисами: 1) новітня кодифікація цивільного законодавства та систематизація положень про договір банківського вкладу (депозиту); 2) посилення ролі законодавчого регулювання договору банківського вкладу (депозиту); 3) посилення гарантій вкладників за договором банківського вкладу (депозиту); 4) удосконалення законодавства з питань правового регулювання договору банківського вкладу (депозиту). На цьому етапі відбулося формування повноцінного механізму регулювання депозитних відносин.
У підрозділі 1.2. «Поняття та особливості договору банківського вкладу (депозиту)» аналізуються поняття, ознаки та особливості договору банківського вкладу (депозиту)
Досліджується легальне визначення договору банківського вкладу (депозиту), а також науково-теоретичні підходи та позиції до нього.
Дається авторське визначення поняття договору банківського вкладу (депозиту).
Робиться висновок, що в сучасних умовах законодавче та науково-теоретичне розуміння поняття договору банківського вкладу (депозиту) можуть уточнюватися та доповнюватися іншими ознаками, ураховуючи тенденції розвитку банківської системи України та її вихід із фінансової кризи.
У підрозділі 1.3. «Співвідношення договору банківського вкладу (депозиту) з іншими суміжними видами договорів у цивільному праві» досліджуються питання співвідношення договору банківського вкладу (депозиту) з іншими суміжними договорами в цивільному праві.
Доводиться, що місце договору банківського вкладу (депозиту) у системі цивільно-правових договорів зумовлено такими основними правовими чинниками, як: 1) ступенем та публічно-правовим характером цивільно-правового регулювання з можливістю поєднання нормативно-правового та договірно-правового регулювання; 2) наявністю специфічного суб’єктного складу; 3) наявністю специфічного кола цивільних прав та обов’язків, які визначають зміст договору.
У підрозділі 1.4. «Класифікація договору банківського вкладу (депозиту)» зосереджується увага на дослідженні критеріїв класифікації договору банківського вкладу (депозиту).
Зазначається, що договір банківського вкладу (депозиту) є складним та системним правочином у цивільному праві.
Обґрунтовується, що класифікація цього правочину на окремі види зумовлена різними критеріями суб’єктивного та об’єктивного характеру. Теоретико-правовий аналіз теорії цивільного права та цивільного законодавства доводить, що до основних критеріїв класифікації можна віднести такі, як: 1) специфічність предмета правочину; 2) специфічність сторін та змісту їх цивільної правосуб’єктності; 3) обсяг і зміст цивільних прав та обов’язків сторін.
Розділ 2 «Правова характеристика окремих елементів договору банківського вкладу (депозиту)» складається з двох підрозділів.
У підрозділі 2.1. «Поняття та ознаки сторін договору банківського вкладу (депозиту)» дається характеристика суб’єктів договору банківського вкладу (депозиту).
Зазначається, що сторонами договору банківського вкладу виступають: одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Дотримуючись такої законодавчої логіки, доводиться, що сторони договору банківського вкладу (депозиту), якими є банк та вкладники, виступають носіями цивільних прав, обов’язків та відповідальності.
Досліджується цивільно-правове становище банку та вкладників за договором банківського вкладу (депозиту), аналізуються їх цивільні права, обов’язки та відповідальність.
Обґрунтовується, що вкладниками виступають суб’єкти приватного та публічного права, які вносять наявні в них грошові кошти, щодо яких має діяти презумпція правомірності їх набуття, до установи банку; виступають стороною договору банківського вкладу (депозиту).
У підрозділі 2.2. «Форма та зміст договору банківського вкладу (депозиту)» досліджується форма договору банківського вкладу (депозиту) та його умови, визначені законом і сторонами.
Зазначається, що, згідно з імперативними нормами ст. 1059 Цивільного кодексу України, договір банківського вкладу укладається лише в письмовій формі. У цій статті записано, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Пропонується до основних ознак письмової форми договору банківського вкладу (депозиту) внести наступні: письмова форма договору банківського вкладу (депозиту) визначається у ЦК Україні; передбачається закріплення цивільних прав, обов’язків та юридичної відповідальності сторін в окремому письмовому документі, що оформляється, як правило, у двох примірниках; закон передбачає закріплення письмової форми договору банківського вкладу (депозиту) шляхом, наприклад, видачі ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.
Предметно досліджуються істотні умови договору банківського вкладу (депозиту).
Обґрунтовується, що істотними умовами договору банківського вкладу (депозиту) є наступні: 1) домовленість про предмет договору; 2) домовленість про проценти, їх розмір та порядок виплати; 3) домовленість про умови повернення банківського вкладу та нараховані на нього проценти; 4) домовленість про строк дії договору; 5) домовленість про інші умови, які ініційовані однією стороною договору та щодо яких досягнуто взаємної згоди.
Розділ 3 «Способи захисту прав сторін за договором банківського вкладу (депозиту)» складається з чотирьох підрозділів.
У підрозділі 3.1 «Поняття, ознаки та види способів захисту прав сторін за договором банківського вкладу (депозиту)» розкриваються поняття, ознаки та види способів захисту цивільних прав за договором банківського вкладу (депозиту).
Зазначається, що право на захист цивільних прав можна розглядати як сукупність можливостей як цивільно-правового, так і цивільно-процесуального характеру; сукупність форм та способів гарантування й відновлення цивільних прав та інтересів, у тому числі шляхом застосування примусу щодо зобов’язаної особи.
Дається авторське визначення способів захисту цивільних прав та обґрунтовується юридичне значення їх поділу на позасудові та судові.
У підрозділі 3.2. «Позасудові способи захисту прав сторін за договором банківського вкладу (депозиту)» досліджуються позасудові способи захисту цивільних прав за договором банківського вкладу (депозиту).
Доводиться, що позасудові способи захисту цивільних прав зумовлені обсягом та змістом повноважень, насамперед, держави як ключового політико-правового інституту суспільства, оскільки за змістом Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Крім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави.
Досліджуються окремі позасудові способи захисту цивільних прав за договором банківського вкладу (депозиту). Водночас, з метою підвищення його ефективності, пропонується більш чітко та системно визначити в ЦК України способи захисту цивільних прав та інтересів сторін договору банківського вкладу, у тому числі конкретизувати строки розгляду заяв та (або) скарг.
У підрозділі 3.3. «Судові способи захисту цивільних прав сторін за договором банківського вкладу (депозиту)» досліджуються судові способи захисту цивільних прав за договором банківського вкладу (депозиту).
На основі аналізу теорії цивільного права та цивільного законодавства доводиться, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Досліджуються окремі способи захисту цивільних прав судом за договором банківського вкладу (депозиту).
Обґрунтовується, що способи захисту цивільних прав судом за договором банківського вкладу (депозиту) не є вичерпними, оскільки учасниками цивільних правовідносин, які випливають із змісту зазначеного правочину, та судом можуть застосовуватись й інші способи захисту цивільних прав, що передбачені законодавством України. Додаткові способи захисту цивільних прав можуть міститися безпосередньо в договорі банківського вкладу (депозиту).
У підрозділі 3.4. «Цивільно-правова відповідальність сторін договору банківського вкладу (депозиту)» досліджується цивільно-правова відповідальність сторін договору банківського вкладу (депозиту).
Доводиться, що умовою (підставою) настання цивільно-правової відповідальності сторони договору банківського вкладу (депозиту) є вчинення його сторонами цивільно-правового правопорушення, що характеризується такими рисами як: а) протиправність дії, якою заподіяно шкоду; б) наявність шкоди; в) причинний зв’язок між протиправною дією і шкодою; г) вина особи, яка заподіяла шкоду.
Підкреслюється, що суб’єктами цивільно-правового правопорушення визнаються правосуб’єктні особи, які володіють деліктоздатністю, тобто здатністю відповідати за свої протиправні дії.
Зроблено висновок, що для цивільно-правової відповідальності сторони договору банківського вкладу (депозиту) характерні такі основні риси: настає в разі вчинення стороною договору цивільного правопорушення, яке призвело до заподіяння шкоди (збитків) іншій стороні договору; передбачає застосування до сторони правопорушника майнових санкцій, передбачених договором банківського вкладу (депозиту); суб’єктами виступають банк та (або) вкладники; можуть застосовуватися заходи захисту прав у позасудовому та судовому порядку.
| 
