ДОГОВІР ІПОТЕКИ ЗА ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена еволюційним розвитком економічних відносин в сфері кредитування та потребою забезпечення виконання договірних зобов’язань з передачі в іпотеку нерухомого майна як найбільш цінного та ліквідного. Потреба посилити забезпечення охорони майнових прав кредитора від можливих порушень боржника вимагає вироблення положень щодо посилення конструкції іпотечного договору, розробки теоретичних концепцій забезпечення рівноваги суб’єктивних прав та юридичних обов’язків сторін іпотечного договору та їх взаємозалежності. Це зумовлює необхідність чіткого визначення елементів іпотечного договору, вивчення проявів основних принципів регулювання іпотечних правовідносин, правової природи іпотечного договору та встановлення його місця в системі цивільних договорів.

Посилення значення розробки основних теоретичних конструкцій іпотечного договору та іпотечних правовідносин обумовлено також суперечливістю законодавчих положень, що регламентують ці договірні правовідносини. Положення чинного законодавства України у цій сфері потребують доопрацювання та подальшого вдосконалення з врахуванням існуючої тенденції в економіці країни, необхідності покращення дієвості кредитних механізмів в сфері будівництва житла, розвитку підприємницької діяльності тощо.

Обраний напрям дослідження іпотечного договору є актуальним у доктрині договірного права з огляду на прояви економічної кризи та застосовувані банками заходи із її подолання, які досі майже не розглядалися. Зокрема, якщо комерційний банк є у складі концерну, то це надає виконанню іпотечних зобов’язань нові можливості, які не врегульовані чинним законодавством. Відповідно, важливого значення набувають цивільно-правові засоби забезпечення зобов’язань на основі договорів.

Особливої актуальності набуває проблема дослідження цивільно-правових відносин щодо забезпечення інтересів іпотекодержателя у разі невиконання чи неналежного виконання боржником (іпотекодавцем) своїх зобов’язань. Із застосуванням застави як способу забезпечення зобов’язань в умовах ринкової економіки посилилась потреба в належній охороні та захисті суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів іпотекодержателя та боржника (іпотекодавця). Практика застосування законодавства стикається з наявністю певних суперечностей в його положеннях і проблемних питань, пов’язаних із заставою як видом забезпечення, що потребують нагального вирішення і удосконалення нормативно-правової бази.

Науково-теоретичною базою дослідження і обґрунтування висновків стали праці українських та зарубіжних вчених-правознавців у галузях теорії права та цивільного права. Використовувались наукові праці російських науковців дореволюційного періоду: Є.В. Васьковського, Д.І. Мейєра,
 Й.А. Покровського, В.М. Хвостова, Г.Ф. Шершеневича; праці радянських теоретиків права і фахівців у галузі цивільного права: М.М. Агарова,
С.М. Братуся, Д.М. Генкіна, О.С. Іоффе, С.Ф. Кечекьяна, Л. А. Лунца,
 Й.Б. Новицького, В.К. Райхера; твори сучасних російських авторів у галузі права: М.Й. Брагінського, В.В. Вітрянського, Д.А. Мєдвєдєва,
Є.О. Суханова, Ю.К. Толстого; праці українських вчених-цівілістів:
Ч.Н. Азімова, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, І.В. Жилінкової, І.М. Кучеренко,
О.В. Кохановської, В.В. Луця, Р.А. Майданика, В.К. Мамутова, О.П. Орлюк, І.І. Пучковської, О.А. Підопригори, З.В. Ромовської, Р.О. Стефанчука,
В.І. Семчика, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Є.О. Харитонова, О.О. Чувпила,
А.Р. Чанишевої, Я.М. Шевченко, Р.Б. Шишки.

Все вищенаведене свідчить про необхідність комплексного дослідження вищезазначеної теми.