ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ

Краткое содержание

Актуальність теми дослідження. Сучасний стан становлення України як правової держави характеризується її спрямованістю на удосконалення підходів щодо забезпечення прав і свобод людини, особливо дитини, у всіх сферах суспільного життя, зокрема, пов’язаних із можливістю застосування до неповнолітнього юридичної відповідальності. Доказування виступає одним із основних інститутів будь-якої юрисдикційної діяльності, в тому числі й провадження про адміністративні правопорушення, незважаючи на те, що чинне адміністративне законодавство приділяє увагу даному інституту лише у трьох нормах: ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП. Процес доказування об’єднує практичну діяльність із провадження дій по одержанню та дослідженню доказів, і розумову, логічну діяльність, спрямовану на пошук доказів, їх критичну перевірку, оцінку та використання. Без повного, всебічного та об’єктивного встановлення всіх обставин справи про адміністративне правопорушення неможливе прийняття справедливого рішення у ній.

Особливості інтелектуального і фізіологічного розвитку неповнолітніх, пов'язані з недоліком знань і життєвого досвіду, остаточно не сформованою системою цінностей, переконань і поглядів, а так само специфічний правовий статус диктують необхідність здійснення спеціальної правової політики у сфері захисту їх прав й інтересів, а так само особливої системи розгляду і вирішення справ про адміністративні правопорушення неповнолітніх, однією із важливих складових якої є доказова діяльність.

На сьогоднішній день спостерігається стале зростання справ і матеріалів про адміністративні правопорушення, вчинені неповнолітніми. Як свідчать дані МВС України, у 2008–2009 р.р. виявлено 104520 неповнолітніх правопорушників, за вчинення адміністративних правопорушень затримано 42191 особу; 29960 неповнолітніх було притягнуто до адміністративної відповідальності. Упродовж вказаного періоду до 22,5 тис. неповнолітніх осіб застосовано заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП, а до 11,2 тис. неповнолітніх – адміністративні стягнення. Вказані тенденції залишилися актуальними і у 2010 р.

Стан підліткових правопорушень викликає занепокоєність та зумовлює необхідність пошуку нових засобів для їх попередження, вжиття додаткових заходів з боку державних органів і громадськості, які б сприяли поступовому зменшенню протиправних проявів у середовищі неповнолітніх. Це підтверджує підвищену актуальність та важливість проблематики, пов’язаної із статусом неповнолітніх суб’єктів адміністративно-деліктних правовідносин, визначенням умов реалізації їх процесуального інтересу, можливостей дієвої доказової діяльності, спрямованої на встановлення істини у справі про адміністративне правопорушення. Дослідження елементів процесу доказування у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх в структурі адміністративно-деліктної діяльності, дотримання конституційних принципів зумовлено необхідністю визнання й послідовного закріплення у національному законодавстві міжнародно-правових норм і стандартів вирішення правових конфліктів.