ДОСУДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ЩОДО ОКРЕМИХ СЛУЖБОВИХ ОСІБ, ЯКІ ОБІЙМАЮТЬ ОСОБЛИВО ВІДПОВІДАЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Рух країни до реального втілення в державне і суспільне життя цінностей права, побудови громадянського суспільства, панування правового закону і правової держави має конкретну мету − утвердження непорушних прав і свобод людини та громадянина, що вимагає від осіб, які обіймають особливо відповідальне становище, чіткого виконання своїх обов’язків.

Питання законного й обґрунтованого притягнення осіб, які обіймають особливо відповідальне становище, до кримінальної відповідальності залежно від певного етапу розвитку нашої держави завжди було актуальним у доктрині кримінального і кримінально-процесуального права. Цього вимагає реалізація конституційних принципів побудови демократичної держави. Також, це обумовлено потребою приведення кримінально-процесуального законодавства у відповідність до нового етапу розвитку кримінального судочинства, потребою переосмислення, зміною і доповненням теоретичних положень та постулатів, що в подальшому знайде своє вираження в законодавчих актах.

Важливим напрямком у вирішенні цих завдань є чітка та детальна регламентація кримінально-процесуальних відносин у сфері здійснення своїх обов’язків окремими службовими особами, які обіймають особливо відповідальне становище. Правова держава повинна забезпечити порядок провадження кримінальної справи щодо цих осіб, який не порушуватиме конституційних принципів, зокрема, принципу рівності усіх перед законом і судом. Такий порядок повинен стояти на захисті людини, суспільства, держави і створювати умови для розкриття злочинів, викриття винних та їх засудженні. Цим самим встановлюються гарантії щодо реалізації правових приписів.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена, з одного боку, потребою внесення змін до КПК України, з другого − необхідністю розроблення науково-обґрунтованих пропозицій стосовно реформування порядку досудового розслідування щодо осіб, які обіймають особливо відповідальне становище, з третього − орієнтацією України на світові досягнення розвинутих держав для врахування їхнього досвіду.

Багато фундаментальних досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених тим чи іншим чином торкалися проблем досудового розслідування справ щодо осіб, які обіймають особливо відповідальне становище. Значний вклад у вирішення цих проблем зробили такі вчені, як: Н.О. Армаш, А.В. Волобуєв, В.І. Галаган, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, П.А. Лупинська, Г.А. Матусовський, С.М. Мельник, І.С. Самощенко, С.М. Стахівський, М.С. Строгович, І.К. Туркевич, Д.Т. Шон, М.Є. Шумило, Ю.К. Якимович, М.Л. Якуб та інші.

Питання недоторканності та імунітету розглядали у своїх роботах Ф.А. Агаєв, А.І. Бастрикін, А.А. Безуглов, В.Н. Галузо, В.Г. Даєв, О.В. Задорожний, М.М. Добкін, О.А. Зайцев, А.В. Зіновьєв, В.Г. Кардашев, В.І. Маринів, О.М. Матвеєва, В.І. Руднєв, А.О. Селіванов, Л.Д. Удалова, А.А. Чувілєв, А.Я. Ярматов та інші.

До питань стосовно притягнення до кримінальної відповідальності Президента України, народного депутата України, судді зверталися у своїх наукових працях такі вчені, як: С.А. Агафонов, С.В. Балан, С.Г. Волкотруб, В.О. Гринюк, А.А. Коваленко, І.О. Кресіна, М.Е. Мікулін, В.А. Ржевський, Р.Р. Салимзянова, З.І. Свєтлакова, А.А. Федоров, Н.М. Чепурнова та інші.

Разом із тим, констатуючи значний науковий вклад цих вчених у розробку зазначених питань, зауважимо, що їх пошуки торкалися лише окремих аспектів проблеми теорії і практики досудового провадження щодо осіб, які обіймають особливо відповідальне становище. Комплексне ж дослідження до цього часу відсутнє. Фактично залишилася теоретично не розробленою низка ключових проблем, що пов’язані із дослідженням особливих проваджень у кримінальному процесі, засад імунітету та порядку порушення кримінальної справи щодо осіб, які обіймають особливо відповідальне становище, а також теорії і практики застосування заходів процесуального примусу та способу провадження слідчих й інших процесуальних дій.

Зазначене вище свідчить про необхідність вироблення науково-обґрунтованих шляхів вдосконалення і теоретичного узагальнення проблематики досудового провадження щодо зазначеного кола осіб у сучасних умовах. Наведені обставини зумовили обрання теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з напрямками, визначеними Концепцією вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затвердженої Указом Президента України № 361/2006 від 10 травня 2006 року, відповідно до Тематики пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів і наукових установ МВС України на період 2004-2009 роки, яка затверджена наказом МВС України № 755 від 05 липня 2004 року “Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років”. Дисертація виконана відповідно до Плану проведення науково-дослідної та дослідно-конструкторської робіт Київського національного університету внутрішніх справ роботи на 2008 рік (п.123).