ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ СОЦИАЛЬНОЙ ПОЛИТИКИ ГОСУДАРСТВА В УСЛОВИЯХ РЫНОЧНОЙ ТРАНСФОРМАЦИИ

Краткое содержание

Актуальність теми дослідження. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується якоюсь парадоксальністю, що виражається в тому, що процес глобалізації в її неоліберальній формі обертається валом наростання найгостріших реальних соціальних проблем, але при цьому усе могутніше звучить і розуміння зростаючої ролі соціальної сфери в життєдіяльності людини. Якщо цей парадокс трансформувати в галузь економічної науки, то слід зазначити, з одного боку, її кризовий стан, про який вперше почали говорити в 70-80-ті роки ХХ сторіччя нобелівські лауреати В. Леонтьєв, К. Ерроу, Дж. Хікс й інші; з іншого боку – виділення й посилений розвиток тих підходів і теорій, які виходять за межі власне економічної проблематики, усе більшою мірою орієнтуючись на дослідження соціальної сфери життєдіяльності людини, від стану якої все в більшій мірі залежить цілісний розвиток людства. 

В цьому плані представляється, що цілком праві ті економісти-дослідники, які ставлять, насамперед, питання про необхідність корінного оновлення методологічного арсеналу економічної науки, за допомогою чого тільки й можна знайти відповіді на найскладніші виклики сучасності, які ставить швидко мінлива реальність. Ці виклики стосуються, по суті, усього спектра вихідних методологічних постулатів, на принципах яких будується фундамент економічної теорії, її основні структурні конструкції. Головне зрушення, на якому необхідно зосередити увагу дослідників, у тому, що якщо за звичною схемою існуючих наукових канонів індустріального суспільства соціальне детермінується економічним, то зараз усе більшою мірою стає очевидною неадекватність цієї взаємозалежності. У постіндустріальному суспільстві економічна й соціальна сфери фактично помінялися місцями. Сьогодні економіка сама собою стала безпосередньою складовою соціальної сфери, що не тільки поглинає її результативну основу, але й визначає більшу частину енергетичного потенціалу, її ресурсну базу, межі росту й розвитку.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Кардинальна зміна в реальності вимагає глибокого осмислення й ґрунтовного перегляду проблеми взаємодії економічної й соціальної політики суспільства, що трансформується, визначення їхнього змісту й впливу на подальший розвиток. Більшу роботу в цьому напрямку провели вчені, які безпосередньо займаються дослідженням проблем соціальної політики в умовах переходу до ринкових відносин. Насамперед, варто виділити таких вчених-економістів як Д. Богиня, О. Бойко,  В. Геєць, Н. Гриценко, Е. Гонтмахер, Б. Данілішин, М. Кім, А. Колот,                К. Микульський, Ю. Пахомов, П. Савченко, Г. Тарасенко, Н. Тихонова, С. Тютюнникова й ін., у публікаціях яких досліджені самі різні аспекти розвитку соціальної сфери, напрямки й форми реалізації соціальної політики, економічні підстави її проведення.

Але аналіз опублікованих наукових праць показує, що в руслі зміни взаємозалежності економічного й соціального (економіка стає складовою соціальної сфери) актуальними перед економічною теорією стають проблеми переосмислення підстав застосування в економічному аналізі фундаментальної й актуальної структури людської діяльності; розуміння ефективності соціальної політики й ролі в її забезпеченні рівня освіченості й стилю мислення тих, хто її розробляє й реалізує; обґрунтування оптимальних форм її проведення з урахуванням наявних у країні економічних можливостей; корінних змін у соціально-трудовій сфері під впливом процесів глобалізації; особливостей соціальної політики і її економічних підстав у різних країнах, де здійснюються ринкові трансформації. Дослідженню цих проблем присвячена дисертаційна робота.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках планових науково-дослідних робіт Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна «Особливості формування соціального ринкового господарства України в умовах глобалізації» (№ ДР 0103U004258) і «Соціальна економіка як визначальний пріоритет ринкового реформування в Україні» (№ ДР 0106U002230).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення економічних основ реалізації соціальної політики держави в умовах ринкових реформ у різних країнах.

Для досягнення даної мети були поставлені наступні завдання:

-   уточнити розуміння змісту соціальної політики й напрямку її реалізації в умовах ринкової трансформації;

-   виявити методологічні основи дослідження економічних основ проведення соціальної політики;

-   розкрити роль держави і її керівників у розробці й забезпеченні як економічних підстав, так і пошуку форм оптимальної соціальної політики;

-   показати напрямки впливу процесів глобалізації на соціально-економічну політику транзитивних країн;

-   виявити особливості соціально-трудових відносин як найважливішої сфери, що забезпечує й реалізує соціальну політику;

-   дослідити національні особливості економічних основ проведення соціальної політики в транзитивних країнах, зокрема в Україні, Росії й Китаї;

-   розробити практичні рекомендації в сфері проведення ефективної соціальної політики в умовах становлення ринкових відносин у різних країнах.

Об'єктом дисертаційного дослідження є система суспільно-виробничих відносин, що складаються в умовах ринкової трансформації, покликаних забезпечити підвищення добробуту всього населення країни.

Предметом дисертаційного дослідження стало визначення економічних підстав для проведення ефективної соціальної політики в транзитивних країнах.

Методи дослідження. Методологія дослідження заснована на використанні принципів постнекласичної науки в соціально-економічній сфері й соціокультурного підходу для уточнення змісту й ефективної реалізації соціальної політики відповідно до наявних в окремих країнах економічних основ соціальних перетворень. Широко використовувалися метод сходження від абстрактного до конкретного (при визначенні економічних основ соціальної політики через використання понять фундаментальної й актуальної структур людської діяльності); метод єдності історичного й логічного (при дослідженні трансформації взаємозалежності економічного і соціального); структурно-функціональний підхід (при визначенні напрямків і форм ефективної соціальної політики і її економічних основ); порівняльний аналіз (для порівняння результативності соціально-економічних трансформацій у різних країнах); системний підхід при обґрунтуванні практичних рекомендацій зі створення надійних основ сучасної соціальної політики й ін.

Інформаційною базою дослідження є роботи вітчизняних і закордонних економістів, інституціоналістів, психологів, дослідників проблем удосконалення соціальної політики, звіти науково-дослідних установ, міжнародних організацій,  громадських організацій, що спеціалізуються на питаннях економічного розвитку та конкурентоспроможності, а також дані статистики, матеріали періодичних видань і мережі Інтернет.

Наукова новизна отриманих результатів дисертації полягає в наступному.

Вперше:

1. Доведено, що в умовах ринкової трансформації економічними основами соціальної політики держави при ії суттєвій підтримці стає актуалізація таких її провідних компонентів як продуціювання знань, які стають одним з основних засобів виробництва; приватна власність, яка поряд з інщими формами власності дозволяє ефективно вирішувати проблеми матеріального добробуту; механізм конкуренції у поєднанні з соціальним партнерством.

2. Обґрунтовано, що ефективність соціальної політики держави в суспільстві, що трансформується, значною мірою залежить від світогляду (культури й цінностей) вищих посадових осіб держави, що відображає протиріччя економізму й соціальної справедливості, пошук форм вирішення якого визначає коридор можливостей соціальної політики.

3. Показано, що створення економічних основ соціальної політики в КНР ґрунтується на вмілому вирішенні суперечності між масовою некваліфікованою робочою силою і глобальною тенденцією переходу до економіки знань шляхом проведення змістовної реформи освіти на ринкових засадах, що дозволяє водночас вирішувати різнорівневі проблеми: подолання бідності населення,  забезпечення його соціальної безпеки й значного розширення можливостей економічного розвитку на освнові п'ятого і шостого технологічних укладів.

Дістали подальшого розвитку:

4. Положення, що найбільш ефективними формами реалізації підвалин для проведення оптимальної соціальної політики КНР в умовах ринкових реформ є цільові національні програми комплексного розвитку окремих сфер суспільного відтворення або певних територій (державно-приватне партнерство) і цільові акції соціального партнерства місцево-регіонального рівня для вирішення актуально значимих соціально-економічних проблем обмеженого масштабу.

5. Обґрунтування, що історичний перехід до соціально-трудових відносин обумовлений, з одного боку, підвищенням ступеня соціальних ризиків у суспільному розвитку; з іншого боку - поглибленням розуміння людиною важливості соціальної складової у його життєдіяльності. Перший момент проявляється як реальний процес створення держав «загального благоденства» і соціально орієнтованого ринкового господарства; другий  полягає в актуалізації соціальної економіки як теоретичної науки про умови забезпечення якості життя через розвиток суспільного відтворення як людино розмірного комплексу.

6. Докази, що одним з суттєвих факторів бідності як у світі, що глобалізується, так й у постсоціалістичних суспільствах, що трансформуються, є небажання космополітичних еліт, насамперед суб'єктів глобалізації, втілювати у господарську практику принципи соціально справедливого перерозподілу доходів, що базується на теорії ринкового фундаменталізму, який ігнорує соціально-етичні аспекти взаємозалежного розвитку людського суспільства.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення й висновки дисертації полягають в тому, що в ній науково обґрунтовані нові теоретичні положення, які можуть бути основою для подальшого дослідження соціально-економічної сфери в процесі ринкової трансформації, де вирішення соціальних проблем суспільства стає визначальним.

Положення, висновки й рекомендації дисертаційної роботи можуть бути використані при вивченні економічної теорії, соціально орієнтованих навчальних дисциплін, для вдосконалення системи державного й регіонального управління, визначення ефективних напрямків і форм при розробці й реалізації соціальної політики в суспільствах, що трансформуються.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження апробовані автором на наукових конференціях: Другому міжнародному симпозіумі «Соціальна економіка в світі, що глобалізується: значення й роль у реалізації імперативу виживання людства» (м. Харків, 2006), Науково-практичній конференції «Стратегія економічного розвитку України: тенденції, пріоритети, перспективи» (м. Харків, 2006) та Другій Всеукраїнській науково-практичній конференції «Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації» (м. Полтава, 2007).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладені у 5 наукових працях загальним обсягом 2,7 д.а., 4 з яких опубліковані у фахових наукових виданнях (2,5 д.а.).

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків. Загальний обсяг дисертації – 185 стор., у тому числі основний обсяг (вступ, основна частина, висновки) – 172 стор. Дисертація містить 13 таблиць. Список використаних джерел містить 166 найменувань.