У вступі на основі теоретичних узагальнень обґрунтована актуальність теми дисертації, визначено об’єкт та предмет дослідження, його мету та основні завдання, встановлено методи дослідження, розкрито новизну та практичну цінність отриманих результатів, форми їх апробації і використання.
У першому розділі дисертаційної роботи «Теоретичні та прикладні засади економічного оцінювання та розвитку взаємодії в системі «підприємство – центр трансферу технологій» визначені компоненти проведеннятрансферу технологій; уточнено сутність трактування поняття «центр трансферу технологій»; розроблено типологію центрів трансферу технологій; окреслено концептуальні засади економічного оцінювання та розвитку взаємодії в системі «підприємство – центр трансферу технологій»; проаналізовано закордонний досвід розвитку взаємодії в системі «підприємство – центр трансферу технологій».
Критерієм ефективності проведення науково-дослідної діяльності є впровадження результатів досліджень у реальний сектор економіки. В інноваційному процесі це відбувається за допомогою трансферу технологій. На законодавчому рівні трансфер технологій визначається як передавання технології, що оформляється за допомогою укладення між фізичними та/або юридичними особами двостороннього або багатостороннього договору, яким установлюють, змінюють або припиняють майнові права та обов'язки щодо технології та/або її складових. Загалом трансфер технологій є складним та багатогранним процесом, який повинен супроводжуватись описом інновації, безпосереднього об’єкта трансферу технологій, правовим забезпеченням –укладенням необхідних угод для проведення трансферу технологій, захисту об’єктів інтелектуальної власності, патентуванням, ліцензуванням тощо. Трансфер технологій вимагає додаткових витрат та повинен передбачати отримання економічної вигоди від впровадження інновацій. Тому проведення трансферу технологій, окрім опису інновації та правового забезпечення процесу, необхідно доповнити економічно орієнтованою компонентою, яка враховує здійснення техніко-економічного обґрунтування технології, пошук та оцінку потенційних ринків використання інновації, проведення маркетингових досліджень, оцінювання вартості технології з метою забезпечення отримання додаткового прибутку або іншої економічної вигоди від її реалізації. Загалом ці три компоненти формують комплексне забезпечення трансферу технологій та є передумовою його ефективного проведення.
Посередниками у проведенні трансферу технологій є центри трансферу технологій. Аналізування наукових досліджень засвідчили неоднозначність трактування поняття «центр трансферу технологій». На підставі вивчення літературних джерел та практичних аспектів взаємодії в системі «підприємство – центр трансферу технологій» обґрунтовано, що під центром трансферу технологій потрібно розуміти організаційну структуру, діяльність якої спрямована на впровадження в реальний сектор економіки наукоємної конкурентоспроможної продукції, розробленої науково-дослідними, освітніми установами, приватними підприємствами або окремими винахідниками, з метою отримання прибутку та / або конкурентних переваг реципієнтами технологій.
Результати дослідження зарубіжного досвіду проведення трансферу технологій засвідчили ефективність користування послугами центрів трансферу технологій з метою впровадження інноваційних рішень на підприємствах. Розгалужена мережа центрів трансферу технологій, які в багатьох країнах переважно тяжіють до великих освітніх закладів, окрім підтримки реалізації університетських розробок, орієнтуються на отримання прибутку від своєї діяльності. Комерційна спрямованість та автономія в управлінні такими організаціями сприяють результативності трансферу технологій. Важливим фактором розвитку співпраці між центрами трансферу технологій та іншими суб'єктами інноваційного процесу є прозорість та публічність у роботі: періодична річна статистична звітність, чіткий опис послідовності етапів трансферу технологій та аспектів супроводу під час їх здійснення, бази даних технологічних пропозицій та запитів перебувають у відкритому доступі.
Аналізування дієвих напрямків розвитку взаємодії між центрами трансферу технологій та підприємствами за кордоном засвідчило істотний вплив держави та дало змогу виділити найістотніші з них: розвиток центрів трансферу технологій – через пряме фінансування з державного бюджету, надання податкових преференцій; стимулювання інноваційної активності підприємств – через спрощення бюрократичних процедур ведення інноваційної діяльності, податкове стимулювання, пільгове кредитування; розвиток взаємодії між центрами трансферу технологій та підприємствами – через фінансування проведення спільних досліджень; стимулювання трансферу університетських розробок; створення малих інноваційних підприємств за участю освітніх та науково-дослідних установ.
Дослідження різних типів вітчизняних та закордонних центрів трансферу технологій та аспектів їхньої діяльності в системі «підприємство – центр трансферу технологій» дало змогу систематизувати інформацію та сформувати типологію за такими ознаками: суб'єктами організування (фізична особа, підприємство, державні, регіональні органи влади, науково-дослідні установи, освітні установи, об'єднання організацій); організаційно-правовою формою (окрема організація, структурний підрозділ організації, співпраця на засадах партнерства); локалізацією трансферу технологій (регіональний, національний, міжнародний); галузевою ознакою впроваджуваних технологій (орієнтація на здійснення трансферу технологій певної галузі (медицини, хімії, біології, транспорту, будівництва та архітектури тощо), орієнтація на трансфер технологій різних галузей); формою власності (державна, приватна, колективна, комунальна, змішана); юридичним статусом (юридична особа, фізична особа); приналежністю технології організації-засновнику центру трансферу технологій (трансфер технологій створених в межах організації-засновника центру, трансфер технологій без обмежень за приналежністю); метою і характером діяльності (комерційна діяльність з метою отримання прибутку, некомерційна діяльність); способом утворення (унітарне, корпоративне).
Наведена типологія враховує особливості взаємодії різних типів центрів трансферу технологій з суб'єктами господарювання та іншими учасниками інноваційного процесу, а також дає можливість визначити перспективи їх розвитку. На основі проведеного аналізу в дисертаційній роботі визначені переваги та недоліки функціонування різних типів центрів трансферу технологій під час взаємодії з підприємствами.
Дослідження концептуальних засад економічного оцінювання та розвитку співпраці підприємства з центром трансферу технологій дали змогу сформувати можливі варіанти напрямків їх взаємодії:
1. Ініціатором взаємодії виступає центр трансферу технологій. У такому разі відбувається виштовхування технології на ринок. Освітні, науково-дослідні установи або окремі винахідники звертаються до центру, як до посередницької структури за допомогою в комерціалізації розробленого ними інноваційного рішення. Своєю чергою центр розпочинає пошук підприємств, які були б готові до освоєння інновації.
2. Ініціатором взаємодії виступає підприємство. Водночас суб’єкт господарювання, відчуваючи власну потребу в оновленні наявної технології або певну незадоволену потребу на ринку, розпочинає пошук необхідного інноваційного рішення. Утримувати власний відділ трансферу технологій є витратно для підприємств. Отже, суб’єкти господарювання вступають в аутсорсингові відносини з центрами трансферу технологій, які безпосередньо спеціалізуються на пошуку та сприянні впровадженню нових технологій.
Аналізування теоретичних та прикладних засад розвитку взаємодії в системі «підприємство – центр трансферу технологій» засвідчило важливість методичного забезпечення роботи центрів трансферу технологій, яке сприятиме налагодженню співпраці з іншими суб'єктами інноваційного діяльності.
У другому розділі дисертаційної роботи «Аналізування та оцінювання передумов формування та функціонування системи «підприємство – центр трансферу технологій» проаналізовано передумови впровадження нових технологій у системі «підприємство – центр трансферу технологій»; визначені нормативно-правові особливості трансферу технологій у системі «підприємство – центр трансферу технологій»; проведене економічне оцінювання ресурсної бази та діяльності центрів трансферу технологій.
Трансфер технологій є сполучним процесом між науковою та підприємницькою сферами, що передбачає впровадження інноваційних рішень. Проте результати дослідження динаміки змін інноваційної активності підприємств, обсягів створення винаходів та кількості центрів трансферу технологій, що наведені в табл. 1 визначили низку проблем на шляху розвитку взаємодії в системі «підприємство – центр трансферу технологій».
Незважаючи на те, що протягом 2005 – 2011 рр. спостерігалась позитивна динаміка збільшення кількості підприємств, які займались інноваційною діяльністю, отриманих охоронних документів на використання об’єктів інтелектуальної власності та центрів трансферу технологій, інноваційна активність суб’єктів господарювання становила лише 16% від загальної кількості. Об’єктами трансферу технологій переважно мають бути права на патенти, ліцензії на використання інтелектуальної власності, угод на придбання (передавання) результатів досліджень та розробок, ноу-хау. Проте у загальній структурі за формами придбання технологій переважає купівля устаткування, частка якого становить близько 70%. Окрім цього, значною перешкодою на шляху розвитку взаємодії в системі «підприємство – центр трансферу технологій» є недостатня кількість центрів трансферу технологій. Наприкінці 2011 р. на один центр припадало близько 70 промислових підприємств та 60 охоронних документів на об’єкти інтелектуальної власності, потенційних до впровадження.
