ЕМОЦІЙНІСТЬ ТА ЕМОТИВНІСТЬ СУЧАСНОГО АНГЛОМОВНОГО ДИСКУРСУ: СТРУКТУРНИЙ, СЕМАНТИЧНИЙ І ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТИ

Краткое содержание

Розділ 1. “Емоційний та емотивний дискурси як види мовленнєвої діяльності”. Соціально-побутовий емоційний та емотивний дискурси виділяються нами на основі диференціації емоційної й емотивної комунікації (див. H.A dt, R.Janney). В емоційній комунікації на перший план виходить вираження емоційних станів співрозмовників, а в емотивній комунікації, навпаки, саме
за рахунок мовних засобів викликається певний емоційний стан у слухачів. Відповідно, поняття емоційності та емотивності розглядаються в площині мови
і відображають дзеркально протилежні процеси. Емоційність є спонтанною, непередбачуваною властивістю мовлення, а емотивність, навпаки, – це передбачувана, усвідомлювана властивість мовлення, пов’язана з пошуком мовних засобів, які цілеспрямовано надають йому емоційності для впливу на адресата.

Виділення емоційного та емотивного дискурсу співвідноситься
з однойменними видами комунікації на основі того, що вченими відзначається прямий зв’язок між комунікацією і дискурсом (див. О.Й.Шейгал, Т. van Dijk, S.Fisher, S.Littlejohn та інші). Ми розглядаємо дискурс як мовленнєву комунікацію, мовленнєву діяльність, інформаційним наслідком якої є усний/ письмовий текст як конструкт (аналог) живої комунікації (див. Н.Д.Арутюнова, Н.Ф.Гладуш, П.В.Зернецкий, В.І.Карасик, М.Л.Макаров).

Емоційний та емотивний дискурси виокремлюються нами за низкою критеріїв (див. табл. 1) як такі, що репрезентують різні типи мовленнєвої діяльності в емоціогенних ситуаціях.

Емоційному дискурсу притаманна суперечність, яка полягає в тому, що він є одночасно процесом переживання того чи іншого емоційного стану і його результатом, емоційною розрядкою. Цей тип дискурсу базується на первинних, несвідомих, слабо контрольованих і переважно негативно забарвлених емоціях
та пов’язаний із втратою емоційної рівноваги з боку мовця або співрозмовника.