Еволюція ролі людського ресурсу в управлінні промисловим під-приємством

Краткое содержание

Економічні реформи, що впроваджуються за останнє десятиліття в Ук-раїні, істотно змінили статус суб'єкта господарювання як основної ланки еко-номіки. Формування соціально-орієнтованого ринку ставить промислове під-приємство в принципово нові відносини з державними органами, з діловими партнерами, найнятими робітниками.

Виникає потреба в адаптації українських підприємств до нових умов го-сподарювання при раціональному використанні усіх їх виробничих ресурсів. Сукупність матеріальних, людських та фінансових ресурсів складає єдиний ви-робничий ресурс підприємства. У даній сукупності при інноваційному шляху розвитку домінуюча роль належить людському ресурсу. Це обумовлено тим, що він опосередковано бере участь у процесі ефективного використання інших ресурсів.

Уперше поняття «людські ресурси» як самостійний об'єкт дослідження було введено Л. Л. Байєрсом, В. Ру, Ф. Герцбергом, А. Маслоу та ін. [14, 97, 95]. Також воно розглядалося в роботах Р. С. Фішера, Р. Дорнбуша, Р. Шмален-зі, П. Хейне,  Д. С. Синка, К. Р. Макконнела [168, 133, 182]. Відмінною рисою людського ресурсу є його активність. З одного боку, працівник є таким же чин-ником виробничої діяльності як земля, матеріали, енергоносії та фінансові акти-ви, а з іншого - цей ресурс через свої трудові, інтелектуальні та індивідуально-психологічні особливості має потенціал, який може самостійно розвиватися, ак-тивно впливає на ефективне використання інших виробничих ресурсів.

У зв'язку з цим виникає потреба проаналізувати схожість та відмінності між поняттями «людський фактор», «трудові ресурси», «людські ресурси», «людський капітал», «кадри підприємства» та «персонал підприємства», як соціально-економічними категоріями активної складової підприємницької діяльності.

Людський фактор - це сукупність фізичних і індивідуально-психологіч-них якостей управлінського персоналу, щодо прийому, оцінки, обробки інфор- мації і прийняття рішень в різноманітних умовах, які виявляються в конкретній ситуації функціонування промислового підприємства. [76]. Людський фактор оцінює етичні принципи, норми поведінки, життєві плани управлінського пер-соналу, рівні загального та культурного розвитку, на підставі яких формується самооцінка управлінця, плануються індивідуальні межі його особистого та професійного розвитку [34, 37, 44, 45, 50, 76].

Людський фактор має найбільш пріоритетний вплив на успішний роз-виток діяльності підприємства. Його цінність має комплексний багато аспект-ний характер, тому окрім оцінки освітнього, демографічного, кваліфікаційного, культурного рівня розвитку управлінця необхідно враховувати ініціативність, мотивацію, активність, відповідальність [80, 90, 93, 94, 107].