ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність теми; визначено мету й завдання дослідження; викладено найбільш вагомі результати, що характеризують наукову новизну одержаних результатів; вказано їх практичне значення, відомості про апробацію, публікації, структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі – „Теоретико-методичні основи фінансового забезпечення  державної закупівельної діяльності” – досліджено сутність і методичні підходи до фінансового забезпечення системи розвитку державних закупівель, визначено сутність державних потреб як основи державних замовлень, надано характеристику державних закупівель в системі фінансово-економічного розвитку країни, розкрито зарубіжний досвід організації державної закупівельної діяльності.

Проблема ефективної організації державних закупівель була актуалізована в 1993 р. з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок організації та проведення міжнародних торгів (тендерів) в Україні» від 21.10.1993 р. № 871. Під державними закупівлями мають на увазі виконання державою різноманітних функцій, орієнтованих на підвищення централізованої керованості, запобігання неконтрольованому наростанню витрат, скорочення витрат державного бюджету, управління матеріальними потоками за умови відповідності їх ринковим відносинам. На рис. 1 показано місце й роль державних закупівель в економічній системі.

Дослідження понятійно-категорійного апарату, який використовується в науково-практичній літературі та нормативних документах, дозволило дійти висновку про існування суттєвих суперечностей щодо визначення фінансового забезпечення взагалі та державних потреб і закупівель зокрема. Це призводить до різних тлумачень вихідних понять і становить перешкоду для конкретних практичних кроків. Узагальнення існуючих в сучасній економічній літературі різних підходів до визначення економічної сутності фінансового забезпечення дозволило автору розглядати його як виділення певної суми фінансових ресурсів на вирішення окремих завдань фінансової політики суб’єктів господарювання.

Проведене дослідження в рамках фінансового забезпечення розвитку системи державних закупівель дозволило обґрунтувати поняття „муніципальні підкріплені потреби”, під яким розуміється забезпечувані за рахунок коштів місцевих бюджетів відповідно до видаткових зобов’язань місцевих громад потреби в товарах, роботах, послугах, необхідних для вирішення соціально-економічних питань місцевого значення й здійснення окремих делегованих органами місцевого самоврядування державних повноважень.

В дисертаційній роботі виявлено та систематизовано чинники, які заважають створенню конкурентного ринку державних закупівель в Україні: недостатня якість державних інституцій та інфраструктури; недосконалість конкурентного законодавства; низький рівень правової культури та конкурентної поведінки; високий рівень корупції й шахрайства; політична нестабільність; ускладненість конкуренції в малому та середньому бізнесі; недостатній рівень відпрацювання процедур організації державних закупівель. Результатом низького рівня ринкових відносин є відсутність правової культури та конкурентної поведінки. Необхідно відзначити відсутність інформації для учасників ринку про можливість використання конкурентного законодавства для захисту своїх інтересів, пропаганди ринкової та конкурентної поведінки. Високим залишається рівень концентрації регіональних і місцевих ринків, на більшості ринків не створені рівні умови для добросовісної конкуренції. Негативно впливають на конкурентне середовище також надмірна ускладненість дозвільних процедур, високий рівень плати за адміністративні послуги. Зазначені чинники зумовлюють низький рівень ефективності української економіки, перешкоджають її інноваційній переорієнтації та розвитку конкурентних відносин. Корупція й шахрайство підривають конкуренцію у сфері державних закупівель, даючи можливість окремим суб’єктам державних закупівель здійснювати їх неконкурентними способами. Дієвим інструментом у боротьбі із цими явищами у сфері державних закупівель повинен стати розвиток системи державних закупівель на засадах запобігання недобросовісній конкуренції, антиконкурентним діям при здійсненні закупівель, корупційним діям та підвищення рівня об’єктивності й відкритості процедур державних закупівель.