ФІНАНСОВО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКИХ ВІДНОСИН В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ ТА КРАЇНАХ СХІДНОЇ ЄВРОПИ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, проаналізовано ступінь наукової розробки досліджуваної проблеми, висвітлено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету і завдання дослідження, його об’єкт, предмет та методологічну основу, сформульовано наукову новизну отриманих результатів, розкривається їх теоретичне та практичне значення, наведено відомості про апробацію результатів дослідження, впровадження його результатів та публікації в наукових фахових виданнях.

Перший розділ «Теоретико-методологічні засади правового регулювання банківських відносин в ЄС та країнах Східної Європи» складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню теоретичних та методологічних засад фінансово-правового регулювання банківських відносин в Європейському Союзі та країнах Східної Європи (Україна та Російська Федерація), а також аналізу правових засад адаптації українського фінансового та банківського законодавства до норм та стандартів ЄС.

У підрозділі 1.1. «Теоретико-методологічні аспекти фінансово-правового регулювання банківських відносин в ЄС та країнах Європи» здійснено аналіз правового регулювання банківських відносин, встановлено їх належність до предмету фінансового права, визначено особливості формування банківського законодавства в Європейському Союзі та країнах Східної Європи тощо.

Автор виокремлює пріоритет власне фінансово-правового регулювання відносин, що виникають у процесі організації та функціонування банківської системи. Підсумовуючи існуючий науковий доробок у цій сфері, автор аналізує новий, як за змістом, так і за формою, аргумент на користь публічно-правового регулювання, зокрема світову фінансову кризу, її наслідки та перспективи подолання.

Окреслено особливості правового регулювання банківських відносин у Європейському Союзі. Проаналізовані основні підходи до вибудовування системи права в міждержавному об’єднанні – ЄС. Надана загальна характеристика джерел банківського права як фінансово-правового інституту.

У підрозділі 1.2. «Правові засади адаптації українського фінансового та банківського законодавства до норм ЄС» провівши аналіз процесу інтеграції країни до Європейського Союзу, визначено, що наріжним каменем для вступу України в ЄС є гармонізація українського законодавства до норм ЄС.

Аналізуючи доробки українських та зарубіжних науковців і особливості гармонізації національних законодавств держав-членів до норм та стандартів ЄС, проводячи аналіз адаптації українського фінансового та банківського законодавств до законодавства ЄС на шляху до вступу України в Європейський Союз, автор визначає та аналізує дві основні площини діяльності України у сфері адаптації – інституційну та нормотворчу.

Автор детально проаналізував численні визначення поняття «банківського права Європейського Союзу» та запропонував авторський варіант цього визначення.

У цьому підрозділі автор розглянув засади побудови фінансового законодавства Європейського Союзу, здійснив детальний аналіз принципів банківського та фінансового законодавств Європейського Союзу, і на підставі проведеного дослідження пропонує науково-практичні рекомендації щодо необхідності розробки концепції розвитку банківської системи та покращення правового регулювання банківських відносин в Україні.

Другий розділ «Правове регулювання організації Європейської системи центральних банків. Фінансово-правовий статус Європейського центрального банку та інших суб’єктів верхнього рівня банківської системи ЄС» містить три підрозділи і присвячений аналізу історико-правових аспектів створення економічного та валютного союзу на території Європейського Союзу, фінансово-правового статусу Європейської системи центральних банків, Європейського центрального банку та інших суб’єктів верхнього рівня банківської системи ЄС.

У підрозділі 2.1. «Історико-правові аспекти створення економічного та валютного союзу в ЄС як базису для організації Європейської системи центральних банків» проаналізовано політико-правові та соціально-економічні передумови утворення Європейської системи центральних банків, еволюцію правового статусу економічного та валютного союзу як організаційно-функціонального й інституційного базису європейської системи центральних банків.

Проаналізовано трьохетапний процес створення валютного союзу: перший передбачав завершення формування єдиного фінансового ринку; другий – заснування Європейського монетарного (валютного) інституту, посилення співпраці з національними центральними банками та здійснення координації Європейським Союзом валютної політики держав-членів ЄС; третій – введення в обіг європейської грошової одиниці – євро, організацію Європейської системи центральних банків (надалі ЄСЦБ) та Євросистеми, створення Європейського центрального банку (надалі ЄЦБ) тощо.

Досліджено особливості створення та функціонування Європейської системи центральних банків: мету, завдання, організаційну структуру, процес прийняття рішень тощо.

Визначено відмінності між поняттями «Євросистема», «єврозона» та «Європейська система центральних банків».

Встановлено особливості правового режиму держав-членів Європейського Союзу з відступом та без відступу (члени Євросистеми).

Проаналізовано особливості правого режиму єдиної європейської грошової одиниці – євро, визначено правила конвергенції (економічної та правової), встановлено критерії конвергенції тощо.

Окреслено, що досягнення мети та виконання завдань, покладених на Європейську систему центральних банків, забезпечується Європейським центральним банком (як безпосередньо, так і через національні центральні банки держав-членів ЄС).

У підрозділі 2.2. «Фінансово-правовий статус Європейського центрального банку: мета, завдання, принципи, структура та повноваження» проаналізовано фінансово-правовий статус центрального банку Європейського Союзу. Одночасно автор виходить з того, що, згідно з Договором про функціонування Європейського Союзу, Європейський центральний банк визначається як орган Європейського Союзу, а численні його повноваження впроваджуються в імперативному порядку, тобто ЄЦБ володіє наднаціональним правовим статусом. Європейський центральний банк є юридичною особою з ознаками публічного (державного органу управління) та приватного (банківської установи) інституту. Досліджено особливості побудови структури Європейського центрального банку та формування керівних органів, а саме: Ради гувернерів, Виконавчої ради та Генеральної ради.

Європейський центральний банк наділений спеціальною метою, своєрідними завданнями, властивими для цього повноваженнями в порівнянні з іншими інституціями Європейського Союзу. У цьому плані відзначається, що Європейський центральний банк забезпечує досягнення мети та виконання завдань, встановлених перед Європейською системою центральних банків. Проаналізовано принципи діяльності ЦБ Європейського Союзу, в тому числі принципи здійснення монетарної політики: 1) ефективність; 2) відповідальність; 3) прозорість та відкритість; 4) орієнтація на середньострокові цілі; 5) безперервність; 6) незалежність.

Розглянуто основні повноваження Європейського центрального банку, що закріплені в ст. 2 Статуту ЄСЦБ та ЄЦБ, у контексті побудови відкритої ринкової економіки з вільною та добросовісною конкуренцією, а саме: 1) нормотворчі; 2) консультативні (дорадчі); 3) здійснення монетарної політики; 4) наглядові повноваження щодо діяльності кредитних та фінансових інститутів.

У підрозділі 2.3. «Правовий статус деяких суб’єктів верхнього рівня банківської системи ЄС» автор здійснив аналіз засад правового статусу суб’єктів верхнього рівня банківської системи ЄС, які забезпечують разом з ЄЦБ належне стабільне функціонування банківської системи Європейського Союзу, а саме: координацію роботи органів ЄС у сфері функціонування фінансового та банківського ринку, нагляду за діяльністю кредитних та фінансових інститутів в ЄС, підтримки державних програм тощо. Дисертант стисло охарактеризував суб’єктів верхнього рівня банківської системи ЄС, а саме: а) Європейського комітету банківських наглядачів; б) Європейського комітету з питань системних ризиків та інших.

Детально проаналізовано створення та діяльність Європейського комітету банківських наглядачів та колегій нагляду за діяльністю транснаціональних банків, у контексті інтеграції Національному банку України в європейський наглядовий процес. Визначено головну мету, завдання та принципи, а також особливості формування та діяльності колегій нагляду. Визначені загальні підходи до відповідальності цих інститутів за належне здійснення ними своїх повноважень тощо.

Третій розділ «Правове регулювання організації банківських систем країн Європи. Фінансово-правовий статус центральних банків країн Європи» містить два підрозділи і присвячений порівняльно-правовому аналізу засад організації та функціонування банківських систем країн Європи, а також порівняльному аналізу фінансово-правового статусу центральних банків країн Європи як основних суб’єктів верхнього рівня національних банківських систем.

У підрозділі 3.1. «Правові засади організації та функціонування банківських систем у країнах Європи» досліджені засади організації та функціонування банківських систем держав-членів Європейського Союзу (Великобританії, ФРН, Польщі, Франції, Чехії, Угорщини, Словаччини та ін.), а також країн Східної Європи (України та Росії).

Автор детально проаналізував і порівняв численні визначення поняття «банківська система» та запропонував авторський варіант цього визначення: банківська система – це законодавчо закріплена, структурована сукупність суб’єктів верхнього (центрального банку та інших уповноважених державних фінансових органів) та нижнього рівнів (кредитних інститутів), діяльність яких направлена на досягнення мети та виконання завдань, згідно із засадами та принципами, закріпленими в нормативно-правових актах держави.

Дисертант дослідив властивості банківських систем країн Європи, їх структуру, види, приналежність до фінансової системи, принципи організації та функціонування, завдання, функції, а також суб’єктний склад.

Крім того, сформулював сучасні проблеми ефективного та стабільного функціонування банківських систем країн Європи: наявність у банківській системі збиткових банків, недовіра клієнтів до банків, відсутність окремого державного органу нагляду за банками, низький рівень капіталізації банків, відсутність диверсифікації банківської структури, загальноекономічні проблеми тощо.

У підрозділі 3.2. «Фінансово-правовий статус центральних банків країн Європи» автор здійснив горизонтальний порівняльно-правовий аналіз фінансово-правового статусу центральних банків держав-членів ЄС (ФРН, Швеції, Фінляндії, Бельгії, Литви, Латвії, Португалії, Австрії, Нідерландів, Польщі, Чехії, Словаччини та ін.) та інших країн Європи (Швейцарії, України, Російської Федерації та ін.).

Логіка дослідження визначила відповідне структурування підрозділу 3.2. на два пункти. У пункті 3.2.1. «Правове регулювання створення центральних банків у країнах Європи» досліджено правовий статус центральних банків, організаційно-функціональні особливості та їх правову природу з огляду на співвідношення та поєднання публічного і приватного інтересу, форми власності тощо.

Проаналізовано особливості створення центральних банків у країнах Європи, порядок формування статутного (початкового) капіталу, розподіл прибутків, порядок та основні засади формування резервного фонду тощо. Встановлено мету, завдання, функції та види операцій центральних банків країн Європи. Окреслено відповідальність центральних банків перед третіми особами.

У пункті 3.2.2. «Правові засади організації структури та діяльності центральних банків» досліджені особливості організаційної структури центральних банків в країнах Європи, а також засади їх діяльності.

Здійснено порівняльно-правовий аналіз принципів діяльності центральних банків. Адже принципи не лише визначають засади функціонування інститутів, але і визначають підходи до тлумачення правових норм та стимулюють розвиток правовідносин у відповідних напрямках. Значну увагу присвячено принципу незалежності центрального банку, що є одним із базових та визначальних у регулюванні діяльності центральних банків.

Досліджено особливості співпраці центрального банку з урядом, президентом, парламентом та іншими органами державної влади в країнах Європи.