ФІНАНСОВО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

  У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, характеризується ступінь її розроблення у спеціальній літературі, визначаються мета, основні завдання, об’єкт і предмет дисертаційного дослідження. Зазначаються науково-методологічна основа проведеного дослідження, наукова новизна та практичне значення роботи. Формуються положення, що виносяться на захист. Наводяться відомості щодо публікацій за темою дисертації, структури та обсягу роботи.

  Розділ перший має назву «Теоретичні засади фінансово-правового регулювання державної підтримки сільськогосподарського виробництва в Україні» і складається з трьох підрозділів, в яких досліджуються теоретичні аспекти правового регулювання державної фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва та історія розвитку законодавства, що регулює відносини підтримки аграрного сектору.

У підрозділі 1.1 «Система фінансово-правового регулювання державної підтримки діяльності сільськогосподарських товаровиробників» охарактеризовано альтернативні методологічні підходи до питання доцільності державної фінансової підтримки сільського господарства на сучасному етапі. На підставі аналізу існуючих у наукових колах позицій щодо недоцільності чи необхідності розвитку фінансово-правового механізму такої підтримки в сучасних умовах автор дійшов висновку, що розвиток сільськогосподарського виробництва безпосередньо залежить від державної підтримки. Необхідність такої підтримки зумовлена, з одного боку, важливістю галузі АПК для розвитку економіки країни, збереження державного суверенітету тощо, а з іншого боку – постійним негативним впливом природно-кліматичних умов на результати діяльності товаровиробників.

Система фінансово-правового регулювання державної підтримки діяльності сільськогосподарських товаровиробників – це врегульована нормами права об’єктивна сукупність суспільних фінансових відносин по наданню державою необхідної допомоги аграрникам з метою стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку.

У процесі дослідження правовідносин державної фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва запропоновані власні підходи до змістовного наповнення таких важливих термінів системи державної підтримки, як: власне «підтримка», «суб’єкт підтримки», «функції підтримки», «зміст підтримки», «механізм підтримки», «принципи підтримки», «методи підтримки». Через аналіз використовуваних державою форм прямої державної фінансової підтримки та на підставі оцінки ефективності використання бюджетних коштів доведено, що кошти такої підтримки не покликані стимулювати створення доданої вартості, стримують розвиток страхового ринку тощо, що суперечить самій меті державної підтримки.

У результаті комплексного аналізу елементів системи державної фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва обґрунтовано пропонується правова позиція, яка полягає у використанні державою інструментів непрямої підтримки, зокрема: спеціальні режими справляння непрямих (ПДВ) та прямих податків, механізми участі держави у страхуванні ризиків сільськогосподарського виробництва.

У підрозділі 1.2 «Нормативно-правове регулювання державної фінансової підтримки сільського господарства» проаналізовано становлення і розвиток законодавства про державну фінансову підтримку аграрного виробництва періоду незалежності України. Розглянуто погляди науковців щодо запровадження та дії таких нормативно-правових актів, їх існуючі класифікації, побудовані за хронологічним принципом. Автором запропоновано визначення рівнів нормативно-правового регулювання відносин державної фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва в Україні та охарактеризовано їх вплив на врегульовані відносини. Визначення таких рівнів здійснено за принципом ситуативної підтримки конкретного суб’єкта, його галузевого чи соціального становища та економіки держави в цілому, який закладено в нормативно-правовому акті, що дозволило розділити їх на чотири групи: 1) загальногалузева підтримка – здійснення державної підтримки всіх галузей економіки України в цілому, без окремого виділення аграрної галузі; 2) галузева підтримка – здійснення державної підтримки АПК України як галузі економіки; 3) соціально-територіальна підтримка – здійснення державної підтримки сільського господарства в контексті надання підтримки сільським територіям, сільській інфраструктурі, селу в цілому; 4) суб’єктна підтримка – здійснення державної ситуативної підтримки окремих груп чи видів аграрних підприємств, або окремим сільськогосподарським товаровиробникам.

Встановлено, що прийняття в Україні значної кількості нормативно-правових актів на підтримку аграрного виробництва істотно не покращило становище в сільському господарстві через невиконання органами виконавчої влади більшості нормативно-правових актів, відсутності системності у правовому забезпеченні державного регулювання аграрного сектору, неефективності способів підтримки. Запропоновано шляхи вдосконалення правового забезпечення державної фінансової підтримки аграрного сектору

         У підрозділі 1.3 «Оподаткування та страхування в механізмі державної фінансової підтримки аграрного виробництва» досліджено податкові та страхові відносини, як інструменти державної фінансової підтримки аграрного виробництва. Доведено, що забезпечення такої підтримки здійснюється сукупністю правових засобів, за допомогою яких досягається результативний вплив на суспільні відносини. Такі правові засоби включають сукупність форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава підтримує виробничу діяльність аграрників. Специфіка досліджуваних відносин полягає в першу чергу в методах правового регулювання, тобто засобах і прийомах, за допомогою яких держава здійснює мобілізацію, розподіл і використання грошових фондів. Встановлено, що у сільському господарстві справляння податків, зокрема спеціальні режими непрямого та прямого оподаткування, спрямовані державою не на забезпечення фіскальної функції, а в значній мірі на стимулювання розвитку аграрних товаровиробників. Відповідно під страховим захистом сільськогосподарського виробництва слід розуміти сукупність форм, видів, інструментів та правових відносин між страховиками та сільськогосподарськими підприємствами з приводу формування страхових фондів та здійснення страхових відшкодувань шкоди у разі настання страхових ризиків.

Визначено, що оподаткування та страхування у сфері сільськогосподарського виробництва підпорядковується основним принципам права, проте переважно регулюються нормами фінансового права, які регулюють організаційно-фінансові відносини, що виникають у процесі формування, розподілу і використання фондів грошових коштів.

Розділ другий має назву «Особливості фінансово-правового регулювання державної підтримки сільського господарства України» і складається з трьох підрозділів, у яких досліджуються такі елементи державної фінансової підтримки сільського господарства, як: спеціальні режими справляння ПДВ і ФСП, а також участь держави у страхуванні ризиків сільськогосподарського виробництва.

  У підрозділі 2.1 «Непряма підтримка аграрників за рахунок застосування спеціальних режимів сплати податку на додану вартість» дисертантом через аналіз нормативно-правових актів розкрито особливості застосування спеціальних режимів оподаткування ПДВ в аграрній галузі України, як способу непрямої державної фінансової підтримки аграрників. Сільськогосподарські товаровиробники, за умови дотримання встановлених державою критеріїв при здійсненні фінансово-господарської діяльності, мають змогу залишити нараховані суми ПДВ у своєму розпорядженні у відповідності до запроваджених спецрежимів: акумуляції сум ПДВ (окремо по рослинницькій та тваринницькій продукції), виплати дотацій переробними підприємствами за здане молоко та м'ясо, застосування нульової ставки ПДВ при продажу молока та м’яса живою вагою. Доведено, що у разі дотримання аграрниками визначених державою критеріїв, ПДВ стосовно їх виконує захисну та стимулюючу функції. Правовий механізм функціонування спеціальних режимів оподаткування ПДВ забезпечуватиме подальший розвиток та розширення сільськогосподарського виробництва в умовах обмеженості державних фінансових ресурсів. Відзначено необхідність збереження у податковій системі України спеціальних режимів справляння ПДВ з метою подальшого стимулювання розвитку сільськогосподарського виробництва.

Негативним для розвитку аграрного виробництва визначено призупинення Податковим кодексом України механізму виплати переробними підприємствами сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними на переробку молоко і м'ясо у живій вазі дотацій у межах суми ПДВ, що повинна ними сплачуватися до бюджету за продані молоко та молочну продукцію, м'ясо та м’ясопродукти, та спрямування цих коштів до спеціального фонду державного бюджету. Обґрунтовано необхідність відновлення відповідної норми шляхом внесення змін до Податкового кодексу України.

У підрозділі 2.2 «Спеціальний режим прямого оподаткування сільськогосподарських товаровиробників» характеризується спеціальна система прямого оподаткування – справляння ФСП, як спосіб державної фінансової підтримки аграрного виробництва в Україні.

Визначено, що Податковим кодексом України не передбачено змін щодо адміністрування ФСП, у порівнянні із Законом України від 17.12.1998 року №320 «Про фіксований сільськогосподарський податок», а тому дисертантом досліджений ФСП як правовий механізм державної фінансової підтримки сільськогосподарського товаровиробника з урахуванням всього періоду його існування.

Визначено, що сплата ФСП має низку переваг для аграрників порівняно із загальною системою оподаткування, зокрема: зменшення податкового навантаження на сільськогосподарських товаровиробників, полегшення ведення податкового обліку та звітності тощо. Однак зазначено, що подальше функціонування ФСП доцільно продовжити до закінчення мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Після формування ринку сільськогосподарських земель існування цього податку є недоцільним у силу комплексних причин, серед яких: недостатня об’єктивність механізму оподаткування, який не дозволяє виконувати регулюючі завдання; некоректність бази оподаткування, яка потребує уточнення; недостатність наповнення місцевих бюджетів. Крім того, у платника існує можливість здійснення податкової оптимізації при допомозі даного режиму та пільг, які фактично є непродуктивними. До таких пільг слід віднести звільнення аграрників від оподаткування прибутку, отриманого від несільськогосподарської діяльності та від оподаткування земельних ділянок, що не використовуються в аграрному виробництві.

У підрозділі 2.3 «Участь держави у страхуванні ризиків сільськогосподарського виробництва» аналізуються та розкриваються особливості здійснення фінансово-правового регулювання державної підтримки галузі сільського господарства за допомогою страхування, яке є одним із найдієвіших способів розділення ризиків аграрного виробництва, важливим гарантом для підвищення державної економічної стабільності. Участь держави має забезпечувати захист майнових прав та інтересів суб’єктів аграрного господарювання, призначення якого полягає в акумулюванні коштів для подальшого інвестування в сільськогосподарське виробництво.

Дисертантом надано аналіз офіційних статистичних даних щодо втрат урожайності аграрною галуззю України від негативного впливу природно-кліматичних чинників, а також результати власних досліджень щодо таких же втрат аграрників Чернігівської області. Обґрунтовано запровадження державної фінансової підтримки аграрників через безпосередню участь держави у процесі страхування ризиків сільськогосподарського виробництва. Встановлено, що в сучасних умовах така участь зводиться до поглинання ризику шляхом дотування державою за рахунок бюджетних коштів сільськогосподарських підприємств, що зазнали збитків від стихійного лиха. Правовий механізм державного страхування ризиків у сільському господарстві України на сьогодні відсутній.

На основі розглянутого в роботі досвіду зарубіжних держав щодо правового забезпечення страхування відповідно до вимог СОТ, дисертант приходить до висновку, що держава повинна стати головним регулятором системи аграрного страхування. Доведено, що в Україні необхідне розроблення стратегічного плану створення і розвитку системи страхування аграрних ризиків з визначенням ролі держави, типу, рівня та способів підтримки, а також створення комплексного законодавства щодо державного страхування ризиків сільськогосподарського виробництва від негативного впливу природно-кліматичних явищ.

Розділ третій має назву «Шляхи удосконалення державної фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників» і складається з двох підрозділів, в яких, враховуючи міжнародний досвід, надано пропозиції щодо перспектив правового забезпечення державної фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва за допомогою оподаткування та державного страхування.

У підрозділі 3.1 «Застосування міжнародного досвіду в правовому регулюванні оподаткування як інструменту системи державної підтримки вітчизняних аграрників» розкриваються особливості зарубіжного досвіду правого регулювання оподаткування аграрників, яке направлене на підтримку аграрних суб’єктів. Встановлено, що застосування спецрежиму адміністрування ПДВ та інших обов’язкових платежів у зарубіжних державах є спробою спрощення податкових відносини у сільському господарстві та, враховуючи соціальну значимість продовольчих товарів, підтримання аграрної галузі, що посилює таким чином конкурентоспроможність власної сільськогосподарської продукції.

Надано пропозиції щодо удосконалення податково-правового забезпечення державної підтримки аграрників шляхом внесення таких змін та доповнень до Податкового кодексу України. Це відновлення спецрежиму оподаткування ПДВ щодо виплати дотацій переробними підприємствами аграрникам за поставлені ними на переробку молоко і м'ясо у живій вазі, та запровадження альтернативного механізму відшкодування ПДВ шляхом: емісії цінних паперів державного займу; відшкодування продукцією за державний кошт, враховуючи потреби того чи іншого підприємства; сплати податку на прибуток, акцизного податку та інших платежів за рахунок державної заборгованості з відшкодування ПДВ.

Визначено напрями удосконалення прямого оподаткування аграрників. Зокрема, сплата земельного податку платниками ФСП за землі, які не використовуються в сільськогосподарському виробництві та відповідно податку на прибуток з отриманих доходів від несільськогосподарської діяльності на загальних засадах; зміни умов користування ФСП, в частині недотримання 75% критерію перебування на спецрежимі, щодо обов’язкового самостійного перерахування платником своїх податкових зобов’язань за весь рік за правилами загальної системи оподаткування.

Запропоновано запровадження спеціального режиму прямого оподаткування аграрників, який може бути запроваджений після реформування ФСП. Такий спецрежим об’єднуватиме податок на землю, який виступатиме основою прямого оподаткування і відображатиме платність землекористування з урахуванням нормативної оцінки земельних угідь, та податок на прибуток від сільськогосподарської діяльності, справляння якого базуватиметься на визначені нормативного прибутку розрахованого за усередненими оцінками дохідності для певного регіону. Можливе також відокремлене функціонування цих податків, взаємодія яких призведе до більшої системності та рівномірності в прямому оподаткуванні.

У підрозділі 3.2 «Запровадження механізму державного страхування ризиків сільськогосподарського виробництва» окреслено перспективи правового регулювання державного страхування сільськогосподарського виробництва. Доведено, що в сучасних умовах участь держави в процесі страхування зводиться до поглинання ризику шляхом дотування державою за рахунок бюджетних коштів сільськогосподарських підприємств, що зазнали збитків від стихійного лиха. Прямі виплати коштів резервного фонду Державного бюджету лише мінімально покривають понесені збитки аграрників, а держава такими виплатами стримує розвиток страхового ринку. Крім того, прямі виплати дезорганізовують фінансовий ринок, бо перешкоджають руху коштів, які значно перевищують витрати на страхові премії. Система агрострахування значно ефективніше забезпечує відшкодування сільгоспвиробникам, ніж це робить держава своїми прямими виплатами з резервного фонду.

Виявлена необхідність формування правової бази, яка дозволить відновити державне страхування ризиків у сільському господарстві, посилить державний контроль за функціонуванням системи агрострахування та забезпечить необхідний рівень функціональної взаємодії учасників ринку страхування сільськогосподарської продукції: виробників, страховиків та держави.

Врахування досвіду організації страхування інших держав та вимоги СОТ, зумовлюють необхідність розроблення в Україні основ законодавства про державне страхування ризиків сільськогосподарського виробництва. Пропонується прийняття Закону України «Про державну фінансову підтримку страхування ризиків сільськогосподарського виробництва», згідно з яким в Україні вводиться добровільне страхування сільськогосподарської продукції. Цим законом також створюється Державна сільськогосподарська страхова служба (ДССС) як самостійне державне підприємство, що виконує функції страховика та адміністратора системи страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою. Законодавчо визначаються також випадки обов`язкового страхування сільськогосподарської продукції.

Запропоновано: внесення змін до Закону України «Про страхування» щодо добровільного страхування сільськогосподарської продукції та до закону України про Державний бюджет України, в якому передбачить видатки на державну підтримку страхування сільськогосподарської продукції.