ФІНАНСОВО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами‚ мета і задачі‚ об’єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Науково-теоретичні засади правового регулювання діяльності Національного банку України» складається з чотирьох підрозділів, які присвячено доктринальним засадам визначення банківської діяльності як фінансово-правового інституту, завданням, принципам та правовим формам діяльності Національного банку України, особливостям правового статусу НБУ та його місцю в системі органів управління державними фінансами та функціям в механізмі фінансово-правового регулювання.

У підрозділі 1.1 «Банківська діяльність як інститут фінансового права» наголошується на необхідності ґрунтовного вивчення сутності та змісту банківської діяльності, що є необхідним кроком на шляху забезпечення стабільності функціонування банківської системи.  Підтримано позицію, що існує у науковій літературі стосовно аналізу поняття «банківська діяльність» у двох розуміннях: широкому й вузькому.

Окрема увага приділяється дослідженню банківської діяльності у широкому розумінні як напряму фінансової діяльності і сукупності дій, які регулюються фінансово-правовими нормами щодо формування та проведення грошово-кредитної політики і організації використання публічних фінансових ресурсів.

Охарактеризовано правову природу публічної банківської діяльності, яка охоплює відносини щодо діяльності між центральним та комерційними банками, іншими фінансово-кредитними установами та державними органами влади з організації та контролю банківської системи зовні і в середині, здійсненні грошового обігу та реалізації інших фінансових інструментів в економіці. Доведено, що за змістом та імперативним характером регулювання публічна банківська діяльність належить до фінансово-правового інституту, а з урахуванням обов’язкової участі держави, в особі центрального банку, в банківський діяльності, його завдань і функцій у правовому регулюванню фінансової діяльності, банківські правовідносини належать до фінансово-правових. Не зважаючи на те, що банківські відносини характеризуються наявністю приватних інтересів, банківська діяльність у широкому розумінні як елемент відносин з банківського права, що є підгалуззю фінансового права, регулюється сукупністю норм, які належать до публічних правовідносин.

У підрозділі 1.2 «Завдання, принципи та правові форми діяльності Національного банку України у фінансовій діяльності держави» розглядаються основні елементи публічної банківської діяльності, які об’єктивно визначають ключову роль центрального банку щодо регулювання діяльності в банківський сфері.

З’ясовано зміст категорії «фінансова діяльність держави». У якості проміжного результату визначаються методи фінансової діяльності, серед яких акцентовано увагу на методі встановлення державою в особі відповідного органу порядку використання коштів, одержаних з відповідного грошового фонду. Відповідно до чинного законодавства таким органом є НБУ як учасник і особливий в організаційно-правовому становищі суб’єкт фінансової діяльності держави, з великими повноваженнями і власними задачами в банківський системі. Отже, на стадії використання публічних фінансових ресурсів саме НБУ володіє інструментами фінансово-правового регулювання банківської діяльності, які спрямовані на відтворення суспільного виробництва, і є відповідальним за стабільний грошовий обіг. В цьому — головне завдання НБУ у фінансовій діяльності.

Сформульовано авторське визначення принципів інституту публічної діяльності НБУ, під якими слід розуміти загальні засади та основоположні ідеї, які мають правове значення, мету і функціональну спрямованість усіх норм банківського права, зокрема такого інституту банківської діяльності, як фінансово-правового. Ці принципи найбільш повно і всебічно відображають особливості фінансових правовідносин, що виникають за участю НБУ і складаються з наступних: законності; нормотворчості; єдності; самостійності; взаємодії НБУ з Верховною Радою України, Президентом України, Урядом та іншими органами державної влади та фінансово-кредитними установами; централізації в управлінні банківською системою; прибутковості; контролю і відповідальності учасників банківської діяльності.

Окремо акцентовано увагу на правових формах діяльності НБУ як головного суб’єкта у сфері регулювання банківських відносин, тобто адміністративному і індикативному регулюванні. Зауважено, що законодавець не дає чіткого розмежування поняття «банківське регулювання» та «банківський нагляд». У зв’язку з цим підкреслено, що поняття «банківське регулювання», як особливий вид діяльності (або функція) центрального банку, складової якої є контроль, відрізняється від «нагляду» як засобу контролю за діяльністю банків.

У підрозділі 1.3 «Особливості правового статусу Національного банку України та місце в системі органів управління державними фінансами» детально проаналізовано владні повноваження центрального банку по управлінню банківською системою.

Визначено, що на особливість правового статусу НБУ впливає те, що до сфери управління НБУ банківською діяльністю входять як публічні так і, опосередковано, приватні фінансові ресурси, які акумулюються в банках та кредитних установах. Фінансові відносини щодо використання тієї частини фінансових ресурсів, яка мобілізується державою до Державного та місцевого бюджетів, спеціальних позабюджетних державних фондів і державних підприємств через кредитні установи, належать до об’єкту безпосереднього керування НБУ. Виходячи з того, що правовий статус є базовою категорією, яка містить характеристику правової природи суб’єкта в конкретних правовідносинах, статус НБУ потрібно розглядати як фінансово-правовий.

Розглянуто погляди вчених на особливість правового положення НБУ та доведено, що це єдиний державний орган, який відповідає за вирішення задач по функціонуванню грошового обігу у фінансовій системі. Публічно-правове призначення НБУ реалізується через функцію банківського регулювання, яка характеризується повноваженнями з нормотворчості, з реєстрації банків і ліцензування банківської діяльності, з проведення грошово-кредитної політики, з визначення економічних нормативів, з контролю та нагляду за дотриманням банківського законодавства тощо. Оскільки ці повноваження реалізуються стосовно руху публічних фінансових ресурсів, то запропоновано вважати НБУ обов’язковим суб’єктом державного регулювання банківською системою. Питання про місце центрального банку в системі органів державної влади пов’язано з питанням його фінансово-правового статусу, і залежить від його правової та економічної незалежності.

У підрозділі 1.4 «Функції Національного банку України в механізмі фінансово-правового регулювання» охарактеризовано стан наукової розробки категорій «функція», «повноваження», «завдання» та «банківське регулювання». З огляду на визначення вказаних категорій і їх значення для характеристики діяльності НБУ, як правової, фінансової і регуляторної, обґрунтовується необхідність активізації наукових досліджень у зазначеному напрямку.

На підставі вивчення різних підходів науковців до класифікації функцій центрального банку, визначено функцію банківського регулювання як основну функцію НБУ, оскільки саме банківське регулювання охоплює правотворчі та контрольні повноваження центрального банку. Аналіз функцій НБУ, що встановлені банківським законодавством, свідчить про призначення НБУ, з одного боку, як особливого органу державного управління у фінансовій, зокрема в банківський сфері (зовнішні функції), а з іншого, як орган управління з внутрішньою структурою побудови і особливостями управління підлеглими суб’єктами (внутрішні функції).

Надано розгорнуту характеристику основній функції НБУ, що визначена у банківському законодавстві як банківське регулювання. Враховуючі завдання і принципи діяльності НБУ, надано характеристику й іншим функціям, таким як, правотворча, організаційна, економічна, методологічна, контрольна і міжнародна, які за призначенням діяльності НБУ логічно визначити як публічні, разом з існуванням і не публічних функцій (внутрішньо-управлінських).

Розділ 2 «Правові засади реалізації регуляторної функції Національного банку України» містить три підрозділи, у яких визначаються особливості правового забезпечення банківської діяльності як складової діяльності НБУ і напряму регулювання діяльності комерційних банків, а також форми, види, методи і принципи контрольної діяльності НБУ.

У підрозділі 2.1 «Правове забезпечення банківської діяльності як складова банківського регулювання Національного банку України» наголошується на значенні правотворчості у механізмі банківського регулювання, що покладається на центральний банк.

Зосереджено увагу на характеристиці понять «законодавство», «фінансове законодавство», «банківське законодавство». В результаті чого зроблено висновок, що система банківського законодавства за об’єктом правового регулювання охоплює коло нормативно-правових актів, які містять хоч і різні правові норми — фінансові, адміністративні, цивільні, але об’єднанні однією сферою дії – банківською. Оскільки обов’язковим владним державним суб’єктом банківської діяльності, як складової фінансової діяльності держави, є НБУ, то, безумовно, акти його правотворчості належать до системи банківського законодавства.

Доведено, що систематизація банківського законодавства, що необхідна для подальшого його розвитку і групування приписів за певною схемою, яка відповідає завданням банківської діяльності, удосконалення змісту нормативно-правових актів і забезпечення зручності в процесі використання, ліквідації прогалин, колізій, суперечностей, застарілих норм. У результаті аналізу чинних нормативно-правових актів, що складають банківське законодавство, та їх класифікації за різними ознаками, запропоновано систематизувати банківське законодавство у формі інкорпорації.

У підрозділі 2.2 «Правові основи регулювання діяльності комерційних банків» зазначається, що в сучасному банківському законодавстві згрупованих і окремо встановлених спеціальною нормою права базових принципів з організації банківської діяльності не міститься. У зв’язку з цим, визначено конкретні принципи банківської діяльності, які доцільно відобразити у чинному законодавстві. До принципів банківської діяльності запропоновано віднести наступні: законності, рівності і рівноправності всіх учасників банківської діяльності, принципи госпрозрахункового ведення банківської діяльності і обмеженості діяльності банків. Ознаками принципу госпрозрахункового ведення банківської діяльності є економічна самостійність, прибутковість, самоокупність і самофінансування, матеріальний інтерес, фінансовий контроль. Підсумовано, що вказані принципи мають синтезуючі засади і повинні бути закріплені у відповідному нормативно-правовому акті.

У підрозділі 2.3 «Форми, види, принципи і методи контрольної діяльності Національного банку України в механізмі банківського регулювання» демонструється значення фінансового контролю для функціонування банківської системи.

Наголошено на тому, що фінансово-правовий статус НБУ вказує на його виключне право в банківській діяльності як державного контролюючого суб’єкта у публічних фінансових відносинах, зокрема банківських.

Доведено, що контрольна діяльність центрального банку – це систематична діяльність, яка здійснюється встановленими засобами (інспекційні перевірки, аналіз, звітування, нагляд, вивчення, аудит, фінансовий моніторинг) з метою перевірки, дотримання норм банківського законодавства та застосування заходів впливу до порушників. Контроль НБУ за банками відноситься до зовнішнього банківського контролю. Зазначається, що у сучасному законодавстві не визначається сутність фінансового контролю та його видів, не зважаючи на численні законопроекти з цих питань.

Акцентовано увагу на новій формі контрольної діяльності НБУ – нагляд на консолідованій основі, що передбачає контрольні дії уповноважених державних органів за фінансовими групами, банками, страховими, інвестиційними компаніями з метою забезпечення стабільності фінансової системи та посилення захисту інтересів вкладників банків та інвесторів фінансових установ. Аналіз фактичного стану правового забезпечення контрольної діяльності НБУ призвів до висновку про загрозу скорочення регуляторних повноважень НБУ в банківський системі за рахунок передачі контрольних повноважень іншим суб’єктам фінансового контролю, зокрема Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що має негативні наслідки.

Обґрунтовується необхідність удосконалення контролю НБУ за банками шляхом приведення процедури контролю до відповідності з міжнародними стандартами банківської діяльності, які визначено «Основними принципами ефективності банківського нагляду» (Базельські основні принципи), з розмежуванням контрольних повноважень між контролюючими суб’єктами.

Розділ 3 «Шляхи удосконалення фінансово-правових засад діяльності Національного банку України» містить два підрозділи, які присвячено шляхам забезпечення законності в реалізації грошово-кредитної політики держави та правовим засадам удосконалення взаємовідносин Національного банку України з центральними органами державної влади.

У підрозділі 3.1 «Забезпечення законності в реалізації грошово-кредитної політики держави» розглядаються зміст, суб’єкти, засоби та методи грошово-кредитної політки. Наголошується, що зміст грошово-кредитних відносин доцільно визначити через правові елементи, що їх характеризують, тобто: об’єкт, суб’єкти, підстави виникнення та характер правового регулювання. Вказані відносини за елементами та характером правового регулювання відмічаються як виключно примусові, не зважаючи на їх належність до банківських відносин.

Надано розгорнуту характеристику грошово-кредитної політики як категорії банківського права, що реалізується шляхом формування та впровадження правових методів банківського регулювання (але лише в тій частині, яка стосується регулювання грошової пропозиції) і включає засоби монетарної політики. Враховуючи, що економічні засоби регулювання грошово-кредитної політики передбачають також застосування владних приписів, властивих фінансово-правовому методу, доведено, що відносини з приводу грошово-кредитної політики відносяться до числа інститутів фінансового права і потребують більш детальної розробки. Зокрема, з метою забезпечення дотримання законності, стабільності та збалансованості в регулюванні грошового обігу пропонується внести зміни до бюджетного процесу шляхом впровадження обов’язкового розгляду та прийняття разом з Законом про Державний бюджет Закону про «Основні засади грошово-кредитної політики на поточний рік».

У підрозділі 3.2 «Правові засади удосконалення взаємовідносин Національного банку України з центральними органами державної влади» детально розглянуто місце центрального банку в системі органів державної влади, як самостійного і незалежного суб’єкта, а також механізм удосконалення взаємовідносин вказаних органів на підставі закордонного досвіду.

Охарактеризовано повноваження НБУ в розподілі повноважень державних інституцій в банківських відносинах, що забезпечується режимом невтручання в діяльність НБУ інших суб’єктів фінансових правовідносин. Підкреслено, що така правова незалежність не є виключною, оскільки НБУ, відповідаючи за управління банківською системою і грошово-кредитною політикою, і будучи єдиним емісійним центром, вступає у взаємовідносини з іншими державними органами влади та виконує покладені на нього функції і, відповідно, не може бути абсолютно автономним. Зміст інституційної незалежності НБУ розкривається через механізм його відносин із парламентом, урядом і главою держави – Президентом України. Визначено особливості форм цих взаємовідносин, які закріплені в чинному законодавстві України та доведено, що повноваження державних органів влади обмежуються функціями спостереження, інформованості і контролю за діяльністю центрального банку. Зроблено наголос на тому, що удосконалення шляхів проведення збалансованої грошово-кредитної політики НБУ повинно забезпечуватися загальними повноваженнями з розробки Основних засад грошово-кредитної політики.