Формування адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах

Краткое содержание

Актуальність теми. У системі регулювання розвитку національної економіки одним з найважливіших завдань науково-прикладного характеру є обґрунтування ряду заходів по забезпеченню науково-технічного прогресу у переробній промисловості, формування їх дієвої інноваційної політики, яка б забезпечила інноваційно-спрямований розвиток виробничо-економічних систем як у короткостроковій, так і довгостроковій перспективі. Фактор активізації розвитку інноваційної діяльності має першочергове значення для економічного зростання підприємств легкої промисловості, особливо враховуючи стрімке зростання технологічного розвитку інших країн. Результати перетворень у світовій і вітчизняній економіці, зумовлені досягненнями науково-технічного прогресу, широким впровадженням прогресивних технологій та високотехнологічної продукції, потребують постійного вдосконалення методів і моделей управління інноваційними процесами на промислових підприємствах України.

Питання, пов’язані з розробкою теоретичних основ управління і стратегічних напрямів реалізації нововведень, привертали увагу багатьох дослідників, зокрема: І. Ансоффа, Н. Вінера, Р. Нельсона, Ф. Тейлора та інших. Інструментарій щодо стимулювання інноваційних процесів розглядали у своїх працях такі науковці як: О. Алимов, А. Амоша, А. Гречан, А. Гриньова, М. Денисенко, М. Єрмошенко, М. Кондратьєв, Б. Санто, Г. Савіна, О. Чубукова, Й. Шумпетер та інші. Проте, окремі аспекти, пов’язані з формуванням адаптивної системи ефективного управління інноваційними процесами на підприємствах переробної галузі, потребують поглибленого дослідження, особливо за умов переходу вітчизняної економіки на модель інноваційно розвитку України.

Невирішеність проблеми формування адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах, відсутність комплексної оцінки та прогнозування результативності їх функціонування і зумовлюють актуальність дисертаційної роботи. На особливу увагу заслуговує пошук та реалізація політики активізації інноваційної діяльності й прискорення процесу впровадження інновацій із визначенням можливих напрямів оновлення продукції легкої промисловості. Актуальність даного дослідження зумовлена також необхідністю вирішення проблеми ефективного управління інноваційними процесами на підприємствах легкої промисловості на засадах реалізації концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.  Дисертаційна робота пов’язана з науковими дослідженнями Київського національного університету технологій та дизайну МОН України, зокрема з наступними темами: «Розробка механізмів стратегічного розвитку підприємств легкої промисловості, системних технологічних комплексів автоматизованої підготовки виробництва та виготовлення конкурентоспроможної продукції з використанням методів дизайну, менеджменту та маркетингу в умовах ринкової економіки» (№ держреєстрації 0102U001413, термін 2002-2004 рр.) – особистий внесок автора полягає у проведенні досліджень факторів впливу на ефективність управління інноваційними процесами та вдосконаленню інструментарію розроблення інноваційних стратегій розвитку підприємств легкої промисловості; «Розробка сучасних інструментальних методів управління підприємством, технологічними процесами виготовлення конкурентоспроможної продукції» (№ держреєстрації 0105U002389, термін 2005-2007 рр.) – особистий внесок автора полягає у вдосконаленні методики оцінки та прогнозу ефективності управління інноваційними процесами, побудові аналітичних і прогнозних моделей ефективності інноваційних процесів на підприємствах; «Вдосконалення системи управління розвитком підприємств легкої промисловості в умовах сучасних трансформаційних процесів в Україні» (№ держреєстрації 16.02.01 ДБ, 2007-2008 рр.) – особистий внесок автора полягає у розробці концептуальних схем; теоретико-методологічних засад формування адаптивної системи управління інноваційними процесами та проведення її аналізу за використання нової сукупності показників, отриманих при обґрунтуванні єдиного критерію оцінки і прогнозування.

 Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка наукових підходів та практичних рекомендацій щодо формування адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах легкої промисловості, спрямованої на активізацію інноваційної діяльності та оновлення продукції з метою підвищення її конкурентоспроможності. Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність сформувати та послідовно вирішити такі завдання:

– розкрити суть проблеми реалізації інноваційної політики в легкій промисловості, а також сутність, зміст та логіку взаємозв’язку вихідних категоріальних понять загальної теорії управління та інноватики;

– довести необхідність і розробити нові організаційно-економічні підходи до кількісної оцінки та прогнозування ефективності інноваційних процесів на промислових підприємствах з побудовою відповідної системи показників;

– сформувати наукові засади побудови адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах та розробити концепцію управління прискореними циклами інноваційної діяльності;

– визначити принципи формування та реалізації функцій стратегічного управління інноваційними процесами у виробничо-економічних системах;

– встановити сучасні проблеми освоєння та ступінь розвиненості потенціалів факторного та системно-універсального функціонування промислових підприємств, виконати діагностику ймовірних загроз та ризиків інноваційних процесів;

– обґрунтувати можливість адаптації міжнародного досвіду управління та активізації інноваційних процесів для реалізації інноваційно спрямованої моделі економічного зростання підприємств легкої промисловості в Україні;

– запропоновувати інформаційно-методичне забезпечення моніторингу інноваційно-інвестиційних процесів з перевіркою його адекватності сучасному рівню соціально-економічного розвитку держави;

– розробити комплекс модельних вирішень і методик оцінки та прогнозування ефективності інноваційних процесів на підприємствах для добору оптимальних рішень і адаптації виробничо-економічних систем до змін у зовнішньому середовищі;

– класифікувати багатофункціональні залежності складових адаптивної системи управління інноваційними процесами, розробити схему її функціонування на засадах реалізації інноваційно спрямованої стратегії економічного зростання промислових підприємств;

– здійснити дослідну експериментальну перевірку адекватності розроблених моделей, методів та методик та обчислених прогнозів основних економічних показників діяльності підприємств легкої промисловості до 2020 р. за використання побудованого ряду інтегральних, узагальнених та агрегованих показників ефективності управління інноваційними процесами  з метою опрацювання програми зниження впливу деструктивних факторів на інноваційні процеси у зазначеній галузі до 2020 р.

Об’єктом дослідження є система управління і регулювання інноваційною діяльністю на підприємствах легкої промисловості, що формує і визначає їх економічне зростання та забезпечує досягнення світових стандартів випуску продукції.

Предметом дослідження є методичні та прикладні проблеми формування адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах легкої промисловості України з метою підвищення ефективності її функціонування.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використані такі загальнонаукові й спеціальні методи дослідження: діалектичний метод, структурно-логічний та семантичний аналіз, загальнонаукові прийоми аналізу і синтезу (при уточнені сутності, змісту та логіки взаємозв’язку вихідних категоріальних понять загальної теорії управління та інноватики); специфічні методи: економічного аналізу, прогностичний та діагностичний (для згрупування, порівняння, узагальнення економічних показників ефективності управління інноваційними процесами); порівняльний; логічний та кластерний методи (при визначенні сутності та функцій розвитку економічних явищ, обчисленні узагальнених інтегральних показників); системного аналізу, графічний (для наочного відтворення результатів аналізу) та рейтинговий методи (при обґрунтуванні методичних підходів до оцінки та прогнозування ефективності управління інноваційними процесами); метод експертних оцінок (для обґрунтування вагомості факторів при обчисленні узагальнених інтегральних показників). А також економетричні методи: найменших квадратів (при побудові лінійних та мультиплікаційних трендів); структурних матриць і матриць кореляції (при визначенні ієрархії багатокомпонентної структури та набору стратегії розвитку адаптивної системи управління інноваційними процесами).

Інформаційною базою дисертації є нормативні та законодавчі акти України, матеріали Державного комітету статистики України, постанови комітетів Верховної Ради України з питань інноваційного розвитку, а також дані статистичного департаменту OCDE щодо динаміки промисловості країн світу; монографії, ресурси Інтернету, періодичні видання вітчизняних і міжнародних організацій, неурядових інститутів, публікації, дані річних звітів, проектна документація окремих підприємств. 

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні та розробленні науково-практичних положень щодо формування адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах легкої промисловості. Суттєвими результатами, що характеризують наукову новизну є такі теоретичні, методичні та прикладні розробки автора.

вперше:

– введено у науковий обіг  визначення понять: «адаптивна система управління інноваційними процесами на підприємствах (АСУІПП)», концептуально-логічна схема якого передбачає реструктуризацію інституційно-ресурсно-функціонального забезпечення виробництва та оптимізацію управління інноваційними процесами з метою реалізації моделі економічного зростання; «РIIТОУ-структура» як комплекс інноваційно-економічних вирішень, адекватних природі підоб’єкта, що моделюється (АСУІПП) з урахуванням сучасного рівня технічної підготовки виробництва. Вона побудована за використання сукупності економіко-математичних моделей у взаємозв’язку ланок: «ризик – інвестиції – інновації – прогресивні технології – оновлення продукції – управління»;

– запропоновано концептуальну модель прискореного формування адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах, яка передбачає: формування автономного підоб’єкту (АСУІПП); встановлення пріоритетів і завдань та класифікацію цілей її функціонування; визначення єдиного критерію оцінки ефективності управління інноваційними процесами; добір ключових факторів впливу; розробку методів проектування АСУІПП; обґрунтування необхідного обсягу ресурсів шляхом поєднання технологічних пар: «методи формування АСУІПП – ресурси, інструменти», «фактори впливу на АСУІПП – ресурси, інструменти»; деталізацію стратегії функціонування АСУІПП при концентрації зусиль на певних елементах виробничо-економічної системи;

удосконалено:

– систему показників оцінювання ефективності управління інноваційними процесами; обґрунтовано їх економічну сутність і прийнятність застосування для підвищення достовірності прогнозів; склад корегуючих заходів щодо забезпечення економічного зростання підприємств легкої промисловості; методики розрахунку інтегральних та агрегованого показників ефективності управління інноваційними процесами за комплексами модельних рішень з урахуванням структури потенціалів факторного і системно-універсального функціонування виробничо-економічних систем;

– науково-методичне розв’язання проблем досягнення високої інноваційної здатності підприємств, яке на відміну від існуючих передбачає розробку моделей, критеріїв та показників, що забезпечило неперервність модифікації АСУІПП, зміну її поведінки (та цільових підсистем) за рахунок їх цілеспрямованої реструктуризації шляхом інформаційного насичення модельних вирішень інтегральними показниками, обчисленими на основі РІІТОУ-структур;

– методику прогнозу ефективності управління інноваційними процесами на підприємствах, в основу якої покладено оптимізаційний підхід до вирішення прогнозно-аналітичних завдань за використання моделей заміщення технологій при побудові комплексів РІІ- («ризик – інвестиції – інновації») та ТОУ-структур («технології – оновлення продукції – управління»), що дозволило побудувати прогноз економічної динаміки до 2020 р.;

– методи оцінювання ефективності управління інноваційними процесами, що, на відміну від існуючих, реалізуються за замкнутим циклом за етапами: оцінювання: рівня ризику і загроз; кількості впроваджених інновацій; ефективності сучасної системи управління; варіантів інновацій та добору найкращих; прогноз: необхідного обсягу інвестицій; можливостей технологічного та продуктового оновлення; ефективності управління на засадах реалізації АСУІПП; корегування інноваційної політики з розробленням програми впровадження інноваційних процесів. Це дозволило за результатами комплексної оцінки інноваційної діяльності підприємств мобілізувати резерви, спрямовуючи їх на досягнення цільових орієнтирів;

набули подальшого розвитку:

– методичні підходи моніторингу ймовірних загроз і ризиків, впровадження інноваційних процесів на підприємствах з метою подолання економічних проблем та реалізації інноваційно спрямованих моделей їх розвитку. Вони, на відміну від загальноприйнятих, підпорядковані системному обґрунтуванню і прийнятні для реалізації функцій: прогнозування, планування, корегування і контролю, резервування різних за природою ресурсів;

– інструментарій розроблення інноваційних стратегій, спрямований на досягнення підприємством нової системної якості та забезпечення високого рівня ефективності управління інноваційними процесами при концентрації зусиль на окремих об’єктах і напрямах впровадження нововведень. Він базується на принципах управління інноваційними процесами, враховує ключові цілі та завдання, визначає механізми розподілу функцій і адміністративних повноважень, їх пріоритетність у ресурсному забезпеченні;

– алгоритм побудови оптимізаційної моделі управління інноваційними процесами та обчислення показників її ефективності за аналітичними формами економічних функцій характеристик «система-об’єкт» виробництв легкої промисловості. Він передбачає впровадження та органічне функціонування АСУІПП у разі реалізації концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності на підприємствах.

Практичне значення одержаних результатів. Реалізація висновків та пропозицій дисертаційної роботи сприятиме формуванню АСУІПП легкої промисловості, що підвищить їхню інноваційну здатність та конкурентоспроможність. Практичне значення одержаних результатів дослідження підпорядковане удосконаленню методів формування та запровадження АСУІ ПП, ранжування та добору інновацій, що стали науковим підґрунтям запропонованої концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності. Результати дослідження  які впроваджено: Концепцію управління інноваційними процесами використано під час розробки стратегії розвитку ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів (довідка № 17/2 від 14.02.08 р.); методики та інструментальні засоби запроваджено у господарській діяльності ЗАТ ВТШФ «ДАНА» (довідка № 26 від 12.02.08 р.), ТОВ ТД Українсько-італійське підприємство «Екотекстиль» (довідка № 45/08 від 18.02.08 р.) та ВАТ «Елія» (довідка № 14/7 від 22.02.08 р.). Результати дослідження також викладено як навчально-методичний матеріал у посібниках з дисциплін «Інноваційний менеджмент», «Менеджмент підприємницької діяльності» (акт КНУТД МОН України від 11.03.08 р.; довідка Київського економічного інституту менеджменту № 28 від 28.03.08 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною завершеною роботою здобувача. Наукові положення, розробки та пропозиції, вміщені в роботі та винесені на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано тільки ті ідеї та положення, котрі є результатом особистої роботи здобувача і становлять індивідуальний внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень дисертанта та основні положення роботи доповідалися на 9 міжнародних, загальнонаціональних наукових та науково-практичних конференціях, а саме, на міжнародних: «Розвиток підприємницької діяльності в Україні: історія та сьогодення (березень 2003 р., м. Тернопіль); «Проблеми фінансово-економічного розвитку підприємництва та малого бізнесу в Україні (регіональний аспект)» (квітень 2003 р., м. Чернівці); «Сучасні проблеми управління» (листопад 2003 р., м. Київ); «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (грудень 2003 р., м. Донецьк); «Економічні проблеми розвитку промислового виробництва» (травень 2004 р., м. Одеса); «Розвиток підприємницької діяльності в Україні: історія та сьогодення (червень 2004 р., м. Тернопіль); «Державотворчі процеси і соціально-економічні моделі розвитку України на сучасному етапі» (червень 2007 р., м. Бердянськ); а також на всеукраїнських: «Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком» (травень 2004 р., м. Рівне); «Економічний розвиток: проблеми та шляхи їх вирішення» (вересень 2005 р., м. Київ).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження автором опубліковано 13 наукових праць (з них 6 одноосібних), в т. ч. 9 статей у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій, що належить автору – 3,25 друк. арк., зокрема у наукових фахових виданнях – 2,5 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, одинадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел (156 найменувань), додатків (58 стор.). Основний обсяг дисертації становить 188 стор. комп’ютерного тексту, в тому числі 15 таблиць та 25 рисунків, в т. ч. 16 займають усю площу сторінки.