ФОРМУВАННЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВЗАЄМИН КУРСАНТІВ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ СИСТЕМИ МВС

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, розкрито ступінь її розробленості, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і гіпотезу дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів наукового пошуку, доведено вірогідність отриманих результатів, подано відомості про апробацію й упровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні питання формування міжособистісних взаємин курсантів у навчально-виховному процесі ВНЗ системи МВС» на підставі аналізу психологічної, педагогічної, спеціальної літератури розкрито суть міжособистісних взаємин майбутніх офіцерів, теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування міжособистісних взаємин курсантів у навчально-виховному процесі ВНЗ системи МВС.

Аналіз праць відомих учених (О. Бодальова, Я. Коломинського, В. М’ясищева, М. Обозова та інших) дає підстави свідчити про те, що сутнісними ознаками поняття «міжособистісні взаємини» є міжособистісний контакт (звернення, емоційне сприйняття й розуміння потреб іншої людини); міжособистісна взаємодія (взаємообмін суб’єктами соціально-психологічною інформацією про цінності, норми, правила, взаємовплив на думки, почуття, вчинки, поведінку іншої людини); міжособистісні стосунки (взаємодія та спілкування між суб’єктами упродовж тривалого часу, що супроводжуються симпатією й задоволеністю собою і партнером).

Вивчаючи проблему формування міжособистісних взаємин у військовому колективі, дослідники (Ю. Бабков, І. Радванський, М. Товма та інші) спираються на статутні (службові) відносини, що будуються на засадах єдиноначальності, субординації, підпорядкованості, підлеглості, як того вимагають Дисциплінарний статут, Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, Концепція виховної роботи, керівні документи з виховної роботи у внутрішніх військах МВС України.

У курсантських колективах складаються міжособистісні взаємини, які  на відміну від статутних, розвиваються на особистісних контактах, симпатії,  поблажливості до іншої людини. У міжособистісних взаєминах майбутні офіцери розкривають власні потреби, діляться думками, обмінюються досвідом, емоціями, настановами, звіряють правильність прийнятих рішень, шукають допомоги і підтримки серед одногрупників.

У дисертації міжособистісні взаємини курсантів визначено як особистісно-професійні зв’язки між майбутніми офіцерами, які супроводжуються гуманним ставленням до іншої людини в навчально-виховному процесі,  в умовах здійснення правоохоронної діяльності та позаслужбових відносинах на основі взаємоповаги, емпатії, тактовності, чуйності в процесі спілкування, що дозволяє уникати конфліктних ситуацій у міжособистісній взаємодії й забезпечує результативність співпраці під час виконання навчальних і службових завдань.

На формування міжособистісних взаємин майбутніх офіцерів впливають: згуртованість курсантського колективу (прихильність курсантів до групи, колективу), колективна думка (сукупність індивідуальних суджень більшості курсантів підрозділу, навчальної групи, що розвивається під впливом вимог Військової присяги і статутів, наказів і розпоряджень командирів), колективний настрій (загальний морально-психологічний, емоційний стан, який панує, переважає у курсантському колективі), колективна оцінка (сукупність особистісних суджень про якість виконання спільних професійних завдань).

Увагу акцентовано на тому, що морально-психологічний стан особового складу підрозділу, навчальної групи знаходить вияв у поважному ставленні до іншої людини, розумінні необхідності захисту  прав і свободи кожної людини, усвідомленні себе як носія гуманних цінностей, а також у виявленні таких якостей, як: дружелюбність, відповідальність, злагодженість у виконанні спільних справ, чуйність, що зближує і згуртовує курсантський колектив і від яких залежить  якісне виконання курсантами своїх функціональних завдань та обов’язків у навчальній        і службовій діяльності, формування високоморальних норм взаємовідносин між ними.

Визначені якості характеризують позитивну взаємодію як особистісно-професійні зв’язки між курсантами, що будуються на основі взаємовідповідальності, дружелюбності, симпатії, товариськості. Позитивна взаємодія між майбутніми правоохоронцями сприяє створенню  атмосфери гарного самопочуття, задоволення групою, колективом, виявленню життєрадісних емоцій і настрою, надає душевний спокій  кожному курсанту. За таких обставин майбутні офіцери стають більш відкритими, комунікабельними, згуртованими, готовими до співробітництва. Підвищується сумісність, комфортність курсантів у колективі,  який вони не обирають за бажанням, а зобов’язані  пристосовуватися до існуючих правил, звичаїв, традицій.

На основі позитивної міжособистісної взаємодії курсанти  згуртовуються так:     а) ті, хто пройшли строкову службу й військові ліцеїсти; б) ті, хто відповідально ставляться до навчання; в) ті, хто прибули з одного регіону (земляки);                        г) ті, хто об’єднуються на основі симпатії і привабливості.

У військових колективах проблемними є нестатутні (позаслужбові) відносини, до яких відносяться будь-які посягання військовослужбовців на гідність та права особистості («дідівщина», моральний та фізичний тиск, погрози, шантаж, глумління та знущання над товаришами по службі, фізичні образи, наявність у підрозділі негативних явищ, прізвиськ, пасивність у спілкуванні, замкнутість тощо). У курсантських колективах також має місце негативна взаємодія як певна сукупність антигуманних дій між майбутніми правоохоронцями, що виявляється в підозрі, недовірі, суперечності думок, міжособистісних конфліктах, іноді навіть  із застосуванням фізичної сили, вербальної агресії під час виконання заходів внутрішнього порядку та організації побуту.

У дисертації на основі спостереження, аналізу анкетування курсантів           (454 особи) зазначено, що негативна взаємодія спричиняє виникнення конфліктних ситуацій у курсантському колективі, причинами яких  є: порушення черговості під час розподілу службових нарядів (31 %); обмеження особистісного простору в закритому навчальному закладі, моральне і фізичне перевантаження, що викликають агресію, нервові «зриви», тривожність (29,5 %); існування мовних бар’єрів, які заважають обміну інформацією, узгодженості взаємодії, взаєморозумінню (26,4 %); виражене прагнення до лідерства з метою виявлення влади над іншими курсантами, зверхнього ставлення до них (12,4 %).