ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретико-методологічні та інституційні засади формування і державного регулювання кадрового потенціалу» узагальнено теоретичні підходи до визначення та характеристики кадрового потенціалу національної економіки, виявлено умови та чинники формування кадрового потенціалу, механізм його державного регулювання, проаналізовано державну політику розвитку кадрового потенціалу в Україні.

На основі вивчення підходів та узагальнення результатів наукових праць провідних українських та зарубіжних вчених до визначення терміна «кадри» здійснено розмежування понять «робоча сила», «зайняті», «трудовий потенціал», «персонал» та «кадри». Сформульовано визначення «кадрового потенціалу», під яким розуміється сукупність висококваліфікованих працівників, що складають стабільне ядро персоналу підприємств, галузей, регіонів, економіки країни, які володіють фізичними та інтелектуальними здібностями, необхідними для висококваліфікованої трудової діяльності, характеризуються професійною придатністю, компетентністю, досвідом роботи, особистими морально-етичними якостями, здібностями до розвитку нових навичок.

Визначено кількісні і якісні складові кадрового потенціалу. Кількісні характеристики кадрового потенціалу включають: чисельність і структуру працівників за рівнем та напрямками професійної підготовки; статевовікову структуру працівників, професійний стаж, тривалість та інтенсивність робочого часу. Повноцінна оцінка якості кадрового потенціалу повинна враховувати такі фундаментальні компоненти: фізіологічний, інтелектуальний та професійно-освітній, соціо-гуманістичний (рис. 1).