ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ НАФТОГАЗОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, наукову новизну, практичну та теоретичну цінність роботи, визначено об'єкт і напрямки дослідження, сформульовано мету, завдання й методи аналізу матеріалу, наведено дані про апробацію роботи, а також висвітлено питання, пов'язані з проблемами визначення понять “термін”, “професіоналізм”, “термінологія” у лінгвістиці.

У першому розділі – “З історії формування та розвитку української термінології нафтогазової промисловості” – з’ясовано, що становлення термінології нафтогазової промисловості тісно пов’язане з історією розвитку української літературної мови та промисловості відповідної галузі.

Умовно можна виділити кілька етапів формування аналізованої термінології, що збігаються з основними періодами розвитку всієї української науково-технічної термінології: 1) з ХІІІ ст. і до кінця ХІХ ст.; 2) кінець ХІХ ст. – 20-і роки ХХ ст.; 3) 30 – 80-і роки ХХ ст.; 4) 90-і роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.

В Україні про наявність нафти в її надрах було відомо давно, нафтопрояви були виявлені в копаних колодязях та грязьових вулканах на Керченському півострові ще в ІІІ ст. до н.е. А найдавніші письмово зафіксовані відомості про карпатську нафту відносять до першої половини ХVІ ст. Вперше номен нафта, за свідченнями В. Німчука, з’явився в літописах XIV ст., він запозичений із грецької мови, в яку ввійшов з іранської та арабської: nafth, nift від nafatha – кипіти. Цю ж ознаку клекотіння, бурління, що супроводжувало вихід нафти на поверхню земної кори, ймовірно, було покладено в основу і праслов’янської назви кип”ячка. Крім того, для позначення маслянистої горючої рідини переважно у західній частині території сучасної України використовували лексему ропа, запозичену з польської мови зі значенням “гірська смола”.

Термін газ є штучним утворенням бельгійського хіміка                    І.Б. ван Гельмінта (1577-1644) на основі латинського chaos або німецького gächen – кипіти. Можна припустити, що до того часу, як цей термін потрапив у праслов’янську мову на території сучасної України газ, як і нафту, називали кип‘ячкою.

Про зародження української виробничої термінології нафтового промислу свідчить і те, що в українську частину загальномовних словників XVI – XVII ст.(“Лексис” Лаврентія Зизанія (1596 р.), “Лексикон славенороський” Памви Беринди (1627 р.), “Синоніма славенороськая” невідомого автора (XVII ст.), “Лексикон славено-латинський”                             Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського (XVII ст.)) входять такі спеціалізовані лексеми зі сфери нафтогазової промисловості, як нафта, ропа, помпа тощо.

Одними з перших літературних творів, які фіксують народні назви реалій нафтогазової галузі, є повість І. Франка “Борислав сміється” та цикл оповідань “Борислав. Картини з життя підгірного народу”. Спеціальні назви періоду зародження термінології нафтогазової промисловості (кибель, шнур, корба, перевесло, котел, бочка, нафта, кип’ячка, ропа, парафіна, віск, церезина, бензина, газоліна, нафтарня, нафтова яма, закіп, копальня) характеризуються відсутністю дефініцій, образністю, великою кількістю фонетичних та орфографічних варіантів, впливом діалектного середовища.

Після зародження нафтогазової науки (кінець ХІХ ст.) питання термінології стали особливо актуальними. У цей час проблемами термінології зацікавлюються і наукові товариства у Львові та Києві. Видаються збірники цих товариств, у яких друкуються термінологічні матеріали. Значною подією для української науково-технічної термінології стало створення Інституту української наукової мови (1921 р.). Діяльність Інституту стала логічним продовженням здобутків кінця ХІХ ст. і ґрунтувалася на фундаменті, закладеному дослідженнями українських лінгвістів, письменників, учених, об’єднаних навколо Наукового товариства імені Т. Шевченка.

Окремо термінологія нафтогазової справи не досліджувалася ні у технічному, ні у природничому відділах Інституту, але значна частина термінів, що обслуговують нафтогазову галузь, піддавалася лексикографічному опису у “Словнику геологичної термінології (Проєкт)” Тутковського П.А. (1923 р.) та “Словникові гірничої термінології (Проєкт)” Василенка П., Шелудька І. (1931 р.). Ці видання мали велике значення для розвитку української термінології нафтогазової промисловості. Крім того, у 20-ті рр. пожвавилася діяльність україномовних технічних часописів, які друкували матеріали про видобування і перероблення нафти. Це також сприяло тому, що у досліджуваний період функціонувала досить розвинена терміносистема нафтогазової справи, здатна задовольнити потреби фахівців.

Ліквідація у 1933 р. Інституту української наукової мови – осередку української науково-технічної термінології – відбилася й на стані термінології нафтогазової промисловості. Було загальмовано подальший розвиток української науково-технічної мови, заборонені й вилучені з користування галузеві словники, підготовлені й видані зазначеним науковим закладом, вилучено або замінено за зразком російської мови значну кількість питомих українських термінів (копальня – шахта, копань – котлован, паля – свая, острішок – юбка (ізолятора), масний – жирний, цебер – баддя, лупак – сланець, зложище – поклад, уламок – осколок, пастка – западня (газова), верчення – свердління та ін.).

У Радянській Україні з 1933 р. практично перестали виходити технічні періодичні видання українською мовою. В 1939 р. Західну Україну, яка була осередком розвитку української термінології ще з другої половини ХІХ ст., приєднали до складу Радянського Союзу. Термінологія нафтогазової промисловості, як і термінології інших галузей промисловості, стала переважно російською. У 1959 р. вийшли “Російсько-український геологічний словник”(19 тис. термінів, укладачі:                            С. Головащук, І. Соколовський) та “Російсько-український гірничий словник” (20 тис. термінів, укладачі: О. Ковшуля, М. Гармаш, М. Зільман), які, незважаючи на певну недосконалість та екстралінгвальні чинники (малий тираж україномовної спеціальної літератури, певна орієнтація на термінологію російської мови тощо), сприяли розвиткові української термінології нафтогазової промисловості. Хоч в Україні у 70 – 80-ті роки розвивалася нафтогазова наука і промисловість, спеціальна і навчальна література українською мовою майже не виходила.

Становище змінилося після 1991 р., коли Україна стала незалежною державою. Почала видаватися наукова і фахова література українською мовою, з’явилося чимало термінологічних галузевих словників. Справа української науково-технічної термінології набула державного значення. Побачили світ такі словники з термінології нафтогазової промисловості: “Російсько-український нафтогазопромисловий словник” (укладачі                  В. Бойко та інші – 1992); “Англо-українсько-російський словник із нафтогазопромислової справи” (укладач Ю. Бугай – 2000),                            О.І. Акульшин, О.А. Акульшин, В. Кучеровський “Російсько-український термінологічний словник із нафтопромислової справи” (1998);                       Р. Яремійчук, Л. Середницький, З. Осінчук та інші “Англо-український нафтогазовий словник” (1998), “Енциклопедичний словник морських нафтогазових технологій: укр. – рос. – англ.” (укладач І.А. Франчук – 2003) й ін.

Українська терміносистема нафтогазової промисловості протягом усього періоду розвитку і становлення творилася на основі загальнонаціональної мови, саме тому основна маса термінів на позначення виробничих дій та операцій у складі аналізованої термінології власномовного походження. Проте жодна природно сформована мова не здатна забезпечити термінотворення власними ресурсами без залучення лексичних та словотвірних засобів інших мов. Аналізована термінологія неоднакова з погляду походження, що пов’язано як із мовними причинами, так і з позамовними, серед яких: високий рівень розвитку науки і техніки в країнах Європи та Америки; загальний вплив певної нації, мова якої є носієм панівної на той час культури; мовна “мода” тощо. Щодо внутрішньомовних причин запозичень, то це насамперед природна обмеженість лексичних ресурсів кожної мови та відсутність на цей час у мові власних адекватних засобів словотвору для передавання нового поняття.

Найбільшу і найдавнішу частину запозичень у складі досліджуваної терміносистеми становлять грецизми та латинізми (операція, конденсація, дистиляція, антикліналь, асфальт). За ними йдуть іншомовні терміни німецького (муфта, шайба, шланг), французького (монтаж, експлуатація) й англійського походження (крекінг, газгольдер). Крім того, серед термінів нафтогазової справи функціонують так звані гібридні (основа власномовна, а афікси запозичені або навпаки) і комбіновані терміни (складні слова, одна частина яких є запозиченою, а інша – питомою).

Отже, українська термінологія нафтогазової промисловості є сукупністю спеціальних назв на позначення реалій зазначеної галузі, що історично сформована на національному ґрунті із залученням запозичень з інших мов.

У другому розділі - “Лексико-семантична організація української термінології нафтогазової промисловості” – досліджувана термінологія розглядається як автономна і відносно замкнена польова структура, не позбавлена впливів загальновживаної мови та термінологій інших галузей. До її складу входять, крім термінів, що безпосередньо стосуються нафтогазової справи (дистилят, нафтени, газойль, буріння), загальнонаукові (система, метод, принцип, критерій), загальнотехнічні (прилад, пристрій, машина, установка) й термінологічні одиниці міжсистемного рівня (клапан, інструмент, плунжер, підвіска, труба).

З огляду на систему понять, на яких базується досліджувана терміносистема, пропонується класифікація термінів нафтогазової промисловості за 12 лексико-тематичними групами: назви дій, процесів та операцій, пов’язаних із видобуванням нафти й газу; назви способів, режимів та методів виконання робочих операцій і процесів; найменування машин, механізмів, пристроїв, пристосувань, знарядь праці та деталей, що використовуються при бурінні, розробленні й експлуатації нафтових і газових родовищ; назви властивостей, якостей предметів, явищ, процесів та назви станів; назви хімічних елементів, речовин і матеріалів, що застосовуються в нафтогазовій промисловості; назви геологічних явищ, понять, гірських порід; назви величин; назви підприємств, приміщень і споруд спеціального призначення та їх частин; найменування вимірювальних приладів; назви професій і спеціальностей; назви наукових галузей та галузей промисловості, пов’язаних із нафтогазовим виробництвом; назви одиниць вимірювання.

Оскільки термін є словом або сталим словосполученням літературної мови, а термінологія входить до складу мовної системи як одна з її підсистем, відповідно всі основні лексико-семантичні процеси літературної мови відбуваються й у термінології в межах, що не порушують семантичної визначеності терміна. Проте слід зауважити, що функціонування таких лексико-семантичних явищ, як полісемія, омонімія, синонімія та деякою мірою антонімія, дещо відрізняється від дії цих самих явищ у загальнолітературній мові.

Причинами виникнення синонімічних рядів в українській термінології нафтогазової промисловості є: 1) паралельне вживання автохтонного та іншомовного термінів з тим самим значенням: зневоднення – дегідрація (нафти), пелетрація – пластичність, переганяння – дистиляція (нафти); 2) мовна економія, що породжує синонімію різних структурних рівнів, наприклад утворення однослівних складноскорочених назв з окремих компонентів, що входять до складу терміна-словосполучення: теплова ізоляція – теплоізоляція, вміст тепла – тепловміст; використання повних форм та ініціальних абревіатур: глибинне сейсмічне зондування – ГСЗ, самохідна установка для електропрогрівання свердловин – СТЕПС; 3) загальномовна синонімія (терміни або відбираються із того ряду літературних синонімів, що вже існують, або створюються за їх зразком): крихкий – ламкий, пробуксовування – проковзування; 4) пояснення понять шляхом опису їх істотних ознак, тобто так звана дефінітивна синонімія: газолін – газовий бензин.

Синонімія у термінології нафтогазової промисловості має два різновиди: абсолютна, або термінологічна дублетність (трос – линва, насос – помпа), та відносна (твердіння – тужавіння). Більшість становить абсолютна синонімія, яка є результатом безперервного розвитку нафтогазової науки й виробництва, що спричиняє появу нових номінацій, іншомовних запозичень і намагання дати їм власні назви, а також бажання найточніше найменувати те чи інше поняття (десульфатизація – знесірчення, дефлектометр - похиломір). Зі структурного боку синонімізуються термін-слово і термін-слово (натуральний – природний), термін-словосполучення й термін-словосполучення (сухе буріння – буріння без промивання), термін-слово і термін-словосполучення (гіпан – гідролізований поліакрилнітрин), термін-словосполучення та абревіатура (цех із видобування нафти і газу – ЦВНГ).

Варіанти розглядаються у термінології нафтогазової промисловості як тотожні за значенням спільнокореневі термінологічні одиниці, що розрізняються деякими розбіжностями знакової форми в межах того самого денотата: місцем наголосу, фонемами, афіксами або їхнім поєднанням (О. Радченко). У складі терміносистеми нафтогазової промисловості виявлено такі різновиди формальних варіантів: фонетичні (ймовірність – імовірність,  нержавіючий – неіржавіючий; фланцева – флянцева (заглушка)), акцентні (водопрові′дний – водопровідни′й), граматичні (церезин – церезина, парафін – парафіна), словотвірні (обертовий – обертальний, газозбірник – газозбирач) та синтаксичні (кріплення свердловин – свердловинне кріплення). Хоч варіантність термінів можна розцінювати як небажане явище в галузевій термінології, водночас– саме варіанти (більшою мірою це стосується словотвірних) відображають внутрішні закони розвитку мови, допомагають віднайти найвиразніші мовні засоби для передавання певних понять.

Антонімічні зв’язки пронизують усю науково-технічну мову, виступаючи одним із чинників її системності. В основі антонімії лежать істотні особливості об’єктивної дійсності, що відображаються як протилежні поняття в логіці й антонімічні значення в мові. Терміни-антоніми утворюють пари, що виражають контрарні (протилежні) і комплементарні (взаємопов’язані) відношення в межах терміносистеми (газ сухий – газ сирий, надземний – наземний – підземний газопровід). Зі структурного боку серед термінів нафтогазової промисловості виділяємо різнокореневі, або лексичні (повітронагрівач – повітроохолоджувач), та спільнокореневі, або граматичні (компресорний – безкомпресорний газліфт), антонімічні назви. Причому лексичних антонімів у складі досліджуваної термінології значно менше, ніж граматичних. Кожна пара антонімів у досліджуваній термінології протиставляється за одним із семантичних компонентів: локалізація, час, напрямок, спосіб дії, походження, якісні й кількісні ознаки тощо.

Виявлено також переплетення синонімічно-антонімічних зв’язків у терміносистемі нафтогазової справи, що виявляються у парних чотиричленних (скид поздовжній = скид горизонтальний – скид поперечний = скид вертикальний) та непарних тричленних (газ сухий – газ сирий = газ жирний) структурах.

Полісемію в термінології розуміють як функціонування слова в кількох різних значеннях, обов’язково пов’язаних між собою певними відношеннями, лініями семантичного розвитку. Передумовою розвитку багатозначності є рухомість структури лексичної одиниці, завдяки якій знак набуває нового змісту на основі подібності (метафора) чи суміжності (метонімія) цього поняття з іншими. У досліджуваній терміносистемі полісемія має свої особливості, що виявляються, зокрема, у характері семантичної мотивації між прямим та похідним значеннями – переважає радіальна. Найчастіше внутрішньосистемна полісемія в термінології нафтогазової промисловості є результатом метонімічних перенесень (проникність, пористість, гідромеханіка, розвідка). Міжсистемна полісемія виникає у тих випадках, коли той самий термін функціонує в різних галузевих терміносистемах із практично незмінним семантичним ядром, але різним набором периферійних сем (термін діафрагма – у медицині, гідромеліорації, фотосправі, автомобільній та нафтогазової галузі).  Зовнішньосистемна полісемія у складі досліджуваної термінології найчастіше є результатом термінологізації загальновживаної лексики (крок, зона, запас, складка, ложка тощо). Багатозначність у термінології розглядають як небажане явище, оскільки вона може заважати правильному розумінню й перекладу термінів, тому одним із першочергових завдань термінологів є подальше зменшення кількості внутрішньо системних полісемантів у складі термінології нафтогазової промисловості.

Омонімічні відношення у складі аналізованої термінології базуються на однаковості звучань різних значень, що не взаємодіють. Терміни-омоніми найчастіше утворюються внаслідок розвитку загальномовної полісемії, коли лексико-семантичні варіанти повністю розмежовуються, втрачаються метафоричні й метонімічні відношення між головним і похідними значеннями(елеватор¹ (пристрій, призначений для захоплення і утримування бурильних труб при спуско-піднімальних операціях), елеватор² (зерносховище, обладнане пристосуваннями для сушіння, зберігання тощо великої кількості зерна), елеватор³ (хірургічний інструмент, яким видаляють із м’яких тканин роздроблені кістки)), випадкового звукового збігу слів, різних за походженням (борт¹ ← голл. boord, нім. Bord (бокова стінка судна; бічна частина палуби, вантажного автомобіля, відкритого товарного вагону); борт² ← голл. boort (сірі або чорні алмази з дефектами і неправильної форми, що їх використовують для технічних цілей)), та особливостей словотворення (бензосуміш¹ - бензинова суміш, бензосуміш² - бензолова суміш). Про досить високий ступінь унормованості аналізованої терміносистеми свідчить те, що найбільш поширеними у її складі є зовнішньосистемний та міжсистемний різновиди омонімії, які не створюють проблем із розумінням термінів.

Гіпер-гіпонімічні та голо-партитативні відношення, виявлені у термінології нафтогазової промисловості, є важливим чинником системної організації цієї терміносистеми, оскільки вони відображають взаємозумовленість та ієрархічність понять нафтогазової галузі.

Таким чином, лексико-семантичні явища в термінології нафтогазової промисловості характеризуються специфікою виявлення, що засвідчує відносну самостійність термінології як підсистеми літературної мови.

Третій розділ – “Словотвірно-структурні особливості термінів нафтогазової промисловості в українській мові” – присвячений основним способам творення українських термінів нафтогазової промисловості. Загальні закони деривації і функціонування термінологічної лексики такі ж, як і відповідні закони в загальновживаній лексичній системі. Проте творення термінології нафтогазової промисловості має свої особливості, що виявляються в продуктивності способів, засобів та моделей термінотворення. Для досліджуваної термінології найпродуктивнішими є лексико-семантичний, морфологічний та синтаксичний способи термінотворення.

Одним із найважливіших для творення термінів є лексико-семантичний спосіб, що полягає у повторному використанні вже відомих лексичних номінативних засобів у новій для них функції найменувань              (В. Телія). У роботі проаналізовано три способи вторинної номінації: звуження значення загальновживаного слова, метафоричні та метонімічні перенесення значення, що ґрунтуються на поняттєвих зв’язках і виступають своєрідним способом показу системних зв’язків між поняттями нафтогазової промисловості. Залежно від основи метафоричного перенесення в аналізованій термінології досліджено терміни, утворені метафоричним перенесенням на основі подібності позначуваних предметів за формою (зуб, щит), за виконуваними функціями (сорочка, ключ) та за формою і за функціями одночасно (жила, коліно). Виявлено такі види метонімічних перенесень значення: назва розділу науки – через назву об’єкта її вивчення чи методу (гідромеханіка, мінералогія), результат дії позначається через назву самої дії (відхилення, заглиблення), назва властивості – через назву величини (опір, напруження), назва процесу – через назву обладнання, сукупності пристроїв (ізоляція, кріплення) тощо.

Морфологічний спосіб творення представлений такими різновидами: афіксацією, композицією та меншою мірою абревіацією. Афіксація (суфіксальний, префіксальний та префіксально-суфіксальний способи) є досить поширеною як серед питомих, так і серед іншомовних термінів. У роботі виділено найпродуктивніші афікси для творення різних лексико-тематичних груп. Так, для назв пристроїв та механізмів характерні суфікси –ор, -ер, -ач, -ик, -ник, -ар, -ак і т. ін. (нагнітач, зрошувач, хвостовик,  живильник, глушник); для назв професій – ар (-яр), -ик, -ник (шліфувальник, шахтар, бурильник) для назв процесів, дій, операцій –                -нн(я), -анн(я), -енн(я), -аці(я), -і(я) тощо (живлення, буріння, поглинання), для найменувань деталей, механізмів й іншого застосовуються префікси під-, над-, не- (під’ярус, наддолотник, негорючий). Крім суфіксів і префіксів, які запозичені із загального морфологічного фонду, терміни нафтогазової справи використовують і власне термінологічні суфікси (–ин, -от, -ат, -ит (-іт)) та префікси (су-, суб-).

Основоскладання є одним із найпродуктивніших різновидів морфологічного способу творення в термінології, оскільки створені завдяки композиції терміни мають ряд суттєвих переваг перед іншими номінаціями. Вони коротші за словосполучення і водночас можуть висловити в одному слові два або більше понять відповідної галузі знань, виступаючи, таким чином, засобом мовної економії. Структурно-генетичний аналіз показав, що у складі досліджуваної термінології існує три різновиди композитів залежно від походження їх складових частин:         1) терміни, утворені поєднанням двох чи більше власномовних елементів: теплообмінник, трубозгинач, витратомір; 2) терміни, до складу яких входять національні та іншомовні частини: термодія, каверноутворення, термозаводнення; 3) терміни, складовими компонентами яких є запозичені терміноелементи: гіпоцентр, термофон, вібросейсмограма.

Виділено й описано 8 моделей творення складних термінів із національних компонентів, 2 моделі термінів, до складу яких уходять іншомовні елементи і 3 моделі так званих гібридних термінів. Найбільш уживаними терміноелементами іншомовного походження є так звані аброморфеми: гідро-, електро-, турбо-, авто-, мікро-, гео-, також типові постпозитивні компоненти– -граф, -метрія, -каротаж, -кліналь, -морфізм. Словоскладання в аналізованій терміносистемі є менш продуктивним.

Поява абревіатур пов’язана з прагненням мовців стисло виражати складні найменування нових понять, економніше висловлювати думки. Взагалі для термінології характерний такий спосіб творення, однак у термінології нафтогазової промисловості його продуктивність обмежена. В аналізованій термінології найбільш продуктивна ініціальна абревіація (самохідна установка для електронагрівання свердловин – СТЕПС, підйомник каротажний свердловинний – ПКС, газонафтовий контакт – ГНК).

За допомогою синтаксичного способу утворюється більшість термінів у складі терміносистемі нафтогазової промисловості. Темпи розвитку нафтогазової науки, складна внутрішня співвіднесеність у колі її понять, їх багатоаспектність викликають появу комплексних мовних одиниць. Термінами-словосполученнями легше, ніж іншим словотвірними засобами, передати належність до класифікаційного ряду, яка ґрунтується на родо-видовому співвідношенні понять. Саме це змушує фахівців удаватися до послуг цього способу.

У складі аналізованої термінології найбільше двокомпонентних терміносполучень, утворених за найтиповішими моделями: “прикметник + іменник” (малодебітні свердловини, засувка фонтанна, газовий бензин), “іменник + іменник” (метод імплозії, покрівля пласта, кожух насоса, сітка свердловин). Компоненти, що входять до складу термінологічного словосполучення, можуть поєднуватися різними видами підрядного зв’язку. Найпоширенішими для двокомпонентних термінологічних словосполучень є узгодження (внутрішньотрубна деемульсація, інтегральний сейсмокаротаж) та керування (укладання трубопроводу, буріння свердловини). Для складніших словосполучень характерне поєднання цих видів зв’язку (регулятори циклів плунжерного підіймача, вимірювач крутного моменту). Виявлено велику кількість трикомпонентних і чотирикомпонентних термінів, для яких найбільш поширеними є такі моделі: “прикметник (дієприкметник) + іменник + іменник” (гідравлічний розрив пласта, безтранспортний спосіб розкриття), “іменник + іменник + іменник” (згущення мережі свердловин, станція керування електробуром), “прикметник + іменник +іменник + іменник” (груповий пункт збору газу, батарейна система розміщення свердловин) та ін. Процес стандартизації передбачає визначення оптимальної довжини для термінів. Ідеальною довжиною терміна вважається така, при якій кожен терміноелемент виражає одне поняття із системи понять певної галузі науки чи техніки (В. Лейчик). Найоптимальнішими у термінології нафтогазової промисловості є терміни-словосполучення, що складаються з двох і трьох елементів.

Оскільки творення термінів – процес свідомий, то однією з вимог до терміна є його вмотивованість, тобто співвідношення між внутрішньою формою та лексичним значенням мовних одиниць. Причому поняття мотивації належить тільки до складних морфемних утворень і не притаманне похідним словам. Непохідні лексичні одиниці, морфеми можуть бути вмотивовані тільки через семантичне перенесення чи звуконаслідувальні асоціації. Серед досліджуваних термінів найбільш поширений словотвірний, або морфологічний, вид вмотивованості, що виявляється у зв’язку між твірною та похідною основами (буріння ← бурити, вибій ← вибивати, нагнітач ← нагнітати). Для термінів-композитів та термінів, що утворені лексико-семантичним способом, характерна семантична мотивованість, а термінологічні словосполучення належать до лексико-синтаксичного типу мотивації.

Отже, вмотивованість – обов’язкова умова існування терміна у будь-якій терміносистемі. Відомості про способи творення та вмотивованість термінів сприятимуть удосконаленню та впорядкуванню термінології нафтогазової промисловості.

У четвертому розділі – “Унормування та стандартизація термінів нафтогазової промисловості” – висвітлені питання впорядкування системи понять нафтогазової галузі і термінів на їх позначення.

Розвиток нафтогазової промисловості й науково-технічний прогрес взагалі зумовлюють постійне збагачення галузі новими поняттями та термінами на їх позначення. Основний корпус термінів зазначеної промисловості вже сформовано і на цьому етапі потребує унормування, систематизації та кодифікації, оскільки для того самого поняття у різних виданнях уживаються різні номінації, трапляються буквалізми російських термінів, граматичне оформлення окремих термінів часом суперечить законам сучасної української мови тощо. Процес унормування терміносистеми нафтогазової промисловості – це заходи, спрямовані на те, щоб галузева термінологія могла адекватно відображати систему спеціальних понять, при цьому відповідаючи нормам літературної мови. Основні ознаки терміна як найменування спеціального наукового поняття визначаються поняттєвим, логічним та лінгвістичним аспектами його нормативності. Оскільки змістова (співвідношення терміна та його дефініції) й логічна (ієрархія понять) нормативність виходять поза межі компетенції мовознавців, основним у дослідженні є рекомендації щодо лінгвістичної нормалізації термінології нафтогазової промисловості, тобто правильності утворення і вживання термінів. Подальше удосконалення й унормування досліджуваної термінології на лексичному рівні має передбачати узгодження національного та міжнародного компонентів у терміносистемі. Пропонуємо із двох термінів-дублетів надавати перевагу питомому термінові, якщо він відповідає нормам сучасної української літературної мови і це не суперечить традиціям терміновживання.

До складу аналізованої термінології ввійшло чимало невмотивованих і таких, що не відповідають нормам сучасної української мови, кальок російських слів, що функціонують разом із українськими термінами або навіть замість них. Це зумовлено тим, що терміни не завжди можуть перекладатися з однієї мови на іншу як звичайні слова. Оптимальним шляхом перекладу термінів вважається такий: “поняття – український термін” незалежно від того, з якої мови здійснюється переклад. Отже, в основі перекладу повинен лежати аналіз властивостей нового поняття і відображення їх в українській назві. Якщо ж у запозиченому термінові відображено найважливішу ознаку поняття, то доцільно перекладати термін, як звичайне слово. У дослідженні подані практичні рекомендації щодо вживання термінів область, галузь, сфера, царина; об’єм, обсяг і ємність; площинка, майданчик і ділянка; ємність і місткість. Пропонуємо замінити буквалізми зазор, запірна арматура, юбка, масло тощо українськими термінами проміжок, перекривна арматура, острішок, олива. Але до вибору терміна треба ставитися дуже обережно, глибоко вивчаючи його етимологію.

Однією з проблем нормування української термінології нафтогазової промисловості є й формальна варіантність, адже вибір найдоцільнішого та найраціональнішого варіанта, такого що відповідає не лише лінгвістичним вимогам, а й основним тенденціям розвитку термінолексики та термінотворення, є важливим етапом унормування термінології. В цілому фонетичний та акцентний типи варіантності не створюють проблем у складі термінології нафтогазової промисловості, а словотвірний тип зумовлює проблеми щодо стандартизації досліджуваної термінології на словотвірному рівні. Внормування аналізованої термінології сприяє усуненню непродуктивних словотвірних моделей: безсуфіксних іменників та іменників із суфіксом –к- на позначення процесу дії (розробка – розроблення, згин – згинання, розвідка – розвідування); активних дієприкметників із суфіксами -уч- (-юч-) (поглинаюча - поглинальна свердловина, зв’язуюча – зв’язувальна речовина, перекриваючі – перекривні породи, маркуючий  - маркувальний горизонт, екрануючі - екранувальні відклади).

До граматичних проблем стандартизації аналізованої термінології належить функціонування термінів, що передаються двовидовими дієсловами, які мають одну форму й для позначення доконаної дії, й для позначення дії недоконаної. Пропонуємо у випадках, де це можливо, подолати граматичну недостатність двовидових дієслів та утворених від них дієприкметників за допомогою префіксів зі значенням доконаної дії (фільтрована нафта – нафта, яка знаходиться в процесі фільтрації, а профільтрована нафта – нафта, що пройшла процес фільтрації).

Отже, на сучасному етапі розвитку галузевих терміносистем більшість заходів термінологів спрямовані на впорядкування та стандартизацію української науково-технічної термінології.

Висновки

Термінологія нафтогазової промисловості є відкритою системою спеціальних найменувань, що відображає сукупність понять відповідної галузі. Перебуваючи під постійним впливом літературної мови, частиною якої вона є, та системи понять нафтогазової промисловості, аналізована терміносистема постійно еволюціонує і розширює свій функціональний статус.

Становлення досліджуваної термінології – це тривалий та багатоетапний історичний процес, що почався з ХІІІ ст. і особливо активізувався після здобуття Україною незалежності у 1991 році. Розвиток терміносистеми проходив шляхом неухильного збільшення кількості найменувань нафтогазової галузі, що відбираються зі складу загальнонаціональної мови, яка є основою досліджуваної термінології. Вплив інтра- та екстралінгвальних чинників зумовив значну кількість запозичень з англійської, німецької, французької та інших мов у аналізованій терміносистемі.

Спеціальні назви в межах української термінології нафтогазової промисловості взаємопов’язані і утворюють польову структуру, у складі якої виділяють лексико-тематичні групи, що свідчить про семантичний зв’язок термінів, об’єднаних не за внутрішньомовними, а за зовнішніми щодо мови ознаками. Аналіз лексико-семантичних процесів у складі термінології нафтогазової промисловості доводить, що досліджувана терміносистема є органічною частиною лексичної системи загальнонаціональної мови, оскільки всі тенденції розвитку лексики загальновживаної відбиваються і в термінології. Найбільше поширені в аналізованій термінології гіпер-гіпонімічні та антонімічні відношення сприяють єдності і цілісності цієї історично сформованої та системно організованої сукупності спеціальних понять. Наявність полісемії та омонімії в досліджуваній терміносистемі є свідченням розвитку поняттєвої системи нафтогазової галузі та частковим виявом загальнолінгвістичної тенденції до економії мовних ресурсів. Розвиток синонімічних та варіантних відношень у термінології хоч і стримується нормотвірною діяльністю, проте не усувається повністю, оскільки аналізована терміносистема є відносно відкритою.

Для досліджуваної термінології актуальні ті самі способи творення, що й для лексики загальновживаної: лексико-семантичний, морфологічний та синтаксичний. Це пояснюється тим, що ці способи є усталеними і перевіреними у загальнонаціональній мові. Своєрідність спеціальної лексики виявляється в неоднаковій продуктивності названих способів, а також у різній регулярності використання певних словотвірних моделей, у спеціалізації словотвірних засобів для називання окремих лексико-тематичних груп термінів тощо. Назви спеціальних понять нафтогазової галузі виражаються майже всіма самостійними частинами мови та комбінаціями різних частин мови.

На сучасному етапі становлення термінології нафтогазової промисловості найбільш актуальними є питання упорядкування та стандартизації. Результати дослідження дають можливість провести роботу щодо уніфікації терміносистеми нафтогазової промисловості на лексичному та граматичному рівнях. Це можна здійснити різними шляхами, зокрема замінивши буквалізми з російських слів термінами українського походження, зменшивши кількість словотвірних варіантів через вилучення непродуктивних словотвірних типів тощо.