ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ ХОЛОДИЛЬНОЇ ТЕХНІКИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваних проблем, проаналізовано ступінь їхнього опрацювання у науковій літературі, сформульовано мету і завдання роботи, визначено об´єкт і предмет дослідження, подано відомості про джерела спеціального фахового матеріалу, прокоментовано методи і прийоми, застосовані в роботі, схарактеризовано наукову новизну дисертації, окреслено теоретичне й практичне значення одержаних результатів та форми їх апробації, описано структуру праці.

У першому розділі «Багатоаспектність підходів до аналізу терміносистем» прокоментовано сучасні проблеми термінознавства з акцентуванням уваги на різних підходах дослідження терміносистем (когнітивному, соціолінгвістичному, лінгвістичному, термінознавчому), за допомогою яких характеризують термінологію будь-якої сфери знань.

Головним об´єктом термінознавства є термін, який визначаємо як вербальний знак, співвіднесений зі спеціальним поняттям, що забезпечує взаєморозуміння науковців певної галузі науки. Згідно з теорією Т. Канделакі, в дисертації спрямовано увагу не лише на термінні одиниці, що називають процеси, предмети (агрегати, пристрої, механізми), а й на величини – характеристики і параметри агрегатів, пристроїв, механізмів. На підставі термінознавчих досліджень виявлено, що з-поміж багатьох аспектів опрацювання термінологій найпоширенішим є лінгвістичний, решта підходів (термінознавчий, соціолінгвістичний, когнітивний) переживає своє становлення.

Особливу увагу в роботі приділено когнітивному підходу, бо саме когнітивна лінгвістика дає змогу підійти до розгляду термінології ХТ як до концептуальної інформації, яка вже стала результатом осмислення і є підставою для організації певних знань у відповідні структури. Оскільки кожна вербальна одиниця „займає відповідну комірку в національно-зумовленій концептосфері мови” (А. Бабушкін), концептуальну схему ХТ розглянуто як один із мікросвітів концептуальної моделі світу. Сучасний «типовий» шлях опрацювання термінологій передбачає встановлення її обсягу через виокремлення категорійних, базових, опорних концептів та їхніх складників на підставі побудови фреймових моделей, що призначені показати системність, структурованість і цілісність термінології.

Термін на позначення складних технічних комплексів та їх елементів, процесів, явищ тощо може бути концептом, оскільки його вербальний зріз свідчить про певне сприйняття світу фахівцем, про ступінь культури людського мислення, рівень еволюції людських знань. Отже, терміноконцепт – оперативна одиниця технічного знання з власним змістом, відображеним у концептуальних ознаках, позначеним у мові відповідними лексемами, які утворюють цей концепт, і яка водночас є «цеглиною» означеної галузі знань з притаманною їй етнокультурною специфікою.

Порівнюючи терміни концепт, поняття і значення, відзначаємо, що більшість учених вважають концепт і поняття тотожними за змістом, але такими, що належать до різних наук – когнітивістики і логіки. Разом з тим поширюється думка про те, що концепт – це зміст поняття, синонім до смислу (Ю. Степанов, В. Маслова), він не може дорівнювати поняттю                     (А. Бабушкін), оскільки в понятті відбито суттєві ознаки предмета, а щоб упізнати концепт, достатньо побачити одну чи декілька не завжди суттєвих ознак (М. Болдирєв). За обсягом змісту концепт ширший від значення, він стабільніший та безпосередніше пов′язаний зі світом; слово відображає лише частину концепту (В. Карасик, С. Аскольдов, В. Маслова), тобто концепт співвідноситься зі словом в одному зі своїх значень (Д. Лихачов). На нашу думку, концепт співвідносний з поняттям, але не тотожний йому, і ширший за обсягом від значення слова, в якому відображено лише частину концепту. Вербальними знаками існування концепту є всі терміни.