ФОРМУВАННЯ ВІДНОСИН МІЖ ПІДПРИЄМСТВОМ ТА ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ В ПРОЦЕСІ ЗАКУПІВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, наукову новизну, практичне значення одержаних результатів та їх опублікування.

У першому розділі «Теоретичні положення закупівельної діяльності промислових підприємств» – удосконалено визначення закупівельної діяльності, уточнено види відносин між підприємством та постачальниками в процесі її здійснення, виявлено особливості управління закупівельною діяльністю на промислових підприємствах та моделі формування відносин.

На сучасному етапі розвитку економіки підприємства розглядають закупівельну в аспекті задоволення клієнтів. Як довели результати дослідження, основні тенденції розвитку і здійснення закупівельної діяльності в Україні є тотожними тенденціям в країнах з розвинутою ринковою економікою, сутність яких полягає у перетворенні оцінювання постачальників, їхнього відбору й формування відносин з ними на ключовий вид діяльності при здійсненні закупівель, приділенні значної уваги умовам і наслідкам здійснення закупівельної діяльності та можливостям постачальників щодо результатів їх господарювання, зростанні професіоналізму в області міжособистісних комунікацій. Наведені тенденції доцільно врахувати у визначенні поняття закупівельної діяльності, під яким, з урахуванням пропозицій попередніх дослідників, запропоновано розуміти діяльність підприємства з компетентними постачальниками із придбання товарів та надання послуг, необхідних для задоволення платоспроможного попиту кінцевих споживачів у продукції, успішність якої ґрунтується на формуванні відносин з привабливими постачальниками, що спроможні забезпечити покращення результатів господарювання, умов і очікуваних наслідків співпраці.

Узагальнюючи пропозиції науковців щодо тенденцій розвитку закупівельної діяльності, сформовано її основні існуючі класифікаційні ознаки та доповнено їх перелік теоретично обґрунтованою та практично значущою класифікаційною ознакою «цінність відносин з постачальником», що враховує компетентність постачальника, за якою виділено такі види закупівельної діяльності як разова або періодична, партнерська та інтеграційна. У відповідності з виділеною ознакою запропоновано розширення класифікації постачальників за ознакою їх привабливості щодо умов та наслідків постачання та виділено три види постачальників: низько-, середньо- та високо привабливих, що відповідає різній цінності відносин, які вони здатні забезпечити. Доведено доцільність розповсюдження класифікаційної ознаки «цінність відносин» на види відносин промислових підприємств виробників з постачальниками та виділення періодичних (разових), партнерських й інтегрованих. Оскільки поняття партнерства є широким, при розподілі видів партнерських відносини у відповідності з функціональною спрямованістю управління та термінами їх здійснення виокремлено три їх підвиди: інсорсингові або аутсорингові, вертикальні або міжгалузеві, комплементарні. Співставляючи види відносин та види постачальників, запропоновано з низько привабливими постачальниками формувати періодичні, разові відносини, з середньо привабливими – партнерські, з високо привабливими – інтеграційні.

Концепцією управління, що найбільш повно враховує особливості закупівельної діяльності визнано маркетингово-логістичну, за якою методами логістики здійснюється оптимізація проходження матеріального потоку та супутніх йому фінансового та інформаційного на стадії закупівель, а методами маркетингу – дослідження кон’юнктури ринку. Одним з основних етапів цієї концепції є обґрунтований вибір постачальників та формування з ними конструктивних відносин.

Враховуючи об’єктивно-суб’єктивну природу закупівельної діяльності, існуючі пропозиції вчених щодо інформаційної взаємодії підприємств-виробників з суб’єктами ринку, доведено, що види моделей відносин між підприємствами-постачальниками та підприємствами-споживачами доцільно формувати з урахуванням впливу об’єктивно-суб’єктивних факторів. Об’єктивні пов’язані з економічним станом підприємств, їх спроможністю та існуючою необхідністю здійснювати закупівельну діяльність. Суб’єктивні залежать від особливостей сприйняття інформації про здобутки і можливості підприємств, умови і наслідки співпраці з ними, що формують стереотипи поведінки, очікування менеджерів, які ухвалюють рішення про закупівлі. Спираючись на наведену аргументацію, в якості основних класифікаційних ознак моделей відносин виділено: наявність посередників, компетентність осіб, що ухвалюють рішення про формування відносин у закупівельній діяльності, її термін та умови отриманні ефекту, які доповнено додатковою класифікаційною ознакою, що має практичну цінність – «основна мета здійснення закупівельної діяльності», за якою виділено дві моделі відносин, основною метою яких є отримання підприємством переваг від надбаних результатів господарювання щодо загальноекономічного стану та забезпечення вигідності закупівельної діяльності в залежності від умов і наслідків її здійснення.

У зв’язку з особливостями організації закупівельної діяльності щодо надання їй конкурсного (конкурентного або порівняльного) характеру для підвищення ефективності, в разі проведення тендерів, наведені моделі можуть бути використані для персонального запрошення найбільш привабливих постачальників, тому додатковою умовою формування ефективних відносин в процесі закупівельної діяльності є використання принципів прокьюремента, що полягають у застосуванні сукупності практичних методів і прийомів, які дозволяють максимально забезпечити інтереси замовника при проведенні закупівельної кампанії за допомогою конкурсних торгів.