ФУНКЦІЇ ПРОКУРАТУРИ В УКРАЇНІ ТА АЗЕРБАЙДЖАНСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ (ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення і розвиток України як незалежної, демократичної і правової держави неможливі без гармонійної еволюції всіх її інститутів. Однією з головних складових сучасної української держави є прокуратура. Її ефективне функціонування – важливий чинник для досягнення законності і правопорядку в суспільстві. Від часу проголошення незалежності колишніх республік СРСР триває пошук оптимальної функціональної моделі прокуратури, яка відповідала б потребам правової держави та принципам демократичного суспільства. Адже в процесі реформування й оновлення системи прокуратури функціональна перебудова цього органу державної влади і правильне встановлення її функцій мають ключове значення.

Прийняття у 1996 році Конституції України не дало підстав для припинення дискусій щодо функцій прокуратури: у пункті 9 її Перехідних положень це питання залишилось відкритим на невизначений термін. Крім того, чинне законодавство містить ряд норм, сформульованих поспішно, недосить обґрунтовано, часом без урахування історичного досвіду, традицій та особливостей української правової системи, специфіки складного перехідного періоду. Відтак, потенціал прокуратури, її багатовіковий досвід і можливості використовуються лише частково. Недосконалість законодавства, що має наслідком неоднозначність нормативної регламентації функціональної моделі прокуратури, суперечки навколо її функцій, заклики до фактичного демонтажу цього важливого державного органу, спроби схилити законодавця відмовитись від основної функції прокуратури – прокурорського нагляду, який є однією з провідних форм державного контролю тощо, зумовлюють необхідність додаткового науково-правового і нормативно-правового забезпечення функціонального реформування прокуратури України.

Важливим напрямом дослідження функцій прокуратури є порівняльно-правове вивчення цього інституту в різних країнах. Актуальність даного аспекту дослідження в теоретичній і практичній площинах обумовлюється потребою більш повного осмислення існуючих тенденцій розвитку прокуратури, вивчення та впровадження позитивного досвіду різних держав у практику здійснення правотворчої і правозастосовної діяльності в Україні. Слід урахувати при цьому також негативний досвід інших країн, оскільки це допоможе уникнути помилок у побудові оптимальної функціональної моделі прокуратури в Україні.

З огляду на викладене особливий інтерес для України становить функціональне реформування прокуратури в державах СНД. Відомо, що їх пов’язує спільність історичного походження та шляхів еволюції. Водночас зазначені держави після ліквідації СРСР і набуття незалежності демонструють найрізноманітніші підходи до вирішення цього вкрай важливого питання.
Все вищенаведене спонукає провести порівняльно-правовий аналіз досвіду вказаних країн.

Вважаємо за доцільне здійснити порівняльно-правове дослідження процесу функціонального реформування прокуратури в Україні та Азербайджанській Республіці. На нашу думку, досвід Азербайджану, де пройшли практичну перевірку багато концептуальних питань побудови функціональної моделі прокуратури, може бути корисним для України за рядом ключових пунктів, і навпаки.

По-перше, в Азербайджані відбулося різке й одномоментне скорочення функцій прокуратури, тоді як Україна обрала шлях поступового функціонального реформування цього інституту. По-друге, щодо концептуальних засад реформування прокуратури, закріплених в Конституції Азербайджанської Республіки 1995 pоку і прийнятому на її основі в 1999 році новому Законі «Про прокуратуру», також вже накопичено певний як позитивний, так і негативний досвід. По-третє, якщо врахувати, що однією із головних складових предмета дискусії (яка триває і досі) про реформування прокуратури у пострадянському просторі, в тому числі і в Україні, є перспектива функції загального нагляду прокуратури, тобто питання про її збереження або ліквідацію, а прокуратура в Азербайджані була позбавлена цього важливого завдання, то законодавчий і практичний експеримент Азербайджанської Республіки у цьому пункті може слугувати своєрідним дослідним полем для українського законодавця, який зберіг зазначену функцію нагляду лише на перехідний період, а відтак, не остаточно вирішив її долю. Отже, вважаємо, що порівняльно-правовий аналіз функцій прокуратури відповідно до чинного законодавства як України, так і Азербайджанської Республіки передусім допоможе виявити ті надбання, що виправдали себе під час вирішення питання про функції прокуратури, а також надасть можливість урахувати негативні моменти у досвіді цих держав та неефективність певних рішень.