ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ КОМПАРАТИВНОСТІ

Краткое содержание

. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку літератури, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертаційної роботи – 198 сторінок, основний текст дисертації – 169 сторінок, список літератури нараховує 232 позиції, список використаних джерел містить – 49 найменувань.

У першому розділі „ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ НА КОМПАРАТИВНІСТЬ ЯК ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ”, що складається з трьох підрозділів, подано інтерпретацію в сучасній лінгвістичній літературі понять „функціонально-семантичне поле”, „порівняння”, „компаративність”.

У підрозділі 1.1 „Концепція функціонально-семантичного поля” проаналізовано етапи розвитку і становлення вчення про ФСП, особливості його структури, типи полів.

  У дослідженні ми спираємося на концепцію польового структурування мовних одиниць, викладену в працях О.Бондарка, А.Загнітка, Н.Слюсаревої і розвинену О.Бондарем, оскільки саме в їхніх роботах було узагальнено й систематизовано розрізнені відомості про специфічні риси ФСП, а також викладено принципи побудови ФСП.

ФСП, за О.Бондарком, трактується як система різноярусних мовних засобів, що здатні взаємодіяти для виконання певних семантичних функцій.

Основні ознаки ФСП: 1) основу ФСП складає семантичне поняття чи категорія, так звана домінанта; 2) засоби, що структурують ФСП, виступаючи репрезентантами різних мовних ярусів, характеризуються спільними інваріантними семантичними функціями; 3) граматична категорія, чи форма граматичної категорії, чи семантична конструкція, що постає опертям ФСП, є тим семантичним інваріантом, який об’єднує різнорівневі мовні засоби та зумовлює їхню взаємодію; 4) значення поля не цілісне, воно членується на кілька значень, які можуть бути полярними. У цьому разі йдеться про мікрополя, яким притаманна відносна самостійність у складі ФСП; 5) у формальному плані структуру ФСП складають ядро/центр, напівпериферія та периферія, що встановлюються на основі частотності вживання.

Типологія ФСП характеризується різноманітністю, що зумовлено певними класифікаційними ознаками. Так, залежно від структури і засобів репрезентації ядра, розрізняють ФСП моноцентричні і поліцентричні; семантика ядра виступає опертям для поділу ФСП на поля з предикативним ядром, з якісно-кількісним ядром, з обставинним ядром тощо; за способами виокремлення мікрополів у структурі поля розрізняють ФСП з онтологічним розшаруванням (коли семантичні відмінності між мікрополями кваліфікуються як змістові) і ФСП з гносеологічним розшаруванням (коли констиуенти мікрополів розрізняються за формою вираження значень).

У підрозділі 1.2. „Статус функціонально-семантичного поля компаративності” запропоновано визначення поняття „функціонально-семантичне поле компаративності”, окреслено мовні засоби вираження компаративності в українській мові.

Термін „компаративність” вживається в лінгвістиці в широкому та вузькому значеннях. Використання цього терміна у вузькому значенні передбачає застосування його лише на позначення ступенів порівняння прикметників/прислівників. Ми трактуємо компаративність значно ширше, зараховуючи до структури ФСПК всі можливі мовні засоби вираження компаративної семантики.

ФСПК в українській мові – це система різноярусних мовних засобів, об’єднаних спільністю семантичних функцій, спрямованих на реалізацію компаративних відношень подібності/відмінності.

  У процесі порівняння мовець виявляє подібні/відмінні ознаки об’єктів, процесів, явищ, що порівнюються. Якщо результатом порівняння є виявлення у порівнюваних об’єктів, явищ, процесів хоча б однієї спільної ознаки, то ми зазначаємо, що між останніми мають місце відношення подібності. Узагальнено відношення подібності можна передати формулою: x такий, як y, де x – це те, що ми порівнюємо, y – це те, з чим ми порівнюємо, напр.: Гнучка, як вуж, граційна, як мавка, вона [Наталка] таїла в собі дивну силу, ця дівчина (І.Багряний).

  Відношення відмінності, як результат акту порівняння, диференціюємо на відношення відмінності як такої, або загальної відмінності, що схематично можемо передати так: x не такий, як y, пор.: ...насправді він інакший, ніж звик про себе думати (О.Забужко), а також відношення відмінності зі значенням різного ступеня вияву ознаки: x більше, краще / менше, гірше y, напр.: ...засмажене курча завжди виглядає щасливішим од живого, просто промениться чудесним, смаглим рум’янцем з утіхи, що зараз його з’їдять (О.Забужко); Дід чомусь став меншенький від мене (О.Довженко). Підґрунтям останніх виступають відношення подібності. Тільки за умови, коли x такий, як y , можемо визначити, що x більше, краще / менше, гірше y. Так, сказати, що листя на цьому дереві зеленіше, ніж на іншому мовець може за умови, коли листя і на одному, і на іншому дереві зелене. Пор.: Одні брови чорні, а другі чорніші, ... одне серце тепле, а друге тепліше (І.Нечуй-Левицький).

Аналіз фактичного матеріалу дає можливість поділити мовні засоби з компаративною семантикою, залежно від конкретного значення і функції, на дві групи. Відповідно до цього поділу зазначаємо, що засоби, які передають відношення подібності, структурують мікрополе (МП) подібності ФСПК. Різнорівневі мовні засоби, що передають відношення відмінності, утворюють МП відмінності ФСПК.

Отже, аналіз структури ФСПК дозволяє кваліфікувати його як біцентричне поле, до складу якого входять два мікрополя (МП подібності та МП відмінності). Особливості виокремлення мікрополів у структурі поля зумовлюють визначення ФСПК як поля з онтологічним розшаруванням.

Другий розділ „МІКРОПОЛЕ ПОДІБНОСТІ ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ КОМПАРАТИВНОСТІ”, що охоплює чотири підрозділи, присвячений аналізу семантики і структури МП подібності ФСПК, встановленню засобів вираження подібності на різних мовних рівнях.

У підрозділі 2.1. „Структура мікрополя подібності” окреслені структурні особливості МП подібності, виявлено ступінь репрезентативності кожного (синтаксичного, морфологічного, лексичного, словотвірного) мовного ярусу у відповідній зоні МП.

Під рівністю/подібністю розуміємо такий вияв компаративності, коли певна ознака у порівнюваних предметів має однаковий ступінь вияву. Конституенти МП подібності структуровані за схемою: x такий, як y (компонент „як” розглядаємо не тільки як порівняльний сполучник, але і як показник граматичних, лексичних й структурних замін порівняння), пор.: А дівчина в неї була хороша, як квітка (Марко Вовчок); Назустріч полетіли комахи, подібні до ґедзя, тільки сизі (І.Багряний) →„комахи, подібні до ґедзя” – це „комахи такі, як ґедзь”.

Ядерну позицію в структурі МП подібності посідають репрезентанти синтаксичного ярусу мови, що охоплюють 70% від загальної кількості конституентів МП подібності. Це: 1) речення, порівняльна семантика яких реалізується за допомогою слів: як, мов, немов, наче, неначе, буцім, ніби, нібито, мовби, немовби, немовбито, начеб, неначеб і под., пор.: Якось завітав Юрків батько з пожовклою від горна бородою і довгими, як ковальські кліщі, руками (В.Земляк); 2) порівняльні конструкції типу Такий ..., як. Стільки (ж ) ..., скільки. Так ..., як, напр.: У вас такий же спосіб думання, який у мене (М.Хвильовий).

Конституенти морфологічного ярусу мови охоплюють 12% від загальної (дослідженої нами) кількості компаративних конструкцій МП подібності, що забезпечує їм напівпериферійну позицію. Це конструкції з орудним порівняльним, напр.: На гілках золотими сережками ворушаться останні листки... (М.Стельмах). Напівпериферію МП подібності в силу нерегулярності вживання (11%) формують конституенти, порівняльна семантика яких реалізується засобами словотвірного ярусу. До них належать: а) прислівникові лексеми з префіксом по-: Мироне Петровичу, чи не в главні оратори мітите? Руками уже по-ораторськи розмахуєте (М.Стельмах) → Мирон Петрович, намагаючись відстояти свою позицію, говорить і жестикулює, тобто „розмахує” руками, як оратор;                          б) прикметники із суфіксами -уват- (-юват-), -ист-, -аст- (-яст-), пор.: ...[гість] через стіл простягає випещену, пампушкувату руку (М.Стельмах) → рука така (можливо, товста чи м’яка), як пампушка; в) прикметники із суфіксальними морфемами -видн(ий), -подібн(ий): ...мало не в ухо закладає свій гакоподібний ніс (М.Стельмах) → ніс подібний до гака, або такий, як гак.

  Периферійними виступають засоби лексичного ярусу, репрезентанти якого складають 7% від загальної кількості конституентів МП подібності. Це лексеми типу: схожий, подібний, синонімічний, скидатися, здаватися тощо: Любка була схожа з лиця на Нимидору (І.Нечуй-Левицький).

У підрозділі 2.2. „Принципи членування мікрополя подібності на мікрополя нижчих ступенів” запропоновано поділ МП подібності на МП нижчих ступенів, зважаючи на: 1) реальність/ірреальність порівнюваних явищ, предметів, дій тощо; 2) повноту/неповноту компаративної конструкції.

Конструкції, де порівнюються явища, предмети, що реально існують в об’єктивній дійсності, формують МП реальної подібності: У чорній руці чорнів, як камінь, шматок черствого хліба (М.Стельмах). Конституенти МП ірреальної подібності реалізують гіпотетичну подібність, пор.: Тоді в хаті задзвеніло, мовби сонячний промінь зламався об шибку (О.Гончар) → в хаті так задзвеніло, як могло б задзвеніти за умови, якби сонячний промінь зламався об шибку. У наведеній конструкції суб’єкт порівняння, імплікований у дієслові „задзвеніло”, реальний, а об’єкт „сонячний промінь зламався об шибку” існує тільки в уяві мовця.

Мовна модель порівняння структурована шляхом поєднання чотирьох складників: 1) суб’єкта порівняння; 2) об’єкта порівняння; 3) основи порівняння; 4) показника порівняльних відношень. Так, у реченні Карпо ледве вгледів на ходу її гострі, як ніж, очі... (І.Нечуй-Левицький) наявні усі чотири компоненти компаративної конструкції: суб’єкт – „очі”, об’єкт – „ніж”, основа порівняння – „гострі” і показник – „як”.

Аналізований фактичний матеріал свідчить про нерегулярність експлікації усіх чотирьох складників порівняння (частіше їхня кількість – три і менше). Найпоказовішими в цьому разі виступають репрезентанти морфологічного і словотвірного рівнів, пор.: У неї ноги трошки колесом ... (М.Хвильовий) → у неї ноги такі, як колесо. У наведеному реченні суб’єкт – „ноги”, об’єкт, основа й показник імпліковані в одній словоформі – „колесом” (тобто такі криві, як колесо, формою нагадують колесо); ...входить на подвір’я високий, горбоносий Тимофій (М.Стельмах) → у цьому разі відсутній показник порівняння, крім того, наявні особливі вияви суб’єкта, об’єкта й основи порівняння – вони репрезентовані однією складною лексемою „горбоносий” (з носом, який формою схожий на горб, ніс такий кривий, як горб).

Залежно від кількості компонентів порівняння, наявних у компаративній конструкції, МП подібності членується на чотири мікрополя третього ступеня: 1) МП повноти реальної подібності; 2) МП неповноти реальної подібності; 3) МП повноти ірреальної подібності; 4) МП неповноти ірреальної подібності. За наявності всіх чотирьох компонентів порівняння компаративна конструкція формує МП повноти реальної/ірреальної подібності. Відповідно МП неповноти реальної/ірреальної подібності утворюють порівняльні конструкції, де експліковано менше чотирьох компонентів порівняння.

У підрозділі 2.3. „Мікрополе реальної подібності” розглянуто семантико-граматичні особливості суб’єкта/об’єкта порівняння як компонентів компаративних конструкцій МП реальної подібності, встановлено семантичні типи порівнянь, проаналізовано способи реалізації основи порівняння в компаративних конструкціях МП реальної подібності.

Приналежність компонентів компаративних конструкцій до певних семантичних полів (далі СП) зумовлює встановлення таких семантичних типів порівнянь у МП реальної подібності: „Людина – людина” (тут і далі: перша позиція – це позиція суб’єкта, друга – позиція об’єкта порівняння); „Людина – природа”; „Людина – тварина”; „Людина – предмет”; „Природа – людина”; „Природа – тварина”; „Природа – предмет”; „Природа – орографія”; „Предмет – природа”; „Предмет – тварина”; „Тварина – людина”; „Тварина – природа”; „Тварина – тварина”; „Вогонь – предмет”; „Час – тварина”; „Орографія – природа”.

Основа порівняльних конструкцій у МП реальної подібності може бути експліцитною та імпліцитною. Імпліцитний вияв основи порівняння зумовлює приналежність компаративної конструкції до МП неповноти реальної подібності. Так, у реченні [Карпо:] – ...в Химки очі, як у сови... (І.Нечуй-Левицький) суб’єкт „очі”, об’єкт „очі сови”, показник порівняння „як”. Основа порівняння імплікована в лексемі „сова” → очі у Химки такі великі, як у сови. Експліцитний вияв основи порівняння здебільшого забезпечують дієслова та прикметники. Порівняльні конструкції з дієслівною основою досить активно використовуються в мові, реалізуючи акт порівняння двох предметів чи явищ за подібністю виконання дій, напр.: Віжки в міцних руках натяглись, як струни (О.Копиленко).

Імпліцитний вияв порівняльних відношень у МП реальної подібності фіксуємо в конструкціях з орудним порівняльним: Хай хоч вовками виють, минулого не повернуть (М.Стельмах) → виють, як вовки. Також імпліцитно виражаються компаративні відношення в конструкціях, де репрезентовані прислівникові лексеми з префіксом по-, напр.: До хати ввірвалась дика музика, задьористі ритми чи то людей, що стогнали по-тваринному, чи то тварин, що стогнали по-людському (Є.Гуцало) → „стогнали по-тваринному” – стогнали, як тварини, „стогнали по-людському” – стогнали, як люди.

Зміст підрозділу 2.4. „Мікрополе ірреальної подібності” становить опис компаративних відношень у конструкціях МП ірреальної подібності та аналіз способів вираження їхніх структурних компонентів.

Виділяємо три типи компаративних відношень у конструкціях МП ірреальної подібності: 1) компаративні конструкції, в яких реальна подія співвідноситься з ірреальною: ...все тіло аж пашить вогнем, наче на ньому перекручують розпечені обручі (М.Стельмах); 2) конструкції, в яких зіставляються предмети, дії, що постають несумісними, виключають одна одну: Мені хотілося так чисто завагітніти, як завагітніло голубе небо, що вже мільйони віків хоронить у собі таємницю найпрекраснішого й найчистішого зачаття (М.Хвильовий); 3) порівняльні речення, де певна подія зіставляється з такою ж, але можливою за інших обставин: Коли ж його сподівання не здійснювалися, переживав, начебто украли в нього найцінніші скарби (М.Стельмах) → нездійснення сподівань герой переживає так само, як крадіж його найцінніших скарбів.

  Підрозділ 2.5. „Метафора як конституент мікрополя подібності” присвячено проблемі кваліфікації метафори як репрезентанта МП подібності ФСПК.

Основу метафори складає акт порівняння, результатом якого виступає встановлення відношень подібності, які, у свою чергу, формують нові номінації. У цьому разі схема x такий, як y, за якою структуровані конституенти МП подібності, набуває такого вигляду: якщо x такий, як y, то x тотожний y, або x є y.

                                                         Порівняння і метафора – це два способи репрезентації подібності. Подібність, установлена при метафоризації, є підставою для зарахування метафори до МП подібності. Гіпотетичність, наявна в модусі „як/якщо б”, зумовлює приналежність метафори до МП ірреального порівняння, пор.: [Марко:] – Денис уже давно хропе. – Його голим на терниння поклади – і то спатиме. Воляча шкура (Г.Тютюнник) → незважаючи ні на що, Денис спить так міцно, як/якщо б у нього була воляча шкура.

У третьому розділі „МІКРОПОЛЕ ВІДМІННОСТІ ФУНКЦІОНАЛЬ­НО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ КОМПАРАТИВНОСТІ”, що структуро­ваний сімома підрозділами, окреслено структуру МП відмінності й подано аналіз мовних засобів реалізації відношень відмінності, зокрема зроблено акцент на реалізації компаративної семантики засобами словотвірного ярусу мови.

У підрозділі 3.1. „Структура мікрополя” встановлено поділ МП відмінності на МП нижчих ступенів.

Під відмінністю розуміємо те, що певна ознака у порівнюваних предметів має різний ступінь вияву чи предмет або дія за певними характеристиками відрізняється від інших.

Семантичним інваріантом, який об’єднує різнорівневі мовні засоби вираження відмінності і зумовлює їхню взаємодію, виступає модель: x не такий, як y.

МП відмінності охоплює три мікрополя другого ступеня. Ці мікрополя виділяємо за принципом поля з онтологічним розшаруванням, оскільки відмінності у значенні конституентів цих мікрополів відображають відмінності в об’єктивній реальності, тобто є змістовними:

1. МП суперіорності, яке об’єднує конструкції, де власне-порівняння передбачає більший ступінь вияву ознаки. Семантичним інваріантом, який об’єднує різнорівневі мовні засоби в МП суперіорності, є модель: x не такий, як y → x більший, кращий y: Засоромились зорі яснолицього: декотрі поховались і потонули в синьому небі, а сміливіші зостались (І.Нечуй-Левицький).

2. МП інферіорності, конституенти якого репрезентують сему зменшеного вияву ознаки: x не такий, як y → x менший, гірший y: Слідком за кедрами пнулися велетенські осики та інші листаті гіганти, що, бувши нижчі за кедри, творили другий ярус (І.Багряний).

3. МП загальної відмінності. Під загальною відмінністю розуміємо таку відмінність, за якої неможливо встановити: більший чи менший ступінь вияву ознаки має один предмет порівняно з іншим/іншими. Конституенти МП загальної відмінності об’єднані семантичним інваріантом, що відповідає моделі: x не такий, як y, інший/інакший: Але те промайнуло, як марево, ...а назустріч бігли інші дива, інші місця, незнані, небачені, неспізнані (І.Багряний).

Кількість експліцитно репрезентованих компонентів порівняльної конструкції зумовлює поділ МП відмінності на: 1. МП повноти компаративної конструкції; 2. МП неповноти компаративної конструкції. Експлікація/імплікація порівняння мотивує поділ МП відмінності на: 1. МП компаративної відмінності; 2. МП абсолютної відмінності.

МП компаративної відмінності формується конструкціями, де порівняння виражається експліцитно. Семантичним інваріантом, що об’єднує конституенти МП компаративної відмінності, є модель: x більший або менший / кращий або гірший / інший, ніж y: Іван почув, що сили ворожі сильніші за нього, що він вже поліг в боротьбі (М.Коцюбинський).

МП абсолютної відмінності формується конструкціями з імпліцитним порівнянням, коли в ролі об’єкта виступає узагальнена норма. Норма – це середній ступінь вияву ознаки у певного класу предметів для представників певного мовного колективу. У цьому разі узагальнена норма, тобто об’єкт порівняння, вербального враження не має: пор.: Ніс його [діловода] був надзвичайно великий і, в усякому разі, не відповідав дрібному обличчю (М.Хвильовий). Імпліцитні порівняння „надзвичайно великий ніс” та „дрібне обличчя” легко трансформуються у порівняння експліцитні, пор.: Ніс його [діловода] був набагато більший, ніж інші звичайні носи і, в усякому разі, не відповідав меншому за норму обличчю.

Підрозділ 3.4. „Мовні засоби вираження компаративних відношень у структурі мікрополя відмінності” містить аналіз взаємопов’язаних мовних засобів, які, виступаючи репрезентантами різних мовних рівнів, надають мовцеві можливість передати відношення відмінності, що мають місце між порівнюваними об’єктами.

Найрепрезентативнішим щодо вираження відношень відмінності (причому як суперіорних, так і інферіорних) виступає морфологічний рівень (він охоплює 70 % досліджуваного матеріалу), представлений категорією ступенів порівняння прикметників/прислівників, яка є тим семантичним інваріантом, що об’єднує різнорівневі мовні засоби для передачі відношень відмінності: Корній стоїть в гурті чоловіків, вищий за всіх, і оповідає (У.Самчук). На підставі цього визначаємо її ядром МП відмінності ФСПК.

До напівпериферійної зони МП відмінності зараховуємо репрезентанти словотвірного ярусу, кількість яких складає 13% проаналізованого фактичного матеріалу. Це: 1) лексеми із суфіксами -енн-, -езн-, -елезн-,        -ізн-, -ущ-, -уч-, -ач-, -ат-, -аст-, -ист-, -овит-, -уват-, -есеньк,- -еньк-,      -ісіньк-, -усіньк-, -иськ(о), -ищ(е), -ур(а) та ін.: А Хведотисько (штанята йому все спадають на п’яти, бруднізна сорочка ворочком із заднього прорізу вилазить і собі за ними тягнеться... (У. Самчук) → „бруднізна сорочка” – дуже брудна сорочка, брудніша, ніж просто брудна; 2) лексеми з префіксами за-, над-, пре-, супер-, екстра-, ультра-, гіпер-, архі-, пра- і под.: Сям-там чути було в лісі сумну думку гуцула, що все справляло їй превелике вдоволення (О.Кобилянська) → „превелике вдоволення” – значно більше, ніж звичайно.

До напівпериферії МП відмінності зараховуємо також репрезентанти лексичного рівня мови. Цей мовний ярус охоплює лексеми з імпліцитним виявом компаративності (вони складають 11% від загальної кількості проаналізованого матеріалу МП відмінності), а саме: 1) прикметники типу високий/низький, товстий/тонкий, глибокий/мілкий і под.; 2) іменники та прикметники з імпліцитним виявом компаративності: велетень, красень, гігантський, колосальний тощо; 3) повторювані прикметники/прислівники, які інколи можуть ускладнюватися префіксом пре-: глибокий-глибокий, старий-престарий і т. ін.; 4) дієслова типу помолодшати, подобрішати, меншати, густішати, ширшати тощо, семантику яких можна передати так: кожного наступного моменту x має більший або менший ступінь вияву ознаки В, ніж кожного попереднього; 5) інтенсифікатори дуже, занадто, вельми і под., які, виступаючи семантично компаративними та поєднуючись з прикметниками, прислівниками, дієсловами, посилюють/послаблюють вияв компаративних відношень.

Периферію МП відмінності структурують репрезентанти фразеологічного (5%) та фонетичного (1%) ярусів мови.    Фразеологічний рівень охоплює фразеологічні одиниці типу на космічній швидкості, старій жабі по коліна, як кіт наплакав тощо, напр.: Нападуть [жиди] часом на молодицю або на чоловіка, мов чорти на грішну душу. А все то, бач, щоб, не допустивши людей до ярмарку, дешевше купить й обдурить. Ціну дають, як на сміх (І.Нечуй-Левицький). → ціна „як на сміх” – це дуже низька ціна, значно нижча справжньої вартості товару, тобто нижча норми.

До фонетичних засобів вираження компаративних відношень належить подовження звуків, напр.: ... річка йде. Страшенно так суне та тріщить... А наро-о-оду на березі, повно! (В.Винниченко) → у цьому разі подовження голосного [о] передає суперіорне значення разом із лексемою повно, що реалізує імпліцитний вияв компаративності → наро-о-оду повно = не так, як завжди, більше, ніж завжди, більше норми.

У підрозділі 3.5. „Компаратив як основний репрезентант компаративної семантики” окреслено семантику компаратива (вищого ступеня порівняння прикметників/прислівників), подано опис синтетичних форм вищого ступеня порівняння, репрезентованих у лексикографічних працях XX – початку XXI ст., встановлено кількість компаративів у кожному із словників. Так, у словнику за ред. Б. Грінченка зафіксовано 79 компаративів, у Словнику української мови (1970–1980) – 68, у Великому тлумачному словнику української мови – 81. Загальна кількість компаративів, виявлених у трьох джерелах, становить 138 одиниць, причому лише 105 із них – це марковані (позначені як компаративи) одиниці, решта – це лексеми, які ми кваліфікуємо як компаративи, зважаючи на компаративну семантику і компаративні суфікси.

У підрозділі 3.6. „Словотвірні категорії прикметника у форматі вираження компаративності” висвітлено питання про реалізацію компаративної семантики відмінності словотвірними категоріями прикметника (недостатнього ступеня вияву ознаки та надмірної інтенсивності ознаки). На базарі стоять рядками малесенькі крамниці, наче скриньки, понизані нитками (І.Нечуй-Левицький) → „малесенькі” – менші, ніж інші подібні крамниці; Зі східного боку по дорозі до „Лисів”, монастирське господарство – довжелезні стайні, клуні... (У.Самчук) → „довжелезні” стайні – значно довші, ніж інші подібні стайні.

Функціональним призначенням прикметників категорії недостатнього ступеня вияву ознаки виступає вираження інферіорних відношень відмінності, що дозволяє кваліфікувати їх як конституенти МП інферіорності. Репрезентанти категорії надмірної інтенсивності ознаки, реалізуючи суперіорні відношення, структурують МП суперіорності. Оскільки в конструкціях з прикметниками цих категорій порівняння виражається імпліцитно, тобто об’єкт вербального вираження не має, то відносимо їх до МП абсолютної відмінності.

У підрозділі 3.7. „Категорія об’єктивної зменшеності/збільшеності як засіб вираження відношень відмінності” подано інтерпретацію зазначеної категорії як репрезентанта компаративної семантики в МП відмінності ФСПК. Іменники категорії об’єктивної зменшеності/збільшеності вживаються для передачі як суперіорних, так і інферіорних відношень, структуруючи при цьому відповідні мікрополя (МП суперіорності та МП інферіорності), пор.: ...Що то без товариства та в такій темряві! А воно, либонь, ведмедяра або вепр, а мо’ й ще що. (І.Багряний) → „ведмедяра” – великий ведмідь, який значно більший, ніж інші подібні ведмеді; Його куці ноженята лопотять по втоптаній стежці... (У.Самчук) → інферіорні відношення реалізуються через іменник категорії об’єктивної зменшеності „ноженята”. Імпліцитне вираження порівняння в конструкціях з іменниками об’єктивної збільшеності / зменшеності зумовлює їхню приналежність до МП абсолютної відмінності.

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження було встановлено, що:              

Термін „компаративність” значно ширший, ніж „порівняння”, оскільки охоплює всі мовні засоби, що уособлюють результат зіставлення предметів, явищ, дій.

Функціонально-семантичне поле компаративності – це система різноярусних мовних засобів, об’єднаних спільністю семантичних функцій, що полягають в реалізації компаративних відношень подібності/відмінності.

ФСПК за семантикою ядра є полем з якісно-кількісним ядром; за структурою і засобами репрезентації ядра – біцентричним полем, що утворюється двома мікрополями (МП подібності та МП відмінності); за способами виокремлення мікрополів у структурі поля, поле компаративності являє собою поле з онтологічним розшаруванням, оскільки відмінності у значенні конституентів МП подібності і МП відмінності відображають відмінності в об’єктивній реальності, тобто є змістовними.

Мовні засоби, що передають відношення подібності, рівності, репрезентують МП подібності ФСП компаративності. Рівність – це певна ознака у порівнюваних предметів, що має однаковий ступінь вияву. МП подібності розчленовується на два мікрополя другого ступеня: 1) МП реального порівняння для вираження подібності (МП реальної подібності); 2) МП ірреального порівняння для вираження гіпотетичної подібності (МП ірреальної подібності) і на чотири мікрополя третього ступеня:  1) МП повноти реальної подібності; 2) МП неповноти реальної подібності; 3) МП повноти ірреальної подібності; 4) МП неповноти ірреальної подібності.

Конституенти МП подібності структуровані за схемою: x такий, як y. У центрі МП подібності, тобто в його ядерній зоні, розміщуються репрезентанти синтаксичного ярусу, оскільки частотність їх вживання є найбільшою (70%). Напівпериферійну зону формують представники морфологічного (12%) і словотвірного рівнів (11%), найменш регулярно вживані репрезентанти лексичного рівня (7%) відносимо до периферії МП подібності. Семантичним інваріантом, який об’єднує різнорівневі мовні засоби вираження подібності і зумовлює їхню взаємодію, виступає модель „такий, як”.

Засоби усіх мовних рівнів, якими послуговуються для передачі відношень відмінності, структурують МП відмінності ФСПК. Відмінність – це певна ознака у порівнюваних предметів, що має різний ступінь вияву, чи предмет або дія за певними характеристиками, що відрізняється від інших. Семантичним інваріантом, який об’єднує різнорівневі мовні засоби вираження відмінності і зумовлює їхню взаємодію, виступає модель „x не такий, як y”.

Відношення відмінності постають з відношень подібності. Абсолютно несхожі предмети, процеси, явища не порівнюються або порівнюються з певною стилістичною метою.

МП відмінності охоплює три мікрополя другого ступеня: 1) МП суперіорності; 2) МП інферіорності; 3) МП загальної відмінності.

Конституенти МП суперіорності передають компаративні відношення відмінності із значенням збільшеного ступеня вияву ознаки у порівнюваних предметів. Семантичним інваріантом, який об’єднує різнорівневі мовні засоби в МП суперіорності, виступає модель „x не такий, як y → x більший, кращий y”. Конституенти МП інферіорності репрезентують сему зменшеного ступеня вияву ознаки як результату акту порівняння. Семантична модель конституентів МП зменшування: „x не такий, як y → x менший, гірший y”. Мікрополе загальної відмінності оформлюють конституенти, що передають такі відношення відмінності, за яких неможливо визначити: більший чи менший ступінь вияву ознаки має один предмет порівняно з іншим/іншими. Конституенти МП загальної відмінності об’єднані семантичним інваріантом, що відповідає моделі „x не такий, як y, інший/інакший”.

Кількість експліцитно репрезентованих компонентів порівняльної конструкції зумовлює поділ кожного з трьох мікрополів другого ступеня (МП суперіорності, МП інферіорності, МП загальної відмінності) на МП повноти компаративної конструкції та МП неповноти компаративної конструкції.

МП відмінності, залежно від експлікації/імплікації об’єкта порівняння, поділяється на МП компаративної відмінності і на МП абсолютної відмінності. У конструкціях МП компаративної відмінності об’єкт обраний мовцем і вербально виражений. У конструкціях МП абсолютної відмінності об’єкт – це узагальнена норма для мовця і слухача або для носіїв певної мови і вербального вираження не має.

Отримані результати дослідження доводять, що в українській мові існує корпус різнорівневих мовних засобів, які (більшою або меншою мірою, автономно або у поєднанні з іншими засобами) реалізують компаративну семантику. Ці мовні засоби, піддаючись польовому структуруванню, об’єднуються у ФСПК, тобто таку систему, яка акумулює різноманітні засоби і способи репрезентації відношень подібності або відмінності.