ГАРАНТІЇ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Важливість теоретичного вивчення проблем гарантій права власності на землю в Україні зумовлена не лише відсутністю за останні роки монографічних досліджень з цих питань у правовій науці земельного права, але й потребами юридичної практики і завданням розвитку законодавства, а саме: визначення ефективних механізмів гарантування  права власності на землю, вдосконалення регулювання питань реалізації громадянами, юридичними особами, територіальними громадами сіл, селищ і міст права власності на землю, необхідністю розробки законопроектів, передбачених у Прикінцевих положеннях Земельного кодексу України, зокрема, про ринок землі, про визначення правових засад вилучення земель, права приватної власності тощо. Право власності на землю завжди залишається одним з найгостріших питань соціального розвитку суспільства, держави. Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля в межах території України є об'єктом права власності Українського народу. Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є національним багатством і перебуває під особливою охороною держави, право власності на землю гарантується державою, набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Ці конституційні положення непослідовно втілені у Земельному кодексі України.

За радянських часів монографічних досліджень за вказаною тематикою не було. Це зумовлювалось низкою політичних, правових й ідеологічних причин. Найголовніша з них - це монополія держави на землю, яка не передбачала винятків з цього правила. Окремі аспекти теми захисту права власності на землю аналізувалися радянськими вченими при дослідженні загальних питань законодавства зарубіжних країн. В сучасній літературі зазначається, що правові основи земельних відносин, які склалися в минулому, на сучасному етапі певною мірою стали перешкодою у вирішенні низки найважливіших питань ефективного і раціонального використання земель в умовах формування ринкових відносин. Тому багато принципових положень, які вироблені раніше наукою земельного права, складають її концептуальні основи та закріплені в законодавстві, зараз втрачають своє значення або потребують істотного коригування.

За роки незалежності України - це одне з перших комплексних досліджень гарантій права власності на землю. Однак висхідні положення, покладені в основу цієї дисертації, розроблені     відомими     вітчизняними     вченими,       зокрема     такими   науковцями,   як :

В.І.Андрейцев, Г.І.Балюк, В.Д.Басай, А.М.Беженарь, А.Г.Бобкова, Л.А.Бондар, О.Г.Бондар, Н.С.Гавриш, А.П.Гетьман, С.В.Гринько, В.К.Гуревський, М.В.Домашенко, Л.П.Заставська, І.І.Каракаш, Н.Р.Кобецька, В.М.Корнієнко, О.В.Конишева, С.М.Кравченко, П.Ф.Кулинич, В.І.Лебідь, А.В.Луняченко, Н.Р.Малишева, В.Л.Мунтян, В.В.Носік, О.О.Погрібний, С.О.Погрібний ,О.А.Поліводський, В.К.Попов, В.Є.Рубаник, М.Г.Саєнко, О.Д.Святоцький, В.І.Семчик., Н.І.Титова, А.А.Шевчук, Ю.С.Шемшученко, М.В.Шульга, В.З.Янчук та інші.

Серед зарубіжних науковців в галузі земельного права перш за все потрібно зазначити роботи Г.О.Аксененка, Г.Ю.Бистрова, Б.В.Єрофєєва, І.О.Іконицької, М.Д.Казанцева, М.І.Козиря, О.С.Колбасова, М.І. Краснова, Г.В.Чубукова та інших.

В цивілістичній науці вчені як в радянській період, так і в період новітньої історії України, приділяли надзвичайно велику увагу теоретичним та практичним проблемам інституту права власності та його захисту. В той же час не можна не зазначити, що точної відповіді про поняття "право на захист" радянська цивілістика не дала, як і не було взагалі досліджене питання про захист цивільних прав з точки зору належного правомочній особі права на захист.

Значна увага питанням захисту права власності була приділена у роботах таких українських вчених - цивілістів як Ч.Н.Азімов, Д.В.Боброва, І.О.Дзера, О.В.Дзера, М.В.Венецька, Ю.О. Заіка, Н.С.Кузнецова, І.М.Кучеренко, С.І.Пересунько, О.А.Підопригора, Г.В. Пронська, О.А.Пушкін, В.М.Співак, Я.М.Шевченко та інших.

Певне загострення в дослідження зазначеного питання вносить термінологічна і лінгвістична невизначеність, різні методологічні підходи і різні філософські погляди щодо напрямів розвитку земельного законодавства.

В теоретичних дослідженнях немає єдності у поглядах щодо визначення поняття "засоби" та "способи" захисту, співвідношення міри захисту і міри відповідальності, основних тенденцій розвитку і вдосконалення нормативно-правової бази розвитку земельних відносин. Більш повного і глибокого дослідження вимагають питання, пов'язані зі статусом і правосуб'єктністю територіальних громад та Українського народу, підстави і наслідки недійсності угод із земельними ділянками. Наявні дослідження вказаної проблеми не вичерпали всіх її аспектів, а лише створили певну базу для подальшого дослідження, обґрунтування нових підходів та концепцій. У сучасній вітчизняній науці земельного права відсутні дослідження проблеми способів захисту прав на земельні ділянки як міри захисту і міри відповідальності та співвідношення регулювання цього питання нормами цивільного та земельного законодавства. Названа прогалина, на нашу думку, хоч частково може бути заповнена цим дослідженням.

Концепція земельної реформи в Україні передбачає на першому етапі здійснення правових, організаційних, технологічних та інформаційно-освітніх заходів, спрямованих на поглиблення якісних змін у земельних відносинах без суттєвих фінансових витрат, і формування законодавчої та економічної бази для другого етапу, який передбачено здійснити у 2003-2005 роках.

Дослідження правосуб'єктності учасників земельного ринку України, співвідношення суб'єктів правовідносин при захисті права власності, теоретичні і нормативні проблеми відшкодування збитків власникам землі надає можливість оцінити механізм гарантій прав на землю і внести пропозиції по вдосконаленню його нормативного регулювання.

В теоретичних роботах вчених і, зокрема, в науці земельного права, відсутні роботи з дослідження таких суб'єктів відповідальності за порушення земельного законодавства, як держава Україна, недостатньо приділено уваги позаюрисдикційній формі захисту права власності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу проблем аграрного, земельного та екологічного   права   Інституту   держави   і   права імені В.М.Корецького   Національної академії наук України „Правові проблеми формування та розвитку аграрного і земельного ринків в Україні" (№  державної реєстрації RК 0102U07072).