Розділ 1.ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІйної роботи

У першому розділі «Теоретичні засади формування господарського механізму підвищення ефективності виробництва зерна» досліджено теоретичні аспекти наукових основ ефективності в цілому та в галузі зерновиробництва зокрема; визначено й уточнено сутність дефініції «господарський механізм»; розкрито сутність зернопродуктового підкомплексу та визначено його основні складові елементи. Проведений аналіз ефективності виробництва зерна. Досліджено інфраструктуру ринку зерна в Україні і можливі шляхи її вдосконалення.

Дослідження категорії «господарський механізм» дало змогу визначити, що це поєднання ринкового та державного регулювання економіки, яке включає в себе ринкові, економічні, організаційні, правові методи впливу на виробництво для забезпечення його ефективного розвитку.

Господарський механізм зерновиробництва характеризується певним соціально-економічним розмаїттям, йому властиві такі риси: націленість на задоволення потреб суспільства у зерні; досягнення високого рівня народногосподарського, внутрішньогосподарського стратегічного і поточного управління; поєднання державного регулювання ефективного виробництва зерна з комерційною діяльністю підприємств різних форм власності; забезпечення в цілому високоефективного розвитку. Визначено, що господарський механізм підвищення ефективності виробництва зерна реалізує такі цілі: створення системи ефективного регулювання ресурсного забезпечення сільськогосподарських підприємств-зерновиробників; розробка інструментарію державного регулювання ринку зерна і формування продовольчих фондів; забезпечення рівноправних відносин між галузями виробництва, зберігання і переробки; координація кредитної, інвестиційної, страхової діяльності в рамках зернового підкомплексу і аграрного сектора в цілому; забезпечення захисту від свавілля монополій і підприємств-монополістів; створення системи правового і нормативного забезпечення функціонування галузі зерновиробництва. Результативність функціонування господарського механізму зерновиробництва залежить від державного управління. Для цього нами запропоновано алгоритм управління сільськогосподарськими підприємствами зернопродуктового підкомплексу, в основі якого головним є визначення функцій управління, реалізація яких і визначає функціонування й розвиток зерновиробництва.

У роботі проаналізовано та узагальнено шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна, що дає змогу розглядати економічну ефективність зерновиробництва як поєднання техніко-технологічної, організаційно-економічної й соціально-економічної ефективності. Доведено, що підвищення ефективності виробництва має базуватися на економії засобів виробництва і праці, комплексній механізації та інтенсифікації, на основі постійного вдосконалення господарського механізму сільськогосподарських підприємств як основних виробників зерна.

Дослідження теоретичних аспектів розвитку виробництва зерна дало змогу відзначити, що наявна інфраструктура зернового ринку не забезпечує повною мірою рух від виробника до споживача без участі посередницьких структур, що призводить до втрат як на підприємницькому, так і на рівні держави. Необхідна оптимізація таких інфраструктурних складових, як: біржі, агроторгові доми, страхові компанії, аудиторські й консалтингові служби, дорадчі організації.

У другому розділі «Сучасний стан реалізації господарського механізму підвищення ефективності виробництва зерна в сільськогос-подарських підприємствах» проаналізовано сучасний стан зернового господарства в Україні та Харківській області, досліджено господарський механізм підвищення ефективності виробництва зерна, рівень ресурсозабезпеченості в сільськогосподарських підприємствах-зерно-виробниках регіону. Розглядається господарський механізм підвищення ефективності зерновиробництва залежно від природно-кліматичної зони та організаційно-правової форми господарювання.

Виробництво зерна в Україні становить 1,5 – 2,0 % від світового виробництва. В Україні у 2011 р. валовий збір зернових культур становив 567,5 млн ц, що на 6,4 % більше від досягнутого у 2008 р., на 49 % більше, ніж у 2005 р. на 18,1 % ніж у 1990 р. Посівна площа зернових культур в Україні в 2011р. становила 15723,8 тис. га, що на 7,8 % більше порівняно з 1990 р. та на 15 % – порівняно з 2000 р. Аналіз структури посівів зернових культур свідчить, що за 1990 – 2011 рр. питома вага пшениці озимої та ячменю ярого майже не змінювалася, а кукурудзи на зерно збільшилася з 9,4 % (76,5 тис. га) у 2005 р. до 25,3 % (114,5 тис. га) у 2011 р.