Хальота А.І. Конституційні особливості права та свободи людини і громадянина та їх забезпечення органами внутрішніх справ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертації; визначаються мета та основні завдання дослідження; доведено наукову новизну і сформульовано положення, які виносяться на захист; розкривається практичне значення здобутих результатів та їх апробація; наведено дані про публікації і структуру дисертації.

У розділі 1. “Наукові дослідження та нормативно-правові засади закріплення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина в Україні” проаналізовано стан наукових розробок в теорії конституційного права та нормативного закріплення в національному законодавстві України як конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, так і участі органів внутрішніх справ у процесі забезпечення даного виду прав людини.

У підрозділі 1.1. “Наукові дослідження конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина” проаналізовані наукові джерела, присвячені даній проблемі.

Одним з напрямків теоретичних досліджень були конституційні особисті права і свободи людини та громадянина, які проаналізовані у певній кількості наукових праць. Роботи науковців у більшості випадків присвячені дослідженню окремих особистих прав і свобод людини та громадянина. Комплексного дослідження конституційних особистих прав людини і громадянина в Україні не проводилось. Це пов’язано з тим, що даний вид конституційних прав людини не виділявся законодавцем і науковцями як окремий самостійний елемент системи прав і свобод людини та громадянина. Багато науковців висловлюють свої думки про те, що в положеннях статей 55, 56, 57, 59, 60, 62, 63 Конституції України містяться конституційні гарантії прав і свобод людини та громадянина. Дисертант вважає, що ці норми закріплюють специфічний вид основних прав людини – конституційні особисті права і свободи людини та громадянина, і водночас є гарантіями для здійснення інших конституційних прав і свобод людини та громадянина. Дисертант запропонував усунути непорозуміння в юридичній науці щодо поняття, особливостей та механізму реалізації конституційних особистих прав людини, а також діяльності органів внутрішніх справ по їх забезпеченню шляхом пропонування власного розуміння цих правових явищ.

У підрозділі 1.2. “Нормативно-правове закріплення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина” дисертантом проаналізовано норми права, що закріплюють конституційні особисті права і свободи людини та громадянина, які входять до національного законодавства України, до конституційного законодавства Японії, США, Франції, Італії і Німеччини, а також до норм міжнародного права.

За допомогою порівняльно-правового методу дисертант дослідив окремі положення конституційно-правових актів України та Японії, США, Франції, Італії і Німеччини, а також норми міжнародних договорів. Він дійшов висновку, що Конституція України закріпила найбільшу кількість особистих прав людини порівняно з іншими аналізованими актами, але якість конститційного закріплення деяких особистих прав людини в Україні невисока.

Генезис нормативно-правового регулювання конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина в законодавстві України налічує багато століть. Вони знайшли своє відображення в таких нормативних актах, починаючи з доби Київської Русі і закінчуючи нашим часом: “Руська Правда”, Статут Великого князівства Литовського, Конституція Пилипа Орлика 1710 року, “Права, за якими судиться малоросійський народ”, законопроект 1884 року Михайла Драгоманова “Проэктъ основаній устава украинскаго общества “Вольный союзъ” – “Вільна спілка”” та проект “Основного закону “Самостійної України” Спілки народу українського” 1905 року, проект Конституції Української держави, розроблений Директорією в 1920 році, Конституція УРСР 1978 року та Конституція України 1996 року. Їх формулювання в пам’ятках права України відповідало історичним та політичним умовам, що склалися на час дії нормативного акта. Зміст конституційних особистих прав людини удосконалювався, а їх кількість збільшувалась. Нормативне закріплення конституційних особистих прав людини базується не тільки на нормах Конституції України. Важливе місце в цьому процесі займають і чинні закони України, які конкретизують зміст кожного особистого права людини та визначають механізм реалізації цих прав.

Розділ 2. “Поняття, види і зміст конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина та механізм їх реалізації” присвячено дослідженню питання ролі та місця конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина в системі основних прав людини, поняття та їх характерних рис, розподілу цих особистих прав людини на види і визначення змісту кожного з них, а також механізму реалізації кожного конституційного особистого права і свободи людини та громадянина.

У підрозділі 2.1. “Конституційні особисті права і свободи в системі основних прав і свобод людини та громадянина” дисертант вказує, що конституційні особисті права і свободи людини та громадянина виступають самостійним, повноцінним, важливим елементом системи основних прав і свобод людини та громадянина, оскільки саме від їх реалізації залежить фактичне здійснення всіх інших прав і свобод.

Конституційні особисті права і свободи людини та громадянина – це закріплені в Конституції України невід’ємні вид та міра дозволеної поведінки людини та громадянина, які належать їм від народження, реалізація яких залежить від волі кожної людини, які гарантуються з боку держави та є засобом здійснення будь-яких інших прав і свобод людини та громадянина.

Автор визначив основні риси даного виду основних прав і свобод людини та громадянина, зокрема вони: а) є життєво необхідними та важливими для кожної окремо взятої людини та суспільства в цілому; б) закріплюються в Конституції України (ст. ст. 55, 56, 57, 59, 60, 62, 63); в) належать в рівній мірі будь-якій особистості; г) реалізуються тільки за бажанням їх носія; д) належать кожній людині від народження; е) не набуваються та не відчужуються за бажанням носія; є) виражені у формі можливості суб’єкта здійснювати певні дії, направлені на задоволення своїх інтересів та потреб, тобто є суб’єктивними правами; ж) носять загальний характер, тобто їх обсяг є однаковий для кожної людини; з) за змістом мають подвійний характер, тобто, виступають у вигляді певної можливості людини і у вигляді юридичної гарантії прав людини; и) мають особливий механізм реалізації цих прав людини, який зумовлений специфікою їх змісту.

У підрозділі 2.2. “Класифікація та зміст конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина” автор визначає, що група конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина включає в себе дванадцять прав і свобод людини, закріплених у Конституції України. Враховуючи особливі спільні риси окремих особистих прав і свобод людини, ми спробували вперше в юридичній науці класифікувати ці особисті права і свободи людини та громадянина за певними критеріями на види: а) можливості людини з приводу захисту своїх прав: кожного захищати свої права та свободи судом (ч. 1 ст. 55); звертатися за захистом своїх прав до міжнародних судових установ чи відповідних органів міжнародних організацій (ч. 4 ст. 55); кожного на самозахист (ч. 5 ст. 55); б) можливості людини протидіяти чиновницькому свавіллю: на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 55); на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державними органами, органами місцевого самоврядування та їх службовими і посадовими особами при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56); звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ч. 3 ст. 55); не виконувати явно злочинні накази чи розпорядження (ст. 60); в) можливості людини на незалежний процес: на правову допомогу (ст. 59); користуватися гарантіями принципу презумпції невинуватості (ст. 62); не нести відповідальності за відмову давати свідчення або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначене законом (ч. 1 ст. 63); підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного на захист (ч. 2 ст. 63); г) право кожного знати свої права та обов’язки (ст. 57). Використовуючи дану класифікацію, дисертант розглянув зміст кожного конституційного особистого права людини.

У підрозділі 2.3. “Механізм реалізації конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина” дисертант спробував з’ясувати те, як конституційні особисті права і свободи людини та громадянина, закріплені в Конституції України, за бажанням людини перетворюються в реальну здатність її задовольнити свої особисті потреби та інтереси. Реалізація прав і свобод людини та громадянина відбувається шляхом проходження певних послідовних стадій, які в своїй сукупності утворюють механізм реалізації конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина. На думку дисертанта, механізм реалізації прав і свобод людини та громадянина - це соціально обумовлена, свідомо-вольова і законодавчо передбачена сукупність прямо не заборонених законом, активних дій особи, направлених на користування соціальним благом, опосередкованим правом (свободою), та чітко регламентована нормами права, узгоджена з діями правомочної особи діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, громадських організацій та інших зобов’язаних суб’єктів, які повинні забезпечувати особі належні умови для здійснення своїх прав і свобод. Цей процес складається з таких стадій: забезпечення реалізації прав людини; безпосередня реалізація прав людини; охорона та захист прав людини; відновлення порушених прав людини. Базуючись на власному розумінні механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина, його елементах, враховуючи специфіку кожного конституційного особистого права людини, дисертант дослідив механізми реалізації кожного конституційного особистого права окремо.

Розділ 3. “Забезпечення органами внутрішніх справ конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина” присвячений висвітленню особливостей процесу забезпечення вказаних прав людини органами внутрішніх справ.

У підрозділі 3.1. “Зміст діяльності та повноваження органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина” автор вказує, що процес забезпечення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина виступає складовим елементом процесу реалізації даної групи прав людини. Дану специфічну діяльність покликані здійснювати органи державної влади, зокрема органи внутрішніх справ. З усієї системи органів внутрішніх справ автор виділяє тільки органи міліції та досудового слідства, які в своїй діяльності беруть активну участь у забезпеченні конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина в процесі розслідування кримінальних справ, охорони громадського порядку, правозастосовчої діяльньності.

Враховуючи специфіку завдань, які стоять перед органами внутрішніх справ, зміст діяльності даних органів по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина охоплює напрямки: створення сприятливих умов для ефективної реалізації особистих прав і свобод людини та громадянина; охорону їх від правопорушень; захист названих прав людини в момент порушення; відновлення порушених особистих прав і свобод людини та громадянина.

Особливостями діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина є такі: діяльність зазначених органів, що визначається повноваженнями всіх їх структурних підрозділів, повинна бути чітко визначена законодавством України; вказані повноваження реалізуються у відповідних сферах, серед яких розрізняють сферу охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, проведення дізнання та досудового слідства, виконання судових рішень та постанов.

На думку автора, під повноваженнями органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина слід розуміти сукупність прав та обов’язків, покладених на працівників даного державного органу, що спрямовані на створення сприятливих умов, охорону, захист та відновлення порушених прав людини.

Працівники міліції та слідчі здійснюють свої повноваження в сфері забезпечення конституційних особистих можливостей людини і громадянина з приводу захисту своїх прав і свобод шляхом надання правової допомоги населенню у складанні позовниї заяв чи по іншим питанням; шляхом реєстрації заяв про злочини та своєчасного прийняття по них рішення; шляхом виявлення осіб, здатних здійснити правопорушення, і проведення з ними профілактичної роботи.

Вид конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина на незалежний процес слідчими та працівниками міліції, які виступають представниками органів дізнання у процесі розслідування кримінальної справи, забезпечується шляхом чіткого виконання вимог КПК України щодо своєчасного повідомлення підозрюваному, обвинуваченому його прав, чіткого дотримання вимог презумпції невинуватості, надання правової допомоги потерпілому, підозрюваному та обвинуваченому.

Реалізація групи конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина протидіяти чиновницькому свавіллю може бути здійснена лише за умови співпраці працівників органів внутрішніх справ з громадянами. Вона полягає в тому, що органи міліції та досудового слідства здійснюють профілактику правопорушень серед посадових та службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування. У разі виявлення їх корупційних дій складають про це протоколи і направляють їх до суду. А в разі вчинення злочину посадовцями органів державної влади та місцевого самоврядування порушують кримінальні справи або передають матеріали справи до інших правоохоронних органів за підслідністю. Працівники міліції та слідчі, як представники органу держави, також зобов’язані чітко дотримуватися законодавства України і не порушувати права і свободи громадян.

У підрозділі 3.2. “Форми і методи діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина” дисертант визначив, що форма діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина - це правові і організаційні конкретні дії, що здійснюються органами внутрішніх справ з метою створення сприятливих умов для реалізації конкретного конституційного особистого права чи свободи, для припинення його порушення і поновлення порушеного конституційного особистого права людини. Дисертант розглядає такі форми діяльності даних органів: правові та організаційні. Окрім загальновизнаних форм діяльності, дисертант пропонує в якості організаційної форми розглядати інформаційно-консультативну. Зміст даної форми діяльності виявляється в тому, що працівники міліції та слідчі здійснюють роз’яснення змісту норм права, що закріплюють конституційні особисті права і свободи людини та громадянина, а також способи їх втілення в життя, допомагають громадянам у складанні ними звернень до компетентних органів держави, надають кваліфіковані поради у складних життєвих ситуаціях.

На думку автора, під методами діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина слід розуміти способи, прийоми та засоби, за допомогою яких співробітники органів внутрішніх справ можуть створювати належні умови для реалізації конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, припиняти правопорушення, що посягають на ці права, а також, у разі необхідності, відновлювати порушені конституційні особисті права і свободи людини та громадянина. В своїй діяльності органи внутрішніх справ здійснюють, окрім загальних управлінських методів - переконання, примусу, ще й спеціальні методи: індивідуальну роботу, інформування громадськості, навчання працівників органів внутрішніх справ та розповсюдження позитивного досвіду, своєчасне і обґрунтоване реагування на пропозиції, заяви і скарги громадян, вдосконалення керівництва.

У підрозділі 3.3. “Шляхи удосконалення діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина” в результаті проведеного аналізу специфіки діяльності органів внутрішніх справ у сфері забезпечення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, автор виявив недоліки даного процесу та запропонував шляхи вдосконалення даної діяльності. Автор пропонує такі напрямки вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ: а) усунення прогалин в законодавстві України щодо нормативно-правового закріплення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, їх гарантій, а також діяльності органів внутрішніх справ щодо їх забезпечення (необхідність прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України, Законів України “Про нормативні акти”, “Про звернення до міжнародних установ та організацій”, “Про органи внутрішніх справ”; внесення доповнень та змін до Законів України “Про міліцію”, “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, “Про адвокатуру”, до Тимчасового статуту внутрішньої служби Збройних Сил України); б) підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню реалізації конституційних особистих прав людини (існує нагальна потреба чіткої регламентації відомчими актами повноважень органів та підрозділів МВС України в напрямку забезпечення конституційних особистих прав людини; вдосконалення форм і методів діяльності в цій сфері, підвищення рівня професіоналізму, соціального забезпечення працівників органів внутрішніх справ, підвищення іміджу працівника міліції в суспільстві, покращення підготовки та розстановки кадрів, поліпшення матеріально-технічного забезпечення).