ІНФЕКЦІЙНІ КЕРАТОКОН’ЮНКТИВІТИ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ У ГОСПОДАРСТВАХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ

Краткое содержание

Роботу виконували протягом 1996 –2002 років на базі лабораторій кафедр епізоотології та паразитології і акушерства та хірургії Одеського державного аграрного університету, Одеської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини, лабораторiї iмунологiї i патоморфологiї Одеського науково-дослідного інституту очних хвороб і тканинної терапії iм. акад. В.П.Фiлатова, лабораторії НДІ здоров’я родини, а також господарств Одеської області. Матерiалом дослiджень була велика рогата худоба червоної степової породи, серед якої спостерiгалися масові захворювання очей з клiнiчною картиною кератокон’юнктивiту.

Вивчення розповсюдження захворювань очей у великої рогатої худоби проводили за статистичними даними районних державних пiдприємств ветеринарної медицини Одеської областi та за результатами власних досліджень.

З метою встановлення етіології масових кератокон'юнктивітів відбирали патологічний матеріал з кон'юнктивального мішка, з кон’юнктиви та рогівки хворих телят і висівали на МПА, МПБ, 2%-й глюкозо-кров’яний агар, середовище Кітт–Тароці за методиками, описаними О.Ф.Русиновим (1986) і Є.П.Копьонкіним (1988) з подальшою ідентифікацією виділених мікроорганізмів за “Коротким визначником бактерій Бергі”. Одночасно проводили спеціальні дослідження на рикетсіоз, хламідіоз, мораксельоз, інфекційний ринотрахеїт, телязіоз і гіповітаміноз А.

З метою постановки дiагнозу на рикетсiоз робили мазки-зскрiбки з кон’юнктиви повiк та рогiвки за В.М.Авроровим (1973), висушували на повiтрi, фiксували спирт - ефiром та фарбували за Романовським-Гiмза, Стемпом, Маккiавело та Гiмiнесом, після чого досліджували їх методом світлової мікроскопії.

Паралельно матеріал від хворих телят, а також морських свинок і кроликів  (мазки-зскрібки з кон’юнктиви та рогівки  у телят і кроликів, перитонеальна рідина і зскрібки з очеревини у морської свинки) дослiджували на рикетсіоз методом люмiнесцентної мiкроскопiї в прямiй модифiкацiї, згiдно з “Настановою щодо використання сухих люмiнесцируючих антитiл до рикетсiй Бернета”, затвердженою 7 сiчня 1972 року. Бiологiчну пробу при дослідженні на рикетсіоз ставили на  морських свинках і  кроликах.

Для постановки діагнозу на хламідіоз досліджували пофарбовані за Романовським-Гімза мазки-зскрібки з кон’юнктиви та рогівки хворих телят методом світлової мікроскопії. Паралельно проводили дослідження мазків-зскрiбків з кон’юнктиви хворих телят методом люмiнiсцентної мiкроскопiї в прямiй модифiкацiї згiдно з “Інструкцiєю щодо використання антитiл дiагностичних флуоресцiруючих родоспецифiчних моноклональних хламiдiйних, мишиних сухих”, затвердженою 20 липня 1993 р.

Дослідження на інфекційний ринотрахеїт проводили методом люмiнесцентної мiкроскопiї в прямiй модифiкацiї згiдно з “Тимчасовою настановою щодо використання набору діагностикумів інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби”, затвердженою 25 квітня 1994 р. Матеріалом для досліджень слугували мазки-зскрібки з кон’юнктиви та рогівки хворих телят.

Для постановки діагнозу на телязiоз промивали очi хворих та умовно здорових телят 3% водним розчином борної кислоти або фiзiологiчним розчином, з наступним мiкроскопiчним дослiдженням вимитої рідини згідно з “Методичними вказівками щодо лабораторних досліджень на телязiоз великої рогатої худоби”.

Визначення кількості каротину в сироватці крові проводили калориметричним методом згідно із загальноприйнятою методикою.

Для дослiдження показникiв iмунологiчної реактивностi у телят було використано методичні рекомендації “Прискорена первинна оцiнка iмунологiчного статусу людини” (1990), розроблені в лабораторiї iмунологiї i патоморфологiї Одеського науково-дослідного інституту очних хвороб і тканинної терапії iм. акад. В.П.Фiлатова, адаптовані нами для проведення iмунологiчних дослiджень у телят.

Одночасно проводили морфологiчнi та бiохiмiчнi дослiдження кровi. Кiлькiсть гемоглобiну визначали за допомогою гемоглобiнометра Салi, кiлькiсть еритроцитiв i лейкоцитiв - в камерi Горяєва, лейкограму виводили пiсля фарбування мазкiв кровi (контрольних i дослiдних тварин) за Романовським-Гiмза за загальноприйнятою методикою. Загальний бiлок дослiджували  рефрактометрично, бiлковi фракцiї - турбiдиметричним методом; каротин - калориметричним методом.

Лiкування хворих тварин проводили комплексно, використовуючи етiотропну та патогенетичну терапiю. Новокаїнову блокаду проводили за методикою В.М. Авророва (1970).

Клiнiчнi дослiдження тварин усiх вiкових груп проводили в напрямку виявлення характерних ознак захворювань очей, зокрема масових кератокон’юнктивiтiв згідно із загальноприйнятою методикою офтальмологічного дослідження. Використовували такі методи дослідження: огляд, пальпацію, бокове (фокусне) освітлення, офтальмоскопію і пробу з флюоресциїном. Об’єктивнi данi проведених клiнiчних дослiджень протоколювали, а найбiльш характернi ознаки фотографували.

Дослідження проведені на 9407 головах великої рогатої худоби різних вікових груп, 5-ти кроликах, 5-ти морських свинках.

Результати дослiджень обробляли статистично (Г.Ф. Лакін 1973).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Розповсюдження масових кератокон'юнктивітів великої рогатої худоби в господарствах адміністративних районів Одеської області

Проведені дослідження свідчать про широке розповсюдження масових кератокон'юнктивітів в господарствах адміністративних районів Одеської області. Так, із 26 районів області вони зареєстровані в 17-ти, що становить 65%. У 9-ти інших районах кератокон'юнктивіти теж мають місце, але масового характеру не набувають.

Етіологія масових кератокон'юнктивітів великої рогатої худоби в господарствах півдня України

Захворювання очей мають складну  етіологію, яка обумовлена заразними агентами та причинами неінфекційного походження. З метою виявлення інфекційних агентів, які могли б бути причиною виникнення масових кератокон'юнктивітів у великої рогатої худоби, нами  проведені  бактеріологічні, серологічні, вірусологічні та біологічні дослідження.

При бактеріологічному дослідженні вмісту кон’юнктивального мішка, отриманого від 100 хворих на кератокон’юнктивіти телят, ізольовано 276 культур мікроорганізмів, з них паличкоподібних – 164, кокоподібних – 112. При класифікації паличкоподібні мікроорганізми розподілили на 9 видів,  кокоподібні – на 6.

Паличкоподібні мікроорганізми включали такі види: Escherichia coli (23 штами), Corynebacterium xerosis (12 штамів), Corynebacterium bovis (9 штамів), Bacillus subtilis (35 штамів), Bacillus brevis (15 штамів),  Bacillus larvae (8 штамів), Bacillus megaterium (44 штами), Bacillus stearothemophilus (6 штамів), Moraxella bovis (8 штамів).

Кокоподібні мікроорганізми віднесені до видів: Staphylococcus epidermidis (20 штамів), Staphylococcus aureus (47 штамів), Staphylococcus saprophyticus (19 штамів), Streptococcus pneumoniae (14 штамів), Streptococcus faecium (9 штамів),  Streptococcus (S.sp.,гр.N.) (1 штам ).

4 паличкоподібні і 2 кокоподібні мікроорганізми не були класифіковані.   

Із паличкоподібних мікроорганізмів найчастіше виділяється B.megaterium і B.subtilis, відповідно 15,94% і 12,68%, а з кокоподібних - Staph.aureus та Staph.epidermidis, відповідно 17,02% і 7,24%.

Таким чином, результати проведених бактеріологічних досліджень свідчать, що виявлені нами мікроорганізми, які знаходяться в кон’юнктивальному мішку хворих на кератокон'юнктивіти телят, крім диплобацили Моракса, відносяться до умовно-патогенної мікрофлори, яка спричиняє секундарну інфекцію. Moraxella bovis здатна викликати підгостре запалення кон’юнктиви. У подальшому шляхом проведення мікроскопічних, імунологічних та вірусологічних досліджень наші зусилля були спрямовані на пошуки інших агентів, які могли б спричинити виникнення масових кератокон'юнктивітів у великої рогатої худоби.

Методом мікроскопії досліджено 862 мазки-зскрібки від 311 хворих телят, які фарбували за Романовським-Гімза, Маккіавело, Гімінесом, Стемпом. При позитивних результатах мікроскопічного дослідження виявляли внутрішньоклітинні включення, характерні для рикетсіозу. Рикетсії у фарбованих мазках частіше виявляли у цитоплазмі епітеліальних клітин, рідше - поза їх межами поблизу “ голих ядер” у вигляді кокоподібних, еліпсоїдних або паличкоподібних включень. Фарбовані за Романовським-Гімза вони мали темно-синій колір, за Гімінесом – червоний, за Маккіавелло – яскраво-червоний, за Стемпом – рожевий.

Позитивні результати на рикетсіоз отримані нами у 72,29% випадків. За своєю діагностичною ефективністю при рикетсіозі методи фарбування мазків-зскрібків за Романовським-Гімза, Стемпом, Маккіавело і Гімінесом майже рівноцінні, але найбільш простим щодо виконання, на наш погляд, є метод фарбування за Романовським-Гімза.

У окремих випадках діагноз на рикетсіоз підтверджували біологічною пробою на морських свинках і кроликах.

Для визначення етіологічної ролі рикетсій, хламідій та вірусу інфекційного ринотрахеїту використали прямий метод імунофлюоресценції. Цим методом досліджували мазки-зскрібки з кон’юнктиви та рогівки 71 теляти, хворих на кератокон'юнктивіти. За результатами проведених досліджень рикетсії виявлені у 70,42%, хламідії – у 33,80% хворих телят. Вірус інфекційного ринотрахеїту виявлено лише у одного хворого теляти (1,40%).

Гельмінтологічними дослідженнями 405 проб вмісту кон’юнктивального мішка від 405 тварин з клінічною картиною кератокон'юнктивітів з 8 колективних господарств і 5 господарств приватного сектора в жодному випадку телязій не було виявлено.