ИНФОРМАЦИОННАЯ ПОЛИТИКА КИТАЯ В СОВРЕМЕННЫХ МЕЖДУНАРОДНЫХ ОТНОШЕНИЯХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сутність, стан дослідження наукової проблеми, сформульовано мету і завдання дисертаційної роботи, визначено об’єкт, предмет, методологічні засади дослідження, сформульовано концептуальні положення проблеми, наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, показано їх апробацію, подано загальну характеристику роботи.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні проблеми державної інформаційної політики КНР в сучасних міжнародних відносинах” – обґрунтовано концепцію наукової проблеми; подана класифікація та критичний аналіз теоретичних і методологічних підходів до політичної природи та характеру державної інформаційної політики; з’ясовано специфіку процесів, явищ і понять, що характеризують сферу дослідження; на компаративному рівні охарактеризовано особливості та відмінності аналітичних досліджень про глобальні тенденції розвитку людства, зокрема, за напрямом прогностики міжнародних відносин, впливу високих технологій на політичні, економічні та соціальні сфери міжнародного співробітництва. Доведено, що інформаційна парадигма цивілізації визначає національні моделі інформаційного суспільства, закономірності та системний характер державної інформаційної політики, впливає на модернізацію політичної системи та ідеології країн Азійсько-Тихоокеанського регіону, як і в цілому на інформаційну політику країн світу. У розділі представлено еволюцію та динаміку наукової думки з проблем постіндустріального розвитку та визначено погляди науковців Китайської Народної Республіки на державну інформаційну політику в умовах формування сучасної системи міжнародних відносин.

Аналіз зарубіжної та вітчизняної наукової думки, дискусійний характер оцінювання впливу високих технологій на систему міжнародних відносин, подані у наукових працях зарубіжних дослідників (Е. Гідденса, М. Дойла, Р. Кеохана, Дж. Ная, К. Омае, Дж. Розенау, С. Стрейнджа, Т. Фрідмана, У. Бека, Д. Белла, М. Кастельса, І. Валлерстайна, А. Аппадураи, Дж.К. Гелбрейта, З. Бжезинського, Г. Кіссінджера, С. Хантінгтона, Ф. Фукуями, Дж. Томлісона, Р. Робертсона, М. Уотерса, П. Бергера, Д. Хелда, М. Делягіна, Е. Кочетова, М. Чешков, С. Долгова, Ю. Шишкова, І. Василенко, О. Панарина, Ю. Яковця, Г. Шахназарова, Є. Камінського, О. Зернецької, Ю. Павленка та ін.), свідчать про те, що зміна світової політики під впливом глобальних інтеграційних процесів в умовах становлення інформаційного суспільства у ХХІ ст. стала пріоритетом зовнішньополітичних доктрин держав, світових і регіональних інститутів. Китайська наукова думка розглядає державну інформаційну політику як чинник міжнародної взаємодії і прогностичного лідерства на глобальному та регіональному рівнях. Результати досліджень викладено у різнопланових теоретичних і прикладних наукових працях фахівців КНР (Чиншана Джоу, Тайхона Лу, Щенжина Дза, Щенжон Хуана, Тенхуа Ш, Уана Цанфа и Чіна Ке, Щаолина Чю, Чинуна Ю, Піна Г. та ін.), в яких проаналізовано проблеми формування державної інформаційної політики, специфіку її реалізації, вплив зовнішніх і внутрішніх чинників на стратегії міжнародного співроібтництва в рамках АТЕС і АСЕАН, визначено концептуальні засади внутрішньої політики в сфері інформації і комунікації в умовах модернізації китайської політичної системи та інтеграції Китаю у світовий інформаційний простір.

Концептуальною основою змін визнаються теорії постіндустріального, інформаційного суспільства, глобальної цивілізації та високотехнологічного розвитку, критичне осмислення яких уможливило політичні рішення влади КНР про поєднання політичної ідеології держави з новими тенденціями економічної інтеграції, що сприяють динамічному зростанню ролі Китаю як в регіоні, так і в світі. Такий підхід до цивілізаційних і політичних процесів виокремлює специфіку наукових теорій китайських дослідників, які підкреслюють, що глобалізація є об’єктивним незворотним процесом цивілізаційного прогресу і зумовлює зміни, які відбуваються на всіх рівнях міжнародного співробітництва. Нові закономірності формування світової системи міжнародних відносин потребують нових підходів до аналізу політичних і соціальних зрушень на національному рівні сучасного розуміння суперечностей глобальної інтеграції.

В контексті зазначених теорій та підходів китайська модель інформаційного суспільства поєднує в собі суперечливі тенденції: з одного боку, держава централізовано регулює інформаційний розвиток країни, з іншого, – відбувається поступова демократизація державного управління і поступове впровадження елементів ринкової економіки та вільної конкуренції. Внаслідок цього державна інформаційна політика відзначається чітко вираженими специфічними рисами, яка, на основі комуністичної ідеології та глибоких культурних традицій китайського суспільства, сприяє інтенсивній інтеграції Китаю у міжнародні політичні і економічні системи сучасності.

Перший розділ постановкою проблеми, аналізом та обґрунтованими висновками доводить, що вирішення сучасних проблем міжнародних відносин неможливе без урахування чинників інформаційної революції, яка виступає політичною, економічною, технологічною та безпековою основою розвитку держав та їх ролі і місця в світовій політичній системі.

У другому розділі – “Регіональні аспекти міжнародного співробітництва КНР” – розглянуто специфіку регіональних і національних стратегій інформаційної політики країн АТР, компаративний аналіз яких дає підстави обґрунтувати висновки і пропозиції про необхідність формування національних пріоритетів розвитку на основі високих технологій, враховуючи особливості реалізації внутрішньої політики та забезпечення національних інтересів в міжнародних відносинах. В розділі досліджено інформаційну політику в рамках регіональних міжнародних організацій АТЕС і АСЕАН, яка реалізується в політичній (вдосконалення нового суспільного середовища, поглиблення міждержавного співробітництва в умовах становлення інформаційного суспільства), економічній (побудова економіки знань, використання національного наукового потенціалу для забезпечення конкурентоспроможності на основі інформаційних технологій в міжнародному економічному середовищі), соціальній (забезпечення соціальних і трудових прав національних спільнот АТР у зв’язку зі зміною технологічного укладу), і безпековій (усвідомлення, що нова інформаційна реальність має сприяти захисту інформаційного середовища КНР як чинника політичної системи та національної ідентичності) площинах.

У дисертації детально проаналізовано визначальні тенденції і програми інформаційної політики країн АТР – Японії, Індії, Сінгапуру, Таїланду та ін., які містять різні складові і національні підходи до інформаційного розвитку в контексті становлення постіндустріальної цивілізації. Зміна традиційних політичних та економічних відносин, нова технологічна основа виробництва, вплив інформаційно-комунікаційних чинників на соціальну сферу обумовлюють нові стратегії зовнішньополітичних рішень, нові шляхи інтеграції держав на регіональному рівні. Водночас для втілення зазначених концепцій потрібно через посередництва АТЕС і АСЕАН подолати інформаційну нерівність країн регіону задля реальної допомоги перехідним країнам у процесах глобальної інтеграції.

Як показує аналіз, країни з перехідною економікою Азійсько-Тихоокеанського регіону умовно перебувають на першій стадії становлення інформаційного суспільства, яка супроводжується непростими колізіями об’єктивного та суб’єктивного характеру, однак визначальним є те, що державна інформаційна політика та модернізація економічного сектору стають пріоритетами регіонального співробітництва і національної моделі розвитку.

Зважаючи на особливості регіонального співробітництва інформаційно розвинутих країн (Японія, Австралія, Південна Корея, Нова Зеландія та ін.), країн з перехідною економікою (Таїланд, Малайзія, Сінгапур та ін.), країн, що розвиваються (Індонезія, Філіппіни, Північна Корея, Лаос, В’єтнам, М’янма), КНР здійснює реформування інформаційно-комунікаційної сфери для забезпечення національної участі в міжнародних програмах становлення інформаційного суспільства та регіональної інтеграції, для розв’язання внутрішніх державотворчих проблем, трансформації економіки та використання інтелектуального потенціалу китайського суспільства.

У розділі доведено, що національні моделі інформаційного суспільства країн АТР виявляють специфіку стратегій державної інформаційної політики, відбивають тенденції повної або часткової лібералізації інформаційного сектору, залучення приватного капіталу для розв’язання державних проблем та співвідношення ролі державного і приватного секторів у реалізації стратегій і програм становлення інформаційного суспільства. Концепція становлення інформаційного суспільства, трансформація традиційних політичних та економічних відносин, вплив високих технологій на соціальну сферу обумовлюють нові стратегії міжнародних регіональних організацій Азійсько-Тихоокеанського регіону – АТЕС та АСЕАН, які полягають у визначенні суто азійської специфіки формування суспільства знань.

Третій розділ – “Вплив політичної ідеології КНР на державну інформаційну політику” – присвячено безпосередньому аналізу політичних імперативів державної інформаційної політики Китаю, визначено її структурні рівні та прикладні аспекти, зокрема, програми впровадження електронного уряду та всеохоплюючої інформатизації китайського суспільства, стратегії забезпечення інформаційної безпеки, які виступають невід’ємним компонентом внутрішньої та зовнішньої політики КНР. Зазначені чинники державної інформаційної політики Китаю нерозривно пов’язані з політичними доктринами лідерства країни у міжнародній взаємодії.

Державна інформаційна політика КНР виявляє такі характерні особливості зовнішньої і внутрішньої політики країни, як «м’яка» модернізація, часткова лібералізація економічної діяльності, всеохоплююча інформатизація державних підприємств, прискорений розвиток інформаційно-комунікаційної інфраструктури та інформаційної індустрії, що дозволяє зберегти традиційні атрибути сучасної політичної системи та забезпечити інноваційний розвиток держави. На основі структурно-функціонального, статистичного і описового методів дослідження у третьому розділі проаналізовано домінанти державної інформаційної політики Китаю у сучасних міжнародних відносинах. Зокрема, визначено, що в умовах модернізації політичної системи та ідеології КНР під впливом незворотних глобальних процесів державна інформаційна політика реалізується через модель поєднання централізованого управління та лібералізації економіки, яка передбачає різні підходи, проте спрямована на однаковий політичний результат – забезпечення регіонального (а згодом і світового) лідерства країни у системі міжнародних відносин.

Показано, що державна інформаційна політика КНР характеризується як найбільш ефективна складова зовнішньої політики, яка уможливлює потужну конкуренцію Китаю з впливовими інформаційно розвинутими державами регіону. Пріоритетними напрямами китайської державної інформаційної політики є: формування єдиного інформаційного простору країни на основі доктрини цілісності держави, забезпечення інформаційної безпеки громадян, суспільства і держави, розвиток сфери інформаційних послуг, удосконалення системи правового регулювання інформаційної діяльності.

У розділі з’ясовано, що політика інформатизації, яка реалізується поетапно, має такі характерні ознаки, як: поєднання двох процесів модернізації промислового сектору – індустріалізації та інформатизації виробництва, збалансованості державного контролю та ринкового регулювання економічної діяльності, зокрема, розвитку інформаційної індустрії та національного інформаційного ринку, пріоритетності стратегій інформатизації суспільної сфери. Доведено, що реалізація програми електронного уряду є важливою складовою формування китайського інформаційного суспільства, оскільки основною метою електронного врядування є політика реформ і відкритості, демократизація урядових інститутів в умовах сучасної політичної системи Китаю, а також співіснування електронного уряду і традиційного державного управління

Політика інформаційної безпеки визначає пріоритетними напрямами діяльності держави розробку національних стратегій, які поєднують оборонні і наступальні доктрини для забезпечення національних інтересів і захисту внутрішнього інформаційного середовища та інформаційної інфраструктури, подолання асиметричності інформаційного розвитку щодо інформаційно розвинених країн як потенційних супротивників в інформаційному протистоянні.

У розділі зроблено висновок про те, що всі структурні складові державної інформаційної політики зумовлені потребою забезпечення національних інтересів шляхом реалізації китайської моделі інформаційного суспільства та специфіки інтеграції КНР у глобальне інформаційне середовище. Включення стратегії державної інформаційної політики в урядові програми дає Китаю можливість реформувати політичну ідеологію в контексті сучасних тенденцій міжнародного розвитку. Доведено, що участь КНР в процесах міжнародної регіональної інтеграції формує стратегію інформаційної політики держави, яка полягає в одночасній інтеграції до світової системи міжнародних відносин і практичній реалізації національної моделі інформаціоналізму як чинника модернізації політичної системи КНР та її потенційного лідерства на регіональному та міжнародному рівнях.