Інформаційний тероризм як феномен сучасної міжнародної політики

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність і ступінь наукового опрацювання теми, сформульовано мету і завдання дисертаційної роботи, визначено об’єкт, предмет, теоретико-методологічні засади дослідження, наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів, їх апробацію у виступах на міжнародних науково-практичних конференціях і в публікаціях, наведено структуру дисертації.

У першому розділі “Тероризм як соціально-політичне явище: теоретико-методологічні засади дослідження” проаналізовано історію виникнення феномена тероризму; зміни в розумінні та інтерпретації контекстуального поля цього поняття з плином часу; теоретико-методологічні підходи до вивчення феномена тероризму, запропоновані представниками різних наукових дисциплін, зокрема криміналістами, політологами, психологами; вплив соціокультурних чинників на еволюцію цього явища. На основі дослідження тероризму з урахуванням його інформаційного складника як визначальної риси розвитку феномена на сучасному етапі автором запропоновано власну дефініцію цього поняття.

У процесі дослідження виявлено, що термін “тероризм” у його сучасному значенні використовували вже за часів Великої Французької революції. Однак слід відзначити, що вперше офіційно термін “тероризм” було зафіксовано Лігою націй у 1937 р. Проте запропоноване визначення не враховувало багатьох проявів феномена, таких як акти насильства з боку правлячих кіл, спрямованих проти громадян власної країни. Тому у післявоєнний період почали виникати перші наукові дискусії щодо визначення суті поняття “тероризм”. При цьому теоретичні труднощі були пов’язані із:

-        швидкою еволюцією феномена та виникненням його різних форм (зокрема націоналістичного, релігійного, індивідуального та інших видів тероризму);

-        розширенням спектру насильницьких дій, що почали трактуватися як різноманітні прояви тероризму; тероризм перестав бути локальним явищем використання внутрішньодержавного насильства та перетворився на один з елементів системи міжнародних конфліктів;

-        політичною упередженістю щодо цього явища, у тому числі й дотриманням окремими державами політики “подвійних стандартів” щодо застосування терору чи протидії терористичній діяльності.

Наслідком розходжень у трактуванні суті феномена тероризму стала розробка декількох підходів до визначення цього явища з акцентом на його політичному, кримінально-правовому аспектах. Це пов’язано з різними завданнями, які ставлять перед собою фахівці суміжних дисциплін, зокрема політології та правознавства:

-        вирішення проблеми тероризму суто в політичній площині на рівні розробки теоретичних концепцій антитерористичної діяльності в масштабах національних урядів або міжнародних організацій;

-        акцентування уваги на кримінально-правовій програмі боротьби з тероризмом з метою юридичного виправдання силових вирішень цієї неоднозначної проблеми.

Саме тому в роботі наголошується на необхідності розширення понятійного поля аналізу проблеми тероризму та запровадження якісно нового підходу до дослідження цього явища, враховуючи специфіку його розвитку на сучасному етапі з активним використанням інформаційних технологій.

Як показав аналіз ряду концепцій феномена тероризму, зарубіжні (Й.Александер, Т.Герцог, Б.Кроз’є, Р.Деникер та ін.) і вітчизняні вчені (О.Дергачов, Н.Лазарєв, Л.Мошкова, А.Яцько та ін.) вказують саме на політичну мотивацію цілей, які переслідують терористи. Об’єктами терористичних актів в цьому випадку є органи політичної влади та управління, вплив на які терористи здійснюють опосередковано, через символічних жертв. Насильство, що застосовується при цьому, має нелегітимний характер та спрямоване на залякування уряду і суспільства в цілому шляхом створення обстановки соціальної напруги. Наголошується, що для досягнення зазначеної мети терористам необхідні гласність та публічність, а це, в свою чергу, передбачає наявність певної цільової аудиторії, доступ до якої терористи отримують за допомогою мас-медіа.

У контексті дослідження зв’язку тероризму із засобами масової інформації зазначено, що за останні десятиліття залежність тероризму від інформаційного супроводу значно посилилася. Багато вчених (П.Вілкінсон, Б.Дженкінс, Б.Хоффман тощо) з 70-х рр. ХХ століття запроваджують концепцію медіа-орієнтованого тероризму.

Відповідно, у розділі наголошується на необхідності вивчення феномена “нового тероризму”, що передбачає дослідження цього явища саме в інформаційній площині. Особливу увагу приділяється соціокультурним і загальноцивілізаційним чинникам, які впливають на характер сучасного тероризму.

Акцентовано увагу на нерівномірності та суперечності суспільного розвитку в планетарному масштабі, які пов’язані з розмиванням ролі традиційного суспільства та формуванням модернізованого інформаційного суспільства із орієнтацією на ліберальні цінності, що призводить до конфлікту цивілізацій та сприяє формуванню “терористичної свідомості”. Означена тенденція виявляється в суперечностях між різними групами у сфері політичної культури, ідеології, духовно-ціннісних нормативів, що отримало назву конфлікту цінностей, культур, цивілізацій тощо. У місцях зіткнення духовно-ціннісних систем євроцентристського світу та країн “третього” світу утворюється ціннісний вакуум, здатний призвести до глобальної кризи цінностей. Саме на кордонах такого цивілізаційного “розламу” (С.Хантінгтон) найчастіше й виникає тероризм як прояв реакції на впровадження неоліберальної концепції глобалізації.

Другий розділ дисертації “Сучасні тенденції медіатизації тероризму” присвячено аналізу характеру взаємозв’язків між засобами масової інформації та проявами тероризму як компонентами глобальної інформаційної системи. В ньому, зокрема, вивчаються особливості впливу на громадську думку матеріалів з терористичної тематики, які транслюються мас-медіа, а також представлені результати емпіричного дослідження, проведеного автором дисертації (в якості інструментарію було обрано метод анкетування).

Виявлено, що атрибутивною ознакою тероризму на нинішньому етапі його розвитку стало активне використання інформаційних технологій, здатних перетворити цільову аудиторію на об’єкт маніпулювання. Тому терористичні акції розраховані на необмежену кількість свідків, охоплених панічними настроями та страхом. Лише поширивши жахіття акту насильства на якомога більшу аудиторію, терористи мають шанс отримати ефективний засіб для досягнення необхідних політичних змін. Масштабність актів насильства примушує людей перебільшувати значимість та впливовість терористичних груп, позбавляє їх віри в здатність національних урядів захистити населення від загрози тероризму. З цього випливає, що задля досягнення такого масового пропагандистського ефекту терористам потрібен такий самий масовий за характером засіб впливу на суспільну свідомість – мас-медіа. Саме тому такі вчені як Г.Вейманн, А.Локер, Б.Накос та інші вказують на символічний зв’язок між тероризмом та засобами масової інформації.

Наголошено, що тероризм як комунікаційний акт може бути визначено як вид комунікації між терористами та офіційною владою (кінцевий адресат терористичних повідомлень). При цьому передавальним механізмом виступають ЗМІ.

Виявлено, що спільною рисою для всіх видів засобів масової інформації, що використовують терористи, є прагнення транслювати сенсаційні повідомлення, якими досить часто стають матеріали про терористичні акти. У свою чергу, оскільки однією з основних цілей, які переслідують терористи, є надання широкого розголосу проведеним ними акціям задля залучення співчуваючих та потенційних прихильників, трансляція ЗМІ відповідних повідомлень і підтримка сенсаційності є для них вигідною.

Задля виявлення ефективності передачі повідомлень терористів та впливу цієї інформації на цільову аудиторію розглянуто окремі види мас-медіа (телебачення, радіо, друковані засоби масової інформації та Інтернет). Зазначено, що одним із важливих аспектів проблеми висвітлення ЗМІ терористичних актів є специфіка передачі інформації аудиторії. Окрему увагу надано розглядові ступеня результативності такого висвітлення, а саме впливу на зміни у свідомості широкої аудиторії. Саме тому, з метою вивчення варіантів впливу мас-медіа на сприйняття аудиторією феномена тероризму, проведено емпіричне дослідження. Аналіз одержаних результатів (разом із даними інших досліджень) дали змогу окреслити деякі тенденції. Насамперед, існування розбіжностей в оцінці феномена тероризму між експериментальною та контрольною дослідницькими групами внаслідок висвітлення мас-медіа терористичних актів засвідчило наявність неоднакового ступеня впливу різних видів ЗМІ на аудиторію (зокрема, у формуванні певного сприйняття та ставлення до феномена тероризму).

Розглянуто також такий комплекс питань як: суперечності між проголошеною свободою слова та можливістю терористів безперешкодно залучати в своїх інтересах апарат мас-медіа для отримання максимально широкого та повного висвітлення своїх акцій; власне позиція журналістів під час показу та аналізу подій, що відбуваються; негативні наслідки терористичних актів, пов’язані з широким висвітленням їх у всіх видах засобів масової інформації тощо. Досліджено специфіку новинних технологій ЗМІ, а саме ціннісні критерії, якими керуються представники журналістського корпусу при визначенні “новинності” інформації та подій. Проаналізовано негативний потенціал повідомлень мас-медіа, що можуть сприяти формуванню “терористичної свідомості”.

Акцентовано увагу на основних семантичних проблемах, які виникають при висвітленні терористичних актів. З’ясовано, що журналісти у своїх репортажах не завжди використовують поняття “терорист” і спільнокореневі з ним. Як показав аналіз, акти тероризму засобами масової інформації можуть прирівнюватися до національно-визвольних рухів, військових конфліктів тощо. У свою чергу, терористи також маніпулюють значенням слів, що простежується при аналізі назв терористичних організацій.

У третьому розділі “Політико-правові та інформаційні аспекти антитерористичної боротьби: міжнародний досвід та українські реалії” розглянуто основні положення нормативно-правового та морально-етичного регулювання діяльності засобів масової інформації в контексті боротьби з тероризмом, наведено приклади регулювання діяльності мас-медіа в цій площині у провідних європейських країнах, а також проаналізовано можливі політичні та інформаційні заходи антитерористичної діяльності, враховуючи стан означеної проблеми в Україні. Запропоновано ряд пропозицій та зауважень для працівників мас-медіа з метою запобігання небезпеки їх використання на користь терористів.

Показано, що вирішення проблеми тероризму, разом із превентивними заходами щодо виявлення та попередження його причин, умов виникнення феномена, силовим протистоянням, вимагає уважного підходу до діяльності засобів масової інформації. Без певних обмежень свободи масової інформації боротьба з тероризмом може виявитися недостатньо ефективною. Аналіз міжнародних документів засвідчив, що діяльність ЗМІ, як правило, регламентується лише з окремих питань: з проблем расової дискримінації, надання достовірної інформації, недопущення загрози війни, відповідності інтересам національної безпеки держави тощо. Проте, незважаючи на актуальність проблеми боротьби з тероризмом, а також існування небезпеки використання мас-медіа терористами, на міжнародному рівні досі не ухвалено універсального документу, обов’язкового для виконання всіма країнами-учасницями ООН, в якому чітко б окреслювалися межі свободи діяльності засобів масової інформації щодо висвітлення терористичних актів. Як правило, питання регулювання свободи ЗМІ в контексті боротьби з тероризмом вирішуються внутрішньодержавною законодавчою базою.

Особливу увагу у розділі приділяється аналізу міжнародних документів, що окреслюють загальні параметри діяльності засобів масової інформації у політико-правовій площині.

Підкреслено, що регламентація діяльності засобів масової інформації, окрім політико-правового аспекту, передбачає й питання морально-етичного характеру. При висвітленні терористичного акту журналісти, крім усього іншого, мають керуватися внутрішніми моральними імперативами, щоб не завдати шкоди своїми матеріалами.

Для глибшого дослідження проблеми регулювання ЗМІ у розділі представлено дані порівняльного аналізу ряду хартій та кодексів етики для ЗМІ, розроблених міжнародними організаціями, національними об’єднаннями журналістів, безпосередньо редакціями.

Аналіз законодавства ряду європейських країн щодо регулювання діяльності мас-медіа засвідчив, що ступінь обмеження свободи засобів масової інформації багато в чому залежить від рівня терористичної загрози національній безпеці країни, а також власне громадської позиції ЗМІ. Як правило, громадська думка у питаннях обмеження діяльності мас-медіа підтримує позицію влади. Незважаючи на певний тиск з боку уряду на ЗМІ (Велика Британія, Іспанія та інші країни), основоположні демократичному права та свободи особистості при цьому не страждають (хоча існує й чимало винятків).

Аналіз політико-правової та соціально-культурної ситуації в Україні дає підставу стверджувати, що в Україні є певні передумови виникнення вогнищ тероризму. Над вирішенням проблеми запобігання проявам тероризму в нашій країні активно працюють не тільки силові відомства, але й громадські організації. Означена тенденція є досить істотною, оскільки в такому випадку інформаційний складник боротьби з тероризмом як найбільш ефективний превентивний захід виходить на перший план.