ІНСТИТУТ КОНСТИТУЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ В ЧЕХОСЛОВАЧЧИНІ, ЧЕХІЇ І СЛОВАЧЧИНІ: ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ (1918-2000 рр.)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. З прийняттям в Україні Конституції 28 червня 1996 року постала проблема запровадження дієвого механізму правової охорони основного закону. Основою такого механізму став Конституційний Суд України, на який поряд з іншими функціями покладено здійснення конституційного контролю.

Але ефективна діяльність вітчизняного Конституційного Суду неможлива без врахування досвіду тих Європейських держав, які належать до правової системи того ж типу, що й Україна, мають конституційне правосуддя схожої моделі, і в яких орган конституційного контролю стабільно й ефективно існує тривалий час, забезпечуючи належне функціонування демократичної правової держави.

У цьому плані надзвичайно актуальним є досвід таких постсоціалістичних країн Центральної Європи, як Чеська та Словацька Республіки, що мають власні традиції та досвід у вирішенні питань щодо захисту основ конституційного ладу, зокрема, при здійсненні контролю за конституційністю політико-правових перетворень, які характерні і для нашої держави.

У той час, як у конституційну практику більшості країн Центральної та Південно-східної Європи орган конституційного судочинства був запроваджений лише у другій половині, чи наприкінці ХХ-го століття, цей інститут був відомий у Чехословаччині з моменту виникнення кельзеновської моделі. І хоча історично не завжди діяльність органу конституційного правосуддя Чехословаччини, Чехії і Словаччини була достатньо ефективною (оскільки саме його створення інколи гальмувалося, або сформований суд не мав достатніх реальних гарантій своєї незалежності), з поваленням соціалістичного режиму і утворенням конституційних судів вже незалежних держав Чехії та Словаччини, вони стали невід’ємними елементами державного механізму, які відіграють значну роль у формуванні правової держави, забезпечують конституційну законність, захист основних прав та свобод людини і громадянина, а їх організаційна структура та практична діяльність є прикладом для органів конституційного правосуддя постсоціалістичних держав і можуть бути використані в ході конституційної реформи в Україні. Використання досвіду цих країн у сфері здійснення конституційного контролю дозволить створити більш досконалу модель конституційного контролю, а конституційне судочинство більш ефективним та справедливим.

В сучасний період зазначена проблематика становить предмет зацікавленості представників різних галузей юридичної науки. Зокрема, потрібно відзначити праці таких вітчизняних і зарубіжних дослідників, як І.Г. Алексеєнка, В.О. Гергелійника, М.С. Кельмана, М.І. Козюбри, П.Ф. Мартиненка, О.М. Мироненка, В.В. Копєйчикова, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, М.Д. Савенка, А.О. Селіванова, В.Є. Скоморохи, М.В. Тесленко, С. Шевчука, Ю.С. Шемшученка, С.С. Алексєєва, М.В. Баглая, Н.В. Вітрук, Б.С. Ебзєєва, Л.В. Лазарєва, А.Н. Медушевського, Ж.І. Овсепяна, В.А. Туманова, В.Є. Чиркіна, Г.А. Шмавоняна, Ю.Л Шульженко, Ю.А. Юдіна, В. Адамуса, Й. Благожа, П. Білека, Ф. Вейра, Й. Мазака, Ф. Мікуле, Ш. Огурчака, В. Шладечка, В. Шевчіка, М. Чіча та ін.

Поряд з тим, значна частина історико-правових питань розвитку та становлення інституту конституційного контролю Чехословаччини, Чеської і Словацької Республік (1918-2000 рр.) залишається мало дослідженою. Це власне і обумовлює актуальність теми, за якої виконана дисертаційна робота.

Виходячи з вищенаведеного, теоретична і практична потреба дослідження інституту конституційного контролю Чехословаччини, Чехії та Словаччини зумовлена: відсутністю комплексних історико-правових вітчизняних досліджень із проблем конституційного правосуддя; необхідністю вдосконалення організації та діяльності Конституційного Суду України на основі позитивного досвіду органів конституційного контролю Чехословаччини, Чеської та Словацької Республік; необхідністю підвищення рівня викладання державного права зарубіжних країн, зокрема, теоретичних проблем конституційного контролю та правової охорони конституції; вивченням можливостей конституційної контролю як дієвого механізму правової охорони основних прав і свобод людини і громадянина; необхідністю визначення місця інституту конституційного контролю в механізмі постсоціалістичних держав та його значення в процесі побудови правової держави.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з комплексною темою кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Ужгородського національного університету “Державно-правові і етнополітичні проблеми національних меншин на Закарпатті у ХХ ст.” (номер державної реєстрації 0199V004191).