ІНСТИТУТ РЕЄСТРАЦІЇ ВИБОРЦІВ У ВИБОРЧОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність теми дослідження. Серед реформувань, що відбуваються сьогодні в Україні, важливе місце посідає подальше вдосконалення її виборчої системи, спрямоване на зростання існуючого демократичного потенціалу країни, більш чітке правове регулювання виборчих інститутів і процедур – невід’ємних складових механізму справді демократичного формування представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також всенародного обрання Президента України. Цей механізм може бути дієвим і справедливим лише при неухильному забезпеченні виборчих прав громадян.

За таких умов першочергового значення набувають наукові дослідження виборчої проблематики, зростає актуальність створення цілісної, обґрунтованої теорії виборчого права, формування концептуальних засад реалізації виборчих прав громадян України, серед яких надзвичайно важливим є подальше удосконалення інституту реєстрації громадян України, які мають право голосу, створення і належного функціонування у нашій країні Державного реєстру виборців.

Реєстрація виборців є однією з найважливіших передумов реалізації виборчих прав громадян. Завдяки її застосуванню реалізуються основні принципи виборчого права — принципи загальності даного права, рівності виборців, однократності, факультативності й особистого характеру голосування.

На сьогодні нормативне регулювання процедури реєстрації виборців залишається не достатньо впорядкованим, часто взаємно неузгодженим, оскільки відповідні положення виборчих законів все ще не стали логічним продовженням норм Закону України «Про Державний реєстр виборців». Одні і ті ж поняття до цього часу вживаються у різних значеннях, правовий статус суб’єктів реєстрації так і не набув ознак необхідної завершеності та системності, а робота з удосконалення виборчого законодавства є фрагментарною і, як правило, стосується лише окремих питань складання списків виборців. Тому важко применшити актуальність дослідження національних систем реєстрації виборців у зарубіжних країнах, виділення їх найбільш позитивних та негативних аспектів, а також можливостей використання їх кращого досвіду у вітчизняній практиці.

Разом з тим, не дивлячись на значний обсяг досліджень сучасного стану виборчої системи, і сьогодні значна частина основоположних юридичних термінів є неоднозначними, кількість наукових праць, що тією чи іншою мірою стосуються питань виборчого процесу та створення Державного реєстру виборців, досить обмежена, а питання реєстрації громадян України, які мають право голосу, взагалі не були предметом комплексного, системного і самостійного дослідження. Розглядалися лише окремі аспекти, пов’язані зі складанням списків виборців. Фахівці виборчого права, виділяючи обов’язковість чи необов’язковість, постійність чи непостійність означеної процедури, не проводили концептуального аналізу правового статусу реєстратора, фактичного режиму реєстрації, періодичності актуалізації реєстраційних даних, відповідальності за подання недостовірної інформації про виборців, співвідношення системи реєстрації та наступної явки на вибори.

За таких обставин особливо актуальною стала необхідність проведення комплексного наукового дослідження проблематики реєстрації виборців, осмислення юридичної сутності цього інституту з точки зору нових доктринальних позицій, напрацювання підходів щодо вдосконалення правового регулювання реєстрації в аспекті організаційно-методологічного забезпечення реалізації основоположних принципів виборчого права та демократичного формування влади.

Сукупність зазначених чинників й зумовила вибір теми дисертаційного дослідження.

Вирішення поставлених у роботі проблем, аналіз генезису наукової думки щодо досліджуваної проблематики, а також сформульовані у дисертації висновки засновані на загальних досягненнях юридичної науки, у тому числі на результатах досліджень відомих українських та зарубіжних фахівців виборчого права. Теоретичну базу дисертаційного дослідження складають праці вітчизняних вчених у галузі загальної теорії права та фахівців виборчого права, зокрема Н.В. Богашевої, Є.Д. Жовтяка, В.М. Кампо, Ю.Б. Ключковського, Р.П. Князевича, М.І. Коваля, О.Б. Ковальчук, Д.С. Ковриженка, В.В. Ковтунця, А.М. Колодія, В.В. Кравченка, А.І. Мартинюка, Г.О. Мурашина, П.О. Недбайла, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун, М.І. Ставнійчук, Т.В. Стешенко, В.М. Фурашева, Ж.І. Усенко-Чорної, Ю.С. Шемшученка, Л.П. Юзькова; праці російських вчених: С.С. Алєксєєва, М.М. Арбатської, М.В. Баглая, Ю.О. Веденєєва, О.О. Вешнякова, Ю.А. Дмітрієва, О.В. Зінов’єва, В.Б. Ісраеляна, С.Д. Князєва, В.В. Маклакова, Н.С. Малеїна, В.В. Пиліна, Б.О. Страшуна, В.Є. Чиркіна; а також профільні дослідження проблематики реєстрації виборців, проведені такими зарубіжними фахівцями виборчого права як Р.М. Альварес, Д. Андерсон, К. Арчер, Дж. Блек, К.Л. Бріанс, Т. Верцелотті, Р. Вулфінгер, Б. Грофман, Р.Дж. Карлсон, Д. Келінгерт, К. Дж. Колмен, Дж. Наглер, Р. Пастор, Дж. С. Розенберг, Б. Сімонс, Дж. П. Харіс та ін.

У процесі дослідження здійснено аналіз законодавчих та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідними органами державної влади України та зарубіжних країн стосовно електорального процесу, Рекомендацій парламентської асамблеї Ради Європи, Кодексу кращої практики з виборчих питань Венеціанської комісії. Інформаційну базу даної дисертації становили також аналітичні документи, доповіді голови та членів Центральної виборчої комісії, дисертації, висновки вітчизняних та іноземних експертів, монографії, публікації науковців, відомчі видання, матеріали конференцій і круглих столів, присвячених тематиці дослідження.