ІНТЕГРОВАНИЙ ОБРАЗ КРАЇНИ ЯК СКЛАДОВА ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ СУСПІЛЬСТВА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У „Вступі” обґрунтовано актуальність теми дослідження, вказано на зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, сформульовано основну мету та завдання роботи, вмотивовано вибір предмета та об’єкта дослідження, методологічних засад, методів і підходів, встановлено хронологічні рамки дослідження, розкрито наукову новизну, визначено стан вивчення та ступінь наукової розробленості теми, особистий внесок здобувача, вказано на можливості теоретичного й практичного використання отриманих результатів, подано відомості про апробацію роботи та публікації.

Перший розділ „Теоретико-історичні аспекти формування інтегрованого образу країни” складається із трьох підрозділів.

У першому підрозділі „Національна політична культура – основа самоідентифікації соціуму та способу представлення країни в світі” обґрунтовується, що національна політична культура виступає у часово-просторовому вимірі існування нації як аксіологічна основа її самоідентифікації та політичної єдності, носієм історичних традицій, основоположних норм і правил, які забезпечують сталість та наступність її (нації) цивілізаційного поступу.

Встановлено, що завдяки притаманним національній політичній культурі функціям ідентифікації, орієнтації, адаптації, соціалізації, інтеграції, комунікації і презентації вона також є основою для представлення країни в світі, оскільки її особливості визначають характер самоідентифікації соціуму та, залежно від неї, конфігуратор її носія – інтегрований образ чи бренд – і, відповідно, спосіб його просування всередині країни і за кордоном.

В процесі дослідження виявлено, що країни з гомогенною політичною культурою, що належать до числа класичних капіталістичних держав (такі як США, Республіка Польща), як правило, обирають підхід, що базується на засадах брендінгу, держави з гетерогенною політичною культурою (такі як Російська Федерація) тяжіють до використання з цією метою образу країни.

Вмотивовано, що з огляду на пріоритети України задля забезпечення як національної безпеки, так і подальшого цивілізаційного розвитку, прийнятним способом представлення держави в світі є інтегрований образ країни.

У другому підрозділі „Становлення інтегрованого образу країни в історичній ретроспективі” констатується, що умови для формування інтегрованого образу країни склалися лише наприкінці ХІХ – початку ХХ століть, по-перше – завдяки епохальним відкриттям у фундаментальній науці, що дали змогу вийти із глухого кута у питаннях вироблення наукової картини світу, по-друге – безпрецедентному прискоренню соціального, економічного, політичного та військово-технічного прогресу, революційним змінам у сферах транспорту та зв’язку. У цей період уперше в історії цивілізації виникли передумови для наукового вирішення питань самоідентифікації, цивілізаційної місії та позиціонування нації-держави, що є системоутворювальними категоріями інтегрованого образу країни; водночас, великі держави вперше отримали можливість реалізувати власне бачення свого місця та ролі у планетарних масштабах, чому також сприяв швидкий розвиток геополітики.

На основі проведеного аналізу було виявлено, що історично перші спроби створення саме інтегрованого образу країни були здійснені у 20 – 30-ті рр. минулого століття у Радянському Союзі та нацистській Німеччині. Матеріалізації інтегрованих образів як Німеччини, так і СРСР, через реалізацію планів світового домінування були повністю підпорядковані потенціали цих держав.

Встановлено, що Західний світ не сприйняв тоталітарну концепцію інтегрованого образу країни, використану в СРСР та Німеччині, як таку, що суперечила цінностям демократії, натомість пошук нових додаткових важелів впливу на ситуацію в післявоєнному світі призвів до запозичення у політичну практику інструментарію маркетингу, а саме – запровадження створення і просування брендів країн, які мають, насамперед, економічне підґрунтя, що відповідало суті та характеру політичних та економічних відносин у демократичних країнах.

У третьому підрозділі „Концепція інтегрованого образу країни” обґрунтовується, що інтегрований образ країни як складова політичної культури є дієвим інструментом внутрішньої і зовнішньої політики держави, оскільки спрямованість у майбутнє надає йому активний характер, а реалізація створених на його основі програм стратегічного розвитку країни уможливлює його матеріалізацію.

Виявлено, що всередині держави інтегрований образ країни є основою усвідомлення нацією власної ідентичності та унікальності, утвердження самоповаги та гідності, формування упевненості соціуму у власних силах та можливостях і на цій основі – поваги до інших націй і країн. За межами країни інтегрований образ виступає основою для її ідентифікації іншими націями і державами, позиціонування на міжнародній арені через визнання ними правомірності претензій на певне місце цієї країни в світі, а також сприяє формуванню її позитивного сприйняття та забезпеченню приязного ставлення до неї з боку інших суб’єктів міжнародної політики.

Встановлено, що інтегрований образ країни виступає „парасольковою” структурою, що створює ефект синергії завдяки системному поєднанню таких складових, як цілісний, географічний, культурний образи тощо, і водночас дає змогу вибудувати ієрархію та співвідношення таких понять як авторитет, репутація, імідж і бренд країни.

Уточнено, розмежовано, дано нові теоретичні дефініції та визначено взаємозалежність і встановлено відмінності між основними категоріями дисертаційного дослідження. Констатовано, що інтегрований образ країни відрізняється від [історичного] образу та від бренду країни тим, що, по-перше, ставить перед собою і довготривалі, і короткотривалі завдання; по-друге, він цілеспрямовано створюється; по-третє, минуле у ньому гармонійно поєднується з сучасним і тісно пов’язане з майбутнім; і, по-четверте, він забезпечує реалізацію духовних потреб нації.

Взаємозв’язок та взаємодію основних інформаційних складових інтегрованого образу країни представлено такою просторовою схемою: