ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ СТАРШОЇ ШКОЛИ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження; визначено мету, завдання, об’єкт і предмет, схарактеризовано методи дослідження, хронологічні межі; розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів; визначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; наведено інформацію про апробацію, впровадження результатів дослідження, визначено її структуру та обсяг.

У першому розділі – «Теоретичні засади інтернаціоналізації європейського освітнього простору» – виявлено стан розроблення проблеми дослідження та схарактеризовано його поняттєво-термінологічний апарат, встановлено етапи та окреслено пріоритетні завдання розвитку інтернаціоналізації європейського освітнього простору.

Порівняльний аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних дослідників дозволив з’ясувати, що інтернаціоналізація освіти являє собою процес інтеграції міжнародного виміру у викладання та навчання, наукові дослідження, соціальні послуги навчального закладу (Дж. Найт, Х. де Віт); розроблення стратегій розвитку освіти, спрямованих на формування глобального мислення молоді з урахуванням перспектив розвитку сучасного суспільства (Б. Бьорн).

Встановлено чинники інтернаціоналізації освіти, що відображають рівень економічного розвитку країни, пріоритети освітньої політики, специфіку розвитку освітньої системи країни, міжнародний статус англійської мови; скласифіковано завдання відповідно до політичного, економічного, академічного, соціокультурного та професійно-педагогічного аспектів.

Структурно-функціональний аналіз дозволив схарактеризувати виміри (глобальний, європейський), типи (внутрішній та зовнішній; імпортно-орієнтований, експортно-орієнтований, імпортно-експортний), рівні (міжнародний, європейський, національний, регіональний, інституційний) інтернаціоналізації освітнього простору, встановити поширення процесу на ланку старшої школи. Інтернаціоналізацію освітнього простору старшої школи визначено як процес упровадження глобального і європейського виміру в усі аспекти її діяльності.

Конкретизовано теоретичні підходи до розкриття сутнісних характеристик інтернаціоналізації освіти (діяльнісний, процесуальний, компетентнісний, прогностичний). На основі аналізу моделей досліджуваного феномену, розроблених Г. Нівом, У. Келлером, Д. Девісом, Р. Рудзкі, Дж. Найт, М. Ван дер Венде, К. Меннінгом, Т. Шулером, з’ясовано інституційні типи інтернаціоналізації освітнього простору (процесуальний, адміністративний, структурний, забезпечення якості). Схарактеризовано найбільш поширені форми (академічна мобільність, віртуальна мобільність, мобільність освітніх експертів і менеджерів, дистанційне навчання, E-навчання, міжнародне партнерство) та засоби (міжнародні програми і проекти, угоди, інформаційно-комунікативні технології, міжнародні освітні мережі, інтернаціоналізований курикулум, міжнародний бакалаврат, система трансферу кредитів) інтернаціоналізації освітнього простору. Визначено принципи забезпечення інтернаціоналізації освітнього простору – мультипросторовість, інтердисциплінарність, інтеркультурність.

У результаті історико-хронологічного аналізу офіційних документів європейських організацій та досліджень широкого кола науковців встановлено такі етапи розвитку інтернаціоналізації європейського освітнього простору: 1) початковий (80-ті – 90-ті роки ХХ ст.) – визнання інтернаціоналізації пріоритетним напрямом розвитку освіти у регіоні; 2) активізації співробітництва (90-ті рр. ХХ ст. – 2000 р.) – формування європейської політики інтернаціоналізації, спрямованої на забезпечення якості освіти і розвиток міжнародного партнерства; 3) багаторівневої координації та інтеграції (2000 – 2010 рр.) – формування європейських ключових компетентностей, єдиних підходів до якості інтернаціоналізованої освіти, європейських освітніх стандартів, європейського виміру національних курикулумів.

Окреслено пріоритетні завдання розвитку інтернаціоналізації європейського освітнього простору: на європейському рівні – забезпечення рівного доступу до здобуття освіти, сприяння збереженню миру і стабільності в регіоні та у світі, розвиток міжнародного освітнього партнерства, формування професійних компетентностей європейського вчителя та ключових компетентностей громадянина Європи, запровадження політики мультилінгвізму, європейських стандартів якості освіти і механізмів її забезпечення, розвиток програм європейської академічної мобільності; на національному рівні – забезпечення узгодженості національних і міжнародних стратегій інтернаціоналізації освіти, розвиток інтелектуального потенціалу нації; на регіональному рівні – забезпечення узгодженості регіональної і національної політики інтернаціоналізації, підтримка інституційних ініціатив інтернаціоналізації освітнього простору; на інституційному рівні – інтеграція міжнародного виміру у викладання, позанавчальну діяльність, наукові дослідження, соціальні послуги освітнього закладу. Констатовано узгодженість завдань інтернаціоналізації освіти на всіх рівнях розвитку європейського освітнього простору.

Таким чином, у межах з’ясування теоретичних засад інтернаціоналізації європейського освітнього простору встановлено поширення процесу інтернаціоналізації на ланку старшої школи. Інтернаціоналізацію освітнього простору старшої школи визначено як процес упровадження глобального і європейського виміру в усі аспекти її діяльності. Визначено чинники, скласифіковано завдання, з’ясовано виміри, типи, рівні, найбільш поширені форми, етапи розвитку інтернаціоналізації європейського освітнього простору.

У другому розділі – «Нормативні, змістово-процесуальні та професійно-педагогічні засади інтернаціоналізації освітнього простору старшої школи Великої Британії» – з’ясовано нормативні і змістово-процесуальні засади інтернаціоналізації освітнього простору старшої школи Великої Британії, конкретизовано сучасні підходи до вдосконалення професійної підготовки британського вчителя в умовах інтернаціоналізації.

Встановлено, що нормативні засади інтернаціоналізації освітнього простору старшої школи Великої Британії являють собою базові положення, які визначають її реальний стан і регулюють подальший розвиток у контексті міжнародних перспектив.

У межах з’ясування нормативних засад визначено такі етапи розвитку британської політики інтернаціоналізації освітнього простору: 1) заснувальний (1988 – 2000 рр.) – визнання впровадження європейського виміру пріоритетним напрямом національної освітньої політики, що затверджено у документах: «Про європейський вимір в освіті» (1988); Зелена книга «Європейський вимір освіти» (1993); «Політичні моделі: Керівний принцип розвитку й впровадження європейського політичного виміру в діяльність місцевих органів освіти, шкіл і коледжів» (1992); стратегії «Впровадження міжнародного виміру в шкільний навчальний план» (2000); 2) конструктивний (2000 – 2005 рр.) – розроблення національних стратегій інтернаціоналізації освіти та їх реалізація, що відображено у документах: «Розбудуємо суспільство до освіти світового рівня – Інтернаціональна стратегія освіти, професійної підготовки і соціальних послуг для дітей» (2004), Біла Книга «Більш високі стандарти, кращі школи для всіх» (2005); 3) євроінтеграційний (2006 – 2011 рр.) – інтеграція в європейський освітній простір, досягнення узгодженості національної і європейської
політики щодо впровадження міжнародного виміру в освіту, задекларовані
у «Національній стратегії середньої освіти» (2006), Зеленій книзі «Школи
ХХІ століття: міжнародна освіта для кожної дитини» (2008), «Навчальний план для успіху» (2010) .

На основі узагальнення офіційних документів британського уряду актуальними завданнями інтернаціоналізації освітнього простору старшої школи Великої Британії визнано узгодження національних, регіональних й інституційних стратегій з міжнародними та європейськими: забезпечення розвитку компетентностей європейського вчителя й ключових компетентностей громадянина Європи, запровадження політики мультилінгвізму, європейських стандартів якості освіти і механізмів її забезпечення, розвиток програм європейської академічної мобільності.

З’ясовано підходи до визначення нормативних засад політики інтернаціоналізації освітнього простору старшої школи: контрольно-регулятивний, рекомендаційний, прогнозувальний, забезпечення якості інтернаціоналізованої освіти. Доведено, що динаміка розвитку нормативних засад полягає у посиленні контрольно-регулятивних функцій держави. Встановлено, що підхід до забезпечення якості інтернаціоналізованої освіти є характерним для всіх етапів розвитку британської освітньої політики, специфічним є набуття цим процесом міжнародного виміру.

Доведено, що аналізовані нормативні засади передбачають реалізацію національної програми інтернаціоналізації освітнього простору в межах таких ключових концептів: «європейське громадянство», «соціальна справедливість», «повага та розуміння культурного різноманіття», «європейські цінності», «сталий розвиток», «розв’язання конфліктів», «права людини».

Встановлено, що змістово-процесуальні засади інтернаціоналізації освітнього простору старшої школи Великої Британії (курикулярні і методичні) являють собою положення, що визначають специфіку курикулярних змін, особливості запровадження в умовах старшої школи форм і засобів інтернаціоналізації освітнього простору.

Узагальнення курикулярних засад дозволило встановити відповідність навчальних планів і навчальних програм старших шкіл країни європейським освітнім стандартам. Доведено, що міжнародного характеру набули всі навчальні дисципліни старшої школи, і найбільшою мірою громадянознавство, європейські мови, історія, географія. Виявлено, що пріоритетного значення набуває озброєння учнів знаннями «про Європу, в Європі та для Європи» (знання традицій, культури, мови та економіки європейських країн; формування цінностей європейської цивілізації). Визначено, що все більшої актуальності набуває розробка інституційних стратегій поширення мультилінгвізму, спрямованих на формування полікультурного освітнього середовища; забезпечення доступу до мультилінгвального освітнього простору різних країн, запровадження навчальної програми міжнародного бакалаврату.

У межах методичних засад доведено ефективне запровадження таких форм і засобів інтернаціоналізації освітнього простору старшої школи, як віртуальна мобільність учителів, учнів та адміністраторів, міжнародні освітні програми і проекти, дистанційне та Е-навчання, міжнародні міжшкільні угоди, міжнародні науково-дослідницькі проекти, міжнародні освітні мережі, міжнародний бакалаврат. Окреслено форми інтернаціональної екстракурикулярної діяльності учнів старшої школи, передусім міжнародні проекти («Молодь сьогодні і завтра», «Компас», «ІКТ-Захист навколишнього середовища», «Нова мережа тематичних музеїв та інституцій», «Євродитина: розвиток полікультурної антирасистської освіти засобами ІКТ»). Встановлено, що означені форми позанавчальної інтернаціональної діяльності використовуються з метою розширення знань учнів про європейські країни та цінності, поглиблення розуміння розмаїтості світу та поваги до різних народів, формування європейської ідентичності.

Конкретизовано підходи до вдосконалення професійної підготовки британського вчителя в умовах інтернаціоналізації (компетентнісний, модернізації змісту освіти, практико-орієнтований). З’ясовано, що реалізація компетентнісного підходу передбачає включення до нових стандартів професійно-педагогічної підготовки британського вчителя європейських професійних компетентностей, що містять такі складові, як: європейська ідентичність, європейське знання, мультикультуралізм, європейський професіоналізм, європейська громадянськість, європейська академічна мобільність учителів.

Обґрунтовано, що модернізація змісту професійно-педагогічної підготовки британського вчителя передбачає надання міжнародного виміру базовим професійним дисциплінам та дисциплінам соціально-гуманітарного циклу, уведення спецкурсів («Європейський простір», «Питання педагогіки та Європейський простір у освіті»). Реалізація практико-орієнтованого підходу до вдосконалення професійно-педагогічної підготовки полягає у запровадженні стажувань викладачів у вищих педагогічних закладах Європи, організації педагогічної практики студентів у одному з вищих педагогічних закладів Європи чи світу.

Доведено, що виявлені нормативні (контрольно-регулятивні, рекомендаційні, прогнозувальні, забезпечення якості інтернаціоналізованої освіти), змістово-процесуальні (курикулярні, методичні), професійно-педагогічні (компетентнісні, модернізації змісту освіти, практико-орієнтовані) засади інтернаціоналізації освітнього простору старшої школи Великої Британії у комплексі характеризують досліджуване явище як складний багатовимірний процес, що має тенденцію до подальшого неперервного розвитку. З’ясовано, що критеріями ефективності процесу інтернаціоналізації освітнього простору старшої школи Великої Британії є відповідність отриманих учнями знань міжнародним освітнім стандартам, сформованість міжнародних громадянських компетентностей і полікультурної свідомості, здатності до подальшого навчання і діяльності в умовах полікультурного суспільства.

У третьому розділі – «Можливості використання прогресивного досвіду інтернаціоналізації освітнього простору старшої школи Великої Британії в Україні» – схарактеризовано нормативну базу інтернаціоналізації вітчизняного освітнього простору, визначено можливості використання прогресивного досвіду Великої Британії в аспекті досліджуваної проблеми в Україні.

Встановлено, що нормативні засади інтернаціоналізації вітчизняного освітнього простору викладено у Законах України «Про освіту» (1991), «Концепції розвитку дистанційної освіти в Україні» (2000), «Про середню освіту» (1999), «Національній доктрині розвитку освіти» (2002), «Про позашкільну освіту» (2005), Наказі МОНмолодьспорту України «Про затвердження Плану дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції у європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 року» (2007), «Концепції профільного навчання у старшій школі» (2009), «Положенні про загальноосвітній навчальний заклад» (2010), «Концепції віртуальної інтернаціоналізації вищої освіти України» (2010), «Державному стандарті базової і повної середньої освіти» (2011). У зазначених документах основними напрямами інтернаціоналізації визнано модернізацію змісту середньої освіти, оновлення процесуальних засад діяльності закладів системи загальної середньої освіти, удосконалення системи професійно-педагогічної підготовки вчителів відповідно до світових і європейських вимог.

З’ясовано, що ймовірними сценаріями реалізації завдань інтернаціоналізації освітнього простору старшої школи в Україні є революційний (кардинальні зміни у змісті освіти, методиках і технологіях навчання, трансформація освітніх стандартів у наднаціональні, застосування новітніх зарубіжних досягнень в освітній галузі на противагу національним, які стають неефективними) та еволюційний (зближення освітніх систем на всіх рівнях, активізація і взаємодія регіонів, збереження і взаємозбагачення національних культур) підходи. Доведено, що в умовах інтернаціоналізації світовий освітній простір має тенденцію до раціональної єдності на основі еволюційного підходу.